Справа № 204/11497/25
Провадження № 1-кп/204/614/26
10 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 22025040000000489, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 408 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . В обґрунтування свого клопотання зазначив, що враховуючи вік та матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_5 , а також, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинення кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими і за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, обвинувачений може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, виїхати на тимчасово окуповану територію України та переховуватись від суду. Також, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_5 має молодий вік, відмінний стан здоров'я, не має постійного місця роботи, постійно змінює місця проживання, а також не має постійного джерела доходів, не проживає постійно на території Дніпропетровської області, що свідчить про те, що останній може протягом значного часу переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших осіб у вказаному кримінальному провадженні, то хоча органом досудового розслідування на даний час виконано значний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось встановити правопорушника, на даний час по вказаному кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення та збираються докази на доведення їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки очевидно, що ОСОБА_5 у своїй протиправній діяльності діяв не самостійно, а за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку з чим, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження, уникати спілкування з органом досудового розслідування шляхом переховування на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Крім того, під час досудового розслідування було допитано значне коло очевидців вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а також осіб з числа його близьких та знайомих. Таким чином, вказане свідчить про можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом застосування до останніх методів залякування, погроз, або пропозицій надання неправдивих показань, зміни ними наданих раніше показань. Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Обвинувачений перебуваючи на свободі може продовжити вказану протиправну діяльність, що становить небезпеку для життя та здоров'я людей, та може призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків. Крім того, обвинувачений діяв з корисливих мотивів, що свідчить про те, що останній для отримання протиправної вигоди може продовжити вчиняти протиправні дії.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 підтримала думку свого підзахисного.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025 року було продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).
В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов'язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього кодексу.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов'язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особи можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачені однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вони мають реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року).
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 408 КК України за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Судом також береться й до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_5 на свідків або ж інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Оскільки, судовий розгляд по кримінальному провадженню вже розпочато, однак свідки, залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить й факт вчинення кримінального правопорушення із корисливим мотивом, що у свою чергу може свідчити про те, що в разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, обвинувачений, який є не працевлаштованим та таким, який не має постійного джерела доходу, задля бажання забезпечення своєї життєдіяльності може вдатися до дій спрямованих на вчинення нових кримінальних правопорушень або ж продовження вчинення кримінального правопорушення в якому на даний час обвинувачується, що у свою чергу може створити небезпеку для життя та здоров'я необмеженого кола осіб.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 369, 371,372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3