ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2026Справа № 910/12692/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп"
доАкціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
простягнення 684 814,10 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Мінько О.М.
від відповідача: Берестовенко О.М.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12692/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (далі також - позивач, ТОВ "Іст Лоуд Груп") до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі також - відповідач, АТ «НАЕК "Енергоатом"), про стягнення 481 866,48 грн суми основного боргу, 157 661,07 грн інфляційних втрат, 45 286,55 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання товару № 53-123-01-22-07505 від 21.02.2022 позивач поставив товар з урахуванням пункту 3.9. договору, а відповідач прийняв його, проте станом на момент звернення позивача до суду - не оплатив.
03.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов у якому заявлено про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, а 10.11.2025 подано клопотання про долучення доказів - Акту звірки розрахунків з позивачем.
Позивач, у свою чергу, 11.11.2025 подав відповідь на відзив.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 05.02.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2026 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача, натомість, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.02.2022 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ЛОУД ГРУП» (як постачальником) було укладено договір на постання товару № 53-123-01-22-07505 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV - 14720000-4 по ДК 021:2015 - Алюміній, нікель, скандій, титан і ванадій (Прутки, стрічки алюмінієві), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість товару є твердою і складає всього з ПДВ 635 362,46 грн.
За даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 6.1. цього договору (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;
- електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України;
- документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат, тощо).
Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3. договору).
У п. 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» - «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВІІ Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 13.1. договору).
12.08.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору, якою змінили п. 2.1. договору та погодили, що загальна вартість товару складає 482 430,82 грн з ПДВ.
Відповідно до Закону України від 06.02.2023 №2896 «Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
У свою чергу, Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» продовжує функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Як стверджує позивач, у період з 02.06.2022 року по 24.06.2022 року він відвантажив відповідачу товар на загальну суму 481 866,48 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень та заперечень видатковими накладними № 439 від 26.05.2022 на суму 53488,87 грн з ПДВ та № 512 від 23.06.2022 року 428 377,61 грн з ПДВ.
Крім того, позивач наголосив, що на виконання п. 3.9. договору, ним було узгоджено з відповідачем відхилення фактичних показників загальної кількості від зазначеної в специфікації в меншу сторону, а саме до суми - 481 866,48 грн, що підтверджується листом позивача від 16.12.2022 Вих. № 16/12-1 та листом відповідача від 26.12.2022 Вих. № 07/19165.
Товар було доставлено за адресою: м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно до правил Інкотермс-2010. вантажоодержувач - ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» Южноукраїнське відділення, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними № Р439 від 26.05.2022 та № Р512 від 23.06.2022.
На виконання податкових зобов'язань та умов п.3.2. договору, позивачем як постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані та надані відповідачу відповідні податкові накладні № 62 від 26.05.2022 року на загальну суму 53 488,87 грн та № 52 від 23.06.2022 року на загальну суму 428 377,61 грн, про що свідчить помітка на податкових накладних «Зареєстровано в ЄРПН» та додані до податкових накладних квитанції.
Отже, за твердженнями позивача, ним виконано умови п.3.2. та 6.1. договору, зокрема, позивачем надано відповідачу всі передбачені договором документи, а отриманий товар пройшов вхідний контроль відповідача за якістю та кількістю згідно з вимогами стандарту СОУ НАЕК 038:2021, про що свідчить підписання сторонами видаткових накладних та відсутність претензій з боку відповідача.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку, позивача, що станом на дату подання позову до суду та розгляду справи судом, відповідач не оплатив одержаний за договором товар, у загальній сумі 481 866,48 грн, прострочивши зобов'язання по оплаті більш ніж на 2 (два) роки.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись, здебільшого на наступне:
- позивач безпідставно нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати, адже у зв'язку з невиконанням позивачем п.п. 3.2., 6.1. договору - у відповідача не настав обов'язок сплатити вартість товару відповідно до п. 2.2. договору;
- згідно контррозрахунку, за всі періоди інфляційне збільшення склало разом 146 293,26 грн і 3 % річних склали 44 366,91 грн, а не 157 661,07 грн збитків від інфляції та 45 286,55 грн - 3 % річних, як заявлено позивачем в позовній заяві;
- за договором поставлений товар виробництва російської федерації. Відповідно до п.15 Протоколу № 6 від 29.08.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, прийнято рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП", в частині товару, країною-походження якого є рф;
- відсутня вина відповідача у несвоєчасній оплаті товару, а отже і про відсутні підстави для покладання на відповідача відповідальності за таке прострочення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-123-01-22-07505 від 21.02.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 481 866,48 грн, що підтверджується видатковою накладною № 439 від 26.05.2022 на суму 53 488,87 грн та видатковою накладною № 512 від 23.06.2022 на суму 428 377,61 грн. Підтверджують факт доставлення товару до місця призначення й відповідні товарно-транспортні накладні.
Крім того, на виконання податкових зобов'язань та умов п.3.2. договору, позивачем як постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані та надані відповідачу відповідні податкові накладні № 62 від 26.05.2022 року на загальну суму 53 488,87 грн та № 52 від 23.06.2022 року на загальну суму 428 377,61 грн, про що свідчить помітка на податкових накладних «Зареєстровано в ЄРПН» та додані до податкових накладних квитанції.
Тож, позивачем під час поставки виконано умови п.п. 2.2., 3.2., 6.1. договору, а відповідача виник обов'язок оплатити товар протягом 45 робочих днів після постачання.
Доводи відповідача про не дотримання позивачем вимог п. 3.2. договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки факт прийняття товару на суму 481 866,48 грн за якістю та кількістю підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Під час судового засідання сторони надали пояснення стосовно положень п. 2.2. договору та підстав для виникнення обов'язку з оплати поставленого товару. Так, вказані положення чітко встановлюють порядок та строки оплати, а позивач виконав умови договору належним чином та в повному обсязі.
Більше того у листі № 07/19165 від 26.12.2022 відповідач узгодив отримання товару, а у матеріалах справи наявний підписаний сторонами Акт звірки за період з 21.02.2022 по 31.10.2025 на суму боргу 481 866,48 грн.
Суд наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов'язань з перевезення), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Надані позивачем первинні документи підтверджують факт виконання позивачем обов'язків з поставки та не підтверджують виконання відповідачем оплати поставленого товару в передбачені договором строки.
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати позивачу 481 866,48 грн вартості поставленого товару підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем. Позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню на суму 481 866,48 грн.
Доводи відповідача про призупинення видаткових операцій за окремими категоріями товарів суд відхиляє, адже матеріали справи не місять жодних додаткових угод щодо такого призупинення або письмових погоджень постачальника.
Крім суми основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 157 661,07 грн та 3% річних в розмірі 45 286,55 грн за загальний період прострочення з 04.08.2022 по 10.10.2025.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 157 661,07 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 45 286,55 грн.
Щодо доводів відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99%, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У той же час, 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було зменшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 Цивільного кодексу України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту.
А кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження (п. 73 рішення у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006).
Отже, як визначено в п. 28 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006, відповідно до встановленого прецедентного права суду втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Враховуючи всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп".
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (02141, м. Київ, вул. Олександра Миуги, 2, оф. 416; код ЄДРПОУ 37017486) борг у розмірі 481 866,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 157 661,07 грн, 3% річних в розмірі 45 286,55 грн, судовий збір в розмірі 8 217,77 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2026 року.
Суддя Ю.О.Підченко