03 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/119/24(910/2521/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
представники учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вх. №2251П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24(910/2521/24) (повне рішення складено та підписано 06.10.2025 в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О.)
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938
до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування", вул. Магнітогорська, 1, к. 42, м. Київ, 02660; код ЄДРПОУ 32377038
про стягнення грошових коштів
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (вх. №2521/24 від 01.03.2024) (надалі по тексту - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", позивач ) до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" ( надалі по тексту - ПАТ "Нафтогазвидобування", відповідач) про стягнення пені в розмірі 5 010 231,35грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за актом виконаних робіт №6 від 02.12.2022 за договором підряду № 6589-НГД від 17.11.2021 за період з 03.01.2023 по 02.01.2024.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2024 вищевказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2521/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2024 о 14:45.
Судове засідання, призначене на 26.03.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою суду 15.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, судове засідання повторно призначено на 07.05.24 о 14:45 год.
У судовому засіданні 07.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, зокрема, про оголошення перерви у судовому засіданні до 11.06.2024. Втім, судове засідання, призначене на 11.06.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, відтак судове засідання повторно призначено на 23.07.24 о 14:15 год.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2024 матеріали справи № 910/2521/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення пені за договором підряду в розмірі 5 010 231,35грн передано до господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи №917/119/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 38516938).
08.05.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач погоджується з розрахунком відповідача в частині пені, у зв'язку з чим просить зменшити позовні вимоги до 4 720 136,10 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 задоволено позов частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (вул. Магнітогорська, 1, к. 42, м. Київ, 02660; код ЄДРПОУ 32377038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938) 472 013, 61 грн пені та 70 802, 04 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24(910/2521/24) в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Крім того, просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки, як відповідальності за порушення виконання зобов'язання, що у свою чергу розцінюється ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", як спосіб уникнення відповідальності ПрАТ «Нафтогазвидобування» та призводить до порушення балансу інтересів сторін.
Також апелянт зазначає, що поведінка ПрАТ «Нафтогазвидобування» в частині виконання основного зобов'язання була не добросовісна. Так, ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" виконало своє зобов'язання за договором належним чином, у свою чергу ПрАТ «Нафтогазвидобування» відмовилося підписувати акти приймання - передачі наданих послуг, розраховуючи на те, що ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" не зможе звернутися до суду, у зв'язку з обмеженнями встановленими НБУ, та сплатити судовий збір, який складав близько 750 000,00 грн. Рішеннями судів основну заборгованість стягнуто у заявлених ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" вимогах, що в черговий раз свідчить про не добросовісну поведінку ПрАТ «Нафтогазвидобування». Послуги, за які стягується заборгованість ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" надавалися близько 3 років тому, і ПрАТ «Нафтогазвидобування» їх прийняло, без зауважень. Обставини, які на думку ПрАТ «Нафтогазвидобування» та суду, є підставою зменшення пені, стосуються всіх нас, як фізичних так і юридичних осіб, ми всі страждаємо від війни та її наслідків.
З урахуванням наведеного, вважає, що підстави для зменшення пені на 90 % у суду першої інстанції були відсутні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 17.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вх. №2251П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24 (910/2521/24). Призначено справу до розгляду на 02.12.2025.
19.11.2025 від представника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" адвоката Остапенко О.П. надійшла заява про припинення повноважень.
20.11.2025 від представника ПрАТ "Нафтогазвидобування" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання посилається на те, що апеляційна скарга ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" у справі № 917/119/24(910/2521/24) підписана особою, яка не має права її підписувати, що у відповідності до ч.2 ст.264 ГПК України є безумовною підставою для закриття апеляційного провадження. Як зазначає заявник, рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.25 у справі №917/119/24(917/616/25) розірвано договір про надання правничої допомоги від 17 травня 2022 року №13/22, укладений між ТОВ “СЕРВІС ОЙЛ» та Адвокатським об'єднанням "Аргос" (код ЄДРПОУ 42270299). Із змісту рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 у справі № 917/119/24(917/616/25) вбачається, що в межах справи №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" судом розглядаються спори, стороною у яких є ТОВ “СЕРВІС ОЙЛ». Під час розгляду судом цих спорів, зокрема у межах справ № 917/119/24(910/6014/24), 917/119/24(910/4963/24), арбітражним керуючим Гусарем І.О. подавались до суду клопотання про припинення повноважень представника Остапенка О.П, в яких арбітражний керуючий повідомляв про відсутність необхідності у наданні правничої допомоги АО "Аргос" за Договором про надання правничих послуг №13/22 від 17.05.2022.
25.11.2025 від арбітражного керуючого ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" Гусара І.О. надійшла заява про припинення повноважень представника адвоката Остапенко О.П.
01.12.2025 від представника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" адвоката Остапенко О.П. надійшла заява про припинення повноважень представника, в якій зазначено, що 19.11.2025 на електронні адреси ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" та арбітражного керуючого Гусара І.О. було надіслано додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 (підписана електронним цифровим підписом) з пропозицією розірвати договір з 19.11.2025. На сьогодні АО «Аргос» не отримувало підписаної додаткової угоди № 1 до договору від ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", отже стверджувати, що договір розірвано з 19.11.2025 АО «Аргос» не може.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вх. №2251П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24(910/2521/24) до набрання законної сили рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 у справі № 917/119/24(917/616/25).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 поновлено апеляційне провадження у справі № 917/119/24(910/2521/24). Розгляд справи призначено на 03.02.2026.
02.02.2026 від представника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" адвоката Остапенко О.П. надійшла заява про припинення повноважень представника, в якій зазначено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 (повне рішення складено та підписано 17.11.2025, отримано АО «Аргос» 18.11.2025) у справі № 917/119/24(917/616/25) позов ТОВ «Сервіс ойл» до АО «Аргос» задоволено повністю. Розірвано Договір про надання правничої допомоги від 17.11.2022 № 13/22. Рішення набрало законної сили 09.12.2025, у зв'язку з викладеним просить взяти до уваги вище зазначене та прийняти відповідне рішення.
Розглянувши клопотання про закриття апеляційного провадження у справі колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу від імені ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" підписано представником Остапенко О.П. на підставі ордеру серії ВІ № 1344305, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 17.05.2022 № 13/22, укладеного між ТОВ “СЕРВІС ОЙЛ» та Адвокатським об'єднанням "Аргос".
Вказані обставини перевірялися судом апеляційної інстанції під час відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 17.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24(910/2521/24)
Після відкриття апеляційного провадження у справі колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.25 у справі № 917/119/24(917/616/25) розірвано договір про надання правничої допомоги від 17.05.2022 № 13/22, укладений між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" та АО "Аргос".
Ст. 241 ГПК України визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/119/24(917/616/25), яким розірвано договір про надання правничої допомоги від 17 травня 2022 року №13/22, ухвалено місцевим господарським судом 06.11.2025, дата складання повного тексту 17.11.2025, а отже, строк подання апеляційної скарги згідно вимог ч.1 ст. 256 ГПК України сплине 08.12.2025.
Тобто зазначене рішення на день відкриття апеляційного провадження у справі (17.11.2025) не набрало законної сили.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Враховуючи те, що рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/119/24(917/616/25) набрало законної сили 09.12.2025 та те, що розірвання договору припиняє зобов'язання сторін на майбутнє, а не на минуле, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час подання апеляційної скарги у представника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" Остапенко О.П. були наявні повноваження на її підписання.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання представника ПрАТ "Нафтогазвидобування" про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України відсутні.
В судове засідання, призначене на 03.02.2026, представники учасників справи не з'явились, хоча були належим чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутністю зазначених представників.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» (далі - Позивач, Підрядник) звернулось до суду із вимогами до Приватного акціонерного товариства «НАФТОГАЗВИДОБУВАННЯ» (далі - Відповідач, Замовник) про стягнення пені в розмірі 5 010 231,35грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за актом виконаних робіт №6 від 02.12.2022 за договором підряду № 6589-НГД від 17.11.2021 за період з 03.01.2023 по 02.01.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно акту виконаних робіт №6 від 02.12.2022 за договором підряду № 6589-НГД від 17.11.2021. Заборгованість за вказаним договором вже стягнута з відповідача на підставі рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/14983/22 від 03.07.2023, за яким суд постановив стягнути з ПрАТ «НАФТОГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» (ідентифікаційний код 38516938):
- основного боргу в сумі 41 246 466, 42 грн,
- вартість переоцінки робіт в сумі 3 929 708, 78 грн,
- пені в сумі 1 590 928, 79 грн , та судового збору в розмірі 745 084, 16 грн.
В іншій частині позову суд відмовив.
У п. 4 резолютивної частини вищевказаного рішення у справі за № 910/14983/22 суд постановив відстрочити виконання вказаного рішення до 03.01.2024.
За результатом апеляційного перегляду вказаного рішення Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 19.12.2023 у справі № 910/14983/23, в якій рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22 скасував в частині відмови у стягнення 620 808, 06 грн. 3% річних та ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову. І відповідно постановив пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 виклав у наступній редакції:
"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, кімната 42, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32377038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, Полтавська область, місто Полтава, вул. Небесної Сотні, будинок 9/17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38516938)
- основний борг в сумі 41 246 466,42 грн (сорок один мільйон двісті сорок шість тисяч чотириста шістдесят шість гривень 42 копійки),
- вартість переоцінки робіт в сумі 3 929 708,79 (три мільйони дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сімсот вісім гривень 79 копійки),
- пеню в сумі 1 590 928,79 грн (один мільйон п'ятсот дев'яносто тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 79 копійок),
- 620 808,06 грн (шістсот двадцять тисяч вісімсот вісім гривень 06 копійок) 3% річних
- та судовий збір в сумі 710 818,68 грн (сімсот десять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 68 копійок).
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 залишено без змін.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 968,18 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, встановлені судовими рішеннями справі № 910/14379/22 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Як зазначає позивач, для виконання вищевказаного рішення суду та на прохання відповідача, позивач листом № 09/37 від 09.11.2023 ТОВ "Сервіс Ойл" повторно надіслав ПрАТ «Нафтогазвидобування» акт виконаних робіт № 6 від 02.12.2022 на суму 20 207 010, 43 грн, розрахунок до акту виконаних робіт №6 від 02.12.2022 на загальну суму 20 207 010, 43 грн з врахуванням сум, які були профінансовані самостійно ПАТ «Нафтогазвидобування» ( а.с. 169-172 т.1).
Вищевказане рішення по справі №910/14983/22 ПАТ «Нафтогазвидобування» виконало в повному обсязі наступними частинами: 10.11.2023 сплачено 3 506 576, 00 грн; 14.11.2023 сплачено 654 951, 46 грн; 22.11.2023 сплачено 1 753 288, 00 грн; 23.11.2023 сплачено 3 367 835, 07 грн; 11.12.2023 сплачено 1 609 114, 61 грн; 14.12.2023 сплачено 6 384 524, 26 грн; 26.12.2023 сплачено 15 705 390, 95 грн; 03.01.2024 сплачено 2 936 523, 71 грн; 03.01.2024 сплачено 12 204 494, 85 грн ( виписка по рахунку - а.с. 173 та на звороті а.с. 173 т.1).
Як зазначає позивач, при зверненні з позовною заявою у справі № 910/14983/22 ним не заявлялась вимога про стягнення з відповідача пені по акту виконаних робіт № 6 від 02.12.2022 по договору № 6589-НГД від 17.11.2021 на загальну суму виконаних робіт 20 207 010, 43 грн. В обґрунтування заявлених вимог у даній справі позивач посилається на те, що оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо своєчасності оплати виконаних робіт по акту № 6 від 02.12.2022 по договору № 6589-НГД від 17.11.2021, ТОВ «Сервіс Ойл» нарахувало та заявило до стягнення з ПАТ «Нафтогазвидобування» пеню в розмірі 5 010 231,35 грн. за період з 03.01.2023 по 02.01.2024. В ході розгляду справи позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог до 4 720 136, 10 грн., яка прийнята судом, отже, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви позивача (а.с. 243-247 т.1 ) про зменшення позовних вимог.
У відзиві відповідач ( а.с. 221-228 т.1), зокрема, просив позовні вимоги задовольнити частково зменшивши суму стягуваної пені до 1 грн.
Господарський суд Полтавської області встановив, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором № 6589-НГД на виконання робіт з буріння свердловини від 17.11.2021 в частині своєчасного здійснення розрахунків за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, зокрема судовими рішеннями справі № 910/14983/22, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 8 Додатку I до Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, є обґрунтованими. В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 90%.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4 248 122,49 грн., а саме в частині зменшення правомірно нарахованих до стягнення сум пені на 90%.
Розглядаючи апеляційні вимоги в частині зменшення розміру нарахованої пені, судова колегія апеляційної інстанції наголошує про наступне.
Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 720 136,10 грн.
В свою чергу, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір правомірно нарахованої пені на 90% з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 року у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 року у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора;- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в п.141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (п.144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на великий перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку оплати виконаних робіт за договором № 6589-НГД на виконання робіт з буріння свердловин від 17.11.2021, враховуючи, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені є занадто великим (що становить більше 23 % від суми стягнутої суми основної заборгованості за актом №6 ), присудження до стягнення якої у повному обсязі матиме наслідком покладання на відповідача надмірного тягаря та отримання позивачем невиправданого прибутку, враховуючи, що безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів Товариства, що є найбільшим в Україні, яке веде розвідку і видобуток природного газу в Полтавській області, спрямована на забезпечення, в умовах воєнного стану, належного проходження опалювального сезону, що в даний час є головним завданням країни задля підтримання енергетичної сфери, враховуючи факт понесення самостійно відповідачем додаткових витрат у розмірі 53 406 465, 24 грн пов'язаних з виконанням робіт по договору 6589-НГД, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов'язань, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90%, що становить 472 013, 61 грн., та про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на нас наступне.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, в питаннях про зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Колегія суддів враховує, що ПрАТ "Нафтогазвидобування" є стратегічним підприємством, яке забезпечує видобуток газу на території України де систематично здійснюються ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, і відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави. Загальновідомим є той факт, що з лютого 2022 року Росія пошкодила щонайменше 30-40% української енергетики. Вказані факти є також загальновідомими та неодноразово висвітлювалися в засобах масової інформації.
До того ж порушення зобов'язань за договором № 6589-НГД від 17.11.2021 мало місце фактично після початку військової агресії Російської Федерації, а штрафні санкції були нараховані за період введення воєнного стану, що об'єктивно зумовлювало неможливість виконання грошових зобов'язань.
Крім того, розмір штрафних санкцій становить майже 23% від загальної суми основного боргу.
Доказів понесення ТОВ «Сервіс ойл» збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов'язань та погіршення фінансового стану ТОВ «Сервіс ойл» апелянтом до суду не надано.
Крім того, вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені в цій справі колегія суддів також враховує ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, як було зазначено вище рішення по справі №910/14983/22 ПАТ «Нафтогазвидобування» виконало в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №917/612/23, від 10.01.2024 у справі №910/1041/23.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у ст.551 ЦК України та у ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, враховуючи неспівмірність суми нарахованої позивачем пені відносно суми основної заборгованості, враховуючи те, що відповідач є стратегічним підприємством, яке забезпечує видобуток газу на території України де систематично здійснюються ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, і відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Полтавської області про доцільність зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 90%, що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Отже, у даній справі, суд першої інстанції правомірно врахувавши зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір пені з урахуванням встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про його зменшення з мотивів, викладених вище.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині відмови у позові щодо стягнення пені не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту Східний апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, викладені в оскаржуваному рішення висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вх. №2251П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24(910/2521/24) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі № 917/119/24(910/2521/24) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 12.02.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко