29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"11" лютого 2026 р.Справа № 924/776/24 (924/1170/25)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу) у справі
за позовом комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради
до комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 1600000,00 грн
(у межах справи № 924/776/24 про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради)
встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2024, зокрема, відкрито провадження у справі №924/776/24 про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2025 у справі №924/776/24 комунальне підприємство "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, зокрема, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.
Комунальне підприємство "Тепловик" Теофіпольської селищної ради звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради 1600000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою суду від 01.12.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено засідання суду на 17.12.2025, яке в подальшому було відкладено на 24.12.2025, 13.01.2026, 27.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2026 позов комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради до комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", про стягнення 1600000,00 грн залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
04.02.2026 на адресу суду від комунального підприємства "Теофіпольлісвод" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу) (від 03.02.2026), у якій, посилаючись, зокрема, на положення ст. ст. 126, 129, 130 ГПК України, просить стягнути з комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради на користь комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. До заяви додано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги від 22.12.2025; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 27.01.2026; платіжну інструкцію № 36 від 30.01.2026 про сплату 50000,00 грн адвокату Багінському А.О.. Також у заяві, відповідно до ст. 119 ГПК України, просило визнати поважними причини пропуску строку на подання цієї заяви, встановленого ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.02.2026 було поновлено КП "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу)), заяву КП "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу) (від 03.02.2026) прийнято до розгляду, встановлено позивачу строк для подання до суду письмових пояснень з викладенням правової позиції щодо поданої заяви.
Відповідач в обґрунтування заяви стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу, здійсненні ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки: ліквідатор подав позов про стягнення "безпідставно набутих коштів", достовірно знаючи (через доступ до Електронного кабінету платника податків), що між сторонами зареєстровані податкові накладні, а отже - господарські операції є реальними; позивач ініціював судовий спір, не перевіривши належним чином наявність зустрічного виконання, чим змусив відповідача нести витрати на правову допомогу для збору доказів та підготовки відзиву; залишення позову без розгляду стало наслідком усвідомлення позивачем безперспективності своїх вимог після ознайомлення з аргументами відповідача.
Позивач у письмових поясненнях від 09.02.2026 просить відмовити у задоволенні заяви комунального підприємства "Теофіпольлісвод" про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу). Зокрема повідомляє, що подання ним позову було зумовлено не виконанням керівництвом КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради встановленого ч. 2 ст. 59 КУзПБ обов'язку з передання ліквідатору бухгалтерської та іншої документації банкрута та порушенням комунальним підприємством "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради ст. 12-1 КУзПБ щодо обов'язку надання інформації на запит арбітражного керуючого. За таких обставин за наявності банківських виписок щодо перерахування відповідачу банкрутом коштів позивач вважав, що відповідач отримав від позивача та зберігає спірну суму коштів без належної правової підстави. Також повідомляє, що з документами, на підставі яких було виведено спірні кошти, ліквідатор зміг ознайомитись тільки після надання їх відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, який також було подано з порушенням строку. Стверджує, що саме внаслідок необґрунтованих та протиправних дій відповідача з ненадання документів на запит арбітражного керуючого, останній був зобов'язаний звернутися з позовом та понести супутні витрати зі сплати судового збору, відповідно до покладених на нього КУзПБ повноважень. Окрім того, вказує, що заявлені витрати на правову допомогу не відповідають критеріям необхідності та розумності.
На адресу суду 06.02.2026 від акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (від 06.02.2026), у якій вказує, що аргументи, наведені відповідачем у заяві є необґрунтованими та такими, що мають бути залишені без задоволення. Зокрема, посилаючись на положення ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, зазначає про необхідність дотримання положень ст. 129 ГПК України, які, на його думку, відповідачем не були дотримані, зокрема й щодо співмірності витрат.
Розглядаючи заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу), судом враховується таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Так, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2026 позов комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч. 5 ст. 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі №924/341/22, від 19.03.2025 у справі №918/634/24).
Верховний Суд також зазначав, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч. 5 ст. 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Оскільки ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.
При цьому, відповідач має довести, а суд при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.
Отже, із системного аналізу наведеного вище вбачається, що відповідач має право на компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, якщо буде встановлено, що дії позивача були необґрунтованими і у зв'язку з такими діями позивача відповідач поніс витрати з оплати професійної правничої допомоги в порушеній позивачем справі.
Так, відповідач у поданій заяві щодо компенсації витрат на правничу допомогу стверджує, що ці витрати понесені внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки: ліквідатор подав позов про стягнення "безпідставно набутих коштів", достовірно знаючи (через доступ до Електронного кабінету платника податків), що між сторонами зареєстровані податкові накладні, а отже - господарські операції є реальними; позивач ініціював судовий спір, не перевіривши належним чином наявність зустрічного виконання, чим змусив відповідача нести витрати на правову допомогу для збору доказів та підготовки відзиву; залишення позову без розгляду стало наслідком усвідомлення позивачем безперспективності своїх вимог після ознайомлення з аргументами відповідача.
Зі змісту положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України вбачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2025 ліквідатором комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражним керуючим Перепелицею В. В. (призначений постановою Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2025 у справі №924/776/24) подано до Господарського суду Хмельницької області позов про стягнення з комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради на користь комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради 1600000,00 грн кошів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 61 КУзПБ, відповідно до яких ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та ст. 62 КУзПБ відповідно до якої усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси, повідомив, що за наявною у нього інформацією, відповідно до банківських виписок за розрахунками між КП "Тепловик" та КП "Теофіпольлісвод" мали місце господарські операції, у результаті яких КП "Тепловик" перерахував КП "Теофіпольлісвод" 3474431,71 грн.
Судом звертається увага, що у позові ліквідатор, крім того, повідомив: про невиконання посадовими особами комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради встановленого постановою суду від 24.03.2025 та ст. 59 КУзПБ обов'язку щодо передачі ліквідатору, зокрема бухгалтерської та іншої документації банкрута; про те, що на запит - звернення арбітражного керуючого від 26.06.2025 щодо надання, зокрема, договорів, угод, актів приймання - передачі, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, прибуткових та видаткових касових ордерів тощо щодо господарських правовідносин між від КП "Теофіпольлісвод" та КП "Тепловик" за весь період співпраці, КП "Теофіпольлісвод" будь - якої відповіді та документів ліквідатору не надав; відповідно до наданої ДПС у Хмельницькій області на запит арбітражного керуючого (від 27.03.2025) інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, прийнятих ДПС щодо КП "Тепловик" за період з 01.01.2019 було підтверджено по спірних транзакціях суму 1080087,68 грн. За таких обставин позивач вважає, що відповідач отримав від позивача та зберігає спірну суму отриманих грошових коштів без належної правової підстави, за відсутності доказів, які б підтверджували підстави отримання спірної суми.
Окрім того, посилаючись на положення ст. 1 КУзПБ щодо заінтересованої особи стосовно боржника, ліквідатор звернув увагу, що у КП "Тепловик" та у КП "Теофіпольлісвод" спільний засновник - Теофіпільська селищна рада, відповідно до рішень якої від 29.04.2022 №11-22/2022, від 24.06.2022 № 18-24/2022, від 24.06.2022 № 17-24/2022, майже все комунальне майно, що було на балансі та в господарському віданні КП "Тепловик", було безоплатно передано на баланс та в господарське відання КП "Теофіпольлісвод" Теофіпільської селищної ради.
Також ліквідатором було подано до суду в порядку ст. 81 ГПК України клопотання від 17.12.2025 про витребування у відповідача, зокрема, договорів, угод, актів приймання - передачі, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, прибуткових та видаткових касових ордерів тощо щодо господарських правовідносин між від КП "Теофіпольлісвод" та КП "Тепловик" за весь період співпраці, які витребовувались у відповідача (отримано запит 02.07.2025) та від 12.01.2026 - про витребування у Головного управління ДПС у Хмельницької області, зокрема, інформації про реєстрацію податкових накладних щодо господарських операцій між КП "Теофіпольлісвод" та КП "Тепловик".
Як слідкує з матеріалів справи відповідач у засідання суду 17.12.2025 представника не направив, у встановлений судом строк - до 15.12.2025 відзиву на позов не подав. Лише 22.12.2025 на адресу суду надійшов відзив на позов (за підписом адвоката) з доказами, які підтверджують здійснення господарських операцій (договори, накладні тощо) .
У подальшому, на запит арбітражного керуючого Головне управління ДПС у Хмельницькій області надало відповідь (від 19.01.2026) з інформацією щодо реєстрації податкових накладних між КП "Тепловик" та КП "Теофіпольлісвод" за період з 01.01.2016 по 24.03.2025.
Судом зазначається, що звертаючись із заявою про залишення позову без розгляду (від 26.01.2026), позивач вказав, що після вивчення документів, які після відкриття провадження у справі №924/776/24 (924/1170/25) відповідач надав до суду, а також які на повторний запит арбітражного керуючого (від 13.01.2026) надало Головне управління ДПС у Хмельницькій області (від 19.01.2026) було з'ясовано підстави набуття КП "Теофіпольлісвод" спірних коштів. Наведено послугувало відсутністю необхідності вирішення справи по суті судом.
Судом звертається увага, що відповідно до ч. 2 ст. 59 КУзПБ протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням формує ліквідаційну масу.
Ліквідатор відповідно до ст. 61 КУзПБ наділений повноваженнями, зокрема, формувати ліквідаційну масу; заявляти до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий має право звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 12-1 КУзПБ орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів. Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації.
За відповідних вищевказаних обставин (зокрема ненадання відповідачем на запит арбітражного керуючого первинних документів щодо господарських операцій між сторонами) не доведено, що внаслідок дій позивача, відповідач вимушений був звернутися за професійною правничою допомогою у цій справі та сплатити їх вартість.
Крім того, доказів, що позивач діяв недобросовісно, пред'явивши позов, що він систематично протидіяв правильному вирішенню спору, мав на меті протиправну мету - обмеження прав та інтересів відповідача тощо до матеріалів заяви не додано.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що саме після ознайомлення з аргументами відповідача, було подано заяву про залишення позову без розгляду, оскільки як зазначає ліквідатор, саме після надання відповідачем первинних документів на підтвердження господарських операцій між сторонами (які безпідставно не були надані відповідачем на запит арбітражного керуючого) та додаткової інформації від органу ДПС, було проаналізовано підстави перерахування банкрутом коштів та відповідно подано заяву.
Також не є переконливими посилання відповідача на можливість ліквідатора через Електронний кабінет платника отримати податкові накладні, оскільки не доводять необґрунтованості дій позивача, за відсутності офіційного надання ліквідатору керівником банкрута та відповідача первинних документів, які б підтверджували господарські операції.
У контексті вищенаведеного, спірних правовідносин та вчинення процесуальних дій сторонами, суд зауважує, що відповідачем не доведено та не надано доказів, які б стверджували, що дії позивача були необґрунтованими і у зв'язку з такими діями позивача відповідач поніс витрати з оплати професійної правничої допомоги в порушеній позивачем справі, реалізацію позивачем процесуальних прав без належного процесуального підґрунтя.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу) (від 03.02.2026).
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 232, 234, 244, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви комунального підприємства "Теофіпольлісвод" про ухвалення додаткового рішення (про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу) (від 03.02.2026) відмовити.
Ухвала набирає законної сили 11.02.2026 та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова