61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
11.02.2026р. Справа №905/1290/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД», м.Ромни, Сумська область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ», м.Дружківка, Донецька область,
про стягнення 265313,10 грн,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ», про стягнення 265313,10 грн.
Підставами звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем обов'язку повної та своєчасної оплати товару за договором № 9 від 28.03.2024 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 265 313,10 грн, з яких: 165682,06 грн - основного боргу, 28702,97 грн - пені, 65736,92 грн - штрафу, 5191,15 грн - інфляційних нарахувань.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою від 24.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/1290/25; справу визначив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, даною ухвалою суд встановив сторонам строк на подання заяв по суті спору, заперечень та доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд встановив, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена 24.12.2025 до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.
Станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідач не надав відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Фактичні обставини справи.
28.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД» (постачальник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» (покупець, відповідач) уклали договір №9, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується розробити, спроектувати, виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити устаткування, далі - «Устаткування» у порядку та на вимогах, встановлених цим договором.
Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, асортимент, загальні характеристики, кількість, ціни та загальна вартість устаткування, що поставляється за даним договором, зазначені в додатку №1 (специфікація) до даного договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Якість устаткування, що передається в рамках цього договору, повинна відповідати чинним на момент здійснення поставки державним стандартам України (ДСТУ) і технічним умовам (ТУ). Технічні вимоги щодо устаткування приведені в додатку №2 (технічне завдання), що є невід'ємною частиною договору. (пункти 1.3.-1.4. договору).
Відповідно до п. 1.7. договору покупець зобов'язується прийняти устаткування, що поставляється, в установленому договором порядку та оплатити обумовлену договором суму.
В п. 2.1. договору визначено, що вартість устаткування встановлена за домовленістю сторін та включає в себе власне вартість устаткування, вартість його комплектуючих, технічної документації, тари, вартість вантажних робіт, витрати пов'язані з пакуванням та маркуванням устаткування, вартість гарантійного обслуговування устаткування згідно договору. Загальна вартість придбаного покупцем устаткування (сума цього договору) визначається із суми вартості партій устаткування, поставлених постачальником за весь період дії договору відповідно до укладених та виконаних сторонами специфікацій.
Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України. Датою оплати вартості устаткування вважається дата списання з розрахункового рахунку покупця грошових коштів. Покупець повинний передати по електронній пошті копію платіжного доручення протягом 5 (п'яти) банківських днів після здійснення банківського переведення (пункти 3.1. та 3.2. договору).
Пунктом 3.3. договору сторони домовились про наступний порядок та форму розрахунків:
- 3.3.1. перший етап: 60% від загальної вартості устаткування (відповідно додатку №1), у вигляді часткової передплати;
- 3.3.2. другий етап: 30% від загальної вартості устаткування (відповідно додатку №1), у вигляді часткової доплати, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання покупцем письмового повідомлення від постачальника про готовність устаткування до відвантаження;
- 3.3.3. третій етап: 10% від загальної вартості устаткування (відповідно додатку №1), у вигляді остаточної суми, в термін 5 (п'яти) днів з дати введення устаткування в експлуатацію.
Згідно з п.4.1. договору сторони домовились про термін та умови постачання устаткування, передбачене цим договором. Устаткування повинно бути поставлено протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання постачальником на свій банківський рахунок 60% передплати від загальної вартості устаткування. У специфікаціях (додатках) за взаємною згодою сторін можуть зазначатися інші умови та терміни поставки.
Устаткування вважається поставленим й введеним в експлуатацію з дати підписання покупцем видаткової накладної, акту введення в експлуатацію, акту здачі-приймання та товаротранспортної накладної. Термін поставки устаткування може бути змінений за взаємною згодою сторін з внесенням відповідних письмових змін у цей договір. Введення устаткування в експлуатацію здійснюється покупцем. Місце введення устаткування в експлуатацію: Україна, Полтавська область, Кременчуцький район, смт. Градизьк, вул. Київська, 83. (пункти 4.2. - 4.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору прийом-передача товару здійснюється на складі постачальника та оформляється накладною.
Пунктами 6.2. - 6.4. договору визначено, що монтаж, налагодження, вихід на задані потужності обладнання, пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію проводиться покупцем без присутності представника постачальника на місці введення устаткування в експлуатацію (п.4.4 договору) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання устаткування і підписання покупцем видаткової накладної. Після чого підписується внутрішній акт введення устаткування в експлуатацію.
У разі, якщо при введенні устаткування в експлуатацію покупець виявить недоліки або невідповідність устаткування технічному завданню, внутрішній акт введення устаткування в експлуатацію покупцем не складається та не підписується. У цьому випадку покупець направляє постачальнику повідомлення, в якому зазначає в чому полягає невідповідність поставленого устаткування та вимоги щодо їх усунення. При цьому оплата за п.3.3.3 цього договору не проводиться до усунення недоліків постачальником.
Недоліки поставленого устаткування постачальник зобов?язується усунути протягом 5 (п?яти) календарних днів з дня отримання повідомлення покупця. У разі неможливості або відмови постачальника від усунення недоліків (невідповідності) поставленого устаткування постачальник зобов?язується протягом 5 (п?яти) календарних днів після направлення письмової вимоги покупця, повернути сплачені покупцем кошти та відшкодувати транспортні витрати покупця пов?язані з доставкою такого устаткування, після чого вивезти устаткування зі складу покупця за власний рахунок.
Відповідно до п.8.1.1 та 8.1.2 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві устаткування, що відповідає технічним характеристикам, зазначеним в технічному завданні та технічній документації на устаткування, вимогам державних стандартів і технічних умов, чинних на території України в момент підписання цього договору. Передати устаткування в кількості та комплектації, відповідно до специфікації (додаток №1) до цього договору, відповідно до інших документів на устаткування.
Згідно з п. 8.3.1 - 8.3.2 договору покупець зобов'язується прийняти устаткування, обумовлене цим договором і специфікацією до договору. Оплатити вартість устаткування в порядку, передбаченому цим договором та специфікацією до договору.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору у відповідності до чинного законодавства України.
У випадку прострочення оплати за устаткування щодо термінів, зазначених у п.3.3.2 та 3.3.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день порушення зобов?язань. За порушення термінів оплати обумовлених цим договором більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,2% від сум зазначених у п.3.3.2 або п.3.3.3 за 11-й (одинадцятий) та кожний наступний календарний день прострочення виконання зобов'язань (п.10.4 договору).
Відповідно до п.13.1. договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками.
Пунктами 13.2.-13.4. договору визначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024р., а у частині гарантійних зобов?язань - до закінчення гарантійного строку. Строк дії цього договору вважається автоматично продовженим ще на один рік у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про його припинення. Зазначена заява направляється за 20 днів до закінчення строку дії договору.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та належного виконання зобов?язання за цим договором.
Згідно з п.14.1. договору будь-яке повідомлення, вимога, претензія тощо будь-якої із сторін за договором вважається здійсненим належним чином у разі, якщо воно складене у письмовій формі українською мовою та передане під розписку про одержання представнику іншої сторони, вказаною у розділі 16 договору, надіслане поштою цінним листом (з повідомленням про вручення та з описом про вкладене) або передане кур'єром (з квитанцією про доставку та описом про вкладене) за адресою сторони, вказаною у розділі 16 договору.
Договір №9 від 28.03.2024 підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та застережень.
Відповідно до специфікації №4 від 25.09.2024, яка є додатком №4 до договору від 28.03.2024 визначено наступні умови оплати: - передплата 50% від загальної суми договору; часткова доплата 30% від загальної суми договору, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання покупцем письмового повідомлення про готовність устаткування до відвантаження; - остаточна сума 20% від загальної суми договору, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати введення устаткування в експлуатацію.
Згідно з вищевказаною специфікацією термін виготовлення: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання на р/р постачальника передплати 50% від загальної суми договору.
Специфікацією визначено товар, який підлягає переданню відповідачеві:
1) Норія НЦ-7 (9500мм) у кількості 1 шт.;
2) Норія НЦ-7 (15100 мм) у кількості 1 шт.;
3) Норія НЦ-12 (9700 мм) у кількості 1 шт.;
4) Норія НЦ-30 (15400 мм) у кількості 1 шт.;
5) Транспортер ТСЦ-30 (17000 мм) у кількості 1 шт.;
6) Транспортер ТСЦ-22 (3300 мм) у кількості 2 шт.;
7) Транспортер ТСЦ-10 (7200 мм) у кількості 1 шт.;
8) Транспортер ТСЦ-10 (15800 мм) у кількості 1 шт.
Загальна сума договору за специфікацією №4 складає 1022472,80 грн з ПДВ.
Специфікація №4 від 25.09.2024, яка є додатком №4 до договору від 28.03.2024 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та застережень.
Позивачем до позову додано наступні платіжні інструкції:
- платіжну інструкцію №1086_00000/4c6fdf f4-cb97-4bf8-8cc5-55d1726edb13 від 07.10.2024, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 511236,40 грн передплати. В призначенні платежу зазначено «за норія, транспортер згідно рах №45 від 13.09.2024 р., у т.ч. ПДВ 20% = 85206,07 грн.»;
- платіжну інструкцію № 74 від 15.01.2025, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 100000,00 грн. В призначенні платежу вказано «за норія, транспортер згідно рах №45 від 13.09.2024 р., у т.ч. ПДВ 20% = 16666,67 грн.»;
- платіжну інструкцію № 209 від 06.02.2025, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 206741,84 грн із зазначенням призначення платежу «за норія, транспортер згідно рах №45 від 13.09.2024 р., у т.ч. ПДВ 34456,97 грн.»;
- платіжну інструкцію № 671 від 13.06.2025, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 50000,00 грн із зазначенням наступного призначення платежу «за норія, транспортер згідно рах №45 від 13.09.2024 р. у т.ч. ПДВ 8333.33 грн.».
Позивач в позові зазначає, що зараховані кошти відповідно до платіжних інструкцій №74 та №209 сумарно складають 30%, які відповідач мав перерахувати з моменту повідомлення про готовність. Робить висновок, що за цією специфікацією відповідач перерахував позивачу сумарно 867978,24 грн з необхідних 1022472,80 грн.
Отже, вищевказане свідчить про те, що сума недоплати становить 154494,56 грн.
Позивачем, в підтвердження факту виконання робіт за договором №9 від 28.03.2024 та прийняття відповідачем устаткування було надано видаткову накладну № 7 від 16 квітня 2025 року та на підтвердження факту передання позивачем устаткування за специфікацією №4 до договору від 28.03.2024 надано товарно-транспортну накладну №Р7 від 16 квітня 2025 року. Відповідно вищевказаних документів ТОВ «РСЗ МАШ БУД» передало ТОВ «ОСТІМ» наступний товар:
1) Норію НЦ-7 (9500мм) у кількості 1 шт.;
2) Норію НЦ-7 (15100 мм) у кількості 1 шт.;
3) Норію НЦ-12 (9700 мм) у кількості 1 шт.;
4) Норію НЦ-30 (15400 мм) у кількості 1 шт.;
5) Транспортер ТСЦ-30 (17000 мм) у кількості 1 шт.;
6) Транспортер ТСЦ-22 (3300 мм) у кількості 2 шт.;
7) Транспортер ТСЦ-10 (7200 мм) у кількості 1 шт.;
8) Транспортер ТСЦ-10 (15800 мм) у кількості 1 шт.
Видаткова накладна №7 від 16.04.2025 та товарно-транспортна накладна №Р7 від 16.04.2025 підписані в двохсторонньому порядку представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та їх підписи скріплені печатками сторін.
Відповідно до специфікації №5 від 27.12.2024, яка є додатком №5 до договору від 28.03.2024 визначено наступні умови оплати: - передплата 50% від загальної суми договору; доплата 50% від загальної суми договору, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання покупцем письмового повідомлення про готовність устаткування до відвантаження.
Термін виготовлення за вказаною специфікацією №5: протягом 15 (тридцяти) робочих днів з дати дефектування обладнання та отримання на р/р постачальника передплати 50% від загальної суми договору.
Даною специфікацією визначено наступний товар, який підлягав переданню відповідачеві на виконання умов договору - Модернізація конвеєра скребкового у кількості 1 шт.
Загальна сума договору відповідно до специфікації №5 складає 84000,00 грн з ПДВ.
Специфікація №5 від 27.12.2024, яка є додатком №5 до договору від 28.03.2024 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та застережень.
Позивачем до позову додані такі платіжні інструкції:
- платіжну інструкцію № 297 від 19.02.2025, відповідно до якої відповідач
перерахував позивачу 67125,00 грн. В призначенні платежу вказано «за Модернізація конвеєра скребкового згідно рах №56 від 27.12.2024 р. у т.ч. ПДВ 11187,5 грн.»;
- платіжну інструкцію № 748 від 07.07.2025, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 55937,50 грн. В призначенні платежу вказано «за Модернізація конвеєра скребкового згідно рах №56 від 27.12.2024 р. у т.ч. ПДВ 9322,92 грн.».
Зазначене свідчить про те, що ТОВ «ОСТІМ» сплатив 123062,50 грн, тобто, відповідачем не сплачено решту 11187,50 грн за вказаною специфікацією №5 до договору від 28.03.2024.
На підтвердження факту передачі товару за специфікацією №5 до договору від 28.03.2024, позивач надає товарно-транспортну накладну №Р7 від 16.04.2025 та акт надання послуг №14 від 16.04.2025. В акті надання послуг вказано, що на виконання договору від 28.03.2024 виконавцем були виконані наступні роботи надані послуги): модернізація конвеєра скребкового у кількості 1 шт. на загальну суму 134250,00 грн з ПДВ. Також, зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Акт надання послуг №14 від 16.04.2025 та товарно-транспортна накладна №Р7 від 16.04.2025 підписані в двохсторонньому порядку представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та їх підписи скріплені печатками сторін.
04.11.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №139 від 22/10/2025 щодо доплати за отриманий товар за договором №9 від 28.03.2024.
З претензії вбачається, що на дату її складання ТОВ «ОCТІМ» має заборгованість перед ТОВ «РЗС МАШ БУД» у розмірі - 165682,06. Позивач вимагав сплатити заборгованість за фактично поставлений товар, у розмірі основної заборгованості за зобов'язаннями: 165682,06 коп. у десятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги.
До матеріалів справи додано опис вкладення на ім'я ТОВ «ОСТІМ» із зазначенням наступного найменування вкладення « 1) претензія; 2) акт звірки». Також, додається фіскальний чек оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про оплату рекомендованого листа №4200000397354.
За твердженнями позивача відповідачем були порушені умови договору в частині виконання зобов'язань з оплати вартості виготовленого та поставленого устаткування в загальній сумі 165682,06 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 265313,10 грн, з яких: 165682,06 грн - сума основного боргу, 28702,97 грн - пені, 65736,92 грн - штрафу, 5191,15 грн - інфляційних нарахувань.
Отже, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 9 від 28.03.2024.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з наведених нижче підстав.
Правове обґрунтування і оцінка суду.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань, які складаються із повної оплати переданого позивачем устаткування за договором №9 від 28.03.2024.
Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Укладений між сторонами договір № 9 від 28.03.2024 за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст.846 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п.4.1. договору сторони домовились про термін та умови постачання устаткування, передбачене цим договором. Устаткування повинно бути поставлено протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання постачальником на свій банківський рахунок 60% передплати від загальної вартості устаткування. У специфікаціях (додатках) за взаємною згодою сторін можуть зазначатися інші умови та терміни поставки.
Відповідно до п. 6.1. договору прийом-передача товару здійснюється на складі постачальника та оформляється накладною.
Пунктами 6.2. - 6.4. договору визначено, що монтаж, налагодження, вихід на задані потужності обладнання, пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію проводиться покупцем без присутності представника постачальника на місці введення устаткування в експлуатацію (п.4.4 договору) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання устаткування і підписання покупцем видаткової накладної. Після чого підписується внутрішній акт введення устаткування в експлуатацію.
У разі, якщо при введенні устаткування в експлуатацію покупець виявить недоліки або невідповідність устаткування технічному завданню, внутрішній акт введення устаткування в експлуатацію покупцем не складається та не підписується. У цьому випадку покупець направляє постачальнику повідомлення, в якому зазначає в чому полягає невідповідність поставленого устаткування та вимоги щодо їх усунення. При цьому оплата за п.3.3.3 цього договору не проводиться до усунення недоліків постачальником.
Відповідно до п. 4.2. договору устаткування вважається поставленим й введеним в експлуатацію з дати підписання покупцем видаткової накладної, акту введення в експлуатацію, акту здачі-приймання та товаротранспортної накладної.
На підставі договору №9 від 28.03.2024 та специфікації №4 до нього позивач надав відповідачу послуги з виконання робіт на загальну суму 1022472,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №7 від 16.04.2025 та товарно-транспортною накладною №Р7 від 16.04.2025 на суму 1022472,80 грн.
Отримання послуг з виконання робіт за вказаною видатковою накладною підтверджується підписами уповноважених представників сторін. Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна підписані без жодних зауважень та заперечень, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних повідомлень відповідача про наявність недоліків або невідповідностей устаткування технічному завданню.
Отже, вказане свідчить про фактичне прийняття замовником ТОВ «ОСТІМ» наданих позивачем робіт та устаткування без зауважень, в тому числі щодо якості виконаних робіт.
Також, на підставі договору №9 від 28.03.2024 та специфікації №5 до нього позивач мав надати відповідачу послуги з виконання робіт на загальну суму 84000,00 грн. В акті надання послуг №14 від 16.04.2025 складеному на підставі договору, виконавцем були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 134250,00 грн і такі роботи прийняті відповідачем без зауважень.
Тобто, зміст акту свідчить про те, що фактична сума виконаних послуг була більше, ніж зазначено в специфікації №5.
Як вже, було встановлено судом, акт надання послуг №14 від 16.04.2025 та товарно-транспортна накладна №Р7 від 16.04.2025 підписані в двохсторонньому порядку представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та їх підписи скріплені печатками сторін. Отже, вказаний акт є належним доказом того, що відповідачеві передано товар і він його прийняв без заперечень.
Відповідно до специфікації №4 від 25.09.2024, яка є додатком №4 до договору від 28.03.2024 визначено наступні умови оплати: - передплата 50% від загальної суми договору; часткова доплата 30% від загальної суми договору, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання покупцем письмового повідомлення про готовність устаткування до відвантаження; - остаточна сума 20% від загальної суми договору, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати введення устаткування в експлуатацію.
Суд встановив, що передплата 50% від загальної суми договору та часткова доплата 30% від загальної суми договору відповідно до специфікації №4 здійснена відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Тобто, несплаченою залишалась остаточна сума 20% від загальної суми договору, яка сплачується в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати введення устаткування в експлуатацію. Відповідно до п. 4.2. договору устаткування є таким, що введено в експлуатацію 16.04.2025.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію № 671 від 13.06.2025, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 50000,00 грн із призначенням платежу «за норія, транспортер згідно рах №45 від 13.09.2024 р. у т.ч. ПДВ 8333.33 грн.», що свідчить про часткову сплату заборгованості за специфікацією №4, яка є додатком до договору від 28.03.2024.
Докази оплати суми - 154494,56 грн за специфікацією №4 у матеріалах справи відсутні. Відповідач твердження позивача про невиконання обов'язку по оплаті суми 154494,56 грн не спростував.
Відповідно до специфікації №5 від 27.12.2024, яка є додатком №5 до договору від 28.03.2024 визначено наступні умови оплати: - передплата 50% від загальної суми договору; доплата 50% від загальної суми договору, в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання покупцем письмового повідомлення про готовність устаткування до відвантаження.
Як вже було зазначено, відповідно до акту надання послуг №14 від 16.04.2025 загальну сума виконаних послуг склала 134250,00 грн.
Суд встановив, що передплата 50% від загальної суми договору відповідно до специфікації №5 здійснена відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.
Тобто, несплаченою залишилась сума доплати 50% від загальної суми договору, яка сплачується в термін 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання покупцем письмового повідомлення про готовність устаткування до відвантаження.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію № 748 від 07.07.2025, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 55937,50 грн. В призначенні платежу вказано «за Модернізація конвеєра скребкового згідно рах №56 від 27.12.2024 р. у т.ч. ПДВ 9322,92 грн.». Тобто, зазначене свідчить про часткову сплату заборгованості за специфікацією №5, яка є додатком до договору від 28.03.2024.
Докази оплати суми - 11187,5 грн за специфікацією №5 у матеріалах справи відсутні. Відповідач твердження позивача про невиконання обов'язку по оплаті суми 11187,5 грн не спростував.
Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що несплаченою, відповідно до видаткової накладної та акту надання послуг, залишається в загальному сума - 165682,06 грн.
Заборгованість з передання устаткування за видатковою накладною та актом надання послуг, з урахуванням часткових оплат, становить 165682,06 грн, доказів сплати заборгованості на зазначену суму не надано, наявність заборгованості відповідачем не спростовано.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення пені, штрафу та інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Відповідно до п. 10.4. договору у випадку прострочення оплати за устаткування щодо термінів, зазначених у п.3.3.2 та 3.3.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день порушення зобов?язань. За порушення термінів оплати обумовлених цим договором більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,2% від сум зазначених у п.3.3.2 або п.3.3.3 за 11-й (одинадцятий) та кожний наступний календарний день прострочення виконання зобов'язань.
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Позивачем заявлено до стягнення 28702,97 грн пені за загальний період з 21.04.2025 по 08.12.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, яка нарахована за специфікацією №4 за період з 21.04.2025 по 12.06.2025 та за період з 13.06.2025 по 08.12.2025; за специфікацією №5 за період з 21.04.2025 по 06.07.2025 та за період з 07.07.2025 по 08.12.2025, суд встановив, що порядок її нарахування не відповідає приписам ч.6 ст.232 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), та суперечить ст. 254 ЦК України.
Суд встановив, що позивач припустився помилки з визначенням початкової дати прострочення виконання зобов'язань, оскільки розрахунок здійснюється з 24.04.2025 (без врахування вихідних днів), а не як визначено позивачем з 21.04.2025. А також, позивачем допущено помилку у визначенні суми заборгованості від якої розраховуються нараховані штрафні санкції за специфікацією №4 за перший період, а саме замість 204494,56 грн, позивач визначив - 154494,56 грн та за другий період замість 154494,56 грн, позивач визначив - 104494,56 грн.
Також, суд враховує, що частиною 6 ст. 232 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеним положенням законодавства передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 вказано, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Господарський суд зазначає, що сторонами не погоджувався інший термін щодо нарахування пені, а тому до спірних правовідносин застосовуються умови ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, нарахування пені здійснюється за загальний період з 24.04.2025 по 23.10.2025 (183 дні) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті за устаткування за специфікацією №4, яка є додатком до договору від 28.03.2024. Та нарахування пені здійснюється за загальний період з 24.04.2025 по 23.10.2025 (183 дні) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті за устаткування за специфікацією №5, яка є додатком до договору від 28.03.2024.
За наслідками проведеного судом перерахунку пені за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН за визначені періоди (за специфікацією №4 за період з 24.04.2025 по 12.06.2025 та за період з 13.06.2025 по 23.10.2025; за специфікацією №5 за період з 24.04.2025 по 06.07.2025 та за період з 07.07.2025 по 23.10.2025), загальна сума пені перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума пені в заявленому позивачем розмірі - 28702,97 грн.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 28702,97 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 5 191,15 грн, за специфікацією №4 за період з 21.04.2025 по 12.06.2025, з 13.06.2025 по 08.12.2025 та специфікацією №5 за період з 21.04.2025 по 06.07.2025 та з 07.07.2025 по 08.12.2025.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи належне виконання умов цього договору у відповідності до чинного законодавства України.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Як вже було зазначено, позивач припустився помилки з визначенням початкової дати прострочення виконання зобов'язань, оскільки розрахунок здійснюється з 24.04.2025 (без врахування вихідних днів), а не як визначено позивачем з 21.04.2025. А також, позивачем допущено помилку у визначенні суми заборгованості від якої розраховуються нараховані штрафні санкції за специфікацією №4 за перший період, а саме замість 204494,56 грн, позивач визначив - 154494,56 грн та за другий період замість 154494,56 грн, позивач визначив - 104494,56 грн.
За наслідками проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН за визначений період (за специфікацією №4 за період з 24.04.2025 по 12.06.2025, з 13.06.2025 по 08.12.2025 та специфікацією №5 за період з 24.04.2025 по 06.07.2025 та з 07.07.2025 по 08.12.2025), загальна сума інфляційних втрат перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 5 191,15 грн.
Позивач також заявив до стягнення штраф у розмірі 65736,92 грн за специфікацією №4 за період з 27.04.2025 (з 11-го дня прострочення) по 12.06.2025 та з 13.06.2025 по 08.12.2025; за специфікацією №5 за період з 27.04.2025 (з 11-го дня прострочення) по 06.07.2025 та з 07.07.2025 по 08.12.2025;
Відповідно до п. 10.4. договору у випадку прострочення оплати за устаткування щодо термінів, зазначених у п.3.3.2 та 3.3.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день порушення зобов?язань. За порушення термінів оплати обумовлених цим договором більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,2% від сум зазначених у п.3.3.2 або п.3.3.3 за 11-й (одинадцятий) та кожний наступний календарний день прострочення виконання зобов'язань.
За результатами проведеного судом перерахунку штрафу за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН за визначений позивачем період (за специфікацією №4 за період з 27.04.2025 (з 11-го дня прострочення) по 12.06.2025 та з 13.06.2025 по 08.12.2025; за специфікацією №5 за період з 27.04.2025 (з 11-го дня прострочення) по 06.07.2025 та з 07.07.2025 по 08.12.2025), загальна сума штрафу перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума штрафу в заявленому позивачем розмірі - 65736,92 грн.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавством установлено певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право вимагати від відповідача сплату за виконані послуги за договором.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 265313,10 грн, з яких: 165682,06 грн - сума основного боргу, 28702,97 грн - пені, 65736,92 грн - штрафу, 5191,15 грн - інфляційних нарахувань.
Розподіл судових витрат.
За правилами ст.4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням ціни позову та приписів чинного законодавства позивач мав сплатити судовий збір у сумі 3979,70 грн. Фактично за платіжною інструкцією №963 від 11.12.2025 позивач сплатив судовий збір у сумі 3980,00 грн. Отже, позивач надмірно сплатив 0,30 грн.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір»).
Відтак судовий збір в розмірі 0,30 грн може бути повернуто з Державного бюджету України за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 3979,70 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 236-238, 241, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД», м.Ромни, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ», про стягнення 265313,10 грн, задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Базарна, б. 6; код ЄДРПОУ 41566507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД» (42000, Сумська обл., Роменський р-н, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, буд. 37-Л; код ЄДРПОУ 34451715) 265313,10 грн, з яких: основний борг у розмірі 165682,06 грн, пеня у розмірі 28702,97 грн, штраф у розмірі 65736,92грн, інфляційні нарахування у розмірі 5191,15 грн, а також судовий збір у розмірі 3979,70 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз