ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2026Справа № 910/14985/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення 204369,20 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення 204369,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" на підставі договору №009039/4605/0000452 від 01.06.2025 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 108 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 204369,20 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14985/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
22.12.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
24.12.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
06.02.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розподіл витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/14985/25.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулася 12.07.2025 було пошкоджено транспортний засіб "Nissan Qashqai" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" відповідно до договору №009039/4605/0000452 від 01.06.2025.
Відповідно до рахунку СТО №СБА-000000000002927 від 17.07.2025, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Nissan Qashqai" державний номерний знак НОМЕР_2 становить 204369,20 грн.
Посилаючись на норми ст.108 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, позивач заявив позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 204369,20 грн.
Позиція відповідача
ПрАТ Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач та потерпіла особа не зверталися до відповідача з підстав визначення розміру шкоди та не запрошували відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу, і позивач не отримував згоду відповідача на проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу на СТО, яке було визначене позивачем, що є порушенням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №3720-IX.
Таким чином, позивач порушено порядок визначення розміру шкоду передбачено нормою ст.31 Закону України №3720-IX та не узгоджувало СТО з відповідачем, а тому позивач не має права на отримання страхового відшкодування передбаченого ст.27 Закону України № 3720-IX.
Також на думку відповідача заявлена позивачем до стягнення правова допомога у розмірі 7000,00 грн є явно завищеною, оскільки судова практика є усталеною та не потребує додаткових зусиль для підготовки позовної заяви, а представник позивача подає постійно аналогічні позови. Відповідач заявив про зменшення витрат на правову допомогу позивача у зв'язку з непропорційності до ціни позову та проведеної роботи.
Згідно з матеріалами справи, 12.07.2025 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Nissan Qashqai" державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно із постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 у справі №178/1831/25 вище зазначена ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Nissan Qashqai" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" відповідно до договору №009039/4605/0000452 від 01.06.2025.
Згідно із рахунком СТО ТОВ "Бриллиант Авто" №СБА-000000000002927 від 17.07.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Nissan Qashqai" державний номерний знак НОМЕР_2 становить 204369,20 грн.
На підставі рахунку №СБА-000000000002927 від 17.07.2025 позивач склав страховий акт №30433003553 від 27.07.2025, згідно із якими розмір страхового відшкодування становить 204369,20 грн. Виплату страхового відшкодування здійснено у такому порядку: 15167,00 грн - в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу; 189202,20 грн - виплата на рахунок СТО ТОВ "Бриллиант Авто".
Страхове відшкодування у сумі 15167,00 грн згідно із бухгалтерською довідкою №028189 від 29.07.2025 утримано в рахунок страхового платежу.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 189202,20 грн на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією № 053732 від 29.07.2025.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/228487184.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 250000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
01.09.2026 позивач на електронну пошту відповідача направив заяву №37992 про виплату страхового відшкодування (вих. №37992_1 від 01.09.2025), однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.
Оскільки на момент настання ДТП транспортний засіб "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 було забезпечено договором обов'язкового страхування ЕР/228487184, відповідач вимогу позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача 204369,20 грн страхового відшкодування.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема, постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 у справі №178/1831/25 підтверджено вину водія транспортного засобу "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 12.07.2025.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №№ЕР/228487184 (термін дії з 27.05.2025 по 26.05.2026).
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ст.102 Закону України "Про страхування", здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.2 ст.108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку СТО та затверджено страховий акт №30433003553 від 27.07.2025 на суму 204369,20 грн/
Позивачем здійснено страхове відшкодування в розмірі 204369,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 053732 від 29.07.2025.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст.993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України №3720-IХ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут та надалі у редакції, чинній з 01.01.2025 року).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно із п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч.2 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно із ч.3 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "БАЗ А079.24", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в цьому випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Nissan Qashqai" державний номерний знак НОМЕР_2 та розмір страхового відшкодування за спірним страховим випадком у сумі 204369,20 грн підтверджується рахунком СТО ТОВ "Бриллиант Авто" №СБА-000000000002927 від 17.07.2025; бухгалтерською довідкою №028189 від 29.07.2025 та платіжною інструкцією № 053732 від 29.07.2025.
Відповідач заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми страхового відшкодування не заперечив.
Частиною 5 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
01.09.2026 позивач на електронну пошту відповідача направив заяву №37992 про виплату страхового відшкодування (вих. №37992_1 від 01.09.2025). Однак, відповідач у строки, встановлені ч.5 ст.32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (до 01.11.2025), виплату страхового відшкодування не здійснив.
Отже, відповідач відповідно до приписів ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зобов'язаний компенсувати шкоду, завдану потерпілій особі винною особою, а тому витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу у розмірі 204369,20 грн підлягають сплаті позивачу, як особі, якій перейшло право вимоги на відшкодування шкоди.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що позивач та потерпіла особа не зверталися до відповідача з підстав визначення розміру шкоди та не запрошували його на огляд пошкодженого транспортного засобу, що є порушенням ч.4 ст.31 Закону України №3720-IX, а також позивач не узгоджував СТО з відповідачем та не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, передбаченого ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Однак, наведені заперечення відповідача суд відхиляє, оскільки позивач не є потерпілою особою, а є особою, до якої відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" після здійснення страхової виплати (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Крім того, відповідач не надав доказів неможливості встановити факт ДТП, причини і обставини її настання та розмір збитків, завданих страхувальнику позивача.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
За встановлених обставин, з огляду на приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 204369,20 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" страхового відшкодування у сумі 204369,20 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн, позивач надано договір №1/20ю про надання правової допомоги від 31.12.2020; додаткову угоду №4 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020; додаткову угоду №5 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020; додаток №1 від 07.08.2025 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020; рахунок №143 від 07.08.2025; платіжну інструкцію №624 від 20.08.2025 на суму 7000,00 грн; акт надання послуг №143 від 01.12.2025 на суму 7000 грн.
Так, 31.12.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" 9змінено найменування на Адвокатське бюро "Лисов2856 "Еквіт" (Бюро) укладено договір про надання правової допомоги №1/20ю.
Додатковою угодою № 4 від 07.01.2025, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2025.
Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2026.
Відповідно до п.4.1. договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Додатком №1 від 07.08.2025 до договору про надання правової допомоги №1/20ю сторони визначили, що клієнт доручає АБ "Лисов2856 "Еквіт", в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним та господарським судочинством, сума страхового відшкодування 204 369,20 грн, страхувальник Кучерук Ганна Анатоліївна.
За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів на рахунок Адвокатського бюро "Лисов2856 "Еквіт" у безготівковій формі, яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує клієнту та надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.
Згідно із рахунком №143 від 07.08.2025 та актом надання послуг №143 від 01.12.2025 вартість наданих послуг адвоката по страховій справі №037992 (страховий акт №30433003553) становить 7000,00 грн.
Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжною інструкцією №624 від 20.08.2025.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позов відповідач просив зменшити витрати на правову допомогу позивача, посилаючись на непропорційність до ціни позову та проведеної роботи.
Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, характер спору, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги наведенні вище критерії, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн є обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності.
Послуги адвоката, які обумовлені сторонами у додатку №1 від 07.08.2025 до договору про надання правової допомоги №1/20ю реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи.
Самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).
Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідач, а вимоги позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги у сумі 7000,00 грн належить задовольнити.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В; ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у сумі 204369,20 грн, витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2452,43 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.02.2026.
Суддя С.О. Турчин