Постанова від 12.02.2026 по справі 917/2070/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/2070/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Жельне С.Ч., суддя Шутенко І.А.

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№22П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області про повернення позовної заяви від 25.12.2025

у справі №917/2070/25 (суддя Пушко І.І.)

за позовом Фермерського господарства “Еко-Край», с.Засулля, Лубенський район, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрукти Полтавщини», село Піски, Миргородський район, Полтавська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , смт. Козин, Обухівський район, Київська область

про стягнення 183.600,00 грн

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вх.2450/25 від 24.12.2025) третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору між Фермерським господарством “Еко-Край» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фрукти Полтавщини » про надання послуг (виконання робіт) №08/07/24 від 08.07.2024.

У заяві ОСОБА_1 просив суд прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ФГ “Еко-Край» до ТОВ “Фрукти Полтавщини» про стягнення заборгованості в розмірі 183.600,00 грн у справі №917/2070/25 позовну заяву ОСОБА_1 , третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а саме визнання недійсним договору між ФГ “Еко-Край» та ТОВ “Фрукти Полтавщини» про надання послуг (виконання робіт) №08/07/24 від 08.07.2024; просить стягнути з ФГ “Еко-Край» судові витрати; після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, розпочати спочатку розгляд справи №917/2070/25.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.12.2025 позовну заяву (вх.2450/25 від 24.12.2025) повернуто без розгляду.

ОСОБА_1 з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.12.2025 у справі №917/2070/25 про повернення позовної заяви, та ухвалити нове рішення, яким прийняти позовну заяву ОСОБА_1 - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання недійсним Договору про надання послуг №08/07/24 від 08.07.2024 між ФГ “Еко-Край» та ТОВ “Фрукти Полтавщини» до спільного розгляду з первісним позовом ФГ “Еко-Край» до ТОВ “Фрукти Полтавщини» про стягнення заборгованості в розмірі 183.600,00 грн за Договором про надання послуг №08/07/24 від 08.07.2024.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника, господарський суд безпідставно повернув позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, неправильно застосувавши положення ст.49 та ст.180 ГПК України. Скаржник зазначає, що заявлена ним вимога про визнання недійсним договору безпосередньо пов'язана з первісним позовом про стягнення заборгованості, оскільки задоволення цієї вимоги може виключити підстави для задоволення первісного позову, а тому обидві вимоги підлягають спільному розгляду. Крім того, апелянт посилається на наявність у нього як учасника товариства законного інтересу у розгляді спору, можливий вплив результатів справи на майновий стан товариства, а також на обставини, які, на його думку, свідчать про фіктивність спірного договору та неналежність доказів, поданих на підтвердження первісних позовних вимог. Також скаржник вказує на гарантії права на судовий захист та доступ до правосуддя, вважаючи, що повернення його заяви порушує ці гарантії, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти його позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Жельне С.Ч., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області про повернення позовної заяви від 25.12.2025 у справі №917/2070/25 залишено без руху, в зв'язку відсутністю доказів, які підтверджують повноваження адвоката Чудненка В.М. на здійснення представництва ОСОБА_1 у Східному апеляційному господарському суді. Витребувано матеріали справи №917/2070/25 з Господарського суду Полтавської області.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.12.2025 у справі №917/2070/25. Встановлено учасникам справи строк до 06.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 06.02.2026 без повідомлення учасників справи. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

30.01.2026 на вимогу ухвали на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали ухвали у справі №917/2070/25.

09.02.2026 через підсистему “Електронний суд» від ФГ “Еко-Край» надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Аргументуючи свою позицію про справі, позивач посилається на те, що третя особа не є належним заявником вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між юридичними особами, оскільки не була його стороною, а посилання на можливе порушення корпоративних прав не свідчить про наявність підстав для оспорювання такого правочину. Крім того, у відзиві зазначено, що заявлена третьою особою вимога не стосується предмета первісного спору про стягнення заборгованості, який виник із зобов'язальних правовідносин, тоді як вимога про визнання договору недійсним ґрунтується на корпоративних правовідносинах, у зв'язку з чим не відповідає вимогам ст. 49 ГПК України щодо самостійних вимог на предмет спору. Також позивач звертає увагу на те, що апелянт припинив участь у товаристві, що, на його думку, впливає на обґрунтованість посилань на корпоративний інтерес, та вказує на відсутність підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

За приписами частини другої 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду від 25.12.2025 у справі №917/2070/25 про повернення позовної заяви, що за приписами ст. 271 ГПК розглядається без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), якщо інше прямо не встановлено кодексом або не визначено судом з урахуванням обставин.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фермерське господарство "Еко-Край" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини" про стягнення183.600,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №08/07/24 від 08.07.2024. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем послуг у вигляді обприскування дерев проти шкідників і хвороб на площі 24 га договірною вартістю 183.600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_1 , який бере участь у справі як третя особа, звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №2450/25 від 24.12.2025) про визнання недійсним договору між ФГ «Еко-Край» та ТОВ «Фрукти Полтавщини» про надання послуг (виконання робіт) №08/07/24 від 08.07.2024. У поданій заяві він просив прийняти цю вимогу до спільного розгляду з первісним позовом про стягнення заборгованості у справі №917/2070/25 як самостійну вимогу третьої особи щодо предмета спору, вирішити питання про судові витрати та після вступу третьої особи розпочати розгляд справи спочатку.

В обґрунтування заявленої вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що спірний договір, на його думку, має ознаки фіктивності та укладений із порушенням вимог законодавства, зокрема у зв'язку з відсутністю належного податкового оформлення господарської операції та невизначеністю істотних умов договору щодо предмета робіт. Заявник також зазначав, що укладення та виконання цього договору, порушує його корпоративні інтереси як учасника товариства, а тому визнання договору недійсним є необхідним для захисту його прав та виключення підстав для заявленої первісної вимоги про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.12.2025 позовну заяву (вх.2450/25 від 24.12.2025) повернуто без розгляду.

Господарський суд, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , виходив із того, що заявлені ним вимоги про визнання недійсним договору виникають з корпоративних правовідносин та не стосуються предмета первісного спору про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, який має зобов'язальний характер, а тому не відповідають вимогам ч.1 ст.49 ГПК України щодо можливості заявлення третьою особою самостійних вимог саме на предмет спору; з огляду на застосування до таких вимог положень ст. 180 ГПК України суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви на підставі ч.6 ст.180 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Позов третьої особи із самостійними вимогами є процесуальним засобом захисту, який допускається у вже відкритому провадженні за умови, що заявлена вимога стосується саме предмета спору між сторонами та спрямована на вирішення матеріально-правового конфлікту в межах відповідної справи.

Метою вступу третьої особи із самостійними вимогами є забезпечення ефективного та процесуально економного вирішення спору, уникнення паралельних проваджень та ухвалення суперечливих судових рішень.

Процесуальний порядок розгляду позову третьої особи із самостійними вимогами визначається положеннями ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких до таких позовів застосовуються правила, встановлені ст. 180 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГПК України позов може бути прийнятий до спільного розгляду за умови взаємопов'язаності вимог та доцільності їх спільного розгляду, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення заявленої вимоги може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З аналізу наведених норм вбачається, що позов третьої особи із самостійними вимогами підлягає прийняттю до спільного розгляду лише за наявності одночасно двох умов: 1) заявлена вимога є взаємопов'язаною з первісним спором і стосується його предмета; 2) спільний розгляд вимог є процесуально доцільним.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заявлена ним вимога про визнання недійсним договору виникає з корпоративних правовідносин та не стосується предмета первісного спору про стягнення заборгованості за договором, який має зобов'язальний характер. Суд зазначив, що такі вимоги не є взаємопов'язаними з первісним позовом, а їх спільний розгляд не впливає на встановлення підстав заявленої вимоги про стягнення заборгованості, у зв'язку з чим вони підлягають розгляду в окремому провадженні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов ФГ «Еко-Край» до ТОВ «Фрукти Полтавщини» заявлено про стягнення 183.600,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №08/07/24 від 08.07.2024. За своєю правовою природою цей спір є зобов'язальним і стосується виконання господарського зобов'язання щодо оплати фактично наданих послуг, тобто встановлення факту укладення договору, надання послуг та наявності чи відсутності заборгованості. Вирішення такого спору не передбачає дослідження корпоративних прав чи внутрішніх відносин товариства, а відповідач у відзиві визнав заявлені позовні вимоги.

Разом з тим ОСОБА_1 , як третя особа, звернувся із самостійною вимогою про визнання зазначеного договору недійсним, обґрунтовуючи її порушенням своїх корпоративних інтересів як учасника товариства. Така вимога спрямована на перевірку дійсності правочину та випливає з корпоративних правовідносин, що відрізняються за підставами виникнення, суб'єктним складом та предметом правового захисту від зобов'язальних правовідносин, які є предметом первісного позову.

Отже, первісний спір стосується наявності боргу за договором, тоді як вимога третьої особи - чинності самого договору як правочину.

Враховуючи наведене нормативне регулювання, колегія суддів зазначає, що у даному випадку вимоги ст. 49 ГПК України не виконуються, оскільки самостійна вимога третьої особи не стосується предмета первісного спору. Предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості за договором про надання послуг, тоді як вимога про визнання цього договору недійсним спрямована на інший матеріально-правовий результат, виникає з інших правовідносин і не змінює зобов'язального характеру первісної вимоги. За таких обставин відсутня процесуальна тотожність предмета спору, необхідна для розгляду вимоги третьої особи у межах цього провадження.

З тих самих підстав не виконуються й умови, за яких допускається спільний розгляд вимог, визначені ст. 180 ГПК України, що підлягає застосуванню до позовів третіх осіб. В даному випадку первісний спір може бути вирішений без дослідження корпоративних прав третьої особи чи перевірки дійсності правочину, тоді як вимога про недійсність договору має самостійний предмет доказування та не впливає безпосередньо на встановлення підстав для стягнення заборгованості. Це свідчить про процесуальну автономність зазначених вимог і відсутність підстав для їх спільного розгляду.

Такий підхід до визначення меж самостійних вимог третьої особи узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у п. 5.25- 5.26 постанови від 13.03.2019 у справі №916/3245/17, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, а також із висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, відповідно до яких вимоги третьої особи можуть розглядатися у межах вже відкритого провадження лише за умови їх безпосереднього зв'язку з предметом спору між сторонами.

З огляду на те, що до позовів третіх осіб із самостійними вимогами застосовуються положення ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, а встановлені цією нормою умови для спільного розгляду вимог у даному випадку відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви третій особі.

Посилання апелянта на порушення його корпоративних інтересів як учасника товариства саме по собі не змінює встановлених процесуальним законом критеріїв допуску вимог третьої особи до спільного розгляду у межах уже відкритого провадження. Право на судовий захист реалізується з дотриманням процесуальної форми та умов, визначених ст. 49 ГПК України, а тому наявність у заявника корпоративного інтересу не є самостійною підставою для розгляду вимоги, яка не стосується предмета спору між сторонами. Відтак наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо фіктивності договору, належності доказів його виконання та відповідності умов правочину вимогам законодавства не стосуються питання процесуальної допустимості заяви третьої особи, яке було предметом вирішення суду першої інстанції. Оцінка дійсності договору та пов'язаних із ним доказів виходить за межі перегляду оскаржуваної ухвали та може бути предметом розгляду лише у самостійному позовному провадженні. З огляду на це зазначені доводи не впливають на висновок про правомірність повернення заяви.

Доводи апеляційної скарги щодо взаємопов'язаності заявленої третьою особою вимоги з первісним позовом не узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 18.08.2025 у справі №916/2621/24 Верховний Суд, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, роз'яснив, що на відміну від зустрічного позову, який оцінюється з позиції взаємопов'язаності з первісним, позов третьої особи із самостійними вимогами обов'язково має стосуватися саме предмета спору між сторонами. Вимога, спрямована на інший матеріально-правовий об'єкт, не може розглядатися у межах уже відкритого провадження та підлягає заявленню в окремому позові.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що вимога третьої особи про визнання договору недійсним спрямована на інший предмет правового захисту, ніж первісна вимога про стягнення заборгованості, а відтак не відповідає критеріям спільного розгляду, що підтверджує правильність висновку суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що повернення позовної заяви третьої особи з підстав невідповідності процесуальним вимогам не позбавляє заявника права на судовий захист та не перешкоджає зверненню до суду з відповідними вимогами у самостійному позовному провадженні. Отже, доводи апелянта про порушення його права на захист у зв'язку з ухваленням оскаржуваного рішення є безпідставними.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.12.2025 у справі №917/2170/25 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.12.2025 у справі №917/2170/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 12.02.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя І.А. Шутенко

Попередній документ
134016007
Наступний документ
134016009
Інформація про рішення:
№ рішення: 134016008
№ справи: 917/2070/25
Дата рішення: 12.02.2026
Дата публікації: 13.02.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Зареєстровано (04.02.2026)
Дата надходження: 04.02.2026
Предмет позову: стягнення заборгованості