10 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/2298/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - адвокатка Васіліу С.В., на підставі довіреності (в залі суду),
від відповідача за первісним позовом - адвокатка Овчаренко Г.С., на підставі довіреності (в залі суду),
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми "Юнона" (вх.№2684Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 21.11.2025, суддя М.І. Шатерніков) у справі №922/2298/25
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Харків,
до Приватної фірми "Юнона", м. Харків,
про визнання договору укладеним
та за зустрічним позовом Приватної фірми "Юнона", м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом, Національна комісія регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ,
до 1. ТОВ "Газорозподільні мережі України", 2. Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"
про визнання укладеним договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної фірми "Юнона", в якій просить визнати укладеним договір на користування складовими газорозподільної системи у редакції, запропонованій позивачем. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Позивач посилається на те, що сторони спору у даній справі зобов'язані укласти один із договорів, що передбачений пунктом 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРМ, як такий, що вимагається законом. Зокрема, позивач наполягає, що варіантом обов'язкового укладення договору між ПФ "Юнона", як власником частини газової мережі, що є предметом переддоговірного спору в даній справі, та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", як оператором газорозподільних систем, відповідно до Кодексу ГРС є договір на користування складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС, однак відповідач ухиляється від укладення такого договору.
Відповідач заперечує проти укладення договору у редакції позивача, оскільки запропонована позивачем редакція передбачає, що передане у користування майно відповідача зараховується на баланс позивача.
Приватна фірма "Юнона" звернулась з зустрічною позовною заявою до 1. ТОВ "Газорозподільні мережі України", 2. Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи у редакції, запропонованій у зустрічному позові.
ПФ "Юнона" як позивач за зустрічним позовом наполягає на укладенні договору у запропонованій останнім редакції, зокрема із встановленням обов'язку сплачувати оператором ГРМ щомісячної плати за експлуатацію майна, оскільки власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах. Натомість розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим і не є примірним, тому сторони не позбавлені права виходити з форми договору, що запропонована у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем і доповнити чи змінити його зміст на власний розсуд. За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає правомірною та такою, що враховує права ПФ "Юнона", вимогу про укладення між сторонами відповідного договору на умовах, запропонованих саме ПФ "Юнона".
Під час розгляду справи представником позивача за первісним позовом було висловлено сумнів щодо права власності ПФ "Юнона" на спірні складові газорозподільної системи. Зокрема, представник позивача за первісним позовом наголосив, що обов'язок щодо укладення договору покладено саме на власника газової мережі або її частини, проте, оскільки Приватною фірмою "Юнона" не доведено належними доказами свого права власності на частку газової мережі, то у товариства (оператора ГРМ) відсутні правові підстави для підтримання первісних позовних вимог, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.
Натомість у заявах по суті справи Приватна Фірма "Юнона" наполягає, що вона є власником складових газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та будівництво яких проводилось виключно за рахунок ПФ "Юнона". Так, до матеріалів справи надані копії актів приймання газопроводу в експлуатацію та актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, розташованих в с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області, забудовником (замовником) в яких вказано Приватну фірму "Юнона". Ці документи, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, підтверджують право власності ПФ "Юнона" на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. А також надано довідку від 11.08.2025 №28 про балансову вартість газорозподільної системи, розташованої на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Приватної фірми "Юнона" про визнання договору укладеним. Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом залишено за позивачем за первісним позовом. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приватної фірми "Юнона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору. Судові витрати, сплачені за подачу зустрічного позову, покладено на позивача за зустрічним позовом.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять та Приватною фірмою "Юнона", як стороною, що посилається на такі обставини, не надано доказів того, що саме на замовлення та коштом останньої здійснювалась газифікація села Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, що саме ПФ "Юнона" були надані технічні умови на газифікацію житлового мікрорайону.
Оскільки доводи ПФ "Юнона", що саме остання є власником спірної газової мережі (її частини), не підтверджено належними та достатніми доказами у справі, що виключає можливість укладання відповідного договору, як у редакції позивача за первісним позовом, так і у редакції позивача за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивачів у цій справі.
Приватна фірма "Юнона", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2025 року у справі №922/2298/25 в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву.
Також апелянт просить визнати висновки суду стосовно права власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільних мереж на території с. Черкаська Лозова не законними та скасувати.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що договір, а також акт розмежування балансової належності між сторонами повинні бути укладені в силу вимог Кодексу ГРМ. Але розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим. Тому сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов.
Апелянт посилається на те, що ПФ "Юнона" запропонувала укласти спірний договір на своїх умовах, про що направляла пропозицію про Оператору ГРМ. Але судом першої інстанції не розглянуто редакцію запропонованого ПФ "Юнона" договору. Не враховано той факт, що ПФ "Юнона" як власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах.
Як зазначає апелянт, рішенням суду від 03.12.2024 у справі №922/1992/24 було встановлено, що ПФ "Юнона" є власником складових газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області). Натомість позивач за первісним позовом, звертаючись з аналогічним позовом у даній справі, висловив сумнів щодо наявності у ПФ "Юнона" права власності на складові газорозподільних систем (майно), що апелянт розцінює як зловживання позивачем за первісним позовом процесуальними правами та вихід за межі предмета та підстав позову, з'ясовуючи питання права власності ПФ "Юнона" на складові системи, що не є предметом розгляду у даній справі.
Поряд з цим, ПФ "Юнона" посилається на те, що надала суду документи, які підтверджують її право власності на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області.
На думку апелянта, помилковими є висновки суду першої інстанції, що ПФ "Юнона" зобов'язана підтвердити свій статус власника, зважаючи на те, що жодна особа не звернулась до суду за спростуванням права власності на складові газорозподільних мереж ПФ "Юнона", при цьому, місцевий господарський суд послався на статтю 328 Цивільного кодексу України, якою визначено презумпцію правомірності набуття права власності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025, для розгляду справи №922/2298/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми "Юнона" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25. Призначено справу до розгляду на "20" січня 2026 р. о 14:30 годині.
02.01.2026 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 03.10.2025 - залишити без змін.
Як зазначає позивач за первісним позовом, статус ПФ "Юнона", як власника складових газорозподільних систем, не підтверджується. Позивач за первісним позовом вважає, що рішення суду у справі №922/1992/24, на яке посилається ПФ "Юнона", не має преюдиційної сили у питанні права власності, оскільки ПФ "Юнона" не надавала жодного документа на підтвердження свого права, і, відповідно, суд не досліджував такі документи.
Позивач за первісним позовом посилається на те, що безпосередньо апеляційна скарга містить вимогу про скасування рішення суду та про визнання укладеним договору на експлуатацію складовими газорозподільних систем у редакції позивача за зустрічним позовом, незважаючи на те, що судовий спір стосується договору на користування складовими газорозподільних систем.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.01.2026 представниця апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, також просить долучити до матеріалів справи копії листів Дергачівського УЕГГ, за змістом яких Дергачівська УЕГГ Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звертається до ПФ "Юнона" з проханням забезпечити доступ його працівникам для проведення періодичного огляду та регулювання технологічного обладнання на ГРП.
Позивач за первісним позовом не забезпечив участь у судовому засіданні свого уповноваженого представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.02.2026 о 12:45год.
Позивач за первісним позовом подав клопотання про відмову ПФ "Юнона" у долученні листів Дергачівського УЕГГ; зазначає, що встановлення сигналізації та врезки на вхідні двері не є доказом того, ПФ "Юнона" є власником газорозподільної системи у розумінні укладання спірного договору.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.02.2026 представниця апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представниця позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на рішення суду, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2025 року у справі №922/2298/25 в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву.
Також апелянт просить визнати висновки суду стосовно права власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільних мереж на території с. Черкаська Лозова не законними та скасувати.
Відтак, рішення місцевого господарського суду переглядається апеляційним господарським судом в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, з урахуванням висновків суду першої інстанції стосовно права власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільних мереж на території с. Черкаська Лозова.
Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів - листів Дергачівського УЕГГ, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо перегляду справи, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Надані апелянтом копії листів датовані вже після ухвалення оскаржуваного рішення, відповідно, не були предметом розгляду суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача за первісним позовом, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області.
Зазначену діяльність позивач за первісним позовом здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26 грудня 2022 року №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України", якою було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), а змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28 червня 2023 року №1131, починаючи з 01 липня 2023 року, ліцензійну територію діяльності позивача за первісним позовом було поширено на територію Харківської області.
Отже, починаючи з 01 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є оператором газорозподільних систем в межах території Харківської області.
Як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві, ним як оператором газорозподільних систем здійснювались заходи із виявлення ділянок газорозподільної мережі, які знаходяться на території ліцензованої діяльності (Харківська область) Оператора ГРМ, та які потребують вирішення питання про укладення одного з договорів відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Станом на час звернення з первісним позовом позивачем з витребуваних з архіву АТ "Харківгаз" документів було встановлено, що між Приватною фірмою "Юнона", як власником складових газорозподільної системи (відповідач за первісним позовом), та АТ "Харківгаз" як користувачем та попереднім Оператором ГРМ було укладено договір на користування складовими газорозподільними системами №35А610-16098-21 від 09.07.2021, який діяв до 31.12.2021 року; а також укладався договір користування газопроводом та споруд на ньому № 842 від 02.04.2012.
Дослідивши надані копії договорів №842 від 02.04.2012 та №35А610-16098-21 від 09.07.2021, суд першої інстанції констатував, що з умов вказаних договорів неможливо встановити, власником якої частини складових газорозподільної системи є Приватна фірма "Юнона", і якими саме документами було підтверджено таке право власності під час укладення таких договорів, оскільки в них зазначена лише загальна інформації без будь-якої конкретизації місця розташування та розміру частини газової мережі, що належить Приватній фірмі "Юнона".
За наслідками тривалих переговорів сторони не дійшли згоди щодо укладення між ПФ "Юнона" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" договору експлуатації складових газорозподільної системи за згодою сторін, оскільки сторони не затвердили умови такого договору і, вважаючи свої права порушеними, звернулися до Господарського суду Харківської області з первісним та зустрічним позовами в даній справі.
Звертаючись до суду, позивач за первісним позовом зазначав, що сторони спору у даній справі зобов'язані укласти один із договорів, що передбачений пунктом 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРМ, як такий, що вимагається законом.
Зокрема, позивач за первісним позовом наполягає, що варіантом обов'язкового укладення договору між ПФ "Юнона", як власником частини газової мережі, що є предметом переддоговірного спору в даній справі, та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", як оператором газорозподільних систем, відповідно до Кодексу ГРС є договір на користування складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС, однак відповідач ухиляється від укладення такого договору.
У зв'язку з чим, у даній справі заявлена первісна позовна вимога про укладення договору, який є обов'язковим до укладення в силу спеціальних нормативних вимог (пункт 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС), що надає можливість укладення такого договору в судовому порядку.
У свою чергу, ПФ "Юнона" як позивач за зустрічним позовом наполягає на укладенні договору у запропонованій останнім редакції, зокрема із встановленням обов'язку сплачувати оператором ГРМ щомісячної плати за експлуатацію майна, оскільки власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах. Натомість розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим і не є примірним, тому сторони не позбавлені права виходити з форми договору, що запропонована у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем і доповнити чи змінити його зміст на власний розсуд.
Під час розгляду справи позивачем за первісним позовом було висловлено сумнів щодо права власності ПФ "Юнона" на спірні складові газорозподільної системи.
Зокрема, представник позивача за первісним позовом наголошує, що обов'язок щодо укладення договору покладено саме на власника газової мережі або її частини, проте, оскільки приватною фірмою "Юнона" не доведено належними доказами свого права власності на частку газової мережі, то у товариства (оператора ГРМ) відсутні правові підстави для підтримання первісних позовних вимог, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.
Натомість в заявах по суті справи Приватна Фірма "Юнона" наполягає, що вона є власником складових газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та будівництво яких проводилось виключно за рахунок ПФ "Юнона".
До матеріалів справи надані копії Актів приймання газопроводу в експлуатацію та Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, розташованих в с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області, забудовником (замовником) в яких вказано Приватну фірму "Юнона".
Ці документи, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, підтверджують право власності ПФ "Юнона" на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. А також надано довідку від 11.08.2025 №28 про балансову вартість газорозподільної системи, розташованої на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України) у разі ухилення сторони від підписання договору, який відповідає усім передбаченим законодавством вимогам, підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною.
У силу приписів статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому ,передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про ринок природного газу" регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем.
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1379/27824 (Кодекс ГРС), цей Кодекс розроблений відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Отже, при укладанні договору експлуатації складових газорозподільних систем його сторони не можуть діяти всупереч, зокрема, положенням Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу ГРС.
Згідно розділу ІІІ Кодексу ГРС експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
За приписами частини 2 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", Оператор ГРМ провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, починаючи з 01.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" визначено Оператором ГРМ на території Харківської області.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРС, власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).
Наполягаючи на укладенні договору у запропонованій ПФ "Юнона" редакції, апелянт зазначає, що договір, а також акт розмежування балансової належності між сторонами повинні бути укладені в силу вимог Кодексу ГРМ. Але розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим. Тому сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов. ПФ "Юнона" як власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2024, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, у справі №922/1992/24, Приватна фірма "Юнона" є власником складових газорозподільної (системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та є споживачем послуг з розподілу природного газу.
Рішення набрало законної сили.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Подібний висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.
Отже, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №910/4316/22, від 16.05.2023 у справі №910/17367/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16.
Судом у справі №922/1992/24 вже встановлено обставини власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області).
Позивач за первісним позовом вважає неможливим застосування преюдиції у спірних правовідносинах, оскільки судом у справі №922/1992/24 не досліджувались документи на підтвердження права власності ПФ "Юнона".
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді судом спору про визнання договору укладеним встановлення судом обставини щодо наявності права власності, за відсутності жодних заперечень учасників судового процесу, не входить до предмету доказування.
Більше того, звернення позивачем за первісним позовом до ПФ "Юнона" як до власника частини газової мережі, що є предметом переддоговірного спору з метою укладення договору на користування належними йому складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС, очевидно передбачає визнання позивачем за первісним позовом права власності відповідача за первісним позовом, оскільки в іншому випадку втрачається сама суть звернення з позовом до суду для захисту своїх порушених прав щодо визнання договору укладеним.
Звертаючись із позовною заявою у справі №922/2298/25, позивач за первісним позовом не посилається на відсутність у ПФ "Юнона" права власності на майно, договір на користування щодо якого, позивач просить визнати укладеним.
Більше того, у запропонованій редакції позивач за первісним позовом зазначає ПФ "Юнона" власником складових газорозподільної системи.
Позовні вимоги за первісним позовом також обґрунтовані обов'язком ПФ "Юнона" як власником майна на укладення з ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", як оператором газорозподільних систем, відповідно до Кодексу ГРС є договір на користування складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС.
А те, що представник ТОВ "Газорозподільні мережі України" у судовому засіданні під час розгляду справи місцевим господарським судом поставив під сумнів право власності ПФ "Юнона", у зв'язку із чим, взагалі відсутні підстави для задоволення первісних позовних вимог, тим паче, що сам позивач за первісним позовом зазначає, що у його представника відсутні повноваження на відмову від позовних вимог, судова колегія розцінює як недобросовісне користування своїми процесуальними правами. І не мало бути враховано судом першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про недоведеність ПФ "Юнона" права власності на газову мережу (її частини), що є предметом спору, що виключає можливість укладання відповідного договору у редакції позивача за зустрічним позовом
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією з загальних засад цивільного законодавства, що, зокрема, конкретизується в ст. 627 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Однак, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Таку правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 17.08.2021 у справі №906/1399/20.
З урахуванням вищенаведених положень пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРС, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що для позивача відносно такого виду майна як складові газорозподільних систем, що є його власністю, свобода в укладанні договору, свобода у виборі контрагента та свобода у визначенні умов договору обмежена вимогами нормативних актів в сфері функціонування ринку природного газу.
Апелянт посилається на висновки, викладені в постановах посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №911/2354/17, від 23.05.2018 у справі №927/751/17.
Як вбачається зі змісту вказаних постанов, Верховний Суд дійшов висновку, що договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений у Додатку №3 до Кодексу газорозподільних систем, не визначений як типовий або примірний, тому сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов.
Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду, на яку посилається апелянт, необхідною умовою для відступлення від форми, встановленої додатком до Кодексу ГРС, є наявність взаємної згоди сторін щодо такого відступлення.
Однак у даному випадку така згода відсутня.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відтак, відповідач за зустрічним позовом не може бути примушений до укладення договору на тих умовах, які вважає прийнятними позивач за зустрічним позовом.
З урахуванням тих обставин, що місцевий господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову, предметом якого була вимога ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору експлуатації складових газорозподільної системи у редакції, визначеній вказаним товариством (в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено і не є предметом апеляційного перегляду в даному провадженні), колегія суддів зазначає, що за відсутності згоди відповідача за зустрічним позовом на умови договору, запропоновані позивачем за зустрічним позовом, редакція запропонованого ПФ "Юнона" договору має бути порівняна з редакцією зразка договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, викладеного у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 08.12.2021 у справі №910/21466/17 зазначив наступне: “Суди, проаналізувавши редакцію договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, надану Позивачем з урахуванням змін щодо дії строку цього договору, дійшли висновку, що запропонована редакція відповідає положенням договору, наведеному у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем. При цьому, з огляду на те, що запропонована Відповідачем редакція договору, яка наведена у протоколі розбіжностей, не відповідає положенням договору, наведеному у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем, суди вказали про неможливість її включення до договору на експлуатацію складових газорозподільної системи». У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання укладеним договору саме в тій редакції, яка відповідає положенням договору, наведеному у додатку 3 до Кодексу ГРС.
У даній справі позивач за зустрічним позовом просить визнати укладеним договір, положення якого відрізняються від положень договору, наведеного у додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем, а також від умов примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2017 №95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових". Зокрема, це стосується розміру річної плати розміру штрафних санкцій.
Надавши оцінку вказаним умовам, запропонованим позивачем за зустрічним позовом, суд встановив, що вони не виправдовуються свободою договору.
Твердження апелянта про те, що ПФ "Юнона" як власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах, не обґрунтовані посиланням на норми чинного законодавства та практику Верховного Суду щодо їх застосування.
Наполягаючи на врахуванні правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 стосовно того, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін - ПФ "Юнона" водночас обґрунтовує свої вимоги за зустрічним позовом поясненнями, зокрема, про те, що викладена в п. 4 розділу 3 договору в редакції ПФ "Юнона" щомісячна оплата Оператором ГРМ Власнику 25 000, 00грн плати за експлуатацію майном обумовлена необхідністю відшкодування витрат на охорону складових газорозподільної системи та підтримку належному стані будівель на вищевказаних об'єктах та оплату податків (тобто посиланням виключно на власні майнові інтереси), а також припущеннями про розмір тарифної виручки відповідача за первісним позовом. На думку колегії суддів, така позиція позивача за зустрічним позовом є суперечливою.
Тому, враховуючи відсутність нормативно визначених обов'язкових вимог щодо укладення договору саме в тій редакції, яка запропонована позивачем за зустрічним позовом, а також відсутність згоди відповідача на укладення договору в цій редакції, суд апеляційної інстанції доходить, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватної фірми "Юнона" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 - змінити щодо підстав відмови у задоволенні зустрічного позову через недоведеність ПФ "Юнона" права власності на газову мережу, що є предметом переддоговірного спору, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 слід залишити без змін, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову, хоча й з інших підстав.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки в цілому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених зустрічних позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ч. 4 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватної фірми "Юнона" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 11.02.2026.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко