10 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 909/699/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Станька М. М. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз Збут"
про стягнення 1 435 723 608,06 грн, з яких: 1 020 334 434,15 грн - заборгованість за придбаний природний газ, 59 039 116,83 грн - інфляційні втрати, 9 346 701,83 грн - 3% річних, 83 734 155,63 грн - пеня, 263 269 199,62 грн - штраф.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 02.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг", Компанія, продавець, позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз Збут" (далі - ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут", Товариство, покупець, відповідач) про стягнення з відповідача 1 435 723 608,06 грн, з яких: 1 020 334 434,15 грн заборгованості за придбаний природний газ; 59 039 116,83 грн інфляційних втрат; 3 % річних у сумі 9 346 701,83 грн; 83 734 155,63 грн пені; 263 269 199,62 грн штрафу, посилаючись на положення статей 16, 526, 530, 549, 610- 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 173- 175, 193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України), статті 12 Закону України "Про ринок природного газу".
2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням і простроченням виконання Товариством зобов'язань з оплати природного газу, поставленого Компанією в період із жовтня 2021 року до квітня 2022 року (далі - спірний період) на умовах рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2021 № 2рд_БГр-ІФГЗ (далі - Рамковий договір) із урахуванням індивідуального договору від 30.09.2021 № БГр-21/22-ІФГЗ (далі - Індивідуальний договір) і додаткових угод до нього.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2025 (суддя Малєєва О. В.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30 270 577,13 грн заборгованості за придбаний природний газ у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. Позов про стягнення 1 405 453 030, 93 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" на користь ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" 990 063 857,02 грн заборгованості за придбаний природний газ, 59 039 116,83 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 9 346 701,83 грн, 83 734 155,63 грн пені, 26 326 919,96 грн штрафу. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 236 942 279,66 грн штрафу.
4. Рішення аргументоване обґрунтованістю позовних вимог з огляду на доведеність порушення відповідачем умов Рамкового договору в частині своєчасної оплати за поставлений в спірний період природний газ, однак у підсумку суд першої інстанції, враховуючи висновок у подібних правовідносинах, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 925/1014/22, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України з власної ініціативи зменшив розмір стягуваного штрафу на 90 %, оскільки: 1) відповідач заборгованість частково погасив, інтереси позивача захищено (компенсовано) шляхом нарахування 59 039 116,83 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 9 346 701,83 грн; 2) матеріали справи не містять доказів щодо понесення позивачем збитків у більшому розмірі; 3) зважаючи на стягувану пеню в сумі 83 734 155,63 грн і нарахований штраф у сумі 263 269 199,62 грн, загальна сума нарахувань становить 415 389 173, 91 грн, тобто майже 50 % від суми основного боргу.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 (головуючий - Панова І. Ю., судді Зварич О. В., Кравчук Н. М.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2025 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 105 307 679,85 грн штрафу та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог. У решті рішення в цій справі залишено без змін.
6. Зазначена постанова мотивована відсутністю підстав для застосування в цьому випадку з власної ініціативи суду передбаченого положеннями частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України права на зменшення розміру стягуваного штрафу саме на 90 % у зв'язку з тим, що, зважаючи на усталені правові висновки при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, від 17.09.2025 у справі № 914/1773/24, та ураховуючи засади справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач частково погасив суму основного боргу, вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 59 039 116,83 грн, 3 % річних в сумі 9 346 701,83 грн, пені в сумі 83 734 155,63 грн судом першої інстанції задоволено в повному обсязі, а 263 269 199,62 грн штрафу є значною сумою, а тому, застосовуючи дискрецію, апеляційний суд вважає за можливе зменшити суму штрафу на 50 %, стягнувши з Товариства 105 307 679,85 грн штрафу (263 269 199,62х50%- 26 326 919,96 грн).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 131 634 599,81 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (у контексті визначення критеріїв реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки)), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
9. ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі № 909/699/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 10.02.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. 30.09.2021 між ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) і ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" (покупець) укладено Рамковий договір, за умовами пунктів 1.1- 1.4, 2.1 цей Рамковий договір (включаючи всі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується Індивідуальний договір, форма індивідуального договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною договору. Індивідуальний договір повинен бути укладений з урахуванням умов цього Договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід'ємну частину цього договору. Умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, період оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього Рамкового договору. Продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором. Загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до Індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.
12. У пунктах 3.3- 3.5, 3.8- 3.10, 3.12 Рамкового договору сторони погодили, що передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях зазначається, зокрема, обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до Індивідуального договору та профілю балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ. Торгові сповіщення надаються відповідно до умов, визначених Індивідуальним договором та Кодексом ГТС. Покупець зобов'язаний надати торгове сповіщення на набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС в обсязі, що не перевищує максимальний обсяг природного газу відповідного Періоду поставки з урахуванням попередньо переданого продавцем та прийнятого покупцем обсягу у такому періоді поставки згідно з умовами Індивідуального договору та додаткової угоди, до 13:00 год газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки. Покупець має право до 04:00 газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки, скоригувати подане торгове сповіщення на набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС згідно з умовами підпункту 3.5.1 договору. Фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки. Після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акта у 2 примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця, на поштову адресу покупця вказану у розділі 11 цього договору. Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акта та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акта та повертає один примірник підписаного покупцем комерційного акта продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки, на поштову адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем.
13. Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.4, 6.2 Рамкового договору загальна вартість договору не може перевищувати 2 883 412 000 грн, включаючи ПДВ. Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору. Покупець має здійснити оплату за природній газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором. За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченого платежу.
Пунктом 6.3 Рамкового договору передбачено, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченого платежу.
14. За змістом пункту 9.1 Рамкового договору договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), але не раніше дати приєднання покупця до договору про утворення балансуючої групи, згідно з яким продавець є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю - до 30.04.2022.
15. 30.09.2021 до Рамкового договору між сторонами укладено Індивідуальний договір, умовами якого погоджено такі загальний і окремі періоди поставки природного газу, загальний і періодичні обсяги поставки, порядок поставки і оплати та інші його істотні умови:
1) загальний період поставки - з 01.10.2021 до 30.04.2022 (включно) (пункт 1);
2) договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 Індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу (пункт 2);
3) плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки становить 388 600 тис. м3 та встановлюється на кожний період поставки в таких обсягах: жовтень 2021 р. - 38 000 м3; листопад 2021 р. - 50 600 тис. м3; грудень 2021 р. - 82 000 тис. м3; січень 2022 р. - 69 000 тис. м3; лютий 2022 р. - 66 000 тис. м3; березень 2022 р. - 52 000 тис. м3; квітень 2022 р. - 31 000 тис. м3 (пункт 3);
4) договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної пунктом 10 Індивідуального договору (пункт 8);
5) договірна вартість газу за загальний період поставки розраховується як сума договірних вартостей за кожен період поставки (пункт 9);
6) договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7420 грн з ПДВ за 1000 м3 (пункт 10);
7) оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки (пункт 12);
8) покупець зобов'язується надати продавцю за 2 банківські дні до початку періоду поставки: жовтень 2021 р., листопад 2021 р., грудень 2021 р., січень 2022 р., лютий 2022 р., березень 2022 р., квітень 2022 р. один із викладених видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Індивідуальним договором (пункт 14);
9) пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ). Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору (пункт 19).
16. На виконання умов Індивідуального договору між сторонами укладено додаткові угоди, в яких погоджено обсяг і вартість поставки природного газу на періоди з жовтня 2021 р. до квітня 2022 р., зокрема у періоди поставки:
1) жовтень 2021 р. - обсяг природного газу - 34 312 420 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3; договірна вартість - 212 165 130,33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 42 433 026,07 грн, разом 254 598 156,40 грн (додаткова угода від 30.09.2021 № 10-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 29.10.2021 № 1);
2) листопад 2021 р. - обсяг природного газу - 48 100 000 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3, договірна вартість - 297 418 333,33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 59 483 666,67 грн, разом 356 902 000 грн (додаткова угода від 22.10.2021 № 11-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 30.11.2021 № 1);
3) грудень 2021 р. - обсяг природного газу - 75 450 000 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3, договірна вартість - 466 532 500 грн без ПДВ, крім того ПДВ 93 306 500 грн, разом 559 839 000 грн (додаткова угода від 22.11.2021 № 11-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 31.12.2021 № 1);
4) січень 2022 р. - обсяг природного газу - 73 750 000 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3, договірна вартість - 456 020 833,33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 91 204 166,67 грн, разом 547 225 000 грн (додаткова угода від 21.12.2021 № 01-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 31.01.2022 № 1);
5) лютий 2022 р. - обсяг природного газу - 54 430 000 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3, договірна вартість - 336 558 833,33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 67 311 766,67 грн, разом 403 870 600 грн (додаткова угода від 21.01.2022 № 02-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 28.02.2022 № 1);
6) березень 2022 р. - обсяг природного газу - 51 150 000 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3, договірна вартість - 316 277 500 грн без ПДВ, крім того ПДВ 63 255 500 грн, разом 379 533 000 грн (додаткова угода від 22.02.2022 № 03-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 31.03.2022 № 1);
7) квітень 2022 р. - обсяг природного газу - 30 180 000 м3, договірна ціна - 7420 грн з ПДВ за 1000 м3, договірна вартість - 186 613 000 грн без ПДВ, крім того ПДВ 37 322 600 грн, разом 223 935 600 грн (додаткова угода від 22.03.2022 № 04-БГр-ІФГЗ у редакції додаткової угоди від 30.04.2022 № 1).
17. Товариство прийняло природний газ із жовтня 2021 р. до квітня 2022 р. на загальну суму 2 725 903 356,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень комерційними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2021 № 1_10-БГр-ІФГЗ на суму 254 598 156,40 грн; від 30.11.2021 № 1_11-БГр-ІФГЗ на суму 356 902 000 грн; від 31.12.2021 № 1_12-БГр-ІФГЗ на суму 559 839 000 грн; від 31.01.2022 № 1_01-БГр-ІФГЗ на суму 547 225 000 грн; від 28.02.2022 № 1_02-БГр-ІФГЗ на суму 403 870 600 грн; від 31.03.2022 № 1_03-БГр-ІФГЗ на суму 379 533 000 грн; від 30.04.2022 № 1_04-БГр-ІФГЗ на суму 223 935 600 грн.
18. Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий газ, а саме в сумі 705 568 922,25 грн, що підтверджується листом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 11.07.2022 № 16/2-09/1376 та реєстром надходжень коштів.
19. У період із 01.07.2022 до 30.04.2025, у тому числі під час розгляду справи ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" погасило заборгованість у сумі 30 270 577,13 грн, що підтверджується розрахунками сторін.
Проте оплату вартості придбаного газу в сумі 990 063 857,12 грн відповідач не здійснив.
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Компанії з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 131 634 599,81 грн штрафу, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначеної постанови лише у відповідній частині позову.
22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
23. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про відсутність достатніх підстав для зменшення судом першої інстанції з власної ініціативи розміру заявленого до стягнення штрафу на 90 %, але можливість зменшення значної суми штрафу на 50 % шляхом стягнення з боржника 105 307 679,85 грн штрафу (263 269 199,62х50%-26 326 919,96 грн).
24. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
25. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
26. Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
27. У пунктах 8.20- 8.25, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статті 3, 551 ЦК України:
"8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань".
28. У свою чергу в пунктах 7.25- 7.31, 7.42, 7.43 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала про таке:
"7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).
7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25- 7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України".
29. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статті 3, частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (у контексті визначення критеріїв реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки)), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, з огляду на таке.
30. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.
31. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування зазначених правових висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
32. Так, у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.
33. Колегія суддів, спростовуючи висновок суду першої інстанції про наявність виняткових підстав для зменшення з власної ініціативи суду розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 %, апеляційний суд цілком правомірно виходив із того, що, застосовуючи дискрецію, враховуючи засади справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, обставини часткового погашення відповідачем суми основного боргу та задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення 59 039 116,83 грн інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 9 346 701,83 грн, 83 734 155,63 грн пені в повному обсязі, а також той факт, що 263 269 199,62 грн штрафу є значною сумою, можливим є зменшення суми стягуваного штрафу на 50 %.
34. Водночас колегія суддів звертає увагу учасників справи на таке.
ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (аналогічні висновки викладено в пунктах 9.27, 9.28 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
35. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:
1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;
2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;
3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
36. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
37. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
38. У пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
39. Разом з тим у пунктах 131, 132, 159- 162, 213, 214 постанови від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (предмет позову - стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних), тобто зі спору, що виник із подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі загальні висновки щодо застосування норм частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, які наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду:
"131. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав відсутніми підстави для зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на те, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів на їх підтвердження, передбачених положеннями статті 233 ГК України, частини третьої статті 551 ЦК України.
132. Відповідач вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій помилковими, зазначаючи, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про зменшення штрафних санкцій та не врахували при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 21 січня 2021 року у справі № 927/704/19, від 23 березня 2023 року у справі № 921/580/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22, щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
159. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені, зокрема у справах, на які послався позивач (постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 21 січня 2021 року у справі № 927/704/19, від 23 березня 2023 року у справі № 921/580/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22), свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.
160. Тобто наведені справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, яка розглядається.
161. Висновки Верховного Суду у цих справах щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
162. До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 13 лютого 2024 у справі № 917/272/23).
213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
40. Колегія суддів наголошує на тому, що покладений в основу оскаржуваної постанови (в частині часткового стягнення суми нарахованого продавцем штрафу) висновок суду апеляційної інстанції щодо виваженої реалізації ним дискреційних повноважень шляхом зменшення розміру стягуваного з відповідача штрафу (в загальній сумі 263 269 199,62) на 50 %, цілком відповідає останній правовій позиції, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, яку (правову позицію) фактично врахував апеляційний суд при вирішенні цього господарського спору, чим повністю спростовуються доводи скаржника про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій аж на 90 %.
41. Ураховуючи фактичне пріоритетне врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на висновки, викладені в постанові від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Більше того, у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваною постановою не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а лише наголошується на необхідності суду в кожному конкретному випадку виходити з оцінки наявності чи відсутності виняткових індивідуальних обставин як підстави для реалізації судом із власної ініціативи дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з боржника.
42. За наведених вище обставин Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для зменшення судом першої інстанції з власної ініціативи розміру заявленого до стягнення розміру штрафу аж на 90 %, а оскільки доводи касаційної скарги не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, то оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.
43. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, що наразі виключає як закриття касаційного провадження в справі, так і скасування оскаржуваної постанови в частині відмови в стягненні 131 634 599,81 грн штрафу.
44. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
45. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, зменшивши його розмір на 50 %, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення 105 307 679,85 грн штрафу, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
50. Оскільки зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
51. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі № 909/699/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай