ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2026Справа № 910/10101/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» (54018, Миколаївська обл., місто Миколаїв, пр.Богоявленський, будинок 42а, ідентифікаційний код юридичної особи 31821381)
до за участю проАкціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127, ідентифікаційний код юридичної особи 00032112) стягнення заборгованості у розмірі 186 241 999 грн. 64 коп.
Представники:
від Позивача: Орел О.В. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Ганченко М.О. (представник на підставі довіреності);
Дем'янова К.О. (представник на підставі довіреності);
від Третьої особи: Фурсов В.В. (представник на підставі довіреності);
Акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 185 471 684 грн. 69 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача на підставі 1212 Цивільного кодексу України коштів, сплачених гарантом за банківською гарантією № 18-22GR0007 від 09.10.2018 року, виданою в забезпечення виконання умов договору підряду № 1810000270 від 10.10.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі №910/10101/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2025 року.
26.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 року повернуто без розгляду заяву Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ "ЗОРЯ" - "МАШПРОЕКТ" про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів .
28.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 року задоволено заяву Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ "ЗОРЯ" - "МАШПРОЕКТ".
05.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про продовження пропущеного процесуального строку для подання Відзиву на позовну заяву.
12.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву.
23.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла Відповідь на відзив.
24.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
24.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про продовження пропущеного процесуального строку для подання Заперечення.
25.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про зобов'язання Відповідача надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України.
25.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Відповідачу пропущений процесуальний строк для надання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи, долучено Відповідь на відзив до матеріалів справи, залишено без розгляду клопотання Відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення заперечення до матеріалів справи, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 26.09.2025 року для надання заперечень, відмовлено у задоволенні заяви Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», задоволено заяву Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», зобов'язано Позивача та Відповідача направити на адресу Третьої особи копію всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 26.09.2025 року, докази чого надати суду, встановлено Третій особі строк до 15 днів з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання пояснень третьої особи для надання письмових пояснень, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання пояснень третьої особи для надання письмових пояснень, зобов'язано Відповідача надати відповіді на питання, поставлені Позивачем в порядку ст. 90 ГПК України протягом 7 днів з 26.09.2025 року, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
01.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
01.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло заперечення.
02.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових відповідей в порядку ст. 90 ГПК України.
13.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про зобов'язання Відповідача надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України.
14.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшли письмові пояснення.
16.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 року заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
20.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
20.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про зобов'язання Відповідача надати відповіді на питання в порядку статті 90 ГПК України, задоволено клопотання Відповідача про відкладення підготовчого судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 12.11.2025 року.
04.11.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог.
07.11.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.01.2026 року.
29.12.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.
05.01.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 04.02.2026 року.
В судовому засіданні 04 лютого 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Третьої особи надав усні пояснення по суті спору.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 04 лютого 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.10.2018 року між Акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (Замовник) та Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-"Машпроект", правонаступником якого є Акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ», (Підрядник) було укладено Договір підряду №1810000270, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами, з власних матеріалів та з використанням власного обладнання виконати роботи щодо об'єкту будівництва "Реконструкція компресорної станції "Яготин" (Будівельні роботи та поточний ремонт) (далі - роботи), а замовник - прийняти виконані в строк та належним чином оформлені підрядником роботи та оплатити їх на умовах Договору (т.1 а.с. 36-48)
Додатковими угодами № 1 від 29.05.2020, № 2 від 30.12.2020, № 3 від 04.08.2021, № 4 від 19.08.2022 сторони вносили зміни до умов Договору підряду №1810000270 від 10.10.2018 року та Додатків № 1, 2, 3 до Договору (т.1 а.с. 49-52).
Згідно з п. 1.2. Договору об'єкт будівництва "Реконструкція компресорної станції "Яготин" (Будівельні роботи та поточний ремонт) розташований за адресою: Україна, Київська область, Яготинський район, село Ничипорівка, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 40/5 (далі - об'єкт).
Роботи передбачається виконувати в обсягах, передбачених Технічними вимогами і характеристиками предмета закупівлі (Додаток №1 до Договору). Основними складовими виконання робіт передбачено: проектно-вишукувальні роботи; пам'яткоохоронні роботи; будівельні роботи; авторський нагляд; роботи з пусконалагоджування змонтованого обладнання; навчання та підготовка виробничого персоналу; забезпечення спільно з замовником введення об'єкту в експлуатацію (п. 1.3. Договору).
Графік виконання робіт (Додаток №3), в якому визначаються терміни виконання всіх видів (етапів) робіт, передбачених цим Договором підряду підписуються обома сторонами одночасно з укладанням цього Договору та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.5. Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна Договору визначена на підставі Договірної ціни (Додаток №2 до Договору), що визначається на основі кошторисів, калькуляцій, розрахунків є невід'ємною частиною Договору, і складає 2 248 050 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 374 675 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1., 3.4. Договору метою робіт є відповідність об'єкта показникам, вказаним у Технічних вимогах та якісних характеристиках об'єкта будівництва (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною). Досягнення мети робіт підтверджується підписанням акта готовності об'єкта до експлуатації, складеного у відповідності до вимог чинного законодавства. Недосягнення підрядником мети робіт є порушенням підрядником вимог до якості робіт в цілому.
Пунктом 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3) встановлено, що загальний строк виконання робіт складає до 1 482 календарних днів з дати укладення Договору.
Згідно з п. 5.2. Договору роботи виконуються підрядником у відповідності до графіку виконання робіт (Додаток № 3).
Виконані роботи приймаються поетапно і в цілому (п. 6.1. Договору).
Роботи в цілому приймаються після підписання акта готовності об'єкта до експлуатації у відповідності до вимог чинного законодавства та всією належним чином оформленою звітною та іншою документацією, визначеною Договором та додатками до нього для всіх етапів робіт (п. 6.2. Договору).
У випадку недосягнення мети Робіт, яка визначена п. 3.1. цього Договору, об'єкт в цілому замовником не приймається і підрядник зобов'язаний виконати за власний рахунок та у встановлений замовником строк необхідний обсяг робіт для досягнення об'єктом мети робіт (п. 6.3. Договору).
Акти, визначені даним розділом, складаються підрядником. Замовник підписує акти у випадку відсутності зауважень протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх отримання від підрядника (п. 6.10. Договору).
Приймання-передача будівельних робіт здійснюється відповідно до умов Договору у відповідності до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (п. 6.4. Договору).
Обсяг виконаних проектно-вишукувальних робіт проводиться на підставі акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт у відповідності до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво". Змонтоване обладнання приймається за актами змонтованого обладнання (6.7., 6.8. Договору).
Відповідно до пункту 7.1. Договору оплата виконаних робіт здійснюється в межах ціни Договору та на умовах, визначених розділом 7 Договору.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, оплата виконаних робіт здійснюється замовником на умовах, викладених в п. 7.4. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника, вказаний у Договорі.
Згідно з п. 7.4. Договору оплата робіт здійснюється у такому порядку:
7.4.1. Замовник здійснює авансування у розмірі 25 % від ціни Договору, що складає 562 012 500,00 грн протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від підрядника оригіналів належним чином оформленого рахунку та безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу на суму 562 012 500,00 грн, згідно форми Додаток № 8 до Договору. У разі ненадання підрядником безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу на суму 562 012 500,00 грн, відповідно до цього пункту Договору, попередня оплата замовником не здійснюється (аванс не надається).
7.4.2. Оплату виконаних робіт Замовник проводить проміжними платежами на підставі актів виконаних проектно-вишукувальних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання актів за вирахуванням:
- суми, що пропорційна відсотку раніше сплаченого авансу відповідно до п. 7.4.1.
- 10% кожного акту виконаних робіт, що утримується замовником до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
7.4.3. Остаточний розрахунок за Договором здійснюється протягом 30 календарних днів з дати введення об'єкта в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України та отримання замовником сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта, або іншого документу чинного на момент його отримання в уповноваженому державному органі з питань архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 7.6. Договору передбачено, що у випадку необхідності повної зупинки робіт за договором на вимогу замовника, замовник сплачує підряднику вартість фактично виконаного обсягу робіт згідно з актом про зупинку робіт (Додаток № 4) протягом 20 календарних днів з моменту оформлення відповідного акту.
Пунктом 7.8. Договору визначено, що будь-яке порушення підрядником умов Договору є відкладальною обставиною для настання обов'язку замовника здійснювати оплату робіт та/або здійснювати будь-які інші платежі на користь підрядника за Договором до дати усунення підрядником відповідного порушення.
Згідно з п. 12.4.6. Договору, замовник передає будівельний майданчик підряднику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Дозволу на виконання будівельних робіт від Державної архітектурно-будівельної інспекції, згідно з актом приймання-передачі будівельного майданчика за формою згідно Додатку № 7 та як передбачено у Договорі.
Замовник забезпечує передачу підряднику (через уповноваженого представника замовника) одного примірника проектної документації протягом 5-ти (п'яти) календарних днів після її затвердження в установленому порядку, а також в узгоджені сторонами строки передає іншу дозвільну документацію, яка є або повинна бути у замовника (п. 12.4.12. Договору).
Відповідно до п. 16.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №3) Договір є діючим до 30.12.2022 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором підряду №1810000270 від 10.10.2018 року Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» видано Банківську гарантію №18-22GR0007 від 09.10.2018 року, де Акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» є принципалом, Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» - бенефіціаром, а Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" - гарантом. Банківська гарантія є безвідкличною та безумовною. Строк дії Банківської гарантії (з урахуванням змін № 2 від 10.09.2021) - до 30.12.2022 включно. Сума Банківської гарантії - 112 402 500,00 грн. (т.1 а.с.53-55)
Банківською гарантією, зокрема, визначено, що вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути виписана на бланку бенефіціара та має містити:
- посилання на номер і дату цієї гарантії;
- реквізити (номер і дата) Договору та дату набуття чинності Договором;
- повідомлення про невиконання/неналежне виконання позивачем зобов'язань за Договором, забезпечених цією гарантією;
- підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара;
- платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за гарантією.
Також Банківською гарантією, зокрема, передбачено, що оригінал вимоги повинен бути надісланий:
- листом з оголошеною цінністю з описом вкладення або кур'єрською поштою на адресу гаранта: Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127 (до уваги Управління документарного бізнесу), разом із карткою бенефіціара із зразками підпису особи, що підписала вимогу, та відбитка печатки бенефіціара, завіреною нотаріально або Державною казначейською службою України;
або на зазначену вище адресу гаранта через банк бенефіціара, який підтвердить дійсність підписів та печатки на вимозі та повноваження представника бенефіціара на підписання вимоги шляхом відправки гаранту автентичного SWIFT-повідомлення формату МТ799 з посиланням на реквізити гарантії та вимоги.
Претензією № 1001ВИХ-20-1086 від 02.03.2020 року Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» вимагало у Позивача сплатити 736 835,48 грн. (з яких: 516 414,61 грн. пені та 220 420,87 грн. штрафу) у зв'язку з порушенням строку виконання позивачем зобов'язання за Договором підряду. (т.1 а.с.58-60)
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою № 36ВИХ-20-75від 28.02.2020 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за гарантією, в якій вимагала здійснити виплату їй грошової суми за Банківською гарантією в розмірі 736 835,48 грн. у зв'язку з порушенням виконання позивачем зобов'язань за Договором підряду. (т.1 а.с.61)
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Позивача з претензією №1001ВИХ-22-4962 від 21.12.2022, в якій вимагало сплатити 129 086 264,45 грн. (з яких: 60 263 953,18 грн. пені та 68 822 311,27 грн. штрафу) у зв'язку з порушенням строку виконання позивачем зобов'язання за Договором. У відповідь на яку останній листом № 17-3675 від 23.12.2022 року повідомив про відсутність підстав для задоволення претензії у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. (т.1 а.с.62-65)
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою № 1001ВИХ-22-5022 від 26.12.2022 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за банківською гарантією, в якій вимагала сплатити їй грошову суму за Банківською гарантією в розмірі 111 665 664,52 грн. у зв'язку з порушенням виконання позивачем зобов'язань за Договором. (т.1 а.с.66)
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою № 1001ВИХ-22-5104 від 29.12.2022 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за банківською гарантією, в якій вимагала сплатити їй грошову суму за Банківською гарантією в розмірі 111 665 664,52 грн. у зв'язку з порушенням виконання позивачем зобов'язань за Договором. (т.2 а.с.34)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що звернення Бенефіціара до Гаранта з Вимогою відбулося за відсутності порушення зобов'язань за Договором та гарантійного випадку, забезпеченого Гарантією, а сама виплата також була здійснена у період, коли Бенефіціар взагалі не мав права на отримання від Гаранта грошових сум за Гарантією на час такої оплати. За наявності вищезазначених умов, АТ «Укртрансгаз», застосувавши банківську гарантію, безпідставно отримало 111 665 664,52 грн. за рахунок АТ «НВКГ «Зоря»-«Машпроект», чим порушило майнові права та інтереси останнього та завдала значної шкоди, яка проявилася у додаткових фінансових втрат останнього, на загальну суму 22 881 964,75 грн., яка складається з відсотків, стягнутих Банком з Принципала, і яких можна було не допустити (яких не сталося б взагалі) в разі не пред'явлення Гарантії до виконання. Крім того, наявне прострочення Відповідача з оплати виконаних робіт, а сторони вчинили дії спрямовані на реальне припинення договору через що його подальше виконання неможливе, оскільки Замовник не забезпечив Підрядника всім необхідним. Отже, станом на 27.12.2022 року роботи вже не виконувалися через консервування об'єкту будівництва (22.11.2022 року, тобто після прийняття виконаних робіт та підписання відповідних актів, хоча консервування відбулося раніше) і сторонами здійснювалися дії щодо передачі Замовнику будівельного майданчику та всієї документації. За таких підстав, з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.10.2025 року, яка прийнята Судом до розгляду, просить Суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 111 665 664 грн. 52 коп., шкоду у розмірі 18 610 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 9 343 203 грн. 83 коп., інфляційні у розмірі 28 088 653 грн. 72 коп., пеню у розмірі 13 919 966 грн. 40 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що у Позивача відсутні правові підстави для заявлення необґрунтованих та безпідставних позовних вимог про стягнення з АТ «Укртрансгаз» суми банківської гарантії, стягнутої за невиконання договору від 10.10.2018 № 1810000270. У зв'язку з тим, що Принципал (Позивач) не виконав свої зобов'язання за Договором, у встановлений строк і в повному обсязі, а саме порушив зобов'язання за пунктами 5.1, 5.2, 8.4.1, 8.4.4. Договору і не виконав роботи у повному обсязі у встановлений Договором строк (1482 календарні дні з дати укладення Договору або до 31.10.2022) АТ «Укртрансгаз» листом №1001ВИХ-22-26. від 26.12.2022 звернулось з письмовою вимогою до Гаранта сплатити протягом п'яти банківських днів грошові кошти в розмірі 111 665 664,52 грн. Вказана вимога виконана Гарантом за банківською гарантією.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору підряду №1810000270 від 10.10.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором підряду №1810000270 від 10.10.2018 року Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» видано Банківську гарантію №18-22GR0007 від 09.10.2018 року, де Акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» є принципалом, Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» - бенефіціаром, а Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" - гарантом. Банківська гарантія є безвідкличною та безумовною. Строк дії Банківської гарантії (з урахуванням змін № 2 від 10.09.2021) - до 30.12.2022 включно. Сума Банківської гарантії - 112 402 500,00 грн. (т.1 а.с.53-55)
Банківською гарантією, зокрема, визначено, що вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути виписана на бланку бенефіціара та має містити:
- посилання на номер і дату цієї гарантії;
- реквізити (номер і дата) Договору та дату набуття чинності Договором;
- повідомлення про невиконання/неналежне виконання позивачем зобов'язань за Договором, забезпечених цією гарантією;
- підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара;
- платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за гарантією.
Також Банківською гарантією, зокрема, передбачено, що оригінал вимоги повинен бути надісланий:
- листом з оголошеною цінністю з описом вкладення або кур'єрською поштою на адресу гаранта: Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127 (до уваги Управління документарного бізнесу), разом із карткою бенефіціара із зразками підпису особи, що підписала вимогу, та відбитка печатки бенефіціара, завіреною нотаріально або Державною казначейською службою України;
або на зазначену вище адресу гаранта через банк бенефіціара, який підтвердить дійсність підписів та печатки на вимозі та повноваження представника бенефіціара на підписання вимоги шляхом відправки гаранту автентичного SWIFT-повідомлення формату МТ799 з посиланням на реквізити гарантії та вимоги.
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою № 36ВИХ-20-75від 28.02.2020 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за гарантією, в якій вимагала здійснити виплату їй грошової суми за Банківською гарантією в розмірі 736 835,48 грн. у зв'язку з порушенням виконання позивачем зобов'язань за Договором підряду. (т.1 а.с.61)
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою № 1001ВИХ-22-5022 від 26.12.2022 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за банківською гарантією, в якій вимагала сплатити їй грошову суму за Банківською гарантією в розмірі 111 665 664,52 грн. у зв'язку з порушенням виконання позивачем зобов'язань за Договором. (т.1 а.с.66)
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою № 1001ВИХ-22-5104 від 29.12.2022 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за банківською гарантією, в якій вимагала сплатити їй грошову суму за Банківською гарантією в розмірі 111 665 664,52 грн. у зв'язку з порушенням виконання позивачем зобов'язань за Договором. (т.2 а.с.34)
Сторонами у поданих заявах по суті спору не заперечувався факт виконання Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» вимог Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» № 36ВИХ-20-75від 28.02.2020 року, №1001ВИХ-22-5022 від 26.12.2022 року у повному обсязі, а тому відповідно до ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що виплачена Гарантом Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» грошова сума за Банківською гарантією №18-22GR0007 від 09.10.2018 року у загальному розмірі 111 665 664 грн. 52 коп. без достатньої правової підстави, а тому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню Позивачу, у зв'язку з відсутністю останнім порушення умов Договору підряду №1810000270 від 10.10.2018 року.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 563 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як передбачено частиною другою статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до частин першої, третьої статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3) встановлено, що загальний строк виконання робіт складає до 1 482 календарних днів з дати укладення Договору.
Згідно з п. 5.2. Договору роботи виконуються підрядником у відповідності до графіку виконання робіт (Додаток № 3).
Виконані роботи приймаються поетапно і в цілому (п. 6.1. Договору).
Роботи в цілому приймаються після підписання акта готовності об'єкта до експлуатації у відповідності до вимог чинного законодавства та всією належним чином оформленою звітною та іншою документацією, визначеною Договором та додатками до нього для всіх етапів робіт (п. 6.2. Договору).
Таким чином, враховуючи умови Договору підряду №1810000270 від 10.10.2018 року Відповідач повинен був виконати роботи щодо об'єкту будівництва "Реконструкція компресорної станції "Яготин" (Будівельні роботи та поточний ремонт) у строк по 31.10.2022 року на загальну суму в розмірі 2 248 050 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року по справі №910/718/23, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року та Верховного Суду від 30.07.2024 року, встановлено, що наданими до справи документами підтверджуються обставини неналежного виконання позивачем умов Договору підряду (т. 1, а.с. 58 - лист-звернення НВК "Зоря"-"Машпроект" до АТ "Укртрансгаз" про незастосування до позивача спірної банківської гарантії з тих підстав, що таке порушення відбулося через настання форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України), які безпосередньо вплинули на діяльність підрядника). (т.1 а.с.67-78)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 року по справі №910/15382/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 року, встановлено, що вимога Бенефіціара до Гаранта була виписана на бланку Бенефіціара (юридичної особи АТ «Укртрансгаз») та містила підпис т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» Сергія Переломи, уповноваженої особи відповідно до Статуту АТ «Укртрансгаз», а також відбиток печатки Бенефіціара (юридичної особи АТ «Укртрансгаз»), що повністю узгоджується з вимогами належного представлення та достовірності. Таким чином, отримавши Вимогу від Бенефіціара, Гарант, перевірив її на відповідність належного представлення та достовірності, правомірно сплатив кошти АТ «Укртрансгаз» згідно вищезазначеної Вимоги. Отже, Вимога Бенефіціара виконана Гарантом за Банківською гарантією, оскільки така Вимога подана Бенефіціаром у строк дії Банківської гарантії з урахуванням умов Банківської гарантії та норм чинного законодавства, а також є належно представленою та достовірною. (т.1 а.с.79-88)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 року по справі №910/10909/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 року, встановлено, що суд першої інстанції, досліджуючи подані сторонами докази у їх сукупності та кожний окремо з огляду на приписи статей 74-80, 86 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем умов Договору на момент виникнення у нього (відповідача) обов'язку з оплати виконаних робіт згідно з підписаними Актами форми КБ-2в та Довідками форми КБ-3, оскільки в процесі вирішення спору у даній справі встановлені факти прострочення АТ "Укртансгаз" зобов'язань з проведення проміжних платежів, тобто саме відповідач порушував свої фінансові зобов'язання перед позивачем, що впливало на виконання позивачем робіт за Договором, в тому числі і щодо виконання робіт в цілому в межах загального строку. Тобто, у відповідності до приписів частини 4 статті 612, статті 613 Цивільного кодексу України судом першої інстанції встановлено прострочення кредитора - АТ "Укртрансгаз", що виключає застосування до спірних у даній справі правовідносин приписів пункту 7.8 Договору, оскільки відсутні відкладальні обставини, обумовлені сторонами у цьому пункті Договору. (т.1 а.с.141-151)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року по справі №910/5614/23, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року та Верховного Суду від 20.08.2024 року, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази завершення об'єкта будівництва, сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта відсутній, роботи виконані частково лише на суму 1 264 874 124,69 грн із загальної суми Договору 2 248 050,00 грн, що свідчить про не виконання Позивачем зобов'язань за Договором на суму 983 175 875,31 грн, та жодні угоди про розірвання Договору або про припинення зобов'язань за Договором між АТ «Укртрансгаз» і ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» не укладались, у зв'язку із чим, твердження позивача про припинення зобов'язань за Договором, з огляду на закінчення строку дії Договору з 31.12.2022, є безпідставними та такими, що суперечать нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду. Позивач та Відповідач не заперечують, що вартість виконаних робіт за Договором становить 1 264 874 124,69 грн, а вартість невиконаних робіт становить 983 175 875,31 гривень, що підтверджують наявні в матеріалах справи докази, тобто, за умови встановленого факту невиконання Позивачем робіт за Договором (у повному обсязі), зобов'язання сторін не можуть бути припиненими з 31.12.2022 саме виконанням, проведеним належним чином. (т.1 а.с.186-203)
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, судові рішення у справах №910/718/23, №910/15382/23, №910/10909/23, №910/5614/23 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити, а тому факт відсутності доказів завершення об'єкта будівництва, сертифіката, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта відсутній, виконання робіт частково лише на суму 1 264 874 124,69 грн із загальної суми Договору 2 248 050,00 грн, невиконання Позивачем зобов'язань за Договором на суму 983 175 875,31 грн., виконання вимоги Бенефіціара Гарантом за Банківською гарантією, яка подана Бенефіціаром у строк дії Банківської гарантії з урахуванням умов Банківської гарантії та норм чинного законодавства, а також є належно представленою та достовірною підтверджено рішеннями Господарського суду м. Києва від 15.05.2023 року по справі №910/718/23, від 13.02.2024 року по справі №910/15382/23, від 30.01.2024 року по справі №910/5614/23, які набрали законної сили.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, приймаючи до уваги факти, встановлені судовими рішеннями у справах №910/15382/23, від 30.01.2024 року по справі №910/5614/23, які набрали законної сили, Суд зазначає, що в порушення умов Договору підряду №1810000270 від 10.10.2018 року, Відповідач не виконав роботи щодо об'єкту будівництва "Реконструкція компресорної станції "Яготин" (Будівельні роботи та поточний ремонт) у строк по 31.10.2022 року на загальну суму в розмірі 2 248 050 000,00 грн.
Що стосується посилань Позивача на наявність форс-мажорних обставин, що викладено у листі №17-3668 від 29.12.2022 року (т.1 а.с.132-134), Суд зазначає.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався неодноразово.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".
У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Позивачем долучено до копію Сертифікату про форс- мажорні обставини №4800-22-1984 від 23.12.2022 року, виданого Регіональною Торгово - Промисловою палатою Миколаївської області, в якому засвідчені обставини форс-мажору щодо виконання Позивачем зобов'язань за Договором підряду №1810000270 від 10.10.2018 року, дата настання - 24.02.2022, дата закінчення: тривають на 23.12.2022. (т.1 а.с.133-134)
Пунктом 2.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) (далі - Регламент) встановлено, що його затверджено на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (зі змінами), що визначає компетенцію ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат як єдиних органів із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні і встановлює перелік обставин форс-мажору (обставин непереборної сили).
Відповідно до п. 3.1. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.
Відповідно до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Таким чином, Торгово-промислова палата України у своїй діяльності повинна керуватись виключно Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», іншими законами, нормативно-правовими актами та своїм Статутом.
Із наведених норм випливає, що Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати мають право посвідчувати форс-мажорні обставини виключно шляхом видачі сертифікату (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
За таких підстав, Суд зазначає, що сертифікат про форс- мажорні обставини №4800-22-1984 від 23.12.2022 року був виданий Регіональною Торгово - Промисловою палатою Миколаївської області в межах наданих їм повноважень, визначених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», який посвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ».
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат Торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Крім дослідження доказів, що підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, слід встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов'язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв'язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов'язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об'єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору та їх розмір.
Подібні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 року в справі № 908/2287/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 року в справі № 905/55/21.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Аналогічні висновки також викладено і у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
Непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору".
Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що Позивачем всупереч вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов'язання з виконання робіт та вказані обставини у розумінні умов Договору можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач також посилався на листи №17-1346 від 22.04.2022 р., №17-1622 від 15.06.2022 р., №01/5-1808 від 07.07.2022 р., №01/5-1957 від 14.07.2022 р., №17-3276 від 22.11.2022 р. (т.1 а.с.137-140, 180-182), проте Суд не приймає їх до уваги на підтвердження заявлених позовних вимог, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження направлення вказаних листів на адреси Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», ТОВ «Оператор ГТС України» та їх отримання останніми.
Крім того, Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на лист №360вих-22-149 від 19.08.2022 р. Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», Акт обстеження об'єкту будівництва "Реконструкція компресорної станції "Яготин" від 12.09.2022 р., проте матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що вказані докази були отримані Позивачем з іншої справи з урахуванням того, що вказані докази можуть бути підтвердженням необхідності проведення заходів для забезпечення збереження виконаних робіт, а не неможливості виконання робіт за договором. (т.1 а.с.171-174)
Судом розглянуті та відхилені посилання Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» на листи Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» №360вих-22-162 від 21.09.2022 р., №3601вих-22-170 від 30.09.2022 р., №3601вих-22-166 від 26.09.2022 р., №1001вих-24-3037 від 16.05.2024 р., лист Позивача №17-2847 від 05.10.2022 р., лист ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-24-13580 від 04.09.2024 р., оскільки вони жодним чином не спростовують факту неналежного виконання Позивачем зобов'язань за Договором підряду №1810000270 від 10.10.2018 року й наявності підстав для виплати Гарантом Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» грошової суми за Банківською гарантією №18-22GR0007 від 09.10.2018 року. (т.1 а.с.175-179, 183-185, 219, т.2 а.с.71-72)
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 зазначено, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що Судом не встановлено обставин недійсності вимоги Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про виплату Гарантом грошової суми за Банківською гарантією №18-22GR0007 від 09.10.2018 року, обставин припинення зобов'язання за Договором підряду №1810000270 від 10.10.2018 року, а також інших підстав відсутності основного зобов'язання, Суд приходить до висновку, що грошові кошти отримані Акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» за Банківською гарантією №18-22GR0007 від 09.10.2018 року за наявності правової підстави.
За таких підстав, позовні вимоги Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» в частині стягнення з Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» безпідставно отриманих коштів за Гарантією у розмірі 111 665 664 грн. 52 коп. на підставі статті 1212 Цивільног7о кодексу України.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» шкоди у розмірі 18 610 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 9 343 203 грн. 83 коп., інфляційних у розмірі 28 088 653 грн. 72 коп., пені у розмірі 13 919 966 грн. 40 коп., які похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.
Також Суд зазначає, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
За правилами ст. 208 Цивільного кодексу України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.
Враховуючи те, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до Відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, Позивачем не вказаний, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13 919 966 грн. 40 коп. задоволенню не підлягають також з цих підстав.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» до Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості у розмірі 186 241 999 грн. 64 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» до Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості у розмірі 186 241 999 грн. 64 коп.- відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 лютого 2026 року.
Суддя О.В. Чинчин