8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 910/14469/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “КМА ЮА», м.Луцьк
до Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРДЕК», м.Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
21.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КМА Юа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердек» про стягнення 1 142 433,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 03-0612 від 06.12.2024 позивачем у повному обсязі поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 073 400,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 159 від 17.09.2025 та № 172 від 09.10.2025. За умовами п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 10.09.2025 оплата товару здійснюється протягом трьох календарних днів з моменту здійснення поставки товару покупцю. Однак, відповідачем у встановлений строк не було здійснено оплату за поставлений товар. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 142 433,73 грн, з яких 1 073 400,00 грн основного боргу, 9 660,60 грн інфляційних втрат, 38 194,41 грн пені та 21 178,72 грн відсотків.
У позовній заяві позивач зазначає, що справа може бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження, оскільки є справою незначної складності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КМА Юа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердек» про стягнення 1.142.433,73 грн надіслати за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області.
19.12.2025 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КМА Юа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердек» про стягнення 1 142 433,73 грн (вх.№4572/25 від 19.12.2025) надійшли до Господарського суду Харківської області.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025, для розгляду справи №910/14469/25 призначено суддю Мужичук Ю.Ю.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРДЕК» ухвала суду від 23.12.2025 в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлялась в електронному вигляді до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.
Втім,відповідач своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.
06.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КМА ЮА» (надалі -Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРДЕК» (надалі- Відповідач/Покупець) було укладено договір поставки №03-0612 за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця промислове обладнання (надалі - Товар) у кількості, комплектності, асортименті відповідно до видаткових накладних, а покупець, в свою чергу - прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору. (п.1.1 Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна вартість (ціна) цього Договору визначається загальною сумою цін, вказаних у всіх рахунках-фактурах, товарних накладних та розрахунках зміни вартості Товару, виписаних Постачальником на адресу Покупця згідно з даним Договором.
Згідно з п. 5.1. Договору оплата Товару за цим Договором здійснюється Покупцем на умовах післясплати протягом 3 місяця з моменту здійснення поставки Товару Покупцю на підставі виписаних Постачальником рахунків-фактур.
10.09.2025 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору поставки №03-0612 від 06 грудня 2024р., згідно з якою дійшли згоди викласти розділ 5 Договору поставки №03-0612 у новій редакції, а саме: «5.1. Оплата Товару за цим Договором здійснюється на умовах післяплати протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту здійснення поставки Товару Покупцю, на підставі виставлених видаткових накладних.».
Відповідно до п. 8.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору, Покупець сплачує штрафну неустойку (пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати Товару більше чим на 20 календарних днів Покупець в силу ст.625 ЦК України сплачує додатково відсотки в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, починаючи з дати отримання Товару.
Згідно п 7.1 Договору він вступає в юридичну силу, породжуючи для Сторін зобов'язання і права згідно Договору у повному обсязі, з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2025 р.
Строк дії даного Договору автоматично продовжується на додатковий річний строк у випадку, якщо не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії Договору будь -яка Сторона не повідомить іншу Сторону в письмовій формі про свої наміри змінити його або припинити його дію. (п.7.2 Договору)
Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає про те, що останній, як Постачальник за вищевказаним договором поставив відповідачу, як Покупцю, обумовлений сторонами товар .
Так, 17.09.2025 позивачем поставлено товар на загальну суму 608 040,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №159 від 17.09.2025, підписаною уповноваженими представниками сторін, а також товарно-транспортною накладною №Р159 від 17.09.2025.
Крім того, 09.10.2025 позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 465 360,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №172 від 09.10.2025 та товарно-транспортною накладною №Р172 від 09.10.2025.
Між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2025 зі змісту якого вбачається, що за даними бухгалтерського обліку обох сторін заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №03-0612 від 06.12.2024 становить 1 073 400,00 грн, що відповідає вартості поставленого та неоплаченого товару за видатковими накладними №159 від 17.09.2025 та №172 від 09.10.2025.
Як вказує Позивач, Відповідач товар від позивача отримав, втім його вартість так і не оплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5ст. 626 Цивільного кодексу Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно дост. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК Українизадоговором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивачем поставка товару відповідачу за Договором поставки №03-0612 від 06.12.2024 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №159 від 17.09.2025 на суму 608 040,00 грн та №172 від 09.10.2025. на суму 465 360,00 грн, та товарно-транспортних накладних, які підписані уповноваженими представниками покупця та постачальника без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Наявність розміру заборгованості у сумі 1 073 400,00 грн. за Договором поставки №03-0612 від 06.12.2024 відповідачем не спростовано.
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого товару, визначений пунктом 5.1, та є таким, що настав.
За видатковою накладною №159 від 17.09.2025 строк оплати настав 20.09.2025; за видатковою накладною №172 від 09.10.2025 строк оплати настав 12.10.2025.
За таких обставин у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи доказів оплати відповідачем поставленого товару на суму 1 073 400,00 грн , суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки №03-0612 від 06.12.2024 року в сумі 1073 400,00 грн.
У зв'язку із простроченням виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №03-0612 від 06.12.2024 позивачем на підставі п.8.3 Договору нараховано до стягнення пеню 38 194,41 грн грн., інфляційні 9 660,60 грн. та відсотки в розмірі облікової ставки НБУ 21 178,72 грн.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно дост. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п. 8.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору, Покупець сплачує штрафну неустойку (пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати Товару більше чим на 20 календарних днів Покупець в силу ст.625 ЦК України сплачує додатково відсотки в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, починаючи з дати отримання Товару.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені у розмірі 38 194,41 грн. суд визнає їх законними та обґрунтованими.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зазначена норма закону допускає можливість встановлення сторонами іншого розміру процентів, ніж три проценти річних.
Пунктом 8.3 Договору поставки №03-0612 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати Товару понад 20 календарних днів Покупець в силу ст.625 ЦК України сплачує додатково відсотки в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, починаючи з дати отримання Товару.
Таким чином, сторони реалізували принцип свободи договору та визначили інший розмір процентів, ніж передбачений диспозитивною нормою частини другої статті 625 ЦК України, що в цілому не суперечить вимогам закону.
Разом з тим, оцінюючи зазначене положення договору, суд виходить з того, що відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у строк, встановлений договором, а згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, лише у разі невиконання його у встановлений строк.
Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання не може настати раніше, ніж сплив строк його виконання, визначений договором. До моменту настання такого строку відповідач не перебуває у стані прострочення, а відтак відсутні правові підстави для застосування заходів відповідальності.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що положення пункту 8.3 договору в частині визначення початку нарахування процентів «з дати отримання товару» підлягає застосуванню з урахуванням імперативних норм цивільного законодавства, а саме статей 530 та 612 Цивільного кодексу України, і не може тлумачитися як таке, що допускає нарахування процентів до моменту настання прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, проценти, передбачені пунктом 8.3 договору, підлягають нарахуванню з дня, наступного за останнім днем строку оплати товару, визначеного договором, а не з дати його отримання.
Як убачається з матеріалів справи, позивач при розрахунку процентів визначив початок їх нарахування з дати поставки товару, а саме:
за видатковою накладною №159 від 17.09.2025 - з 17.09.2025;
за видатковою накладною №172 від 09.10.2025 - з 09.10.2025,
тоді як обов'язок відповідача з оплати товару настав:
за накладною №159 - 20.09.2025, а прострочення - з 21.09.2025;
за накладною №172 - 12.10.2025, а прострочення - з 13.10.2025.
Отже, суд приходить до висновку, що проценти за період до настання прострочення нараховані позивачем безпідставно.
З урахуванням наведеного, суд здійснив перерахунок процентів із застосуванням облікової ставки НБУ у розмірі 15,5 % річних, виходячи з періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме:
за видатковою накладною №159 - з 21.09.2025 по 11.11.2025 (52 календарні дні);
за видатковою накладною №172 - з 13.10.2025 по 11.11.2025 (30 календарних днів),
У зв'язку з цим вимога позивача про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню у сумі 19 360,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що їх розрахунок здійснено з порушенням вимог чинного законодавства та загальновизнаного порядку застосування індексів інфляції.
Суд звертає увагу, що індекси інфляції мають характер коефіцієнтів знецінення грошової одиниці за відповідний місячний період, а отже їх застосування можливе виключно шляхом множення помісячних індексів за період прострочення. Застосування індексів інфляції пропорційно кількості днів прострочення або за неповний календарний місяць не відповідає їх правовій природі та не відображає реального знецінення грошових коштів кредитора.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем інфляційні втрати нараховано за жовтень 2025 року, водночас прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними виникло 21.09.2025 та 13.10.2025, тобто жодна із сум заборгованості не перебувала у простроченні протягом повного календарного місяця.
За таких обставин суд дійшов висновку, що нараховані позивачем інфляційні втрати фактично визначені за певну кількість днів прострочення, що суперечить правовій природі індексу інфляції та вимогам законодавства, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно дост. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 655, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 12, 3, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРДЕК» (61057, вул.Сковороди Григорія, буд.40, код ЄДРПОУ 39211542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КМА ЮА» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, офіс 310, код ЄДРПОУ 45272325) основний борг 1073 400 грн, пеню 38 194,41 грн., відсотки в розмірі 19 360,00 грн. та витрати по сплаті судового збору 16 981,71 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЮ.Ю. Мужичук