вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1225/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: керівника Рівненської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області
до відповідача 1: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача 2: Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про: стягнення 262 195,19 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: О.Яковчук
від відповідача 2: О.Яковчук
від органу прокуратури: Ю.Ваколюк
Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Акціонерного товариства "Українська залізниця" та до відповідача 2: Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 262 195,19 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.01.2023 працівником виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне - Ківерці, перегін Клевань - Обарів по прив'язці права сторона колії 239 км 10пк-240км 2 пк виявлена незаконна рубка сироростучих дерев, а саме: 10 дерев породи "в'яз", 1 дерева породи "дуб", 1 дерева породи "черешня" та 4 дерева породи "клен".
Відповідно до висновку експерта судової економічної експертизи, розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки вказаних вище дерев арифметично підтверджується в сумі 262 195,19 гривень.
А тому, ураховуючи, що особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем, яким є АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця".
У своєму відзиві на позов, АТ "Укрзалізниця" вказало, що із наведених позивачем обставин та долучених доказів чітко вбачається, що залізницею вжито всіх визначених законодавством та залежних від неї заходів щодо охорони лісосмуги та виявлення незаконної
рубки лісонасаджень, відтак відсутні підстави для покладення відповідальності на відповідача.
Відповідач вказує, що у нормах статей 68 та 105 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Лісового кодексу відповідно, не зазначено такого порушення, як заподіяння шкоди внаслідок неналежної охорони захисних лісів. Саме таким видом лісу є смуги захисних лісонасаджень залізниць відповідно до пп. 2 п. 7 Постанови КМУ від 16.05.2007 № 733.
Вказаними нормами не передбачено відповідальності постійних землекористувачів за порушення вимог щодо охорони ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів.
Відповідач наполягає, що злочином завдано збитків саме майну Акціонерного товариства "Українська залізниця", що перебуває в його віданні. Прокурором подано позов про відшкодування збитків від злочину щодо порушень норм лісокористування незважаючи на те, що відповідач не є особою яка заподіяла шкоду, але ще і до завершення досудового розслідування, до можливого встановлення фактично винних у злочині осіб та власне до потерпілої особи від кримінального правопорушення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 12 січня 2026 року суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначив 10 лютого 2026 року.
27 січня 2026 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало відзив на позов.
30 січня 2026 року прокурором подано відповідь на відзив.
9 лютого 2026 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало заперечення на відповідь на відзив
У судовому засіданні прокурор підтримав позов.
Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" позов не визнав.
Представник позивача - Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Як слідує з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023181180000006), 04.01.2023 о 12 год. 32 хв. до ВП 1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області надійшло повідомлення майстра лісу ВСП Львівських дистанцій лісових захисних насаджень Сацика Андрія Миколайовича, про те, що 04.01.2023 неподалік залізничної стації "Обарів", що в с. Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, невідома особа здійснили незаконну порубку сироростучих дерев, а саме 1 (одного) дубу, 8-9 (восьми - дев'яти) дерев породи в'яз та клен. Витяг сформовано 5 січня 2023 року.
У заяві про вчинення правопорушення лісового законодавства від 5 січня 2023 року, 04.01.2023 року поданої АТ "Укрзалізниця" начальнику районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області вказано, що працівником виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне - Ківерці, перегін Клевань - Обарів по прив'язці права сторона колії 239 км 10пк-240км 2 пк виявлена незаконна порубка 10 дерев в'яза, 1 дерева черешні, 4 дерев клена та 1 дерева дуба. Загальна кількість 16 дерев.
У акті № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.01.2023 складеному майстром лісу ВСП Львівської дистанції лісових захисних насаджень Сациком Андрієм Миколайовичем (тобто працівником відповідача) вказано, що 4 січня 2023 року у захисних лісонасадженнях Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне-Ківерці на ділянці Рівне-Обарів з правої сторони колії 239км пк10-240км пк2 ним виявлено незаконну рубку дерев: породи в'яз - 10 шт, породи черешня - 1 шт, породи клен - 4 шт, породи дуб - 1 шт. Матеріали про лісопорушення вирішено направити до Рівненського РВ національної поліції. Усі зрізані дерева, окрім двох дерев породи "в'яз" з діаметром 60 та 62 см (дані два дерева сухостійні), вказані сироростучими.
У протоколі огляду місця події від 4 січня 2023 року проведеному слідчим СВ відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції старшим лейтенантом Довмат О.Ю. на підставі повідомлення в поліцію, за участю майстра лісу ВСП Львівської дистанції лісових захисних насаджень Сацика Андрія Миколайовича, вказано, що за результатами огляду встановлено наступне.
Огляд проводився на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. На вказаній місцевості наявна польова ґрунтова дорога, яка простягається з північно-західної сторони (зі сторони с.Городок) на південно-східну (до с. Великий Олексин). Із західної сторони простягається залізнична колія вздовж дороги (за 100 м. від дороги). По боках від польової дороги наявні насадження дерев та кущів. Згідно з мобільним додатком Google maps знаходиться за координатами: 50.6704597, 26.1921398.
На вказаному місці наявний транспортний засіб вантажний самоскид марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі "554-М" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , зеленого кольору 1985 року випуску. Транспортний засіб стоїть на ґрунтовій дорозі. Передні вісі направлені на південний захід. Ділянка кущів та дерев, що між дорогою та залізничною колією належить Львівській дистанції лісових захисних насаджень. В кузові даного транспортного засобу наявні свіжозрізані дерева непромислового використання, розміром від 50 см до 2-х метрів. Дерева породи клен американський та алича.
Спеціаліст провівши заміри встановив, що об'єм вказаних дров становить 1,5 складометри. На момент огляду задній борт відкритий. Двері транспортного засобу також відчинені. Згідно з наданим власником свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер шасі НОМЕР_2 . В салоні авто наявна бензинова пила оранжевого та білого кольорів марки "Stihl M 5230" з № НОМЕР_3 . Дану бензопилу обв'язано ниткою, на кінці якої прикріплено бірку з пояснюючими написами. Бензопилу вилучено.
Між дорогою та коліями на відстані 100 м. Наявні пні дерев серед насадження дерев та кущів. Виявлено наступні пні: 1) O 20 см породи в'яз; 2) O 38 см клен американський; 3) O 32 см в'яз; 4) O 48 см черешня; 5) O 32 см в'яз; 6) O 51 см в'яз; 7) O 40 см в'яз: 8) O 62 см в'яз; 9) O 21 см в'яз; 10) O 33 см клен; 11) O 64 см в'яз; 12) O 64 см дуб; 13) O 33 см в'яз; 14) O 42 см клен; 15) O 74 см клен (в той час як у акті 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.01.2023 та у польовій-переліковій відомості вказано "діаметр пня 84 см клен"); 16) O 60 см в'яз. На даних пнях, згідно з вищевказаною нумерацією за допомогою чорного маркеру здійснено нумерацію, яку нанесено на пні.
Вищевказаний автомобіль марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі "554-М" , після огляду поміщено на майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Рівненській області, за адресою: вул. Б.Штейнгеля, 90, с. Городок, Рівненського району Рівненської області. Також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 поміщено до спецпакету НПУ КІV 1105600. Також з іншої сторони ґрунтової дороги наявний пень аличі O 26 см.
Згідно з ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2023 року у справі № 570/89/23 задоволене клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва, прокурором Рівненської окружної прокуратури про арешт майна, та накладено арешт на вилучені в ході огляду місця події речі та предмети, а саме: бензопилу марки "Штіль М 5 230", із серійним номером 830383133, яку вилучено до ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, та наклеєно роз'яснювальну бирку із підписами учасників огляду місця події; автомобіль марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі 554М, в кузові якого знаходиться 1,5 складометри деревини породи алича та в'яз, який поміщено на спеціальний майданчик; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії, яке поміщено до спецпакету НПУ КІV1105600 та вилучено до ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області. В ухвалі зазначено, що вказані речі і предмети є речовими доказами у даному кримінальному провадженні і з ними необхідно проводити слідчі дії.
У запиті слідчого національної поліції від 24.02.2023 № 1981/201/15-2023 адресованому відповідачу зазначено, що незаконна порубка дерев 04.01.2023 виявлена саме працівниками відповідача.
Таким чином суд констатує, що в усіх згаданих вище письмових доказах підтверджено обставини, що факт незаконної порубки дерев виявлено саме відповідачем.
Також суд установив, що за фактом наведених обставин проводиться досудове розслідування щодо встановлення осіб, винних у вчиненні правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що винних осіб встановлено та притягнено до кримінальної відповідальності.
Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта за наслідками проведення судової економічної експертизи від 02.11.2023 №СЕ-19/118-23/11427-ЕК, розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "в'яз", 1 сироростучого дерева породи "черешня", 4 сироростучих дерев породи "клен" та 1 сироростучого дерева породи "дуб", у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напряму Рівне - Ківерці, перегін Рівне - Обарів по привязці права сторона колії 239 км 10 пк - 240 км 2 пк арифметично підтверджується в сумі 262 195,19 грн.
Розбіжність з розрахунком розміру шкоди, що визначена Виробничим підрозділом "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії акціонерного товариства "Укрзалізниця" становить 75392,71 грн. Розбіжність пояснюється невірним застосуванням індексу інфляції.
Також суд установив, що лісосмуга, на якій здійснено порубку, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5624689500:09:044:0001, на території Шпанівської сільської ради, такі обставини не заперечуються сторонами.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5624689500:09:044:0001, площею 38,299 га, з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту", є власністю держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні ПАТ "Українська залізниця".
Прокурор стверджує, що оскільки особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем, яким є АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом є позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.
Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивача до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.
Щодо участі прокурора у даному провадженні суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 1 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в статті 90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за: держанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон України 1264-XII) встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України 1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
Незаконною визнається порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Щодо підстав здійснення представництва органом прокуратури у даній справі суд зазначає наступне.
Даний спір пов'язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 ЦК України, одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до частин 4, 5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як слідує з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення шкоди в сумі 262 195,19 грн завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Матеріали справи містять лист Рівненської окружної прокуратури адресований Шпанівській сільській раді щодо здійснення представництва інтересів ради органом прокуратури та вжиття відповідних заходів.
У відповідь на вказаний лист рада повідомила орган прокуратури щодо відсутності заперечень проти вжиття заходів стосовно відшкодування збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на земельній ділянці державної форми власності, право постійного користування якою зареєстроване за ПАТ "Українська залізниця".
На виконання приписів частини 4 статі 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про подання даного позову, що стверджується наявним у справі листом.
Відповідно до норм статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Згідно з нормами статті 47 Закону України Закону України 1264-XII, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Як установив суд лісосмуга, яка знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні відповідача.
Таким чином, шкода, завдана унаслідок незаконної порубки дерева породи дуб зі ступеня припинення росту в адміністративних межах Шпанівської сільської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.
Отже, Шпанівська сільська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади і прокурор відповідно до норм частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував необхідність представництва інтересів держави внаслідок стверджуваного порушення законності у сфері охорони навколишнього середовища та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд також враховує правовий висновок, висвітлений у Рішенні Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(I)/2025 за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), а також враховується, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону У країни "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027 року.
А тому, суд вважає, що маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор правомірно звернувся з даним позовом.
Щодо суті спору суд враховує наступні обставини.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до абзацу 1 статті 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 до категорії захисних лісів відносяться лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів); лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг.
Згідно з Порядком здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 07.02.2023, постійний лісокористувач - підприємства, установи, організації всіх форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій.
Як установив господарський суд, земельна ділянка (лісосмуга), на якій здійснено незаконну порубку лісового насадження, перебуває у постійному користуванні залізниці.
Таким чином суд вважає, що захисні насадження котрі ростуть на земельній ділянці з кадастровим номером 5624689500:09:044:0001 належать до лісового фонду України, підлягають державній охороні, а обов'язок організації та забезпечення їх охорони і захисту покладено на постійного лісокористувача АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця".
За таких умов посилання відповідача на положення статті 68 ЗК України, статті 23 Закону України "Про транспорт" та приписи ДБН "Залізничні колії 1529 мм. Норми проектування" не спростовують тієї обставини, що зрубаний дуб належить до лісового фонду України, адже абзац 3 статті 1 ЛК України прямо визначає, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Також суд звертає увагу учасників судового процесу, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Відповідно до статті 5 Закону України 1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до статті 68 Закону України №1264-XII порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
Згідно з нормами статті 69 Закону України 1264-XII шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Частиною 2 статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Нормами статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Як визначено положеннями частини 1 статті 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Суд вважає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог ведення лісового господарства, установлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Зазначені вище обов'язки постійних лісокористувачів з питань охорони та захисту лісів є також основними завданнями структурного підрозділу відповідача Львівської дистанції захисних лісонасаджень, оскільки відповідно до пункту 12.1 Положення про виробничий структурний підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" основними завданнями такого підрозділу є, зокрема, догляд за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці.
Матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки 10 дерев породи "в'яз", 1 дерева породи "дуб", 1 дерева породи "черешня" та 4 дерева породи "клен".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5624689500:09:044:0001, площею 38,299 га, з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту", є власністю держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні ПАТ "Українська залізниця". Знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Шпанівська.
Суд ураховує, що згідно зі сталою практикою Верховного Суду, який у своїх постановах зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Такі висновки щодо застосування норм права за аналогічних обставин викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 р. у справі № 909/976/17 та у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 р. у справі № 914/1960/17, від 20.02.2020 р. у справі № 920/1106/17, від 20.02.2020 р. у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 р. у справі № 906/366/20, інших.
Правові висновки враховуються судом відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.
Ураховуючи вищезазначене суд погоджується з доводами прокурора про те, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України та лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів, як це передбачено нормами статті 4 ЛК України та положеннями Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 р. № 733.
Водночас факт виявлення незаконної рубки лісу на земельній ділянці, наданій відповідачеві у постійне користування, в даному випадку не свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого і скоєно незаконне вирубування лісу.
Надаючи такий висновок суд бере до уваги положення статті 19, 107 ЛК України, а також опирається на зазначену вище судову практику, оскільки в процесі розгляду справи суд установив відсутність неналежного виконання обов'язків постійного лісокористувача у вчиненні заходів з охорони та збереження лісових насаджень. Такі висновки суд робить виходячи з наступного.
Як стверджується матеріалами справи працівники відповідача фактично виявили незаконну діяльність..
У згаданих вище доказах (витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяві про вчинення правопорушення лісового законодавства, акті № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, протоколі огляду місця події, ухвалі слідчого судді Рівненського районного суду від 10.01.2023 у справі № 570/31/2023, запиті слідчого національної поліції від 24.02.2023) чітко вказано, що дане правопорушення виявлено саме працівником відповідача, що свідчить про вчинення працівниками відповідача дій на припинення незаконного вирубування лісових насаджень.
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у цьому випадку, здійснення незаконної порубки дерев (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).
В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).
Суд зауважує, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
Прокурор стверджує у позові, що у даному випадку протиправна поведінка відповідача, виразилась у протиправній бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні ним та його працівниками охорони лісових насаджень на підвідомчій території.
Невиконання відповідачем та його працівниками встановлених законодавством обов'язків із забезпечення охорони лісів на підвідомчій території призвело, як стверджує прокурор, до незаконної, самовільної порубки невстановленими особами дерев на території Шпанівської територіальної громади Рівненського району Рівненської області та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, в розмірі 262 195,19 грн.
Прокурор вважає, що неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством обов'язків безумовно свідчить про причинно наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев. Крім того, неналежне виконання Відповідачем своїх обов'язків з охорони лісу свідчить про вину завдавача шкоди .
На думку прокурора має місце наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме: - протиправна поведінка відповідача, яка полягає у недотриманні вимог законодавства в частинні забезпечення охорони та захисту лісів, допустивши самовільну рубку на підконтрольній йому території; - шкідливий результат такої поведінки (шкоди), який полягає у знищенні лісових культур, що завдало шкоди на загальну суму 262 195,19 грн; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме бездіяльність відповідача призвела до знищення лісових культур, чим заподіяно шкоду в загальному розмірі 262 195,19 грн; - вина особи, яка заподіяла шкоду виражена у незабезпеченні належного використання, охорони та збереження лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні товариства.
За своїм характером і правовими наслідками правова поведінка поділяється на два основні види: 1) правомірна поведінка - така, що відповідає приписам права; 2) неправомірна поведінка (правопорушення) - така, що порушує приписи права. Правопорушення - це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність.
Однією із ознак правопорушення є протиправність. Правопорушення суперечить конкретному правовому припису і є невиконанням обов'язку або порушенням заборони. Отже, для висновку про протиправність необхідно встановити невиконання обов'язку або порушення заборони. Прокурор вказує, що відповідач порушив обов'язок, який визначений у статтях 63, 86 ЛК України та полягає в протиправній бездіяльності (порушенні зобов'язання) у організації охорони і захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Як було вказано вище, за змістом статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Слід зазначити, що саме по собі формулювання "здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок" носить загальний характер, як і відсутня конкретизація обов'язку охорони у статтях 19, 63, 64, 86 ЛК України.
Прокурор зазначає, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування. Однак у позові прокурор не конкретизував які саме заходи із захисту лісонасаджень не здійснювалися відповідачем, які саме правила порушив відповідач, тобто в чому конкретно полягала бездіяльність відповідача.
За таких обставин суд зауважує, що вартість заходів по охороні майна в будь-якому випадку має бути співмірною із цінністю об'єкту охорони, комплекс таких заходів має бути реальним та виконуваним.
У позові прокурор неодноразово стверджує, що особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено. Однак суду не надані докази які підтверджують таке твердження.
Також, щодо притягнення винних осіб суд зауважує, що прокурором на надано суду доказів чи пояснень щодо поточного стану кримінального провадження, процесуальних рішень прийнятих за результатами розслідування, результатів перевірки проведеної поліцією за фактом незаконної порубки 16 дерев та причин не притягнення винних осіб до відповідальності. Попри те, що з часу повідомлення до національної поліції та внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про вчинення кримінального правопорушення минуло, на час розгляду цього спору, понад три роки.
Ставлячи перед судом питання щодо встановлення складу цивільного правопорушення, прокурор водночас не розкриває суду обставини щодо встановлення приналежності транспортного засобу та бензинової пили виявлених на місці вчинення незаконної порубки дерев.
Суд також зауважує, що в очах стороннього спостерігача може скластися враження, що заходи у кримінальному провадженні здійснено формально, адже, орган досудового розслідування, маючи у своєму розпорядженні зокрема вилучені на місці події транспортний засіб та інші речові докази (вантажний самоскид марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі "554-М" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , зеленого кольору 1985 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , бензинова пила оранжевого та білого кольорів марки "Stihl M 5230" з № НОМЕР_3 ), з січня 2023 року не досягнув процесуальних результатів розслідування.
Прокурор у позові посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 № 906/366/20 у якій зазначено, що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Натомість у межах даної справи суд встановив ряд фактичних обставин: - постійний лісокористувач (відповідач) самостійно виявив порубку та повідомив про неї до правоохоронного органу; - слідчими поліції здійснюється розслідування в межах кримінального провадження за зверненням відповідача; - незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці, а захист і відновлення таких захисних лісів здійснює саме лісокористувач з метою безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті.
Надаючи оцінку твердженням прокурора про наявність у даному випадку складу цивільного правопорушення суд акцентує увагу на наступному.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
А проте, суд не встановив, а прокурор не довів наявність усіх чотирьох елементів, необхідних для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України.
Зокрема прокурором не доведено, що шкоду заподіяно саме у заявленому розмірі, оскільки при розрахунку експерт не врахував, що частина зрубаних дерев були сухостійними, що потребує застосування відповідного понижуючого коефіцієнта при визначенні розміру шкоди.
Так, у висновку експерта від 19.07.2023, яким прокурор обґрунтовує заявлений розмір шкоди, вказано, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "в'яз", 1 сироростучого дерева породи "дуб", 4 сироростучих дерев породи "клен" та 1 сироростучого дерева породи "черешня".
В той час як у акті № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.01.2023 зазначено, що два з десяти зрубаних дерев породи "в'яз" (з діаметром - 60 та 62 см) були сухостійними, а не сироростучими.
У Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 визначено таксу для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту. Так у примітці 2 вказано: за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у 2 рази.
Однак при розрахунку шкоди вказані обставини не були ураховані.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, викладено такий висновок: "…при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи".
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (близькі за змістом висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16).
З огляду на установлені обставини суд відхиляє наданий прокурором висновок експерта, як такий, що не узгоджується з матеріалами справи та не відповідає іншим фактичним даним.
Водночас розмір збитків має бути доведений позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 ГПК України доказами.
А отже, прокурор не довів розміру збитків про який стверджує у позові. Суд має сумніви щодо обґрунтованості експертного висновку та його узгодженості з іншими матеріалами справи, зокрема щодо незастосування експертом такси зменшеної у 2 рази за незаконне вирубування сухостійних дерев, попри наявність у досліджуваних експертом матеріалах відповідних відомостей. Таким чином висновок експерта наданий прокурором не відповідає фактичним даним встановленим судом під час розгляду цієї справи.
Прокурор не довів наявності у діях відповідача протиправної поведінки у формі бездіяльності. Зокрема прокурор не надав доказів на підтвердження протиправності поведінки лісокористувача. З матеріалів справи суд установив, що відповідач не допускав бездіяльності, а навпаки здійснював необхідні заходи щодо охорони та захисту лісових насаджень. Так, незаконну порубку дерев виявлено відповідачем, за результатами чого працівником відповідача проведено огляд місця самовільної порубки дерев, складено відповідний акт та повідомлено власне керівництво, а також ініційоване питання про проведення перевірки в ході досудового розслідування кримінального правопорушення. Саме відповідач звернувся до поліції та подав заяву про вчинення правопорушення лісового законодавства. Окрім цього працівники відповідача брали участь у огляді місця події разом зі слідчим поліції, що зафіксовано у протоколі огляду місця події. Варто зауважити, що під час огляду місця події було зафіксовано не лише факт незаконної порубки дерев, але й виявлено на місці події та вилучено транспортний засіб, який ймовірно використовувався для вивезення деревини, та бензинову пилу. Обставини щодо встановлення приналежності вказаних речових доказів у протиправному діянні прокурор суду не повідомив. Таким чином саме працівники відповідача своєчасно виявили це правопорушення, що мало місце безпосередньо у момент його вчинення, про що й свідчать виявлені на місці події транспортний засіб та інші речові докази.
Також прокурор не надав інших доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача, наприклад щодо притягнення до адміністративної відповідальності у сфері порушення природоохоронного законодавства посадових осіб виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" тощо.
Отже прокурором не доведено протиправність поведінки відповідача як обов'язкового елементу цивільного правопорушення.
Також прокурор не довів причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою. Як установив суд, дії відповідача були спрямовані на запобігання та уникнення шкоди лісовим насадженням. Так, саме працівники відповідача, здійснюючи заходи з охорони лісових насаджень виявили та зафіксували порушення лісового законодавства, звернулися до поліції із заявою про проведення перевірки за фактом незаконної порубки та з метою притягнення винних осіб до відповідальності. Таким чином дії відповідача були спрямовані на захист та збереження лісових ресурсів, ліквідацію негативних наслідків та притягнення винних осіб до відповідальності. А отже, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою шкодою у цьому випадку відсутній.
Натомість відповідач довів, що його вина у заподіянні шкоди відсутня. Відповідач не допускав протиправної поведінки, а навпаки дії відповідача підтверджують відсутність вини як суб'єктивної складової цивільного правопорушення. Виявлена незаконна порубка дерев сталася, як зазначає відповідач, внаслідок проведення оглядів насаджень для виявлення самовільних рубок, що якраз і є функціональним завданням відповідача згідно з його статутних документів. В аспекті поведінки відповідача суд констатує, що вона була послідовною та правомірною, що також свідчить про відсутність вини. Отже, суд вважає, що відповідач спростував презумпцію його, як лісокористувача, вини.
Таким чином, на думку суду, у даному випадку відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення передбаченого статтею 1166 ЦК України, про які стверджував прокурор. Вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки суду
На переконання суду, в даному конкретному випадку позов є необґрунтованим. Суд вважає що прокурор не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а отже не довів наявності підстав для задоволення позову про стягнення шкоди.
Звернення з даним позовом до завершення кримінального провадження №12023181180000006, за умов встановлення судом виконання працівниками постійного лісокористувача своїх обов'язків з охорони лісових насаджень та фактичного припинення самої події незаконної порубки дерев силами відповідача, виявлення на місці події речових доказів, що могли б допомогти у встановлені осіб причетних до завдання шкоди, не свідчить про неналежне виконання постійним лісокористувачем його обов'язків з охорони та збереження лісових насаджень.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні даного позову.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 146,34 грн (з врах. коеф. 0,8) покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Позивач: Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області (35301, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Шпанів, вул. Шкілька, будинок 1, ідентифікаційний код 04387317).
Прокуратура: Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).
Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 12 лютого 2026 року.
Суддя Андрій КАЧУР