Постанова від 09.02.2026 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Харків Справа № 913/266/20(442/1520/18)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від відповідача - Пилип В.М. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2437Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 (суддя Масловський С.В., повний текст складено 31.03.2025) у справі №913/266/20(442/1520/18)

за позовом ОСОБА_1 , м.Дрогобич, Львівська область,

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович, м.Київ,

про захист прав споживачів

у межах справи №913/266/20

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл", м.Київ,

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

13.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія") про захист прав споживачів, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по депозиту в розмірі 33 347,26 доларів США та 71 262,50 євро.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами про розміщення банківського вкладу в частині повної та своєчасної виплати (повернення) банківських вкладів.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2018 у справі №442/1520/18 задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ “Українська інноваційна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович, про захист прав споживача. Стягнуто з ПАТ “Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по депозиту в розмірі 33 347,26 доларів США та 71 262,50 євро, що відповідно до курсу Національного Банку України станом на 13.03.2018 становить 3 136 922,07 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10.09.2020 у справі №442/1520/18 апеляційну скаргу ПАТ “Українська інноваційна компанія» задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2018 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ “Українська інноваційна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк» Оберемко Роман Анатолійович, про захист прав споживача.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №442/1520/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2018 та постанову Львівського апеляційного суду від 10.09.2020 скасовано. Матеріали справи №442/1520/18 вирішено передати до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа №913/266/20 про банкрутство ПАТ “Українська інноваційна компанія».

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2328355 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2336449 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1352139 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2359921 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1388431 від 25.09.2015 у розмірі 5 597,55 доларів США. Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" у дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 407,55 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В основу рішення покладено наступні висновки суду.

Публічне акціонерне товариство “Укрінбанк» (далі - ПАТ “Укрінбанк») та ПАТ “Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.

Господарський суд Луганської області, врахувавши здійснене Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за банківськими вкладами, дійшов висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 у частині стягнення з ПАТ “Українська інноваційна компанія» заборгованості за договорами банківського вкладу №10-2328355, №10-2336449, №10-1352139, №10-2359921 та №10-1388431 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 5 597,55 доларів США. В іншій частині за вказаною вимогою судом відмовлено.

Разом з цим, місцевий господарський суд виснував, що вимога позивача до ПАТ “Українська інноваційна компанія» в частині стягнення сум банківського вкладу за договорами про розміщення банківського вкладу №10-1266221, №10-1353196, №10-1353853 у розмірі 18 320,34 доларів США та суми банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 у розмірі 71 262,50 євро не є доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить просить, зокрема:

- змінити рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі в частині стягнення з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 сум банківських вкладів за договорами про розміщення банківського вкладу №10-2328355, №10-2336449, №10-1352139, №10-2359921, №10-1388431 у розмірі 5 597,55 доларів США, стягнувши грошові кошти в розмірі 7 951,00 доларів США;

- скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми банківських вкладів за договором про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014 на суму 13 920,34 доларів США, за договором про розміщення банківського вкладу №10-1353196 від 29.05.2015 на суму 1000,00 доларів США, за договором про розміщення банківського вкладу №10-1353853 від 03.06.2015 на суму 3400,00 доларів США, за договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 від 21.09.2015 на суму 71262,50 євро, стягнувши грошові кошти в розмірі 71262,50 євро та 18320,34 доларів США.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне:

- Господарський суд Луганської області, задовольняючи позовні вимоги в частині депозитних вкладів по п'яти договорах про розміщення банківських вкладів на загальну суму 15026,92 доларів США та встановивши факт виплати Фондом гарантування вкладів коштів на користь позивача в розмірі 7449,37 доларів США, стягнув на користь позивача грошові кошти в сумі 5597,55 доларів США, замість 7 951,00 доларів США, які визнані відповідачем як борг перед позивачем, що вказується в запереченні на позов від 30.01.2025;

- недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц). Зважаючи на означене, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні решти позовних вимог за наявності доказів, які вказують на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення грошових коштів за депозитними вкладами позивача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) скасовано в частині стягнення з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 суми банківського вкладу за договорами про розміщення банківського вкладу №10-2328355, №10-2336449, №10-1352139, №10-2359921, №10-1388431 у розмірі 5597,55 доларів США. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) щодо обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову та викладено її в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є банківською установою, а тому не є належним боржником у правовідносинах, які склалися за договорами банківського вкладу з прирізою ЯюМ., відтак не є належним відповідачем у такому спорі.

Постановою Верховного Суду від 29.10.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) скасовано. Справу №913/266/20(442/1520/18) направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив наступне:

- ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків відповідної юридичної особи щодо зобов'язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту. Отже, такі зміни не спростовують наявність зобов'язань, які виникли за відповідними договорами;

- суд апеляційної інстанції безпідставно не надав належної правової оцінки доводам і доказам, які стосуються обґрунтованості позову по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а тому і не здійснив належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та дійшов передчасного висновку про скасування зазначеного рішення та відмову в позові.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження з нового розгляду у справі №913/266/20(442/1520/18). Запропоновано учасникам справи у строк по 15.12.2025 (включно) подати пояснення по суті розглядуваного спору з урахуванням постанови Верховного Суду. Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) на 07.01.2026 о 10:30 год.

Через підсистему «Електронний суд» 16.12.2025 від ОСОБА_1 отримано додаткові пояснення у справі (вх.14466).

Щодо означених пояснень суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 встановлено учасникам справи строк по 15.12.2025 (включно) для подання пояснень по суті розглядуваного спору з урахуванням постанови Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до приписів ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись положеннями ст.ст.118, 119 ГПК України, приймаючи до уваги подання позивачем пояснень поза межами встановленого судом в ухвалі від 24.11.2025 процесуального строку та відсутність клопотання позивача про продовження такого строку, поданого до закінчення цього строку, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду подані позивачем додаткові пояснення.

У зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Плахова О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.01.2026, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Шутенко І.А.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.01.2026 відповідач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, надав пояснення по суті розглядуваного спору.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.

Заслухавши пояснення відповідача, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду оголосила перерву в судовому засіданні до 09.02.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.02.2026 відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.07.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1266221, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 13 920,34 доларів США. Найменування вкладу: “Фінансова щедрість», з процентною ставкою 11% річних; терміном розміщення до 31.08.2015; та можливістю автопролонгації.

19.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2328355, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 2 940 доларів США. Найменування вкладу: “Привіт весні» з процентною ставкою 10,5% річних; терміном розміщення до 22.11.2015; та можливістю автопролонгації.

20.03.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2336449, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 3 015,49 доларів США. Найменування вкладу: “Привіт весні», з процентною ставкою 9,5% річних; терміном розміщення до 23.11.2015; та можливістю автопролонгації.

27.05.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1352139, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 2 000 доларів США. Найменування вкладу: “Тільки для своїх», з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 06.10.2015; та можливістю автопролонгації.

29.05.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353196, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 1 000 доларів США. Найменування вкладу: “Тільки для своїх», з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 08.10.2015; та можливістю автопролонгації.

03.06.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353853, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 3 400 доларів США. Найменування вкладу: “Тільки для своїх», з процентною ставкою 11% річних; терміном розміщення до 04.12.2015; та можливістю автопролонгації.

24.06.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2359921, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 4 870,65 доларів США. Найменування вкладу: “Тільки для своїх», з процентною ставкою 10,5% річних; терміном розміщення до 25.09.2015; та можливістю автопролонгації.

21.09.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2325606, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 71 262,50 євро. Найменування вкладу: “Тільки для своїх», з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 22.09.2016; та можливістю автопролонгації.

25.09.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1388431, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ “Укрінбанк» прийняв вклад у розмірі 2 200,78 доларів США. Найменування вкладу: “Тільки для своїх», з процентною ставкою 11,75% річних; терміном розміщення до 26.09.2016; та можливістю автопролонгації.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаними договорами про розміщення банківських вкладів у частині повної та своєчасної виплати банківських вкладів стало причиною звернення ОСОБА_1 з розглядуваним позовом до суду.

13.07.2016 наглядовою радою ПАТ «Український інноваційний банк» ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Укрінком», змінено місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінено види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено «діяльність комерційних банків», за КВЕД 64.19) та призначено голову правління і членів правління.

Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія №10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства в редакції від 13.07.2016 ПАТ «Укрінком» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Укрінком», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк».

Крім того рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28.03.2017 змінено назву акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія», реєстрація здійснена 03.04.2017 за №10701200000007396.

Згідно з пунктом 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 28.03.2017 ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем усіх прав та обов'язків ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Український інноваційний банк».

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що питання належності боржника (ПАТ «Українська інноваційна компанія») у спірних правовідносинах є вирішеним. Так, безпосередньо у постанові від 29.10.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18), направляючи означену справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зробив висновок, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків відповідної юридичної особи щодо зобов'язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту. Отже, такі зміни не спростовують наявність зобов'язань, які виникли за відповідними договорами.

У силу приписів ч.5 ст.310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відтак, саме ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним боржником за спірними договорами про розміщення банківського вкладу.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст.2, 4, 5 ГПК України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття «майно» в частині першій статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сук проти України» від 10.03.2011).

Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Першого протоколу, і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гайдук та інші проти України» від 02.07.2002).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення (ч.1 ст.1060 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрінбанк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія", укладено, зокрема, наступні договори про розміщення банківського вкладу:

№10-2328355 від 19.02.2015 (у розмірі 2 940 доларів США, з процентною ставкою 10,5% річних; терміном розміщення до 22.11.2015; та можливістю автопролонгації);

№10-2336449 від 20.03.2015 (у розмірі 3 015,49 доларів США, з процентною ставкою 9,5% річних; терміном розміщення до 23.11.2015; та можливістю автопролонгації);

№10-1352139 від 27.05.2015 (у розмірі 2 000 доларів США, з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 06.10.2015; та можливістю автопролонгації);

№10-2359921 від 24.06.2015 (у розмірі 4 870,65 доларів США, з процентною ставкою 10,5% річних; терміном розміщення до 25.09.2015; та можливістю автопролонгації);

№10-1388431 від 25.09.2015 (у розмірі 2 200,78 доларів США, з процентною ставкою 11,75% річних; терміном розміщення до 26.09.2016; та можливістю автопролонгації).

Наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по вкладним рахункам позивача (т.1 а.с.177-185) підтверджується факт внесення позивачем на виконання умов договорів про розміщення банківського вкладу:

№10-2328355 від 19.02.2015 - 19.02.2015 грошових коштів у розмірі 2 940 доларів США;

№10-2336449 від 20.03.2015 - 20.03.2015 грошових коштів у розмірі 3 015,49 доларів США;

№10-1352139 від 27.05.2015 - 27.05.2015 грошових коштів у розмірі 2 000 доларів США;

№10-2359921 від 24.06.2015 - 24.06.2015 грошових коштів у розмірі 4 870,65 доларів США;

№10-1388431 від 25.09.2015 - 25.09.2015 грошових коштів у розмірі 2 200,78 доларів США.

Відповідно до відомостей, наданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (т.3.а.с.76, 76 зворот), останнім відповідно до ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_1 було виплачено відшкодування коштів за банківськими вкладами в загальному розмірі 200 000,00 грн., зокрема:

02.03.2016 виплачено 117 434,51 грн., що за офіційним курсом Національного банку України становило 4 335,74 доларів США;

15.03.2016 виплачено 82 565,49 грн., що за офіційним курсом Національного банку України становило 3113,63 доларів США.

Отримання виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 не заперечується, у тому числі і за змістом апеляційної скарги.

З огляду на наведене, враховуючи здійснене Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за банківськими вкладами на загальну суму 7449,37 доларів США (4335,74 доларів США + 3113,63 доларів США), вимога позивача ОСОБА_1 у частині стягнення з ПАТ “Українська інноваційна компанія» заборгованості за договорами банківського вкладу №10-2328355, №10-2336449, №10-1352139, №10-2359921, №10-1388431 на загальну суму 15 026,92 доларів США (2 940 доларів США + 3 015,49 доларів США + 2000 доларів США + 4870,65 доларів США + 2200,78 доларів США) підлягає задоволенню частково в розмірі 7577,55 доларів США (15 026,92 доларів США - 7 449,37 доларів США).

Господарський суд Луганської області, правильно встановивши обставини справи щодо укладення вищевказаних договорів про розміщення банківського вкладу, внесення на їх виконання позивачем грошових коштів та здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб часткового відшкодування коштів за банківськими вкладами, дійшов не обґрунтованого та арифметично помилкового висновку щодо суми, яка за вказаними вимогами позивача підлягає задоволенню (суд задовольнив 5 597,55 доларів США замість 7 577,55 доларів США).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідно до п'яти договорів про розміщення банківських вкладів (№10-2328355, №10-2336449, №10-1352139, №10-2359921, №10-1388431) на загальну суму 15 026,92 доларів США, визначивши розмір проведених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплат на користь позивача (7 449,37 доларів США), стягненню на користь позивача підлягає 7 951,00 доларів США, які визнані відповідачем як борг перед позивачем, що вказується в запереченнях відповідача на позов від 30.01.2025.

Однак, означені твердження скаржника є помилковими з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, у Запереченнях проти позову від 30.01.2025 ПАТ “Українська інноваційна компанія» вказало, що «за даними бухгалтерського обліку відповідача заборгованість по вкладах позивача з урахуванням нарахованих, але не виплачених відсотків станом на 24.12.2015 становить 7 951,11 доларів США». Тобто, вказана відповідачем сума включає в себе також і відсотки (а.с.69 зворот, т.3).

Разом із тим, враховуючи зміст позовної заяви, позивачем не було заявлено вимоги про відшкодування відсотків від користування відповідачем його вкладом. Позовні вимоги позивача стосуються лише сум, які були розміщені за договорами банківського вкладу.

Щодо інших чотирьох договорів про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014, №10-1353196 від 29.05.2015, №10-1353853 від 03.06.2015, №10-2325606 від 21.09.2015 судова колегія зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях проти позову ПАТ “Українська інноваційна компанія» зазначило наступне. За результатами проведеної інвентаризаційної перевірки відповідачем з'ясовано, що договори про розміщення банківських вкладів №10-2325606 від 21.09.2015 на суму 71 262,50 євро та №10-1266221 від 01.07.2014 на суму 13 920,34 доларів США на ім'я ОСОБА_1 в автоматизованій банківській системі ПАТ «Укрінбанк» Б-2 та інших паперових носіях відсутні. Під час огляду договорів №10-2325606 та №10-1266221, які були подані позивачем ОСОБА_1 до суду, були виявлені явні ознаки фіктивності, у зв'язку із чим Головою Правління ПАТ “Укрінком» на адресу Головного управління Національної поліції у Львівській області було надіслано повідомлення №1360/1В від 09.11.2018 про вчинене кримінальне правопорушення, в якому відповідач просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 191, 358, 384 Кримінального кодексу України. Відповідач вважає, що депозитні договори №10-1266221, №10-1353196, №10-1353853, №10-2325606 між позивачем та відповідачем не укладалися.

На підставі аналізу матеріалів справи суд першої інстанції зазначив, що позивачем у порушення ст.ст.74-77 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами укладення договорів про розміщення банківського вкладу №10-1266221, №10-1353196, №10-1353853, №10-2325606 та внесення грошових сум на його вкладні рахунки.

При цьому Господарський суд Луганської області, виснував, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 до ПАТ “Українська інноваційна компанія» у частині стягнення сум банківського вкладу за договорами про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014, №10-1353196 від 29.05.2015, №10-1353853 від 03.06.2015 у розмірі 18 320,34 доларів США та суми банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 від 21.09.2015 у розмірі 71 262,50 євро не є доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Східний апеляційний господарський суд, оцінюючи вищевикладені доводи відповідача та висновки суду першої інстанції, зазначає наступне.

Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №308/6023/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №182/4418/14-ц.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 у справі №183/4256/21, у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19.

Судова колегія звертає увагу, що матеріали розглядуваної справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсними договорів про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014, №10-1353196 від 29.05.2015, №10-1353853 від 03.06.2015 та №10-2325606 від 21.09.2015.

Відповідачем також не надано до матеріалів справи обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні, відкритому за наслідками подання відповідачем повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У силу приписів ч.2 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У постанові від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, на яку, зокрема, посилається позивач в своїй апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки (п.п.67, 68 постанови): «Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми».

У постанові від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод».

У постанові від 02.06.2025 у справі №306/44/22 Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зробила наступні висновки:

- договір банківського вкладу є реальним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу);

- парламентом у ч.1 ст.1059 ЦК України розмежовано власне письмову форму (тобто коли вчиняється сторонами письмовий договір, який підтверджує внесення коштів вкладником) та замінники письмової форми договору банківського вкладу (зокрема, ощадна книжка, сертифікат чи інший документ, коли письмовий договір не вчинявся сторонами). Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку;

- оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова колегія враховує, що матеріали справи містять копії договорів про розміщення банківського вкладу, зокрема, №10-1266221 від 01.07.2014, №10-1353196 від 29.05.2015, №10-1353853 від 03.06.2015, №10-2325606 від 21.09.2015. На цих договорах наявний підпис «особи, яка залучила клієнта» та відтиск печатки банку. Означені договори оформлені таким самим чином, як і договори, укладення яких відповідачем не заперечується (№10-2328355 від 19.02.2015, №10-2336449 від 20.03.2015, №10-1352139 від 27.05.2015, №10-2359921 від 24.06.2015, №10-1388431 від 25.09.2015). Відсутність на частині договорів відмітки банку також і в графі «правильність та достовірність даних мною перевірені, ідентифікація клієнта проведена згідно існуючих нормативних документів Банку, справжність підпису Клієнта, що зроблений в моїй присутності, засвідчую» розцінено судовою колегією як неналежне виконання відповідальним працівником банку своїх обов'язків.

Відсутність в автоматизованій банківській системі ПАТ «Укрінбанк» Б-2 та інших паперових носіях договорів про розміщення банківського вкладу (яка (відсутність) при цьому не підтверджена відповідачем жодними доказами), за наявності договорів про розміщення банківського вкладу в матеріалах справи, не може свідчити про неукладеність відповідних договорів, а може лише свідчити про недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту). На встановлення факту укладення договору банківського вкладу не впливає проведення відповідних облікових операцій по рахунках банку, оскільки, як зазначалося вище за текстом постанови, відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

За таких обставин Східний апеляційний господарський суд робить висновок, що між сторонами виникли правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту), в тому числі і за договорами №10-1266221 від 01.07.2014, №10-1353196 від 29.05.2015, №10-1353853 від 03.06.2015, №10-2325606 від 21.09.2015, в яких (правовідносинах) відповідач порушив зобов'язання щодо повернення вкладнику коштів.

ПАТ "Українська інноваційна компанія" не спростувало належними та допустимими у розумінні норм ГПК України доказами ані факту укладення вищевказаних депозитних договорів з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту укладення договорів банківських вкладів та внесення грошових сум на його вкладні рахунки, оскільки письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку (подібні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 у справі №306/44/22, а також у постановах Верховного Суду від 01.10.2025 у справі №306/818/24, від 03.12.2025 у справі №201/687/22, від 29.10.2025 у справі №201/689/22, від 29.10.2025 у справі №201/12587/21).

Відтак, помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, обставинах справи і матеріалах справи, є зроблені судом першої інстанції висновки про недоведеність позивачем факту укладення чотирьох договорів про розміщення банківського вкладу, а отже і про відсутність зобов'язань відповідача з повернення сум банківських вкладів.

Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 до ПАТ “Українська інноваційна компанія» у частині стягнення сум банківського вкладу за договорами про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014, №10-1353196 від 29.05.2015, №10-1353853 від 03.06.2015 у загальному розмірі 18 320,34 доларів США та суми банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 від 21.09.2015 у розмірі 71 262,50 євро є доведеною належними та допустимими доказами, а тому також підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 20 300,34 доларів США та 71 262,50 євро, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зі здійсненням нового розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Східним апеляційним господарським судом приймається до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості по договорам про розміщення банківського вкладу в доларах США та в євро, враховуючи офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 13.03.2018 (дата подання позовної заяви), судом апеляційної інстанції самостійно визначено ціну позову з метою проведення розрахунків належного до стягнення з відповідача розміру судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" 20 300,34 доларів США та 71 262,50 євро.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) залишити без змін.

Пункти 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) викласти в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А; код ЄДРПОУ 05839888) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму банківського вкладу за договорами про розміщення банківського вкладу в розмірі 25 897,89 доларів США та 71 262,50 євро.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А; код ЄДРПОУ 05839888) у дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 8 267,68 грн».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А; код ЄДРПОУ 05839888) у дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10 535,56 грн та судовий збір за подання касаційних скарг у розмірі 14 047,41 грн. та 16 535,35 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.02.2026.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя І.А. Шутенко