03 лютого 2026 року Справа № 915/1234/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Сулейманової С.М.,
представника позивача: Мокан О.О. (у судовому засіданні 02.02.2026),
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 20.05.2025 (вхід.№8034/25 від 27.05.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом: Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стивідорна інвестиційна компанія»,
про: стягнення 129360,0 грн,-
Відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 20.05.2025 (вхід.№8034/25 від 27.05.2025), в якій просить суд стягнути з позивача на його користь 124800,0 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.
Ухвалою суду від 29.05.2025 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2025.
Позивач у клопотанні від 12.06.2025 просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлену відповідачем до стягнення з врахуванням обґрунтованості, реальності та співмірності щодо обсягу виконаних адвокатським об'єднанням робіт, складності справи та ціни позову до 8000,0 грн.
У судовому засіданні 13.06.2025 судом оголошено перерву до 23.07.2025.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2025 та на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, матеріали справи було надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою суду від 20.10.2025 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2025.
У зв'язку з надходженням заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, матеріали справи було надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою суду від 29.12.2025 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2026.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 02.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 03.02.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення без його проголошення.
Розглянувши заяву, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стивідорна інвестиційна компанія» 129360,0 грн боргу за договором №4-А від 16.02.2010 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за період з січня по серпень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2025, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, у даній справі позивачу відмовлено в задоволені позову, судові витрати покладено на позивача.
Відповідно до положень ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Судом приймається до уваги, що згідно ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що представництво відповідача в даній справі здійснювало Адвокатське об'єднання «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» на підставі договору від 17.10.2024 про надання правової допомоги (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, замовник доручає та оплачує, адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу, пов'язану з захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного договору.
Згідно п.4.1 Договору, за правову допомогу, передбачену зазначеним договором, замовник сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якої врегульований у додаткових угодах до цього договору.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що якщо інше не передбачено додатковими угодами, замовник здійснює оплату за цим договором, а також витрати адвокатів адвокатського об'єднання, понесені останніми, протягом 3 днів з моменту одержання звіту про виконання доручення та акту прийомки-передачі послуг (робіт).
Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 від 17.10.2024 до Договору, на виконання умов договору від 17.10.2024 про надання правової допомоги адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надати замовнику послуги з представництва інтересів замовника в господарських судах у справі №915/1234/24 за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості.
Пунктами 2.1 Додаткової угоди №2 встановлено, що послуги, зазначені у п.1 цієї додаткової угоди, включають супровід справи в суді першої інстанції (підготовку та подачу відзиву на позов, пояснень, заперечень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів (за необхідності).
Пунктом 3 Додаткової угоди №2 передбачено, що за надання послуг, визначених у п.2.1 цієї додаткової угоди, замовник зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 3000 (три тисячі) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату оплати рахунку адвокатського об'єднання. Вказана сума сплачується замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення адвокатським об'єднанням рахунку.
Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» на підставі договору від 17.10.2024 про надання правової допомоги видано ордер серія ВН №1423941 від 22.10.2024 на надання адвокатом Дабіжою Ярославом Ігоровичем правничої допомоги відповідачу у Господарському суді Миколаївської області.
Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи №915/1234/24 розмір гонорару згідно пункту 3 Додаткової угоди №2 від 17.10.2024 до Договору від 17.10.2024 про надання правової допомоги по даній справі становить 124800,0 грн і включає наступні роботи:
- ознайомлення з матеріалами справи №915/1234/24;
- аналіз позовної заяви та доданих неї доказів;
- дослідження документації (доказової бази), наданої клієнтом;
- дослідження судової практики в подібних правовідносинах;
- підготовку та подачу відзиву на позовну заяву;
- підготовку заперечень на відповідь на відзив;
- підготовку додаткових пояснень;
- участь у судових засіданнях, що відбулися 22.01.2025, 24.02.2025, 24.03.2025, 28.04.2025, 05.05.2025, 15.05.2025.
17.10.2024 Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» виставлено відповідачу рахунок на оплату №64 на суму 208000,0 грн за представництво інтересів замовника у справі №915/1234/24 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості, який 30.10.2024 відповідачем оплачено, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №368.
Між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» та відповідачем підписано та скріплено печатками акт надання послуг №АО-02/05 від 16.05.2025 на суму 124800,0 грн з представництва інтересів Замовника у справі №915/1234/24 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості (перша інстанція).
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У даному випадку, відповідач дійсно надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 124800,0 грн. Суд у даному випадку не вбачає підстав втручатися у договірні стосунки між відповідачем та його представником.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Такий висновок суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
На переконання суду, стягнення з позивача заявленої відповідачем суми судових витрат у суді першої інстанції є надмірною, непропорційною та неспівмірною, з огляду на складність справи, час витрачений на підготовку документів, об'єм фактично наданих послуг.
У даному випадку, відповідач фактично подав до суду такі заяви по суті справи - відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення.
Підготовка даних документів не вимагала значної витрати часу, аналізу судової практики чи законодавства, збирання доказів, адже дублювала вже сформовану у господарських судах всіх інстанцій правову позицію.
З огляду на викладене вище, враховуючи незначну складність справи, порівняно незначний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді першої інстанції, відсутність особливого значення справи для сторін спору, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача від 20.05.2024 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 10000,0 грн.
У відшкодуванні витрат на правничу допомогу в решті заявленої відповідачем суми 114800,0 грн, - слід відмовити.
Керуючись ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129, ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Стивідорна інвестиційна компанія» б/н від 20.05.2025 (вхід.№8034/25 від 27.05.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/14; ідент.код 01125608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стивідорна інвестиційна компанія» (54002, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/26; ідент.код 36487633) 10000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Стивідорна інвестиційна компанія» у відшкодуванні витрат понесених на правничу допомогу у сумі 114800,0 грн.
Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне додаткове рішення складено 11.02.2026.
Суддя М.В.Мавродієва