03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2755/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Вальчука М. (у порядку самопредставництва),
третя особа-1 - не з'явилися,
третя особа-2 - не з'явилися,
третя особа-3 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитадель плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитадель плюс"
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Львівська обласна військова (державна) адміністрація,
2) Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області,
3) Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталія Іванівна,
про визнання протиправним та скасування наказу.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цитадель плюс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - МЮ України) про визнання протиправними дій МЮ України та скасування наказу МЮ України в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії МЮ України в особі Колегії МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції щодо розгляду скарг від 02.04.2024 на дії державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, від 09.04.2024 №751-24, зареєстровані в МЮ України 02.04.2024 з № СК-1965-24, 05.04.2024 за № СК-2052-24 та 15.04.2024 за № СК-2215-24;
- скасувати наказ МЮ України від 11.07.2024 № 2089/5.
2. Позивач вважає, що оспорювані дії та наказ вчинені з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), а також порушують законне право користування позивача на земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 (суддя Лиськов М. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Сибіга О. М., Гончаров С. А.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Судові рішення мотивовано тим, що:
- фактично спір існує між позивачем та Зимноводівською сільською радою Львівського району Львівської області щодо права власності на спірну земельну ділянку та визначення статусу землі як комунальної, а отже, позовна вимога про скасування спірного наказу МЮ України не є ефективним способом захисту, оскільки не матиме жодного відновлювального впливу на права позивача, які стосуються спірної земельної ділянки;
- МЮ України при виконанні покладених на нього функцій та обов'язків діяло на підставі та у межах визначених чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу МЮ України від 11.07.2024 № 2089/5 "Про задоволення скарги";
- крім того, прийняття МЮ України наказу від 11.07.2024 № 2089/5 "Про задоволення скарги" в частині пунктів 3, 5 резолютивної частини цього наказу є таким, що винесений внаслідок реалізації МЮ України своїх делегованих державою владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів, а отже, Товариство є неналежним позивачем в частині позовних вимог про скасування пунктів 3, 5 резолютивної частини наказу МЮ України від 11.07.2024 № 2089/5 "Про задоволення скарги".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 914/2755/24, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 02.02.2022 у справі № 923/128/19, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.07.2019 у справі № 826/3539/17, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, а саме:
- законодавство встановлює не право, а обов'язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів і своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду в один зі встановлених Порядком № 1128 способів. Запрошення відповідних осіб має на меті не лише поінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто щоб усі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були почуті;
- неповідомлення скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги;
- незважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, на якій вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов'язаний оформити право користування земельною ділянкою;
- нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. МЮ України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, зазначає про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 914/2755/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.02.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. До МЮ України звернулася Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області зі скаргами № СК-1965-24 (зареєстрована в МЮ України 02.04.2024), № СК-2052-24 (зареєстрована в МЮ України 05.04.2024) та № СК-2215-24 (зареєстрована в МЮ України 15.04.2024) на рішення державного реєстратора Лободинець Н. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 71815852 від 28.02.2024, яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку за Львівською обласною державною адміністрацією та зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2887938646236, кадастровий номер 4623681600:01:007:9590, загальною площею 2, 0274 га) за Товариством.
10. За результатом розгляду скарги колегією складено висновок від 19.06.2024, яким рекомендовано:
1) скарги Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 02.04.2024, від 09.04.2024 № 751-24 задовольнити;
2) визнати прийнятим з порушенням Закону та анулювати рішення від 28.02.2024 № 71815852 державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н. І.;
3) тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н. І. строком на 3 (три) місяці.
11. Як вбачається із змісту висновку про задоволення скарги на рішення державного реєстратора, яка є предметом розгляду у цій справі, відповідачем встановлено, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 4623681600:01:007:9590, належить до комунальної власності Зимноводівської територіальної громади, оскільки завжди була розташована в межах населеного пункту с. Зимна Вода із посиланням на норми статті 65 Земельного кодексу України в редакції 1990 року та частини 2 статті 83 чинного Земельного кодексу України (з 01.01.2003).
12. Крім того, відповідач, посилаючись на відсутність власних рішень щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою вважає, що у землекористувача були відсутні правові підстави для виготовлення зазначеної документації, наголошує, що відомості про спірну земельну ділянку не внесені до даних державного земельного кадастру, а державний акт на право користування згаданою земельної ділянкою серія Б № 059833, виданий Пустомитівською районною радою 14.04.1993, є недійсним з огляду на його неналежне оформлення, а саме: відсутність підписів та печаток, а також відсутність його державної реєстрації, тобто не є належним документом, на підставі якого державним реєстратором могли вчинятися дії із проведення реєстрації такої ділянки.
13. Колегією встановлено, що в державному акті відсутні відомості про реєстрацію в книзі записів державних актів та відомості про дату рішення, на підставі якого видано державний акт.
14. Зі змісту відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 04.11.2019 за № 29-13-0.2-7235'2-19 вбачається, що згідно з даними відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, лист від 24.09.2019 № 1999 412-19-0.29, державний акт на право користування землею ШЕД-897 та документація із землеустрою на земельну ділянку з видачі зазначеного державного акта на право користування землею на зберігання у відділ не недходили. Відомості про реєстрацію державного акта на право користування землею площею 2,6 га ШЕД-897 серія Б № 059833 у відділі відсутні.
15. Більше того, згідно з копією проєкту державного акта на право користування землею серії Б № 059833, виданого у 1993 році, вбачається, що у ньому відсутні такі дані:
- підстава видачі державного акта на право користування землею серії Б № 059833, виданого у 1993 році;
- дата видачі (календарний день та місяць) державного акта на право користування землею серії Б № 059833, виданого у 1993 році;
- відсутні підписи та печатки (за винятком ДП "Львівський облавтодор") уповноважених осіб органів державної влади на державному акті на право користування землею серії Б № 059833, виданого у 1993 році;
- відсутня будь-яка інформація про те, що державний акт на право користування землею серії Б № 059833, виданий у 1993 році, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею (відсутній будь-який номер).
16. Згідно з випискою з рішення 15 сесії Зимноводівської сільської Ради народних депутатів першого демократичного скликання від 15.04.1994 ШЕД-897 було відмовлено у видачі державного акта на право користування землею /смолярнею/, зазначене підприємство вирішено винести за межі села з екологічних причин.
17. На підставі зазначеного висновку МЮ України прийняло наказ від 11.07.2024 № 2089/5 "Про задоволення скарги", яким вирішено:
1) скарги Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 02.04.2024, від 09.04.2024 № 751-24 задовольнити;
2) визнати прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати рішення від 28.02.2024 № 71815852 державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н. І.;
3) тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н. І. строком на 3 (три) місяці.
4) виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;
5) виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Позиція Верховного Суду
18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається з огляду на таке.
20. Відповідно до частин першої та другої статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
21. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом.
22. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону; тут і далі, якщо не вказано інше, - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного наказу).
23. Речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону).
24. Разом із цим Закон, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.
25. Так, частиною 1 статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до МЮ України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
26. Згідно із частиною 2 цієї ж статті МЮ України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів МЮ України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
27. За загальним правилом захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
28. Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до МЮ України є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
29. МЮ України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.
30. Тобто МЮ України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
31. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)].
Так, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу МЮ України, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
32. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.
33. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
34. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов'язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
35. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).
37. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
38. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
39. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін'юсту, яким, на його переконання, безпідставно скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 25.08.2016 № 31085934 про реєстрацію права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна. Тобто позовні вимоги у справі заявлено для захисту речових права позивача на нерухоме майно, яке, за його твердженням, порушено спірним наказом (див. mutatis mutandis пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19).
40. Суди попередніх інстанцій встановили, що МЮ України ухвалив наказ за результатами розгляду скарги Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, яка обґрунтувала її недотриманням третьою особою-3 вимог Закону в процедурі проведення державної реєстрації.
41. Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові щодо наявності порушеного права Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області при зверненні зі скаргою до МЮ України виходив з того, що МЮ України, приймаючи оспорюваний наказ, правомірно врахував, що державний реєстратор Лободинець Н. І. під час прийняття рішення від 28.02.2024 № 71815852 не перевірила належним чином подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, оскільки Товариство не може володіти правом постійного користування на земельну ділянку, тому що земельна ділянка розташована в населеному пункті Зимна Вода, а отже, перебуває у комунальній власності Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, а не Львівської ОДА. Аналогічних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
42. Щодо визначення належного складу відповідачів у спорах про скасування наказів МЮ України, якими скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та застосування ефективних способів захисту таких прав у контексті статей 15, 16 ЦК України, статті 37 Закону та норм ГПК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 дійшла висновку, що у спірних правовідносинах вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів особи, яка ініціювала скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права. Натомість МЮ України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права.
43. Отже, відповідачем у цій справі за вимогами Товариства, спрямованими на захист права постійного користування на земельну ділянку, є Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області, яка представляє інтереси територіальної громади, майнові права та інтереси якої на спірну земельну ділянку оспорюються, а не сам лише МЮ України, з яким у позивача немає спору про речові права.
44. Позивач не скористався правом залучити Зимноводівську сільську раду Львівського району Львівської області співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України та послідовно наполягав на необхідності задоволення його вимог самим лише МЮ України, з яким у нього немає спору про речові права на спірну земельну ділянку.
45. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
46. Оскільки МЮ України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області співвідповідачем, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.
47. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги позивача (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
49. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є правильними по суті і підлягають залишенню без змін із мотивів, викладених у постанові суду касаційної інстанції, а подана касаційна скарга - залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитадель плюс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 914/2755/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай