Рішення від 03.02.2026 по справі 904/367/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026м. ДніпроСправа № 904/367/22 (904/3621/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є. за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

За позовом ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича, м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Дніпропетровській област, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України, м. Дніпро

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника

Представники:

Представник третьої особи - 2 - Чернова С. С., посвідчення ОН №001461 від 02.12.2021

Представник третьої особи - 1 - Яцишин О.Й., посвідчення №2130 від 16.01.2012

Представник відповідача - Іорданов К.І., ордер серія АТ №1104637 від 28.07.2025

Представник відповідача - Костюченко О.Т., посвідчення №565 від 29.01.2024

Представник позивача Гальченко Є.А., свідоцтво №176 від 12.02.2013

СУТЬ СПОРУ:

Ліквідатор Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника, в якому просить суд:

1. Прийняти заяву про покладення субсидіарної відповідальності на Дніпровську міську раду, як засновки боржника Комунального виробничого житлового ремонтно- експлуатаційного підприємства Індустріального району.

2. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району Дніпропетровської міської суму, що дорівнює сумі усіх визнаних судом кредиторських вимог в розмірі 14 887 599,12 грн. як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутство.

3. Розгляд зави про покладення субсидіарної відповідальності на Дніпровську міську раду, як засновки боржника Комунального виробничого житлового ремонтно- експлуатаційного підприємства Індустріального району проводити за правилами загального розгляду справи.

07.07.2025 від ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району надійшло клопотання вих.№112 від 07.07.2025 про долучення до матеріалів справи додатків до позовної заяви.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 14.02.2022 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району (49051, м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, буд 11, код ЄДРПОУ 05432916) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/367/22, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

Ухвалою суду від 09.07.2025 прийнято матеріали справи №904/367/22(904/3621/25) за позовом ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича до Дніпровської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 05.08.2025 о 11:40 год.

Судове засідання, призначене на 05.08.2025 об 11:40 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Соловйової А.Є. 05.08.2025 у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 14.08.2025 призначено підготовче засідання на 27.08.2025 о 10:50 год.

21.08.2025 від представника відповідача надійшла заява б/н від 21.08.2025 про участь в засіданні, призначеному на 27.08.2025 о 10:50 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 22.08.2025 заяву представника Дніпровської міської ради про участь в засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено. Підготовче засідання, призначене на 27.08.2025 о 10:50 год., відбудеться в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань №3-310 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1 в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.

08.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання від 05.09.2025 про витребування у відповідача інформації (доказів).

16.09.2025 від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання (заяву) про витребування інформації (доказів).

Судом документи долучені до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 17.09.2025, з'явився представник позивача, представник відповідача, вільні слухачі представник АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Судом в судовому засіданні оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.10.2025 о 13:45 год., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС, про що зазначено в протоколі судового засідання в режимі конференції № 5131016.

Ухвалою суду від 17.09.2025 клопотання представника позивача від 05.09.2025 про витребування у відповідача інформації задоволено. Витребувано у відповідача - Дніпровської міської ради, м. Дніпро (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; код ЄДРПОУ 26510514) у строк до 03.10.2025 наступну інформацію:

- на підставі якого документу/рішення майно, відповідно до переліку, що є додатком до цього клопотання, було передано на баланс КП «МІСЬКІ АКТИВИ»;

- з якого періоду майно, відповідно до переліку, що є додатком до цього клопотання, було прийнято на баланс КП «МІСЬКІ АКТИВИ»;

- з урахуванням рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2016 року № 29/6, яку суму коштів за період з 01.01.2013 року по 01.09. 2025 року Дніпровська міська рада та КП «Міські активи» отримали, як орендну плату за використання майна боржника відповідно до переліку, що є додатком до цього клопотання, а саме:

1. м. Дніпро, вул. Косіора, буд. 18, прим.70, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 215876512101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 16.10.2013;

2. м. Дніпро, Донецьке шосе, буд.123а, прим. 40, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 215448512101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 28.10.2013;

3. м. Дніпро, вул. Байкальська, буд.84 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 214942012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 28.10.2013;

4. м. Дніпро, вул. Косіора, буд. 70 а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 211953912101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 28.10.2013;

5. м. Дніпро, просп. Миру, буд. 18, прим. 555, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 203406712101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 18.10.2013;

6. м.Дніпро, вул. Косіора, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202919812101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 18.10.2013;

7. м. Дніпро, просп. Правди, буд. 121, прим. 70, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202750012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 18.10.2013;

8. м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 123а, прим.39, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202174212101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 16.10.2013;

9. м. Дніпро, вул. Косора, буд.36 а, прим. 3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 194772712101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 10.10.2013;

10. м. Дніпро, просп. Правди, буд. 103, прим.66, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 194608612101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 08.10.2013;

11. м. Дніпро, вул. Березинська, буд.28, прим.295, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 191186212101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 04.10.2013;

12. м. Дніпро, вул. Щербини, буд.23, прим. 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 186050012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 26.09.2013;

13. м. Дніпро, просп. Правди, буд. 125, прим. 152, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 183622012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 10.10.2013;

14. м. Дніпро, просп. Правди, буд. 14, прим.95, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 183114712101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 10.10.2013;

15. м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 11 а, прим. 34, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 178782912101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 08.10.2013;

16. м. Дніпро, просп. Правди, Правди, прим. 90, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 178663112101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 08.10. 2013;

17. м. Дніпро, просп. Правди, буд.70 б, прим.90, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 177221512101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 08.10. 2013;

18. м. Дніпро, просп. Правди, буд. 103, прим.65, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 177064012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 08.10.2013;

19. м. Дніпро, вул. Запасна, буд.5, прим. 40, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 176703012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 04.10.2013;

20. м. Дніпро, вул. Косіора, буд, 45 а, прим.40, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 176471912101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 04.10. 2013;

21. м. Дніпро, вул.Березинська, буд.35, прим.39а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 175404412101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 04.10. 2013;

22. м. Дніпро, провулок Вільний, буд. 3, прим. 143, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 174263212101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 04.10. 2013;

23. м. Дніпро, просп. Миру, буд. 4, прим.237, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 163034412101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 11.09. 2013;

24. м. Дніпро, просп. Миру, буд. 18, прим. 554, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 163029312101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 11.09. 2013;

25. м. Дніпро, вул. Косіора, буд.62, прим.70, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 163017512101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 11.09. 2013;

26. м. Дніпро, просп.Правди, буд. 66а, прим. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 162241912101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 11.09. 2013;

27. м. Дніпро, вул. Щербини, буд. 13, прим. 85, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 161949012101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 17.09. 2013;

28. м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 75а, прим.33, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 161942612101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 11.09. 2013;

29. м. Дніпро, вул. Щербини, буд.23, прим. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 161922212101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 17.09. 2013;

30. м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 38, прим.2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 154592212101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 10.09. 2013;

31. м. Дніпро, просп. Миру, буд. 18, прим. 566, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 154471412101, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською територіальною громадою проведена 10.09.2013.

07.10.2025 від відповідача надійшло клопотання б/н від 07.10.2025 про відкладення розгляду справи для належного виконання ухвали суду від 17.09.2025.

Суд долучив подане клопотання до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 07.10.2025, з'явився представник позивача та представник відповідача.

В підготовчому засіданні, призначеному на 07.10.2025 оголошено перерву до 28.10.2025.

У підготовче засідання, призначене на 28.10.2025, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що станом на дату проведення підготовчого засідання (28.10.2025) відповідач вимоги ухвали суду від 17.09.2025 не виконав, витребувані документи суду не надав.

Ухвалою суду від 21.10.2025 відкладено підготовче засідання на 11.11.2025 о 13:00 год. Повторно витребувано у відповідача - Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; код ЄДРПОУ 26510514) наступну інформацію:

10.11.2025 від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.11.2025, в якому просить суд:

- визнати причини ненадання Дніпровською міською радою витребуваних документів до 11.11.2025 поважними;

- відкласти підготовче засідання у справі № 904/367/22 (провадження №904/3621/25), призначене на 11.11.2025 о 13:00 год;

- встановити Дніпровській міській раді додатковий розумний строк для належного виконання вимог ухвали суду від 28.10.2025 та надання витребуваних доказів.

Суд долучив подане клопотання до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2025, з'явився позивач та представники відповідачів.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про встановлення розумного строку для належного виконання вимог ухвали суду, зазначив, що через значний об'єм витребуваної інформації триває збір вказаної вказаної інформації таму наявна необхідність в додатковому часі для забезпечення виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача розгляд клопотання відповідача про встановлення розумного строку для належного виконання вимог ухвали суду залишив на розсуді суду, однак звернув увагу, що станом на дату проведення підготовчого засідання (11.11.2025) відповідач не надав жодного документа, визначеного в переліку в ухвалі суду від 17.09.2025.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою суду від 11.11.2025 клопотання відповідача б/н від 10.11.2025 про відкладення підготовчого засідання та встановлення розумного строку для належного виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025 задоволено. Відкласти підготовче засідання на 02.12.2025 об 11:20 год. Надано додатковий час Дніпровській міській раді, до 01.12.2025, для виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025 щодо надання наступної інформації:

01.12.2025 від Дніпровської міської ради надійшло клопотання б/н від 28.11.2025 про долучення доказів.

Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.

Згідно зі ст.222 Господарського процесуального кодексу України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до п. 51 Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" у разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції секретар судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання.

У випадку використання підсистеми відеоконференцзв'язку для здійснення фіксування судових засідань, що проводяться без застосування режиму відеоконференції, секретар судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання.

До матеріалів справи в паперовій формі за необхідності приєднується роздрукований паперовий примірник протоколу (журналу) судового засідання з посиланням на технічний запис судового засідання.

Підготовче засідання, призначене на 02.12.2025, не відбулось у зв'язку з перебоями в роботі сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС (що підтверджується Актом Господарського суду Дніпропетровської області, який міститься в матеріалах справи), що унеможливило здійснення повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 08.12.2025 призначено підготовче засідання на 24.12.2025 об 11:00 год.

23.12.2025 від позивача надійшло пояснення б/н від 23.12.2025 щодо виявлених під час розгляду справи обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про покладення субсидіарної відповідальності.

24.12.2025 від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.12.2025 про долучення доказів.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 24.12.2025, з'явився представник позивача та представник відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 24.12.2025 оголошено перерву до 06.01.2026 о 12:30 год.

05.01.2026 від відповідача надійшло заперечення б/н від 04.01.2026 на письмові пояснення ліквідатора від 23.12.2025.

Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 06.01.2026, з'явився представник позивача, представники відповідача, присутні вільні слухачі від ГУ ДПС у Дніпропетровській області та АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".

У підготовчому засіданні представник АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" заявив усне клопотання про залучення АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області заявив усне клопотання про залучення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник позивача не заперечив проти залучення кредиторів у справі №904/367/22 до участі у справі №904/367/22(904/3621/25) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 06.01.2026 усне клопотання АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та ГУ ДПС у Дніпропетровській області про залучення до участі у справі №904/367/22(904/3621/25) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (49111, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22, код ЄДРПОУ 23359034). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а, код ЄДРПОУ 44118658). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України (49094, Україна, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148).

Присутні у підготовчому засіданні зазначили про відсутність заяв, клопотань, пояснень, які мають бути розглянуті в порядку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 06.01.2026 усне клопотання АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та ГУ ДПС у Дніпропетровській області про залучення до участі у справі №904/367/22(904/3621/25) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (49111, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22, код ЄДРПОУ 23359034). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а, код ЄДРПОУ 44118658). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України (49094, Україна, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148).

Ухвалою суду від 06.01.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 03.02.2026 о 10:20 год.

30.01.2026 від третьої особи-1 - АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в даних поясненнях представник АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" просить суд позовні вимоги задовольнити.

02.02.2026 від третьої особи-4 - КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення щодо заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в даних поясненнях представник КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради просить суд в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 03.02.2026, представники третьої особи-3,4 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 03.02.2026, з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи -1,2.

Суд заслухав вступне слово представників позивача, відповідачів та пояснення третіх осіб-1,2.

Суд здійснив дослідження доказів.

У судовому засіданні, призначеному на 03.02.2026, оголошене скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідачів та третіх осіб-1,2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначив, що відповідно до інформації, яка розміщена на сайті Дніпровської міської ради в розділі Перелік об'єктів комунальної власності, що передані в оренду наданий Перелік об'єктів комунальної власності, що передані в оренду Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (станом на 01.03.2025).

Відповідно до вказаного переліку станом на 01.03.2025 року Дніпровська міська рада починаючи з 2013 року по теперішній час здає в оренду та отримує 100% від вартості орендної плати наступні об'єкти нерухомості:

-нежитлове приміщення, за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро проспект Петра Калнишевського, (колишня вул. Косіора) будинок 18, приміщення 70,

-нежиле приміщення, об'єкт житлової нерухомості, за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Донецьке шосе, будинок 123а, приміщення 40,

-будівлі та споруди, за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Байкальська, будинок 846,

-нежитлові приміщення N0 1,3,4,5 , адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро проспект Петра Калнишевського, (колишня вул Косіора) будинок, 70а,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Осіння (Індустріальний район), будинок 96,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Миру, будинок 18, приміщення 555,

-нежитлове приміщення, за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро проспект Петра Калнишевського, (колишня вул. Косіора) будинок 11,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Слобожанський проспект (колишній проспект Газети "Правда"), будинок 121,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Донецьке шосе, будинок 123а,

нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро проспект Петра Калнишевського, (колишня вул. Косіора) будинок 36а,

нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Слобожанський проспект (колишній проспект Газети "Правда") будинок 103,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Березинська, будинок 28,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Щербини, будинок 23, приміщення 2,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Слобожанський проспект (колишній проспект Газети "Правда") будинок 125,

-нежитлове приміщення адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Осіння (Індустріальний район), будинок 11а,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м Дніпро, Слобожанський проспект (колишній проспект Газети "Правда"), будинок 46,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м Дніпро, Слобожанський проспект (колишній проспект Газети "Правда") приміщення 90,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Запасна, будинок 5,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро проспект Петра Калнишевського, (колишня вул. Косіора) будинок 45а,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Березинська, будинок 35,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Вільний, будинок 3,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Миру, будинок 4, приміщення 237,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Миру, будинок 18,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро проспект Петра Калнишевського, (колишня вул. Косіора) будинок 62,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м Дніпро, Слобожанський проспект (колишній проспект Газети "Правда"), будинок 66а,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Щербини, будинок 13,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 75а,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Щербини, будинок 23,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро вулиця Щербини, будинок 23,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Батумська, будинок 38,

-нежитлове приміщення, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Миру, будинок 18.

Даний перелік об'єктів нерухомості повністю відповідає переліку майна з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які надала Дніпровська міська рада під час розгляду питання про не можливість притягнення до субсидіарної відповідальності.

Також на площадці Prozorro sale розміщені оголошення про оренду комунального майна, в розділі інформація про орендодавця зазначено Департамент адміністративний послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в розділі балансоутримувач вказано Комунальне підприємство “Міські активи Дніпровської міської ради».

Інформація про перелік об'єктів комунальної власності, що передані в оренду Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради є за кожний рік починаючи з 2017 року.

Таким чином, на думку позивача Дніпровська міська рада умисно вводила в оман суди з метою не нести відповідальність за наслідки, які були спричинені підприємству, в зв'язку з тим, що в нього не залишилось активів, що б давали змогу погасити зобов'язання. Даний факт тільки підтверджує про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

На сайті https://dniprorada.gov.ua/ Дніпропетровської міської ради розміщено рішення ради від 29.07.2011 року № 40/14 “Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради» .Підставою для припинення юридичних осіб, в тому числі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району була збитковість, що підтверджував листом департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради. Рішенням від 29.07.2011 року № 40/14 “Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради» вносились зміни у рішення міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 “Про реорганізацію комунальних підприємств».

Тобто власник комунального підприємства в особі Дніпропетровської міської ради, який в подальшому змінив назву на Дніпровську міську раду прийняв рішення про припинення Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району ще в 2011 року в зв'язку з його збитковістю.

Натомість, жодних документів, які б давали можливість реально оцінити фінансовий стан банкрута з боку Дніпровської міської ради та її структурних підрозділів не надано.

На думку позивача, вищенаведене свідчить саме про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

Отже, враховуючи викладене, позивач вважає, що неплатоспроможність Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Крім того, позивач (ліквідатор) зазначає про неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 14 887 599,12 грн виникла внаслідок винних дій засновника Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об'єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

А тому позивач просить суд стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району Дніпропетровської міської суму, що дорівнює сумі усіх визнаних судом кредиторських вимог в розмірі 14 887 599,12 грн як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутство.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на таких осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Верховний Суд у своїй сталій практиці неодноразово наголошував, що субсидіарна відповідальність засновників є винятковим і додатковим (субсидіарним) механізмом захисту прав кредиторів. Це не загальне правило, а крайній захід, який застосовується лише за наявності переконливих доказів протиправної поведінки та вини відповідних осіб, що призвела до неплатоспроможності боржника.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути задоволена лише у випадку фактичної відсутності у боржника майна для розрахунку з кредиторами, і після того, як ліквідатор вжив усіх можливих заходів для розшуку, виявлення та повернення майна боржника до ліквідаційної маси.

На думку відповідача, позивач у своїй позовній заяві ігнорує цю фундаментальну засаду, намагаючись застосувати виняткову санкцію без наявності виняткових обставин та до виконання власних обов'язків.

Крім того, для покладення субсидіарної відповідальності Позивач, відповідно до статті 74 ГПК України, зобов'язаний довести наявність повної сукупності елементів цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка Відповідача; 2) шкода у вигляді недостатності активів Боржника; 3) причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вина Відповідача. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість покладення відповідальності.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач вважає, що позивач не довів наявності жодного з ключових елементів.

Так, позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача тим, що Дніпровська міська рада через свої структурні підрозділи передавала в оренду майно, яке, на думку ліквідатора, належало Боржнику. Однак такі дії не є протиправними, а є реалізацією законних повноважень власника комунального майна.

Слід зазначити, що ще рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 року № 40/14 було розпочато процедуру припинення КВЖРЕП у зв'язку з його збитковістю. У межах цього процесу та загальної реорганізації системи управління комунальним майном, активи могли у встановленому законом порядку передаватися з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого, більш профільного та ефективного (наприклад, КП “Міські активи»). Такі дії є законними та раціональними управлінськими рішеннями, спрямованими на ефективне використання власності територіальної громади, а не на доведення одного з підприємств до банкрутства.

Верховний Суд у Постанові від 23.07.2025 у справі № 911/2539/20 (911/3846/23)

чітко розмежував законні управлінські рішення та протиправні дії. Суд зазначив, що доведення до банкрутства є наслідком умисних, недобросовісних та нерозумних дій керівництва чи засновників, спрямованих на завдання шкоди підприємству та його кредиторам. Це можуть бути, зокрема, укладення завідомо збиткових угод, виведення активів за безцінь, відчуження майна з порушенням встановленої процедури, свідоме накопичення боргів без наміру їх погашати. Натомість, не будь-які дії, що об'єктивно вплинули на фінансовий стан підприємства, є доведенням до банкрутства. Господарська діяльність завжди пов'язана з ризиком, і прийняття управлінського рішення, яке в ретроспективі виявилося економічно невдалим, саме по собі не свідчить про наявність умислу довести підприємство до банкрутства.

На переконання відповідача, позивач виходить з хибного та недоведеного припущення, що майно, яке передавалося в оренду, юридично належало боржнику на момент здійснення цих дій. Статус майна як комунальної власності є беззаперечним. Територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, як власник, має повне право ефективно управляти своїм майном, що прямо передбачено статтями 319, 327 Цивільного кодексу України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже відповідач вважає, що позивач не надав жодного доказу того, що передача майна між комунальними підприємствами відбувалася з порушенням закону, за заниженою вартістю чи мала на меті завдання шкоди Боржнику та його кредиторам, а не була частиною законного процесу реорганізації управління комунальною власністю.

Стосовно відсутність причинно-наслідкового зв'язку, відповідач зазначив, що одним із ключових та обов'язкових елементів для покладення субсидіарної відповідальності є наявність прямого та безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями (чи бездіяльністю) особи, яку притягають до відповідальності, та настанням неплатоспроможності боржника. Позивач не лише не довів такого зв'язку, але й його доводи прямо суперечать хронології подій та економічній логіці.

По-перше, як неодноразово зазначалося, рішення про припинення КВЖРЕП у зв'язку з його збитковістю було прийнято ще у 2011 році. Це є офіційним свідченням того, що підприємство було економічно неспроможним задовго до дій, на які посилається ліквідатор у своєму позові. Неплатоспроможність боржника є наслідком його тривалої, системної та неефективної господарської діяльності протягом багатьох років, а не результатом якихось окремих дій Ради щодо управління комунальним майном.

По-друге, Позивач не наводить жодного розрахунку чи доказу, який би демонстрував, як саме передача майна з балансу одного КП на баланс іншого чи передача його в оренду безпосередньо спричинила неможливість Боржника розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Дії Ради щодо реорганізації управління майном були наслідком вже існуючої збитковості КВЖРЕП, а не її причиною. Це були заходи, спрямовані на те, щоб майно громади не простоювало, а приносило дохід до бюджету, в той час як саме підприємство вже фактично не здійснювало повноцінної діяльності.

Таким чином, на переконання відповідача, відсутній логічний ланцюг, де дія відповідача є причиною, а банкрутство Боржника - наслідком. Натомість, вбачається інша послідовність: тривала збитковість боржника (причина) прийняття Радою управлінських рішень щодо майна (наслідок). Отже, обов'язковий елемент складу правопорушення -причинно-наслідковий зв'язок - відсутній.

Щодо відсутність вини, відповідач зазначив, що позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про наявність умислу (коли особа усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання) чи грубої недбалості (коли особа не передбачала шкідливих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити) з боку Дніпровської міської ради.

Всі дії Ради щодо управління комунальним майном, включаючи його передачу з балансу збиткового КВЖРЕП на баланс іншого, більш ефективного підприємства, були зумовлені об'єктивною необхідністю та здійснювалися в інтересах територіальної громади. Метою таких дій було не доведення КВЖРЕП до банкрутства, а навпаки - забезпечення збереження та ефективного використання комунальної власності, що є прямим обов'язком органу місцевого самоврядування.

Дії, які свідчили б про вину, мали б зовсім інший характер: приховане відчуження активів на користь пов'язаних осіб за заниженими цінами, умисне створення штучної заборгованості, знищення бухгалтерської документації тощо. Жодного з таких фактів позивачем не наведено та не доведено. Всі звинувачення позивача базуються виключно на голослівних припущеннях та хибному тлумаченні законних управлінських рішень, що унеможливлює встановлення вини як обов'язкового елемента для покладення субсидіарної відповідальності.

Крім того, позивач намагаючись довести протиправність дій відповідача, надає суду перелік об'єктів комунальної власності, що передані в оренду, та копію оголошення з електронної торгової системи РroZorro.sаlе.

Так, позивача спробував створити у суду враження, нібито Дніпровська міська рада таємно та протиправно розпоряджається активами, які мали б формувати ліквідаційну масу боржника.

Однак, даний аргумент є хибним, що спростовується самим же наданим доказом. В оголошенні про проведення аукціону з оренди майна, яке Позивач долучив до матеріалів справи, у графі “Інформація про балансоутримувача» чітко та однозначно зазначено Комунальне підприємство “Міські активи Дніпровської міської ради», а не КВЖРЕП Індустріального району.

Статус "балансоутримувача" є офіційним, він відображає, на обліку якої саме юридичної особи перебуває той чи інший актив. Майно не може одночасно перебувати на балансі двох різних підприємств. Таким чином, цей доказ прямо свідчить не про "приховування" активів Боржника, а про абсолютно протилежне -про те, що дане майно на законних підставах було передано з балансу КВЖРЕП (яке перебувало у процесі припинення з 2011 року) на баланс іншої юридичної особи.

Цей факт повністю вписується в логіку законного та прозорого процесу реорганізації управління комунальною власністю, де збиткове та недіюче підприємство передає свої активи профільному та діючому КП для подальшого ефективного використання в інтересах громади. Той факт, що ця інформація є публічною та розміщена у відкритій системі РroZorro.sаlе, лише підкреслює прозорість цього процесу та повністю нівелює будь-які натяки на таємні чи шахрайські дії з боку відповідача.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника у повному обсязі.

Позивачем до матеріалів справи подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечив проти позиції відповідача, оскільки вважає, що відповідачем в своєму відзиві на позовну заяву не спростовані обґрунтування позивача викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав та встановлених обставин.

Нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв'язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.

Так, Господарський суд встановив, що Дніпровська міська рада є засновником КВЖРЕП Індустріального району.

Положеннями ст. 143 Конституції України та ст. 327 ЦК України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №5023/4388/12 (на яку посилається скаржник-1) зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Михайленки та інші проти України", пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі "Лисянський проти України", пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови", пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі "Григор'єв та Какаурова проти російської федерації", пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі "Р. Качапор та інші проти Сербії". Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Для вирішення питання про субсидіарну відповідальність підприємства та органу місцевого самоврядування (як учасника та засновника такої юридичної особи) необхідно встановлення наявності чи відсутності підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями створеного нею комунального підприємства, зокрема мету здійснення господарської діяльності підприємства, його сферу діяльності та факт банкрутства.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 КУзПБ).

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід'ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №911/1423/19.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.

Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Верховний Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч. 10 ст. 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).

Натомість, позивачем до матеріалів даної справи не надано аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).

За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (ч.ч. 3, 5 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч. 4 ст. 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (ч. 1 ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У даному випадку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).

Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі №908/3468/13.

Господарський суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), яка прийнята після подання касаційної скарги у цій справі та яка, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 300 ГПК України, підлягає врахуванню під час розгляду справи.

Так, ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями ч. 1 ст. 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора.

Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5, встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень КУзПБ з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №5/58.

З урахуванням приписів ст. 61 КУзПБ та документальних доказів, суд зазначає про те, що при поданні позовної заяви про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, саме ліквідатор зобов'язаний надати суду відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та їх вимог, оскільки стягнуті в порядку субсидіарної відповідальності грошові кошти включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів, тому достеменне встановлення суми непогашених вимог кредиторів за недостатністю майна банкрута, є обов'язковим.

Натомість позивачем до матеріалів даної справи таких відомостей не надано.

У зв'язку із викладеним та враховуючи встановлені судом обставини, що у поданій позовній заяві ліквідатор просить стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів КВЖРЕП Індустріального району суму, що дорівнює сумі усіх визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства, але не надає до матеріалів справи звіт за підсумками проведеної ліквідаційної процедури, відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та розміру їх вимог, аналіз фінансового стану банкрута, відомості щодо ліквідаційної маси, висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення), а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Про необхідність встановити ліквідатором вищевикладених обставин при зверненні з заявою про покладення субсидіарної відповідальності звернув Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.09.2024 у справі №904/367/22 (арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович раніше вже звертався до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника в якій йому було відмовлено та в подальшому переглянуто і залишено в силі судами апеляційної і касаційної інстанції ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі №904/367/22 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності одночасно всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника Дніпровську міську раду).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи № 904/367/22 (904/3621/25) судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову, надавати додаткові докази та заявляти відповідні клопотання.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району (49051, м. Дніпро, проспект Петра Калнишевського, буд 11, код ЄДРПОУ 05432916) арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича (свідоцтво № 176 від 12.02.2013, 49000, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 3А, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ЄДРПОУ 26510514) про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 12.02.2026.

Суддя А.Є. Соловйова

Попередній документ

134016171

Наступний документ

134016173

Інформація про рішення:

№ рішення:	134016172
№ справи:	904/367/22
Дата рішення:	03.02.2026
Дата публікації:	13.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (03.02.2026)
Дата надходження:	04.07.2025
Предмет позову:	покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника

Розклад засідань:

Минулі засідання (27)

04.10.2022 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
01.11.2022 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
10.01.2023 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
28.02.2023 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
16.03.2023 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
23.03.2023 14:00	Господарський суд Дніпропетровської області
21.06.2023 15:15	Центральний апеляційний господарський суд
25.09.2023 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
20.11.2023 11:00	Центральний апеляційний господарський суд
09.01.2024 10:30	Центральний апеляційний господарський суд
24.01.2024 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
30.01.2024 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
15.05.2024 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
12.09.2024 11:00	Касаційний господарський суд
22.04.2025 14:20	Господарський суд Дніпропетровської області
13.05.2025 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
20.05.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
04.06.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
05.08.2025 11:40	Господарський суд Дніпропетровської області
09.09.2025 10:20	Господарський суд Дніпропетровської області
17.09.2025 12:45	Господарський суд Дніпропетровської області
07.10.2025 13:45	Господарський суд Дніпропетровської області
28.10.2025 10:40	Господарський суд Дніпропетровської області
11.11.2025 13:00	Господарський суд Дніпропетровської області
02.12.2025 11:20	Господарський суд Дніпропетровської області
06.01.2026 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
03.02.2026 10:20	Господарський суд Дніпропетровської області