номер провадження справи 5/205/25
06.02.2026 Справа № 908/3594/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014)
До відповідачів:
1 - Фермерського господарства “ЗЛАГОДА» (вул. Миру, буд. 147-А, с. Семенівка, Пологівський район, Запорізька область, 70660; код ЄДРПОУ 30791220)
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 28 616,15 грн.
Без виклику представників сторін
01.12.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до відповідачів: 1 - Фермерського господарства “ЗЛАГОДА», 2 - ОСОБА_1 про стягнення 28 616,15 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 справу №908/3594/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3594/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/205/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 25.12.2025.
06.02.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором овердрафту №015/10853/708054 від 06.12.2019, який укладено між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк» (Банк/Кредитор) та Фермерським господарством “ЗЛАГОДА», в загальній сумі 28 616,15 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 20 633,04 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 7 983,11 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №015/10853/708054-Р. Разом з тим, 24.07.2024 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги за Договором про надання овердрафту №015/10853/708054 від 06.12.2019. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 554, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Фермерського господарства “ЗЛАГОДА» та ОСОБА_1 не має зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно роздруківки з офіційного веб-сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Фермерського господарства “ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 30791220) є вул. Миру, буд. 147-А, с. Семенівка, Пологівський район, Запорізька область, 70660.
Відповідно до Відповіді №2102023 від 08.12.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відомості про особу: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - відсутні.
У Відповіді №2101920 від 08.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру за параметрами пошуку: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - особу не знайдено.
Село Семенівка Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025, з 03.03.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
З метою повідомлення Відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 08.12.2025 про відкриття провадження у справі №908/3594/25 розміщено на офіційному веб-сайті “Судова влада України» в мережі Інтернет.
Отже, Відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи №908/3594/25 в суді.
Станом на 06.02.2026 відповідачі запропоновані ухвалою суду від 08.12.2025 письмові відзиви на позовну заяву та додані до них документи, на адресу суду не надіслали, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2019 року між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк» (далі - Банк/Кредитор) та Фермерським господарством “ЗЛАГОДА» (далі - Позичальник) укладено Договір про надання овердрафту №015/10853/708054 (далі - Кредитний договір) відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту, а Позичальник зобов'язався використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. Договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором, але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту (п.1.1.-1.2. Кредитного договору).
Максимальний ліміт за Договором про надання овердрафту складає 150 000,00 гривень, у межах якого встановлюється Поточний ліміт. На дату укладення Договору Поточний ліміт складає 50 000,00 гривень. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарні місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4. Договору. В подальшому поточний ліміту встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Договору (п. 1.3.-1.4. Кредитного договору).
За визначенням п. 1.7. Кредитного договору, строк Овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п. 2.1. Договору, по Дату закінчення Строку Овердрафту (включно).
Дата закінчення строку Овердрафту - 06.12.2022 (розділ “Визначення термінів» Договору).
Відповідно до п. 5.1.-5.2. Кредитного договору протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день Максимального строку Безперервного дебетового сальдо не є Банківським днем, то для погашення такого Дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку на кінець останнього Банківського дня, що передує останньому календарному дню Максимального строку Безперервного дебетового сальдо. Якщо Дата закінчення Строку Овердрафту не є Банківським днем, то для погашення Овердрафту Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку для погашення Дебетового сальдо, Процентів та інших платежів, на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті закінчення Строку овердрафту. Погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку Дебетового сальдо на кінець Банківського дня. Погашення Кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів Позичальника.
Відповідно до п. 12.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором.
06.12.2019 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором про надання овердрафту між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк» (далі - Банк/Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено Договір поруки №015/10853/708054-Р (далі - Договір поруки).
Згідно із п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов'язань.
Пунктом 1.4. Договору поруки передбачено, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя, у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору, порукою за цим дговором також забезпечуються у повному бсязі забезпечені зобов'язання, які виникнуть (зміняться) внаслідок внесення змін до Кредитного договору зокрема, внаслідок:
- внесення змін до Кредитного договору щодо продовження на будь-які строки користування Кредитом (його частинами) та/або будь-яку зміну строків виконання всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, що призводять до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, та/або до збільшення суми нарахованих процентів;
- збільшення заборгованості за Кредитом на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів);
- будь-якого збільшення розміру процентів за Кредитним договором, відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором;
- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування Кредитом;
- доповнення зобов'язань Позичальника зобов'язаннями зі сплати комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті Кредитору, та/або збільшення їх видів та розмірів;
- розширення змісту Забезпеченого зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
За приписами п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов'язаннями. Поручитель зобов'язується здійснити виконання Забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Вимоги від кредитора, в обсязі зазначеному в такій вимозі (далі-Вимога). Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов'язань в розмірі визначеному Кредитором у Вимозі.
Відповідно до п. 7.2. Договору поруки встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним Забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного Забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для Забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідної частини такого Забезпеченого зобов'язання.
24.07.2024 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк» (далі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72 (далі - Договір відступлення права вимоги).
Відповідно до умов пунктів 2.1.-2.3 Договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).
Перелік Кредитних договорів, Боржників, розрахунок сум заборгованості Боржника на дату підписання Договору зазначені в Додатку 1 до Договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Відступлення Новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.
Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.
Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Пунктами 2.6.-2.7. Договору відступлення права вимоги, визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення. Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором АТ “Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення позивачеві Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.
Відповідно до п. 2.8. Договору відступлення права вимоги у зв'язку з відступленням Прав Вимоги, в Дату відступлення Прав Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх, прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору.
29.11.2024 у зв'язку із технічними помилками, що були допущені в Реєстрах боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-73 від 20.11.2024 при відступленні Прав Вимоги за кредитами згідно Договору, Сторони вирішили внести зміни (уточнення) до Реєстрів боржників №1 від 25.007.2024, №2 від 26.07.2024, №3 від 29.07.2024, №4 від 30.07.2024 та Додатку №6 до Договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 та реєстрі порук до Договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 виклавши їх в новій редакції наведеній в Додатку №1, 2, 3, 4 та 5 до Додаткової Угоди №1 від 29.11.2024 до Договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024.
Згідно витягу з реєстру боржників № 4 від 30.07.2024 до Договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024, за кредитним договором №015/10853/708054 від 06.12.2019, за яким до позивача перейшло право вимоги, існує заборгованість ФГ «ЗЛАГОДА» за основною сумою боргу в розмірі 20 633,04 грн. та за відсотками в розмірі 7 983,11 грн.
АТ “Райффайзен Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, а саме надав овердрафт/кредит у розмірі встановленому в Договорі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку Позичальника.
Станом на 30.07.2024 за Договором про надання овердрафту утворилась заборгованість у розмірі 28 616,15 грн. із яких:
- 20 633,04 грн. заборгованість за кредитом, в тому числі 20 633,04 грн. прострочена заборгованість за кредитом;
- 7 983,11 грн. заборгованість за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 7 950,52 грн.
У позові вказано, що нарахування, які відбувались до дати отримання ТОВ “ФК “ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ “Райффайзен Банк» станом на день відступлення права вимоги, ТОВ “ФК “ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.
Вказана заборгованість Позичальником не погашена, у зв'язку з цим Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» заявлено позов у цій справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На виконання Кредитного договору АТ “Райффайзен Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, а саме надало овердрафт/кредит у розмірі встановленому в договорі, що підтверджується виписками про рух коштів по рахунку позичальника.
Станом на 30.07.2024 за Кредитним договором про надання овердрафту утворилась заборгованість в сумі 28 616,15 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 20 633,04 грн. та за відсотками в сумі 7 983,11 грн.
Пунктом 2.7. Договору відступлення права вимоги, визначено, що Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.
Позивач у позові вказав, що в законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Отже, вказані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер.
При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Крім того, в разі сплати боржником коштів на погашення заборгованості на рахунки АТ «Райффайзен Банк», вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення відповідної кредитної заборгованості.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Разом з тим, Відповідач не виконав свого обов'язку за кредитним договором та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені вказаним договором.
Отже, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів сплати простроченої заборгованості в сумі 20 633,04 грн.
Частина 1 ст. 76 ГПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За визначеннями в Кредитному договорі “Овердрафт» - це форма кредитування Позичальника шляхом здійснення платежів (переказів) з Поточного рахунку в межах Поточного ліміту в разі відсутності (недоступності) грошових коштів на Поточному рахунку, внаслідок чого за Поточним рахунком виникає Дебетове сальдо.
“Дебетове сальдо» - від'ємна різниця між сумою коштів на Поточному рахунку та сумою видаткових операцій на Поточному рахунку станом на кінець календарного дня. Значення дебетового сальдо не може перевищувати поточний ліміт.
“Поточний ліміт» - розмір грошових коштів Овердрафту, що можуть бути надані Кредитором Позичальнику в порядку та на умовах Договору.
Відповідно до доданих до позовної заяви виписок по особовим рахункам ФГ «ЗЛАГОДА» використовувало наданий банком Овердрафт та має заборгованість в сумі 20 633,04 грн.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22 виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, надані Позивачем банківські виписки є належними доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості Відповідача-1.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача - 1 суми основного боргу з погашення кредиту в розмірі 20 633,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 26.02.2022 по 30.07.2024 в сумі 7 983,11 грн.
Виходячи зі змісту норм ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, умовою користування кредитними коштами є платність.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних.
З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних (п. 4.2. Кредитного договору).
Згідно п. 4.7.-4.8. Кредитного договору при розрахунку Процентів враховується день виникнення Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості. Позичальник зобов'язаний сплачувати Проценти щомісяця в Дату сплати Процентів, та остаточно, при погашенні Овердрафту/Кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12. Договору, та з врахуванням наступних періодів:
- в першому календарному місяці користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю - за період з дня надання Овердрафту/ виникнення Кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;
- в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня Дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;
- в останній календарний місяць - за період з календарного дня Дати сплати Процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості.
За приписами п. 4.13. Кредитного договору для сплати Процентів Позичальник зобов'язується на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті сплати Процентів, підтримувати залишок коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Поточного ліміту в сумі, достатній для сплати Процентів. Якщо календарний день Дати сплати Процентів у поточному місяці відсутній, Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Ліміту Овердрафту на кінець останнього Банківського дня поточного місяця. При настанні строку сплати Процентів Кредитор здійснює договірне списання суми, належної до сплати Позичальником. У відповідному місяці, з Поточного рахунку, згідно п. 5.3. Договору . При відсутності коштів на Поточному рахунку протягом Строку доступності Овердрафту Кредитор здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного Поточного ліміту. У разі відсутності коштів на Поточному рахунку та/або невикористаного Поточного ліміту, Позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором по сплаті Процентів.
Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у разі настання обставин дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів вжити один або декілька таких заходів:
8.1.1. скасувати Максимальний та Поточний ліміт або встановити розміри всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості Позичальника;
8.1.2. вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості;
8.1.3. вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов'язань Позичальника за Договором.
Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорі розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості.
У пункті 8.3. Кредитного договору визначено, що додатково до п.8.2. договору встановлюється наступний порядок дострокового погашення Овердрафту, а саме: Максимальний ліміт та Поточний ліміт, скасовуються, а Дата закінчення Строку Овердрафту є такою, що настала: у разі настання відповідних обставин визначених у пп. 8.3.1. - 8.3.4.
У разі настання обставин, передбачених підпунктом 8.3. Договору, Максимальний ліміт та Поточний ліміт скасовуються в ату настання однієї з таких обставин, про що Кредитор повідомляє Позичальника шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом. (п.8.5. Кредитного договору)
Пунктом 8.6. Кредитного договору сторони визначили, що з дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту Позичальник втрачає право на користування Овердрафтом, заборгованість за Овердрафтом у разі наявності Дебетового сальдо, є Кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування Овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів.
«Максимальний ліміт» - максимальний розмір Поточного ліміту, який може бути встановлений на умовах Договору. Строк дії Максимального ліміту обмежується Строком доступності Овердрафту.
«Поточний ліміт» - розмір грошових коштів Овердрафту, що можуть бути надані Кредитором Позичальнику в порядку та на умовах Договору.
«Дата закінчення Строку доступності Овердрафту» - 05.12.2022 включно або інший календарний день, що передує даті закінчення Строку Овердрафту.
«Дата закінчення Строку Овердрафту» - 06.12.2022 або інший день (календарна дата) до закінчення якого Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за Договором (погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості, сплату процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованості, комісій, пені та інших передбачених Договором платежів, в тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням Позичальником умов Договору та/або Договорів забезпечення).
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому вказано, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Суд зазначає, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
За наведеним у ст. 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2010 у справі № 912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, таким висновком, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказав, що приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч. 1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Саме тому, що приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за ст. 625 Цивільного кодексу України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 Цивільного кодексу України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи положення Розділу «Визначення термінів» у Договорі про надання овердрафту №015/10853/708054 від 06.12.2019 датою закінчення строку овердрафту» є 06.12.2022, тобто відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за вказаним договором у строк до 06.12.2022 включно.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено, і який наразі триває.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку заборгованості за відсотками, наданого Позивачем вбачається, що Банк здійснив нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26.02.2022 по 30.07.2024 в сумі 7 983,11 грн.
До позовних матеріалів Позивачем не додано жодних доказів на підтвердження письмового звернення Банку з вимогою до Відповідача-1 щодо погашення заборгованості за відсотками нарахованими в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника, тобто нарахованих вже після закінчення строку овердрафту.
Отже нарахування процентів за користування кредитом здійснено поза межами встановленого договором строку овердрафту (за період з 07.12.2022 по 30.07.2024 року), що є безпідставним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 3 070,42 грн., що нарахована за період з 26.02.2022 по 06.12.2022.
В частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 4 915,32 грн. суд відмовляє.
Щодо Договору поруки та заявлених позовних вимог відносно Відповідача 2, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Пунктом 2.2. Договору поруки погоджено, що Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених Забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - Вимога). Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов'язань.
У даному випадку, слід враховувати погоджені сторонами умови п. 2.2 Договору поруки про те, що заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою у випадку невиконання поручителем зобов'язань, визначених у вимозі банка (або нового кредитора) з наступного дня після спливу 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора.
Між тим, докази звернення АТ “Райффайзен Банк» або Позивача у справі до Відповідача - 2 з вимогою про виконання зобов'язання за Кредитним договором за боржника в матеріалах справи відсутні. Викладені обставини Позивачем не спростовані.
Враховуючи, що текст Кредитного договору був наданий АТ “Райффайзен Банк», відтак його умови мають тлумачитися проти того, хто їх написав (правило Contra proferentem). Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Зазначене правило застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року по справі № 753/8945/19.
Позивач не позбавлений права згідно умов п. 2.2 Договору поруки для виникнення грошового зобов'язання у Поручителя - Відповідача - 2, в тому числі в порядку, встановленому Договором поруки.
Так, пунктами 5.5. і 6.4 Договору поруки передбачено, що Поручитель надає Кредитору згоду на власний розсуд останнього та без обмеження телефонувати, направляти відомості з питань виконання Договору та/або інших укладених між Поручителем та Кредитором договорів, інші інформаційні, рекламні повідомлення га пропозиції щодо послуг Кредитора, його партнерів за допомогою поштових відправлень, електронних засобів зв'язку, SMS - повідомлень, з використанням мобільного зв'язку або мережі Інтернет тощо на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, що надані Поручителем Кредитору (зазначені в будь-яких документах) або стали відомі Кредитору іншим чином.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи недоведення Позивачем звернення до Поручителя з відповідною вимогою, відсутнє прострочення виконання зобов'язання з боку Поручителя, тому суд, приходить до висновку, що строк виконання Відповідачем - 2 зобов'язання зі сплати спірної заборгованості на момент пред'явлення позову у Поручителя не настав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, які пред'явлені до Відповідача - 2.
Позов є процесуальною вимогою позивача до суду про захист порушеного права, передумовою якого є факт порушення прав позивача з боку відповідача. Пред'явлення позову до поручителя не замінює вимогу кредитора до поручителя як умови настання строку виконання зобов'язання поручителем за договором поруки, що належить до сфери матеріального права.
Тобто, поняття “пред'явлення вимоги» та “пред'явлення позову» мають різне змістовне наповнення та порядок реалізації.
Аналогічних висновків дійшов і Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 20.05.24 по справі № 908/2218/23, яка набрала законної сили (ухвалою Верховного Суду від 20.06.24 відмовлено у відкритті касаційного провадження).
Щодо тверджень Позивача про неможливість надіслати Відповідачу - 2 кореспонденцію на окуповану Російською Федерацією територію та достовірно довести дату та зміст відправленої або врученої вимоги про виконання забезпечених зобов'язань, суд зазначає, що Позивачем не вичерпано інші способи повідомлення Відповідача - 2, передбачені Договором поруки, включаючи направленні вимоги на електронну адресу Поручителя, тощо.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони (Позивача та Відповідача - 1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “ЗЛАГОДА» (вул. Миру, буд. 147-А, с.Семенівка, Пологівський район, Запорізька область, 70660; код ЄДРПОУ 30791220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором про надання овердрафту №015/10853/708054 від 06.12.2019 за основною сумою боргу в розмірі 20 633 (двадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 04 коп., за відсотками в розмірі 3 070 (три тисячі сімдесят) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 006 (дві тисячі шість) грн. 53 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано: 11.02.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.