17.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2619/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 (суддя Проскуряков К.В.)
у справі № 908/2619/24
За позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця»
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват»
про стягнення 1 579 509,60 грн.
27.09.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват» про стягнення 1 579 509,60 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2619/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» штраф у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» 23 692 (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 65 коп. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством “Українська залізниця» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2619/24 частково щодо відмови в задоволенні стягнення штрафу в сумі 1 179 509,60 грн. Ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги АТ “Укрзалізниця» про стягнення штрафу в сумі 1 579 509,60 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги обставин, які мають значення для справи, необґрунтовано не прийнято докази та пояснення позивача. Підписуючи 25.12.2023 Договір відповідач вже був обізнаний, що він не виконає Договір в обумовлений термін, оскільки вже 27.12.2023 на адресу відповідального підрозділу Позивача направив лист №2023/12-068, в якому просив погодити збільшення терміну дії Договору та збільшення термінів виконання послуг до кінця дії Договору, а саме: до 31.03.2024, мотивуючи це тим, що місто Запоріжжя, де розташовано виробничі потужності Відповідача, знаходиться в 30 км від зони ведення активних бойових дій і в таких умовах час виконання робіт значно збільшується. В обґрунтування своєї позиції Відповідач надав висновок Запорізької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин по договору від 25.12.2023 №ПЗ/Т-231231/НЮ від 27.12.2023 вих№ 03.4/1339. Позивач погодився з пропозицією Відповідача та 29.12.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору №ПЗ/Т-231231/НЮ від 25.12.2023 про надання Послуг з ремонту обладнання ходової частини пасажирських електровозів №ПЗ/Т-231231/НЮ-д-1, умовами якої змінено пункти 9.1 та 5.5 Договору. Проте роботи в установлені строки так і не були виконані, що стало підставою для нарахування штрафу. ТОВ «Торговий дім «Доноват» укладаючи договір закупівлі, прийняло та погодилось на усі його істотні умови, в т.ч. щодо видів та розмірів відповідальності за порушення строків, обсягів та якості виконаних робіт. Судом першої інстанції не було враховано, те що відповідач направляючи на адресу позивача лист №2023/12-068, в якому просив погодити збільшення терміну дії Договору та збільшення термінів виконання послуг до кінця дії Договору, а саме: до 31.03.2024 уникнув відповідальності, передбаченої пунктом 12.1 Договору, а саме: забезпечення виконання даного Договору у вигляді банківської гарантії в розмірі 5%, що становить 394 877,40 грн. (триста дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 40 копійок). АТ "Українська залізниця", як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей. В діях відповідача прослідковується чіткий причино-наслідковий зв'язок між односторонньою відмовою від виконання умов Договору та збитками, які виражаються в неможливості забезпечення перевізного процесу локомотивами, які мали б бути відремонтовані відповідачем. Отже дії Відповідача, свідчать про його незацікавленість у виконанні Договору. З огляду на зазначене просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2619/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 розгляд справи № 908/2619/24 призначено на 24.09.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд справи № 908/2619/24 призначено на 12.11.2025 о 09 год. 10 хв.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДОНОВАТ» подано письмові пояснення, згідно яких звертає увагу, що на момент звернення до суду в Україні тривав та досі воєнний стан, таким чином договором чітко не встановлений строк договору. У зв'язку з чим вважає договір діючим, а тому вимоги позивача є передчасними. Окрім того, розділом 5 договору передбачено, що надання послуг проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої рознарядки. Лист №997 від 26.12.2023 не може вважатися такою рознарядкою, оскільки був складений до зміни строку дії договору та підписаний особою, повноваження якої на відповідну дату не підтверджені. Факт подальшої готовності відповідача до прийняття обладнання і надання послуг за договором, за умови погодження зі сторони замовника, свідчить про відсутність винної поведінки виконавця у невиконанні зобов'язання. Матеріали справи не містять Акт приймання в ремонт обладнання. Отже за відсутності факту передачі в ремонт обладнання, перебіг строків виконання ремонту починатись не може. Таким чином, відсутність належно оформленої рознарядки після внесення змін до договору, а також фактична бездіяльність позивача щодо передачі об'єктів ремонту, свідчать про те, що надання послуг виконавцем стало об'єктивно неможливим з вини самого замовника. За таких умов виконавець не може вважатися таким, що порушив зобов'язання, а отже підстави для застосування до нього штрафних санкцій відсутні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 розгляд справи № 908/2619/24 призначено на 17.12.2025 о 09 год. 10 хв.
В судове засідання 17.12.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Регіональна філія “Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця» діє на підставі Положення про Філію, яке затверджено рішенням правління АТ “Українська залізниця» від 26.04.2022 (протокол № Ц-54/46 Ком.т.).
Згідно п. 2.1 Положення про філію, філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи.
Підпунктом 6 пункту 10.5. Положення про філію передбачено, що для здійснення діяльності Філії та її Структурних підрозділів у межах, встановлених законодавством, Статутом Товариства та цим Положенням, Товариство наділяє Філію та її Структурні підрозділи правами представляти інтереси Товариства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов'язаних з діяльністю Філії.
25.12.2023, за результатами проведення процедури закупівлі, відповідно до вимог Закону України “Про публічні закупівлі» оголошення №UA-2023-11-28-013795-а, між Акціонерним товариством “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “Українська залізниця» (далі - Позивач, Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ДОНОВАТ» (далі - Відповідач, Виконавець за договором) укладено Договір № ПЗ/Т-231231/НЮ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується надати Послуги з ремонту вузлів ходової частини електровозів (далі - Послуги), переданих Замовником, в обсягах та переліком, згідно Додатку №1, а Замовник - прийняти та оплатити надані Послуги.
Пунктами 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що загальна сума Договору складає: (без ПДВ) - 6 581 290,00 грн., ПДВ - 1 316 258,00 грн., сума разом з ПДВ - 7 897 548,00 грн. відповідно до Додатку №1 “Вартість Послуги ремонту вузлів ходової частини електровозів», який є невід'ємною частиною Договору. Вартість запасних частин та витратних матеріалів, які використовуються при наданні Послуг, входить у вартість Послуг.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що надання Послуг проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на надання Послуг та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Послуг.
Згідно п. 5.5. Договору загальна тривалість надання Послуг - 10 (десять) робочих днів з моменту передачі об'єктів для надання Послуг, але не пізніше 31.12.2023. Здача об'єктів для надання Послуг оформлюється Актом приймання в ремонт, який підписують уповноважені особи представники Замовника і Виконавця.
Терміни надання Послуг можуть бути скореговані за згодою Замовника та Виконавця (п.5.6. Договору).
Після завершення надання послуг виконавець передає замовнику Акт прийому-передачі наданих послуг у 2 примірника (п.5.8 Договору).
Пунктом 5.15 Договору визначено місце надання Послуг - на території Виконавця.
В пункті 5.16 Договору передбачено, що транспортування об'єкта до місця надання Послуг та після надання Послуг в зворотному напрямку здійснюється транспортом та за рахунок Виконавця.
Пунктом 6.2. Договору визначено, що Замовник має право: вимагати від Виконавця належного виконання умов цього Договору та отримати Послуги в повному обсязі, що надані належним чином та в строки, визначені цим Договором (п.6.2.1. Договору.
Згідно п. 6.3. Договору Виконавець зобов'язаний: при неможливості в передбачений Договором строк надати Послуги, негайно повідомити про це Замовника (п.6.3.4. Договору).
Відповідно до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим Договором.
Якщо Виконавець протягом строку дії Договору не приступив до надання Послуг і не виконав умови Договору, то Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмірі 20% вартості не наданих Послуг (п.7.2. Договору).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від взятих на себе зобов'язань (п.7.7. Договору).
На виконання умов вказаного пункту Договору Позивач направив Відповідачу на його електронну адресу письмову рознарядку від 26.12.2023 № 997, згідно якої просив надати послуги з ремонту обладнання ходової частини електровозів для виробничого підрозділу локомотивне депо Київ-Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно з умовами договору від 25.12.2023 №ПЗ/Т-231231/НЮ.
Відповідач 27.12.2023 направив на адресу відповідального підрозділу Позивача - виробничого підрозділу локомотивне депо Київ-Пасажирський регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “Укрзалізниця» лист №2023/12-068, в якому просив погодити збільшення терміну дії Договору та збільшення термінів виконання послуг до кінця дії Договору, а саме: до 31.03.2024, мотивуючи це тим, що місто Запоріжжя, де розташовано виробничі потужності Відповідача, знаходиться в 30 км від зони ведення активних бойових дій і в таких умовах час виконання робіт значно збільшується. В обґрунтування своєї позиції Відповідач надав висновок Запорізької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин по договору від 25.12.2023 №ПЗ/Т-231231/НЮ від 27.12.2023 вих № 03.4/1339.
29.12.2023 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору № ПЗ/Т-231231/НЮ від 25.12.2023 про надання Послуг з ремонту обладнання ходової частини пасажирських електровозів №ПЗ/Т-231231/НЮ-д-1, умовами якої змінено пункти 9.1 та 5.5 Договору.
Згідно з пунктом 9.1 Договір, з урахуванням додаткової угоди, договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.03.2024. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо надання та оплати Послуг, а також гарантійних зобов'язань на Послуги, в межах строків, визначених умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.5. Договору загальна тривалість надання Послуг - не більше 90 (дев'яносто) робочих днів з моменту початку надання Послуг, але не пізніше 31.03.2024.
Відповідачем не надано передбачені умовами договору послуги, що стало підставою для нарахування позивачем суми штрафу у розмірі 1 579 509,60 грн. та звернення до суду з позовними вимогами про його стягнення.
Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» штраф у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення господарський суд дійшов висновку, що оскільки Відповідач порушив умови виконання зобов'язання, а саме: не приступив до надання Послуг і не виконав умови Договору, тому Позивач обґрунтовано нарахував суму штрафу у розмірі 1 579 509,60 грн. відповідно до п. 7.2. Договору. Разом з тим, врахувавши доводи клопотання про зменшення суми штрафу та умови розділу 12 Договору “Забезпечення виконання договору» , а саме: п. 12.1. згідно якого Виконавець до підписання Договору зобов'язаний надати забезпечення виконання даного Договору у вигляді банківської гарантії в розмірі 5%, що становить 394 877,40 грн., суд дійшов висновку, що справедливим, достатнім та виправданим розміром штрафу за невиконання відповідачем умов Договору, яка враховує інтереси обох сторін, може бути сума максимально наближена до розміру узгодженої між сторонами банківської гарантії (394 877,40 грн.), а тому частково задовольнив клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу, стягнувши з нього на користь Позивача штраф у розмірі 400 000,00 грн.
Щодо викладених обставин апеляційний суд зазначає наступне.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п. 5.5. Договору, з урахуванням додаткової угоди, загальна тривалість надання Послуг - не більше 90 (дев'яносто) робочих днів з моменту початку надання Послуг, але не пізніше 31.03.2024.
Відповідачем не надано доказів виконання умов договору.
У зв'язку з невиконанням умов договору, позивачем в порядку визначеному п.7.2 Договору нараховано штраф у розмірі 20% вартості ненаданих послуг у розмірі 1 579 509,60 грн.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру суми штрафних санкцій на 100%, в обґрунтування якого зазначив, що на виконання рознарядки вузли ходової частини електровозів в ремонт відповідачу передано не було у зв'язку з начебто її відсутністю. Матеріали справи не містять Акт приймання в ремонт обладнання, відповідно перебіг строків виконання ремонту починатись не може. У зв'язку з непередачею в ремонт ходової частини у відповідача відсутня можливість виконати покладені на нього зобов'язання.
Разом з тим статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Рішенням господарського суду встановлено, та не заперечується сторонами, невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо надання погоджених послуг.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ГПК України.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
Вказані правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).
Господарський судом дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 400 000,00 грн.
Разом з тим колегія зазначає, що сторони погодили, що роботи розпочинаються виконавцем після отримання рознарядки замовником. Місце надання Послуг - на території Виконавця. Транспортування об'єкта до місця надання Послуг та після надання Послуг в зворотному напрямку здійснюється транспортом та за рахунок Виконавця. (п.5.1, 5.15, 5.16 Договору).
Відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджували вчинення ним дій щодо намагання належним чином виконати взяті зобов'язання, зокрема, щодо звернення до позивача на підтвердження повноважень осіб, які підписали рознарядку або щодо готовності останнього до вивезення об'єкту ремонту та погодження дати передання об'єкта тощо.
Тобто спір виник саме у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Як вже було зазначено, зменшуючи заявлену до стягнення суму неустойки суд має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо).
З урахуванням установлених обставин справи, принципів справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України), апеляційний господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, проте зменшення його до 400 000,00 грн. не відповідає принципам справедливості, розумності та співмірності відповідальності порушенню зобов'язання.
У постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертає увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Водночас сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, - у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Отже суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин та не допускати фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав.
При цьому колегія враховує, що розміри штрафних санкцій встановлені в договорі за взаємною згодою сторін, отже ці умови мають виконуватися обома сторонами, зокрема щодо сплати цих санкцій за невиконання стороною своїх обов'язків за договором.
Відповідач, посилаючись на необхідність зменшення штрафних санкцій на 100%, не обґрунтував необхідності її зменшення до відповідного розміру (на 100%) і не надав доказів, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання.
Таким чином колегія вважає, що зменшення розміру штрафу до 400 000,0 грн. фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
За таких обставин апеляційний суд, зазначає, що при вирішенні питання про зменшення штрафу до 400 00,00 грн. суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для зменшення до вказаного розміру.
З огляду погодження сторонами розміру штрафу в договорі, невиконання відповідачем своїх зобов'язань, зважаючи на необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50% від визначеної до стягнення суми - 1 579 509,60 грн до 789 754,8 грн., що є підставою для зміни оскаржуваного рішення.
Здійснюючи підприємницьку діяльність особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
За таких умов, доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження, колегією суддів встановлено наявність правових та фактичних підстав для зміни рішення суду як такого, що прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.4 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для зміни рішення Господарського суду Запорізької області в частині задоволених вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 789 754,8 грн штрафу, нарахованого у розмірі 20% в порядку погодженому п.7.2. Договору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача у розмірі 21 231,17 грн.
При цьому необхідно зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»).
Сума переплати судового збору за подання апеляційної скарги складає 14 307,80 грн може бути повернена заявнику за його клопотанням.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі № 908/2619/24 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі №908/2619/24 змінити, викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват» (вул. Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 789 754,8 (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.»
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі №908/2619/24 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват» (вул. Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 21 231,17 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 11.02.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко