11 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7294/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Петухов М.Г., судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)
від 11.09.2025
у справі № 910/7294/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру (згідно заяви про зміну предмету позову за вх. № 01-44/26/23 від 04.01.2023),
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явилися
відповідача 1 - не з'явилися
відповідача 2 - не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" (далі - ТОВ "Меридіан А") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним правочину щодо застосування до нього процедури обов'язкового продажу (примусового викупу) належних йому на праві власності акцій Акціонерного товариства "Житомиробленерго" у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ "Житомиробленерго" від 26.02.2021.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що процедура обов'язкового продажу (примусового викупу) акцій АТ "Житомиробленерго" проводилась з порушенням діючих норм законодавства, а запропонована позивачу вартість примусового викупу акцій не була справедливою.
1.3. До Господарського суду Житомирської області надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач змінив предмет позову та просив суд визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та встановити її розмір на рівні 58 (п'ятдесят вісім) грн 08 коп. із розрахунку за 1 акцію.
1.4. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року у справі №910/7294/22 заяву позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 у справі №910/7294/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та встановлено її розмір на рівні 58,08 грн за одну акцію.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 у справі №910/7294/22 залишено без змін.
2.3. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" про здійснення розподілу судових витрат у справі №910/7294/22 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В стягненні 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
2.4. Додаткова постанова мотивована тим, що обсяг наданих позивачу юридичних послуг та їх вартості, є обґрунтованим та підтвердженим в загальному розмірі 18 000,00 грн, і в такій сумі підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, в рівних частинах.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Акціонерним товариством "Житомиробленерго" подано касаційну скаргу на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі №910/7294/22, якою просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат або зменшити їх до 2 000,00 грн.
3.2. Акціонерне товариство "Житомиробленерго" посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 щодо застосування статті 124 Господарського процесуального кодексу України стосовно неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат. Посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: статті 86 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято докази, які були викладені відповідачем. Вважає, що судом не у повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи по суті; не дотримана така основна засада судочинства, передбачена статтею 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Також скаржник заперечує щодо змісту наданих послуг адвокатом, зазначаючи, що заявлені витрати є необґрунтовано завищеними та не підлягають задоволенню.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
4.3. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
4.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.6. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
4.7. Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
4.8. Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України.
4.9. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційні скарги позивачем не вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв'язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції. При цьому заявлено про вирішення питання про розподіл судових витрат.
4.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, на яку посилається скаржник, вказала, що частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
4.11. Верховним Судом, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №903/753/22, від 16.04.2025 у справі №904/142/22, від 08.06.2021 у справі №910/3419/20, від 20.07.2021 у справі №914/2531/19, неодноразово зазначалося, що застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту цієї процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
4.12. Враховуючи, що не зазначення позивачем у відзиві на апеляційні скарги попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не завадило іншій стороні підготуватися до спростування таких витрат, шляхом подання заперечення на заяву про здійснення розподілу судових витрат, врахованого судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відмови в розподілі судових витрат лише з цієї підстави.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначена скаржником постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 не містить протилежної позиції щодо застосування положень частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України відносно позиції суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, а лише передбачає право суду відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
4.13. Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недотримання позивачем положень частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представниця позивача вказала про подання розрахунку протягом п'яти днів, що суд оцінив, як заяву в розумінні частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення.
Зазначеним вище спростовуються доводи скаржника про те, що суд безпідставно не застосував частину другу статті 124 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не відмовив у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та не дотримався частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
4.15. Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
4.16. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Житомиробленерго" заперечує правомірність часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та просить відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат або зменшити їх до 2 000,00 грн, зазначаючи при цьому, що заявлені вимоги є необґрунтовано завищеними та не підлягають задоволенню.
4.17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що правнича допомога в суді апеляційної інстанції ТОВ "Меридіан-А" надавалася адвокаткою Погрібною С.О.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду:
- договір про надання правової допомоги (далі - договір), укладений між Погрібною С.О. (адвокат) та ТОВ "Меридіан-А" (замовник) 25.07.2022, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати замовнику правову допомогу з питання захисту порушених прав та інтересів замовника в ході примусового викупу належних замовнику на праві власності акцій Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на підставі відповідної публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій (процедура сквіз-ауту), в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
- додаткову угоду від 05.06.2025 до договору про надання правничої допомоги від 25.07.2022;
- розрахунок судових витрат у справі №910/7294/22;
- акт виконаних робіт від 31.08.2025 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2022 на суму 38 000,00 грн.
4.18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.19. Як зазначалось, АТ "Житомиробленерго" заперечив проти заявленої суми витрат на правничу допомогу та просив суд відмовити у їх задоволенні або зменшити їх до 2 000,00 грн, та навів свої заперечення щодо наданих юридичних послуг по акту виконаних робіт, а саме:
03.05.2025 - представниця позивача не подавала процесуальних документів до суду, а час складання процесуальних документів завищений та має становити 1 годину;
07.05.2025 - представниця позивача не могла складати та подавати заперечення на клопотання про проведення експертизи, так як вони були подані 06.05.2025, а час складання завищений та має становити 0,5 години;
20.05.2025 - представниця позивача зазначила в акті виконаних робіт, що витрачено 1 годину (пункт 3.1 Договору передбачає, що вартість 1 години становить 1 000 грн), але при цьому зазначає 6 000 грн замість 1 000 грн;
22.05.2025 - представниця позивача не подавала заяву про відвід судді, а час складання такої заяви завищений та має становити 0,5 години;
26.06.2025 - представниця позивача не приймала участі в засіданні суду, так як засідання на 26.06.2025 не призначалося;
25.08.2025 - представниця позивача завищила час ознайомлення з експертизою, складання та подання пояснень, так як згідно пояснень адвокатки в судових засіданнях такі справи ведуться нею на постійній основі, а тому витрачений час має становити 1 годину;
26.08.2025 - представниця позивача зазначила в акті виконаних робіт, що витрачено 1 годину (пункт 3.1 договору передбачає, що вартість 1 години становить 1000 грн), але при цьому зазначає 6 000 грн замість 1 000 грн.
Відповідні доводи скаржник продублював також в касаційній скарзі, заперечуючи правомірність часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
4.20. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заяву позивача, оцінюючи надані юридичні послуги та враховуючи заперечення АТ "Житомиробленерго", критерій розумної необхідності судових витрат в межах цієї справи, виходив з наступного.
З приводу складання та подання процесуальних документів (клопотання про відеоконференцію та пояснення на виконання ухвали), суд апеляційної інстанції в цій частині визнав витрати обґрунтованими та співмірними в розмірі 3 000,00 грн.
Щодо складання та подання заяви про витребування доказів складання, про надання Методики, апеляційний господарський суд визнав, що ці витрати не підлягають до покладення на відповідачів, оскільки Методика подавалася на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, а подання клопотання про витребування доказів не означало його автоматичного задоволення та було направлено на збір доказів на підтвердження позовних вимог.
Стосовно складання та подання заяви про відвід судді, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для покладення витрат в цій частині на відповідачів, оскільки такий відвід був відхилений, як безпідставно заявлений.
Відносно складання та подання заперечення на клопотання про проведення експертизи у справі №910/7294/22, а також ознайомлення з експертизою та складання і подання пояснення щодо проведення експертизи, суд апеляційної інстанції з огляду на наявні в матеріалах справи докази на підтвердження надання таких послуг, не вбачав підстав для зменшення витрат в цій частині та визнав обґрунтованим заявлений позивачем до відшкодування розмір 8 000,00 грн.
Щодо участі в судових засіданнях 20.05.2025, 27.05.2025, 23.06.2025, 26.08.2025, суд апеляційної інстанції визнав витрати обґрунтованими в розмірі 50% від визначеної між адвокатом та позивачем вартості, а також враховуючи внесення змін додатковою угодою до договору щодо вартості участі адвоката в судових засіданнях, зокрема, суду апеляційної інстанції - в загальному розмірі 7 000,00 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував зауваження АТ "Житомиробленерго" про те, що 26.06.2025 судового засідання в справі № 910/7294/22 не відбулося, однак встановивши, що засідання відбувалося 23.06.2025, оцінив як описку.
Отже суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу надав належну оцінку доказам позивача на підтвердження надання правової допомоги.
Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.
До того ж, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність відмови у задоволенні заяви або її зменшення до 2 000,00 грн, відповідач (скаржник) не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, та не спростував здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у розмірі, що визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі №910/7294/22 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко