10 лютого 2026 р. Справа № 902/930/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
представники сторін не з'явились
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/930/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі № 902/930/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі №902/930/25. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/930/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі..
24.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
03.12.2025 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 02.12.2025 року (вх. № 01-36/1593/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 30 187,40 грн у справі № 902/930/25.
Ухвалою від 05.12.2025 року вказану заяву призначено до розгляду на 10.02.2026 року - 10:30 год.
В судове засідання на визначену дату арбітражний керуючий, боржник та заявник правом участі в судовому засіданні не скористались.
Натомість, 29.01.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення № 02-841/1020 від 29.01.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ейс".
09.02.2026 року до суду від представника боржника надійшло повідомлення № 2 від 09.02.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ейс".
10.02.2026 року до суду від представника ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" надійшла заява б/н від 09.02.2026 року про участь у судовому засіданні на 10.02.2026 року - 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Суд, розглянувши подану заяву, дійшов таких висновків.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 197 ГПК України, учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.
В порушення вказаної норми, представник ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" подала заяву щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за день до судового засідання (сформована в системі "Електронний суд" 09.02.2026 року - 19:15 год. та була зареєстрована судом 10.02.2026 року).
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 09.02.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, рішенням від 06.05.2025 у справі № 127/40373/24 Вінницький міський суд Вінницької області постановив: позов ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 363458926 від 18.05.2021 в розмірі 24 765,00 грн; а також стягнути 2 422,40 грн судового збору і 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити. В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набрало законної сили 05.06.2025.
Таким чином, відповідно до рішення від 06.05.2025 у справі № 127/40373/24 стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" підлягають кошти в загальній сумі 30 187,40 грн.
Також, заявник зазначає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 відкрито провадження у справі №902/930/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи.
Копії ухвали про відкриття провадження Кредитор отримав 03.11.2025 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", який отримав від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему поштового зв'язку "Укрпошта" 30.10.2025.
Керуючись ст. 119 ГПК України, Кредитор просить поновити строк на подання заяви з грошовими вимогами у справі №902/930/25 до боржника.
Посилаючись на наведені обставини, заявник просить суд:
поновити строк на подання заяви з грошовими вимогами у справі №902/930/25 до боржника, яким є - ОСОБА_1 ;
визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 у розмірі 30 187,40 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів;
стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Арбітражний керуючий Белінська Н.О. та представник боржника Марусич М.С. в повідомленнях про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ейс", зазначають про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, ухвалою суду від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі № 902/930/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі №902/930/25. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/930/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі..
24.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 02.12.2025 року (вх. № 01-36/1593/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/930/25 надійшла до суду 03.12.2025 року (сформовано в системі "Електронний суд" 02.12.2025 року), тобто з пропуском визначеного КУзПБ строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
Разом з тим, в прохальній частині кредиторської заяви міститься клопотання про поновлення строку на подання заяви з грошовими вимогами у справі №902/930/25, з посиланням на те, що заявником було отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі 03.11.2025 року.
Суд, дослідивши вказане клопотання дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Так, згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.01.2023 рок у справі №902/207/22, де суд зауважив, що реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.
За визначенням наведеним у частині першій статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом третім частини четвертої статті 45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.
Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частини перша статті 119 ГПК України).
Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто, норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України
Одним з таких питань є питання строку заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч. 1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.
Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 904/678/20.
З огляду на наведені вище обставини та положення закону, клопотання заявника про поновлення строку на подання заяви з грошовими вимогами у справі №902/930/25, задоволенню не підлягає.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 року у справі № 127/40373/24 позов ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 363458926 від 18.05.2021 в розмірі 24 765,00 грн; а також стягнуто 2 422,40 грн судового збору і 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.
Вказане рішення суду у встановленому законом порядку ніким не оскаржено та не скасовано, набрало законної сили 20.06.2025 року та є чинним на даний час.
При розгляду вказаної справи, судом встановлено, що 18.05.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №363458926, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 7500,00 грн, строком на 15 днів (п.п.1.1,1.7). Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 (а.с.77 зворот) На період строку, визначеного у п.1.7 договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 605,90% річних, що становить 1,66% від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.9.1).
П. 4.4 договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. (а.с. 76 зворот)
У п. 3.23 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту Смарт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" визначено, що сторони підтверджують, що електронний договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. (а.с. 81)
Згідно п. 11.1 договору кредитної лінії №275293087 від 26.12.2022 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13 договору кредитної лінії №363458926 від 18.05.2021).
На а.с. 85 копія заявки на отримання грошових коштів в кредит від 18.05.2021, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 .
Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою Moneyveo - на а.с. 11-16.
Алгоритм дій ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" стосовно укладання кредитних договорів на а.с. 11-18.
Згідно копії платіжного доручення №438badaf-37ad-465a-a118-4aabd7700685 від 18.05.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснило переказ ОСОБА_1 4400,00 грн, призначення платежу: переказ коштів згідно договору №363458926 від 18.05.2021, ОСОБА_1 , код 3642310792, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Тransfer (а.с. 19 зворот).
Згідно копії платіжного доручення № 2288ef08-7b6f-456b-9bea-0f554ff9caa8 від 18.05.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснило переказ ОСОБА_1 3100,00 грн, призначення платежу: переказ коштів згідно договору №363458926 від 18.05.2021, ОСОБА_1 , код 3642310792, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Тransfer (а.с. 19 зворот).
Тобто позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів.
Аналогічна інформація - у електронному повідомленні АТ "Таскомбанк" від 08.08.2024. (а.с. 20)
Копія паспорта споживчого кредиту продукту Смарт до договору №363458926 від 18.05.2021, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 , - на а.с. 74.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, право вимоги до осіб - боржників ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", перейшло до ТОВ "Таліон Плюс", в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №363458926 від 18.05.2021, розмір заборгованості: за тілом кредиту 7500,00 грн, за процентами 7777,50 грн. Зазначене підтверджується копією договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 22-25), копією реєстру прав вимог від 28.11.2018 (а.с. 25 зворот), копією повідомлення боржника від 28.11.2018 (а.с. 26), копією акту повернення права вимоги від 28.11.2018 (а.с. 27), копією додаткової угоди №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 28), копією додаткової угоди №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з додатками (а.с. 29-32), копією додаткової угоди №27 від 31.12.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з додатками (а.с. 34), копією додаткової угоди №31 від 31.12.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 35), копією додаткової угоди №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 36), копією витягу з реєстру прав вимоги №141 від 06.07.2021. (а.с. 37)
05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ ФК Онлайн Фінанс укладено договір факторингу №05/0820-01, право вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ "Таліон Плюс", перейшло до ТОВ ФК Онлайн Фінанс за кредитним договором №363458926 від 18.05.2021, розмір заборгованості: за тілом кредиту 7500,00 грн, за процентами 17265,00 грн. Зазначене підтверджується копією договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с. 39-41), копією реєстру прав вимоги (а.с.41а), копією повідомлення боржника (а.с.41а зворот), копією акту повернення права вимоги (а.с.42), копією додаткової угоди №2 від 03.08.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.43), копією додаткової угоди №3 від 30.12.2022 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.44), копією витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 (а.с. 45).
28.10.2024 між ТОВ ФК Онлайн Фінанс та ТОВ ФК "Ейс" укладено договір факторингу №2810/24/E, право вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ ФК Онлайн Фінанс, перейшло до ТОВ ФК "Ейс" за кредитним договором №363458926 від 18.05.2021, розмір заборгованості: за тілом кредиту 7500,00 грн, за процентами 17265,00 грн. Зазначене підтверджується копією договору факторингу №2810/24/E від 28.10.2024 (а.с. 47-50), копією форми реєстру боржників (а.с. 50 зворот), копією акту прийому-передачі реєстру боржників з договором факторингу №2810/24/E від 28.10.2024 (а.с. 51), копією акту повернення права вимоги заборгованості (а.с. 51 зворот), витягом з реєстру боржників до договору факторингу №2810/24/E від 28.10.2024 (а.с. 52), копією акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №2810/24/E від 28.10.2024 (а.с. 54).
Договори факторингу не визнані недійсними (доказів протилежного суду не надано), згідно ст. 204 ЦК України договори є дійсними і враховуються судом.
На а.с. 55-56 - розрахунок заборгованості за кредитним договором №363458926 від 18.05.2021,здійснений ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Заборгованість за тілом кредиту 7500,00 грн, за процентами 7777,50 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №363458926 від 18.05.2021, здійсненого ТОВ "Таліон Плюс", заборгованість за тілом кредиту 7500,00 грн, заборгованість за процентами 17265,00 грн. (а.с. 57-58)
На а.с. 59 виписка ТОВ ФК Ейс з особового рахунку за кредитним договором №363458926від 18.05.2021 щодо ОСОБА_1 ..
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за договором №363458926 від 18.05.2021 належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 06.11.2024 за тілом кредиту - 7500,00 грн, за процентами - 17265,00 грн. (а.с. 59).
Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (кредит).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов'язань, зокрема, кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконував належним чином умови договору про надання кредиту, тому права позивача підлягають захисту.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 року у справі № 127/40373/24 обставини щодо наявної заборгованості боржника за кредитним договором № 363458926 від 18.05.2021 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Водночас, суд зауважує, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" не надано.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 02.12.2025 року (вх. № 01-36/1593/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/930/25, в повному обсязі та визнання заявлених вимог в розмірі 30 187,40 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви, підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Отже, приписами статей 45, 133 КУзПБ, не передбачено стягнення судових витрат з боржника, пов'язаних з розглядом справи за результатами розгляду кредиторської заяви, однак такі витрати підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, тобто під час судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відтак, викладена у вказаній кредиторській заяві ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" вимога щодо стягнення з боржника на користь ТОВ "ФК "Ейс" судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: судового збору у розмірі 4 844,80 грн, підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУзПБ, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 119, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 02.12.2025 року (вх. № 01-36/1593/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/930/25, частково.
2. Відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" про поновлення строку на подання заяви з грошовими вимогами у справі №902/930/25, що міститься в прохальній частині кредиторської заяви.
3. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" (вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) розмірі 30 187,40 грн. (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/930/25.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/930/25.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: представнику ОСОБА_1 , адвокату Марусичу М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" - FincomEICE@gmail.com, a0674546012@gmail.com.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.