Справа № 308/1158/26
3/308/553/26
11 лютого 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області, відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер паспорта та ідентифікаційний номер - суду не відомі, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
18.01.2026 року близько 19 год. 00 хв. в с. Великі Лази, вул. Східна, 3 водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним транспортним засобом марки «VOLVO», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , та після скоєного ДТП за його участі, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, вжив алкоголь після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди. Від проходження огляду відмовився о 20 год. 33 хв., що зафіксовано на нагрудні реєстратори працівників поліції, чим порушив п. 2.10.є.ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи чи відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Також, в судове засідання не з'явився представник гр. ОСОБА_1 - адвокат Панчук Ю.П.
10 лютого 2026 року від представника гр. ОСОБА_1 - адвоката Панчука Ю.П., на електронну адресу суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, згідно якої просив провести судове засідання в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З урахуванням того, що судом вжиті заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 про час, дату і місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик до суду, останній був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, його участь у розгляді даної категорії справ, з урахуванням положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, не є обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності гр. ОСОБА_1 .
Щодо клопотання представника гр. ОСОБА_1 - адвоката Панчука Ю.П. про проведення судового засідання в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів, суд зазначає наступне.
Статтею 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
Нормами КУпАП не передбачено проведення дистанційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 2 цього Кодексу, для забезпечення об'єктивного та оперативного розгляду справи, вважаю за можливе застосувати аналогію закону з процесуальними нормами КПК України, а саме зі ст. 336 КПК України, якими врегульовано вказане питання.
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Положеннями ст. 336 КПК України встановлений чіткий порядок та зазначені основні умови проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це заяви сторони.
Постановлення рішення про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду застосовується із врахуванням обставин, що зазначаються у клопотанні про таку участь. Даний спосіб участі в судовому засіданні має винятковий характер, у зв'язку з чим повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим участь сторони в судовому засіданні.
Таким чином, згідно поданого клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, на переконання суду, поважних причин (за станом здоров'я або з інших поважних причин) неможливості прибути в судове засідання адвоката Панчука Ю.П. не наведено.
З урахуванням наведених міркувань суд не вбачає підстав для задоволення заяви адвоката Панчука Ю.П. про його участь в режимі відеоконференції та приходить до висновку про те, що у його задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вказане, а також принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд проводить розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її адвоката, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що своїм діянням ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно з п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Пунктом 2.10 (є) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідальність за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає, зокрема за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами, а саме:
- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 569532 від 18.01.2026 року відносно ОСОБА_1 ;
- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 569547 від 18.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП;
- Схемою місця ДТП за участі ОСОБА_1 від 18.01.2026 року;
- Письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.01.2026 року;
- Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.01.2026 року;
- Письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 18.01.2026 року;
- Розпискою гр. ОСОБА_1 від 18.01.2026 року щодо факту залишення на зберігання транспортного засобу.
- Наявними у матеріалах справи та дослідженими відеозаписами відеореєстраторів поліцейських з місця події, що містяться на DVD-диску, що додано до протоколу.
Із запису з місця події чітко вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою алкотестера «Драгер», на що ОСОБА_1 відмовився та було запропоновано їхати до лікарні для проходження медичного огляду на виявлення стану та ступеню сп'яніння, на що, також останній відмовився о 20 год. 33 хв., що зафіксовано на нагрудні реєстратори працівників патрульної поліції.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Таким чином, вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення гр. ОСОБА_1 , вимог, передбачених п. 2.10. «є» Правил дорожнього руху, та його винуватість у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, тобто за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю.
Суддя зазначає, що при прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами. Суддя, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності не притягувався, характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, судом невстановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи. Відтак суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з гр. ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер паспорта та ідентифікаційний номер - суду не відомі, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400,00 (двадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер паспорта та ідентифікаційний номер - суду не відомі, на користь держави 665,60 (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 коп.). судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова