ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2026 року Справа № 906/1549/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Цуцол О.Г. адвокат, Шиян М.В. адвокат
відповідача: Костюкович В.М. самопредставництво
третьої особи: Савон О.Ю. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЖИТОМИРГАЗ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ"
про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (з урахуванням заяви представника позивача про зміну підстав позовних вимог від 19.01.2024)
10 жовтня 2025 року на адресу Господарського суду Житомирської області від ПрАТ "ГАЗТЕК" надійшла заява від 09.10.2025 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" від 09.10.2025 (вх.№1435/25 від 10.10.2025) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "ГАЗТЕК" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі № 906/1549/23. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ПрАТ «ГАЗТЕК» про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі № 906/1549/23 за нововиявленими обставинами. Витребувати від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» належним чином засвідчені копії: листа АРМА від 22.07.2024 №1055/6.1-33-24/6.2; додаткового договору №2 до Договору управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022, укладеного 12.11.2024. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі № 906/1549/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «ГАЗТЕК» задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.01.2026 у справі №906/1549/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" на ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі №906/1549/23 від 08.12.2025.
05 лютого 2026 року Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "ЖИТОМИРГАЗ" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 по справі № 906/1549/23 залишити без змін.
05 лютого 2026 року представником Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" адвокатом Савон О.Ю. подано відзив, в якому просить суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Газтек» у справі №906/1549/23 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі № 906/1549/23 про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Газтек» від 09.10.2025 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі № 906/1549/23 залишити без змін.
10 лютого 2026 року представником Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач підтримує вимоги апеляційної скарги.
Представники позивача в судовому засіданні 11.02.2026 підтримали клопотання заявлене в апеляційній скарзі про витребування доказів. Поряд з цим, також підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2026 заперечив щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів. Доводи апеляційної скарги заперечив та надав відповідні пояснення.
Представник третьої особи в судовому засіданні 11.02.2026 заперечив щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів. Доводи апеляційної скарги заперечив та надав відповідні пояснення.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Дослідивши подані матеріали та доводи сторін, суд першої інстанції встановив, що нововиявлені обставини мають відповідати сукупності умов, визначених ст.320 ГПК України, зокрема: існувати на момент розгляду справи, бути невідомими заявнику та мати істотне значення для правильного вирішення спору, тобто впливати на юридичну оцінку обставин, покладених в основу судового рішення. Суд першої інстанції зазначив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може підміняти апеляційне оскарження і не може бути способом переоцінки доказів чи повторного розгляду спору, а допустимий лише у виняткових випадках.
Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у справі №906/1549/23 було виключно законність рішень загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ», які відбулися 08.06.2023. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, зокрема припинення договору управління активами у липні 2024 року та укладення додаткового договору у листопаді 2024 року, не впливають на оцінку правомірності дій та повноважень управителя станом на дату проведення зборів 08.06.2023, оскільки на той момент договір №11/2022 був чинним, а повноваження АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ», як управителя були легітимними. Суд першої інстанції встановив, що припинення договору у 2024 році не має зворотної сили та не спростовує правомірність дій управителя у період чинності договору.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених ст.320 ГПК України підстав для перегляду рішення від 26.11.2024 за нововиявленими обставинами, оскільки зазначені заявником обставини не є істотними для вирішення спору та не спростовують факти, покладені в основу рішення суду. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки витребувані документи не можуть бути прийняті та оцінені як нововиявлені обставини, а додатковий договір №2 від 12.11.2024 не існував на момент проведення зборів 08.06.2023, які були предметом судового розгляду.
За результатами розгляду суд першої інстанції постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та відмовив у задоволенні заяви ПрАТ «ГАЗТЕК» про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 за нововиявленими обставинами, поклавши сплачений судовий збір на позивача.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав неістотною обставину припинення Договору управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022 листом АРМА від 22.07.2024, оскільки суд у своїй ухвалі зазначив, що така обставина «не має зворотної сили та не скасовує легітимності дій, вчинених управителем у період, коли договір був чинним». На думку скаржника, такий висновок суду є неправильним і свідчить про хибне застосування норм матеріального права, зокрема положень статті 631 Цивільного кодексу України.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції проігнорував положення частини 3 статті 631 ЦК України, відповідно до яких сторони договору можуть передбачити застосування умов договору до відносин, які виникли до його укладення. На переконання апелянта, це створює юридичну вірогідність того, що припинення договірних відносин між АРМА та АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» могло бути оформлене із зворотною дією, тобто ретроспективно, з моменту виникнення правовідносин, особливо з урахуванням підстав припинення договору, пов'язаних зі скасуванням арешту активів судом вищої інстанції через відсутність юрисдикції у суду, який наклав первинний арешт.
Також апелянт зазначає, що підстава припинення договору управління активами свідчить про дефектність та можливу нікчемність такого договору з моменту його укладення. Зокрема, у скарзі вказано, що лист АРМА від 22.07.2024 є наслідком ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024, якою було скасовано первинний арешт активів. При цьому скасування арешту відбулося не через зміну обставин у часі, а через встановлення незаконності ухвали Печерського районного суду міста Києва, зокрема через порушення правил підсудності. У зв'язку з цим скаржник вважає, що якщо правова підстава передачі майна в управління була визнана незаконною, то й договір управління активами, укладений на виконання такої ухвали, є дефективним з моменту його підписання. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно ототожнив формальну чинність договору на дату проведення зборів з реальною правомірністю його укладення та дії.
Окремо позивач наголошує на істотності нововиявленої обставини, оскільки, на переконання скаржника, у разі витребування та дослідження судом доказів щодо припинення договору управління активами та умов додаткового договору, суд міг би встановити, що сторони фактично визнали відсутність правових підстав для управління активами з моменту укладення договору 05.07.2022. На думку апелянта, така обставина прямо спростовувала б легітимність повноважень АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» на участь у голосуванні та прийнятті рішень на загальних зборах 08.06.2023, що у свою чергу могло б призвести до ухвалення протилежного рішення у справі №906/1549/23, а саме до задоволення позову про визнання рішень загальних зборів недійсними.
Поряд з цим, скаржник зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у витребуванні доказів, чим порушив вимоги статей 81 та 320 ГПК України. Апелянт вказує, що суд першої інстанції відмовив у витребуванні листа АРМА від 22.07.2024 та додаткового договору №2 від 12.11.2024, при цьому мотивування суду є суперечливим, оскільки суд послався на те, що на момент проведення зборів 08.06.2023 договір був чинним і повноваження управителя легітимними, а лист АРМА на той момент не існував.
Разом з тим, скаржник звертає увагу на те, що рішення, яке підлягало перегляду за нововиявленими обставинами, ухвалено 26.11.2024, тоді як лист АРМА датований 22.07.2024, а додатковий договір №2 укладений 12.11.2024. Таким чином, на думку апелянта, зазначені документи вже існували на момент ухвалення рішення суду 26.11.2024, однак не були відомі ані суду, ані позивачу, оскільки фактично приховувалися третіми особами. У зв'язку з цим апелянт наголошує, що така ситуація відповідає поняттю нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, а висновок суду про те, що документи не існували, прямо суперечить фактичним датам.
Позивач також зазначає, що ПрАТ «ГАЗТЕК» не є стороною договору управління активами, додаткових договорів до нього та інших документів, а тому не має можливості самостійно отримати ці докази. Апелянт посилається на те, що АРМА та АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» відмовили у наданні відповідної інформації на адвокатські запити, мотивуючи це обмеженим доступом. У зв'язку з цим скаржник вважає, що без витребування текстів листа та додаткового договору неможливо встановити зміст цих документів і перевірити, чи застосували сторони зворотну дію припинення договору відповідно до статті 631 ЦК України, а також чи містить додатковий договір №2 визнання відсутності повноважень управителя у певний період. Скаржник вказує, що відмова суду першої інстанції у витребуванні таких доказів позбавила його можливості довести істотність нововиявлених обставин, що є порушенням права на справедливий суд та принципу змагальності сторін.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на принцип правової визначеності (res judicata), фактично легалізував дії управителя, повноваження якого базувалися на арешті активів, який був у подальшому скасований судовим рішенням як незаконний. При цьому скаржник наголошує, що правова визначеність не може слугувати захистом для рішень, які ґрунтуються на незаконних підставах і посилається на принцип «Ex injuria jus non oritur» (з беззаконня право не виникає).
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ», заперечуючи доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами допускається виключно у разі наявності істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на момент розгляду справи. Підкреслює, що наведені позивачем у апеляційній скарзі підстави не відповідають таким критеріям.
Зазначає, що ПрАТ «ГАЗТЕК» як нововиявлені обставини визначає лист АРМА від 22.07.2024 №1055/6.1-33-24/6.2 та додатковий договір №2 до договору №11/2022 від 05.07.2022. Однак, на думку АТ «ЖИТОМИРГАЗ», ці документи не є істотними для вирішення справи, оскільки жодним чином не спростовують факту наявності відповідних повноважень у АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» за договором управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022 на момент проведення позачергових загальних зборів акціонерів, які відбулися 08.06.2023.
Відповідач наголошує, що припущення позивача про те, що додатковий договір №2 міг містити умову про застосування частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України щодо так званого «ретроспективного» припинення договору управління, у зв'язку з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024 у справі №991/3183/24, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями статей 170 та 174 Кримінального процесуального кодексу України. Пояснює, що згідно з частиною 1 статті 170 КПК України арешт майна є тимчасовим, до скасування у встановленому порядку, позбавленням права на відчуження та розпорядження майном. Також зазначається, що системний аналіз статті 174 КПК України свідчить: скасування арешту відбувається саме з моменту винесення відповідної ухвали, а не має зворотної дії.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що законодавство не передбачає механізму, за яким ухвала про арешт майна могла б визнаватися недійсною з моменту її винесення. Відтак у період дії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к така ухвала була законною, чинною та обов'язковою до виконання на всій території України. Отже, дії АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» вчинені до моменту скасування арешту 25.06.2024 ґрунтувалися на чинному судовому рішенні.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №757/29029/24-к арешт на цінні папери позивача накладено повторно, що на переконання заявника, також свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Окремо відповідач наголошує на приписах статті 215 Цивільного кодексу України. Зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), і в такому випадку визнання його недійсним судом не вимагається. Разом з тим, частина 3 статті 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним як оспорюваний.
Таким чином, відповідач зазначає, що позивач у своїх доводах не навів жодної норми права, яка б прямо встановлювала нікчемність договору управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022. При цьому даний договір судом недійсним не визнавався, а тому твердження позивача щодо відсутності повноважень управителя є безпідставними.
У відзиві відповідач також посилається на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладену у постанові від 24.09.2025 у справі №910/14897/22, згідно якої подальше скасування ухвали про накладення арешту на корпоративні права не є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, оскільки на момент їх прийняття ухвала про арешт була чинною, а договір управління - діючим.
Крім того, відповідач посилається на аналогічні висновки, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі №920/1349/23, де суд зазначив, що лист АРМА від 22.07.2024 щодо припинення договору управління не може бути істотною обставиною для вирішення спору, оскільки предметом судового розгляду була законність рішень загальних зборів прийнятих 08.06.2023, а суд оцінював юридичні факти та повноваження управителя саме станом на дату проведення таких зборів.
Таким чином, відповідач вважає, що доводи ПрАТ «ГАЗТЕК» щодо припинення повноважень АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» як управителя корпоративних прав АТ «ЖИТОМИРГАЗ» на підставі листа АРМА від 22.07.2024 жодним чином не впливають на предмет спору у справі №906/1549/23, оскільки оскаржувані рішення, оформлені протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «ЖИТОМИРГАЗ» від 08.06.2023 та протоколами про підсумки голосування №1, №2, №3 від 08.06.2023, були прийняті задовго до постановлення ухвали Вищого антикорупційного суду від 25.06.2024 та до видачі листа АРМА від 22.07.2024. Відтак обставини, на які посилається позивач, не є істотними, що свідчить про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. У зв'язку з цим відповідач вважає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23 є законною та обґрунтованою.
Також, відповідач у відзиві зазначає, що відсутні підстави для витребування доказів, заявлених позивачем, оскільки лист АРМА від 22.07.2024 та додатковий договір №2 до договору №11/2022 не впливають на оцінку судом обставин у даній справі.
Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" заперечуючи доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують законності й обґрунтованості ухвали суду першої інстанції. Насамперед вважає безпідставними твердження апелянта про нібито ігнорування судом першої інстанції положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України щодо можливості ретроспективного припинення договірних відносин. Наголошує, що правовідносини між АРМА та АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» мають спеціальний правовий режим і регулюються Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" №772-VIII, зокрема статтею 21-1, яка встановлює винятковий порядок передачі активів, на які накладено арешт, в управління. Управління такими активами виникає на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України та судового рішення про арешт і припиняється виключно у разі скасування такого арешту на підставі рішення прокурора або суду, що набрало законної сили. За таких умов ретроспективне припинення управління активами є юридично неможливим, а отже посилання ПАТ «ГАЗТЕК» на відповідну норму Цивільного кодексу є помилковим.
Окремо у відзиві третя особа заперечує твердження апелянта про нікчемність договору управління майном від 05.07.2022 № 11/2022 з моменту його укладення. Пояснює, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є лише той правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. Договір №11/2022 від 05.07.2022 укладений на підставі чинної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року, якою накладено арешт на корпоративні права ПАТ «ГАЗТЕК» і яка підлягала негайному виконанню. Саме наявність такого судового рішення є передумовою передачі активів в управління у винятковому порядку відповідно до статті 21-1 Закону № 772-VIII. За цих обставин договір управління активами не суперечить вимогам закону і не може вважатися нікчемним. Зазначає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можливий виключно за наявності умов, визначених частиною другою статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначає, що ПАТ «ГАЗТЕК» посилається як на нововиявлену обставину на припинення договору управління майном №11/2022, про що нібито стало відомо з листа АРМА від 22 липня 2024 року та з рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2025 року у справі №910/150/25. Водночас підкреслює, що на момент виникнення спірних правовідносин і прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів акціонерів у червні 2023 року зазначений лист АРМА не існував, а отже не міг впливати на повноваження АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» щодо скликання і проведення зборів. Таким чином, йдеться не про нововиявлені, а про нові обставини, які виникли після ухвалення судового рішення і не можуть бути підставою для його перегляду.
Також третя особа підтримує позиція суду першої інстанції щодо обґрунтованості відмови у витребуванні додаткових доказів. Зазначає, що документи, на витребуванні яких наполягав позивач, зокрема лист АРМА від 22.07.2024 № 1055/6.1-33-24/6.2, додатковий договір №2 від 12 листопада 2024 року, не існували на момент прийняття рішень загальних зборів і, відповідно, не можуть підтверджувати наявність нововиявлених обставин у справі.
Таким чином, АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» вважає, що жоден із доводів апеляційної скарги не спростовує законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року. Обставини, на які посилається ПАТ «ГАЗТЕК», не відповідають критеріям нововиявлених у розумінні процесуального закону, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Щодо поданої 10.02.2026 представником Приватного акціонерного товариства «ГАЗТЕК» адвокатом Шияном М.В. відповіді на відзив АТ «ЖИТОМИРГАЗ» на апеляційну скаргу в якій останній підтримав вимоги апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Вимогами ч.1 ст.266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Проаналізувавши зміст апеляційної скарги ПрАТ «ГАЗТЕК» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23 та подану згодом відповідь на відзив АТ «ЖИТОМИРГАЗ», судова колегія дійшла висновку, що відповідь на відзив за своєю суттю є логічним продовженням та деталізованим розвитком правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, тобто виступає її доповненням.
У відповіді на відзив апелянт фактично підтримує раніше заявлені вимоги апеляційної скарги та розширює аргументацію щодо їх обґрунтованості, спростовуючи заперечення відповідача, який наполягає на відсутності істотності листа АРМА та додаткового договору. Зокрема, апелянт уточнює правову природу документів як таких, що підтверджують юридичний факт, який існував на момент первісного розгляду справи, посилаючись на підхід Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування моменту появи документа та моменту існування обставини. Тим самим апелянт поглиблює вже наведене в апеляційній скарзі твердження про те, що лист АРМА і додатковий договір не створюють нові обставини, а лише засвідчують раніше існуючу відсутність належних правових підстав управління активами.
Крім того, відповідь на відзив містить додаткове правове обґрунтування позиції апелянта щодо незаконності арешту активів та похідного характеру договору управління, із застосуванням доктрини «плодів отруйного дерева», що прямо узгоджується із логікою апеляційної скарги, в якій апелянт стверджував про дефектність правової підстави управління у зв'язку зі скасуванням арешту. Посилання у відповіді на відзив на рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стрижак проти України» є розширенням аргументу апеляційної скарги про незаконність підстав, на яких виникли управлінські повноваження та акцентує увагу суду апеляційної інстанції на питанні дотримання юрисдикції як елементу законності судового акту, що кореспондується із загальною позицією апелянта про нікчемність підстав управління активами. Наведені у відповіді на відзив твердження щодо нікчемності договору управління на підставі ч. 13 ст. 36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» не змінюють суті апеляційних доводів, а спрямовані на посилення основної правової конструкції апеляційної скарги, а саме: управитель не мав належних повноважень для реалізації прав акціонера, а тому рішення загальних зборів 08.06.2023 не можуть вважатися легітимними. Зазначене є розвитком первісного аргументу апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно ототожнив формальну чинність договору із його правомірністю та не дослідив правову природу управління, яка залежить від законності первісного арешту та дотримання імперативних норм щодо укладення правочину. Також відповідь на відзив містить уточнення щодо необхідності відходу від формального підходу до оцінки доводів апеляційної скарги, із посиланням на нові стандарти ЄСПЛ у справі «М.С.Л., ТОВ проти України», де Європейський суд наголосив на необхідності змістовної судової оцінки, а не механічного застосування формальних критеріїв.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідь позивача на відзив АТ «ЖИТОМИРГАЗ» на апеляційну скаргу є доповненням апеляційної скарги, подана з метою розширення юридичної аргументації апелянта. Відповідь на відзив деталізує мотиви апеляційної скарги через наведення додаткових правових позицій, практики Верховного Суду та ЄСПЛ, і тим самим фактично виконує функцію доповнення до апеляційної скарги, спрямованого на обґрунтування вже заявлених вимог та доводів апеляційної скарги.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що відповідь на відзив АТ «ЖИТОМИРГАЗ» на апеляційну скаргу, яка є по суті доповненням апеляційної скарги надійшла до суду апеляційної інстанції 10.02.2026 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження (18.12.2025) встановленого ч.1 ст.256 ГПК України.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
При цьому, згідно із ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, зважаючи на те, що під час подання відповіді на відзив АТ «ЖИТОМИРГАЗ» на апеляційну скаргу скаржником, яка по суті є доповненням до апеляційної скарги, останнім не ставилося питання про поновлення процесуального строку на подання такого доповнення, строк, встановлений чинним процесуальним законодавством, закінчився, судова колегія визначилася про необхідність такої відповіді скаржника на відзив АТ «ЖИТОМИРГАЗ» на апеляційну скаргу залишити без розгляду.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Приватне акціонерне товариство "ГАЗТЕК" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЖИТОМИРГАЗ" про:
- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів відповідача, щодо припинення повноважень голови та членів наглядової ради товариства з дати прийняття цього рішення, обрання членів наглядової ради товариства, затвердження умов цивільно-правових договорів з членами наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради товариства;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом про підсумки голосування №1 на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів відповідача від 08.06.2023, щодо припинення повноважень голови та членів наглядової ради товариства з дати прийняття цього рішення;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом про підсумки голосування №2 на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів відповідача від 08.06.2023, щодо обрання членів наглядової ради товариства;
- визнання недійсним рішення, оформленого протоколом про підсумки голосування №3 на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів відповідача від 08.06.2023, щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради товариства.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 у задоволенні позову Приватному акціонерному товариству "ГАЗТЕК" відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №906/1549/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 р. у справі №906/1549/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2025 касаційне провадження у справі №906/1549/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №906/1549/23 з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №906/1549/23 залишено без змін.
10 жовтня 2025 року на адресу Господарського суду Житомирської області від ПрАТ "ГАЗТЕК" надійшла заява від 09.10.2025 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23. Також у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 заявлено клопотання про витребування доказів, яке обґрунтоване тим, що з тексту рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/150/25 (текст якого став доступним для огляду лише 09.09.2025) позивачу стало відомо про факт припинення дії договору управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022 та факт укладення додаткового договору №2 до нього від 12.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" від 09.10.2025 (вх.№1435/25 від 10.10.2025) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Разом з тим частинами 4 і 5 статті 320 вказаного Кодексу передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 року у справі № 916/24/17).
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов'язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №910/5217/20, від 29.05.2023 у справі №34/16, від 10.05.2023 у справі №910/24550/13.
Водночас не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі №910/20564/16 (пункт 7.7), від 07.11.2023 року у справі № 911/21/21 (пункт 30)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі №909/252/20, від 14.03.2023 у справі №917/908/17, від 25.08.2022 у справі №925/1147/18.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування доводів заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивач посилався на те, що нововиявленою обставиною у цій справі є факт припинення дії договору управління активами (майном) № 11/2022 від 05.07.2022, який був ключовою підставою для висновків суду першої інстанції. Ця обставина стала відома ПрАТ «ГАЗТЕК» лише з рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/150/25 ухваленого 10.07.2025, повний текст оприлюдненого лише 09.09.2025, в якому встановлено: «АРМА листом від 22.07.2024 №1055/6.1-33-24/6.2 проінформувало АТ «Чорноморнафтогаз» про припинення договору №11/2022 від 05.07.2022 в частині акцій, що належать компаніям, визначеним ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 25.06.2024 у справі № 991/3183/24.»
Позивач зазначає, що ця обставина (припинення Договору № 11/2022 в частині акцій) існувала на час ухвалення рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23, оскільки лист АРМА датований 22.07.2024. Таким чином, на момент ухвалення рішення, що підлягає перегляду (26.11.2024), правові підстави для здійснення АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» функцій управителя арештованими активами ПрАТ «ГАЗТЕК» були відсутні (в частині, щодо якої відбулося припинення). Разом з тим, позивач зазначає, що оскільки договір №11/2022 був частково припинений 22.07.2024, його "відновлення" або "зміна" шляхом укладення додаткового договору № 2 від 12.11.2024 є юридично нікчемним (або щонайменше не створює нових правовідносин щодо управління активами без повноцінного нового договору), що унеможливлює посилання суду в рішенні на чинність статусу АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» як належного управителя/третьої особи у справі на час ухвалення рішення. Ця нововиявлена обставина є істотною і мала б вирішальне значення, оскільки спростовує ключовий висновок суду першої інстанції про наявність чинного правового зв'язку між АРМА та АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» щодо управління акціями ПрАТ «ГАЗТЕК» на момент ухвалення рішення 26.11.2024.
Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини не є і не може бути "істотними" для вирішення справи №906/1549/23, оскільки предметом спору у даній справі була виключно законність рішень позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ "Оператор газорозподільної системи "ЖИТОМИРГАЗ", які відбулися 05 червня 2023 року та оформлені протоколом від 08.06.2023.
Суд першої інстанції у рішенні від 26.11.2024 надавав оцінку тим юридичним фактам та повноваженням третьої особи, які існували станом на 05 червня 2023 року дату проведення оскаржуваних зборів.
На момент скликання та проведення зборів 05.06.2023 договір №11/2022 залишався чинним та таким, що породжував відповідні правові наслідки для його сторін, а отже повноваження АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» як управителя майном були належними, законними та легітимними. Вказані обставини свідчать про те, що на дату прийняття оскаржуваних рішень на зборах управитель діяв у межах наданих йому повноважень, а його статус як особи, уповноваженої здійснювати управління активом, не був припинений чи обмежений у встановленому законом порядку.
При цьому суд першої інстанції всебічно та повно дослідив наявні у справі докази щодо чинності договору №11/2022, наявності управлінських повноважень АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ», а також правових підстав для скликання і проведення зборів саме цією особою. Відповідні висновки суду були обґрунтовано покладені в основу рішення, що свідчить про належну оцінку фактичних обставин справи та правильне застосування норм матеріального права.
Натомість посилання позивача на лист АРМА від 22.07.2024 є необґрунтованим, оскільки на момент проведення зборів 05.06.2023 такого документа не існувало, а відтак він об'єктивно не міг впливати на правовий статус управителя, не міг бути врахований учасниками зборів та не може використовуватися як підстава для ретроспективного перегляду чи спростування правомірності дій управителя у 2023 році.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які доводи, що ґрунтуються на листі АРМА від 22.07.2024, не стосуються обставин, які існували на момент скликання та проведення зборів, і не можуть спростовувати встановленого судом першої інстанції факту чинності договору №11/2022 та наявності у АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» належних повноважень управителя на дату 05.06.2023.
Щодо доводів позивача про ігнорування судом першої інстанції приписів ч.3 ст. 631 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Так, скаржник зауважує, що вказана норма створює обґрунтовану вірогідність того, що сторони договору управління могли вчинити правочин, який визначив припинення їхніх договірних відносин (щодо управління активами) з моменту його укладення.
Проте, колегія суддів вважає наведене посилання скаржника на ч. 3 ст. 631 ЦК України є необґрунтованим та таким, що не спростовує легітимність повноважень АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» у період до червня 2024 року, враховуючи наступне.
Приписи ч. 3 ст. 631 ЦК України стосується виключно можливості сторін цивільно-правового договору поширити його умови на відносини, які виникли до моменту укладення такого договору. Водночас дана норма не встановлює і не може встановлювати правових наслідків щодо дії судового рішення, ухваленого в межах кримінального провадження, а саме ухвали слідчого судді про арешт майна та передачу активів в управління.
Повноваження АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» як управителя ґрунтувалися насамперед на ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к, яка є судовим рішенням та має обов'язкову силу на всій території України до моменту її скасування у встановленому КПК України порядку. Відповідно, саме вказана ухвала суду створила юридичну підставу для управління активами, а не лише цивільно-правовий договір як такий.
Правовий режим арешту майна та пов'язаних із ним обмежень регулюється нормами КПК України, які мають спеціальний характер та пріоритет у питаннях кримінального провадження порівняно з положеннями цивільного законодавства. Відтак цивільно-правові домовленості сторін не можуть змінювати, припиняти або «анулювати» дію ухвали слідчого судді, оскільки це суперечило б принципу обов'язковості судових рішень та фактично означало б можливість приватних осіб змінювати дію акту правосуддя.
Колегія суддів відзначає, що навіть у разі укладення сторонами будь-якого правочину щодо припинення договору управління, застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України не створює правової підстави для «зворотного припинення» правового статусу управителя у публічно-правових відносинах. Така конструкція не може бути використана для ретроспективного нівелювання дій, які вже були вчинені управителем у межах наданих повноважень та на підставі чинного судового рішення.
Приписи ст. 174 КПК України прямо визначають, що скасування арешту означає припинення його дії на майбутнє (ex nunc), а не визнання його таким, що ніколи не існував. Законодавство не передбачає механізму, за яким скасування арешту породжує наслідок «недійсності з моменту винесення» (ex tunc). Відтак у період дії ухвали слідчого судді (з 17.05.2022 до її скасування) вона залишалася чинною, законною та обов'язковою до виконання, а дії управителя, вчинені в цей період, є правомірними та такими, що ґрунтуються на діючому судовому рішенні.
Таким чином, доводи скаржника про вірогідність припинення договірних відносин управління з моменту укладення правочину шляхом застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України є припущенням, яке не підтверджується належними доказами та не має правового значення для оцінки чинності повноважень АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» у період до червня 2024 року, оскільки ці повноваження виникли та реалізовувалися на підставі ухвали слідчого судді, яка діяла та була обов'язковою до виконання.
Отже, посилання позивача на ч. 3 ст. 631 ЦК України не може бути підставою для спростування законності дій управителя, зокрема його участі у зборах 05.06.2023, оскільки на той момент існувала чинна ухвала слідчого судді, яка забезпечувала правову легітимність відповідного управління активами.
Крім того, колегія суддів відзначає, що наслідки прийняття слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ухвали 25.06.2024 у справі № 991/3183/24 були відомі позивачу ще на час розгляду суду першої інстанції справи №906/1549/23, зокрема у своїх поясненнях ПрАТ «ГАЗТЕК» від 29.07.2024 зазначалось: «Повідомляємо Суд, що 25.06.2024 року у справі №991/3183/24 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду скасовано арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду містка Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к у кримінальному провадженні №62021000000000160, яке належить ПрАТ «ГАЗТЕК», а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер UA4000087670, емітовані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЖИТОМИРГАЗ» (ідентифікаційний код 03344071) у кількості 81 339 штук номінальною вартістю 1,5 грн кожна (депозитарна установа Публічне акціонерне товариство «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», ідентифікаційний код 21665382), що належать ПрАТ «ГАЗТЕК» (ідентифікаційний код 31815603), та становлять 50,5299 % від загальної кількості.» Відтак, позивач у вказаних поясненнях зазначав, що управління АТ “ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» арештованими активами - акціями АТ “ЖИТОМИРГАЗ» припинено (а.с.124-127 т.3).
Наразі, у заяві ПрАТ «ГАЗТЕК» про перегляд рішення від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 за нововиявленими обставинами позивач зазначає про ті самі доводи що у зв'язку з ухвалою від 25.06.2024 у справі № 991/3183/24 були припиненні повноваження акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» з управління корпоративними правами АТ «ЖИТОМИРГАЗ», але зазначене додатково обґрунтовується новими доказами, як лист АРМА від 22.07.2024 № 1055/6.1-33-24/6.2, а також додатковий договір № 2 до договору № 11/2022 від 05.07.2022 (а.с. 95-98 т.5).
Таким чином, у даному випадку мова не йде про наявність нововиявлених обставин, а лише про наявність нових доказів, що не є підставою для перегляду рішення по справі №906/1549/23 за нововиявленими обставинами.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що такі докази як лист АРМА від 22.07.2024 № 1055/6.1-33-24/6.2, а також додатковий договір № 2 до договору №11/2022 від 05.07.2022 не можуть спростовати встановлених у справі №906/1549/23 обставин і не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч. 2 статті 320 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 03 листопада 2020 року у справі №910/8113/16, постанови від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13, від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17, від 12 квітня 2022 року у справі №904/3923/20, від 19 грудня 2024 року у справі №907/310/22), у яких підкреслено, що процедура перегляду рішення за нововиявленими обставинами не є повторним розглядом справи чи способом усунення судових помилок, а має на меті лише врахування нових істотних фактів, які могли вплинути на зміст рішення, якби були відомі суду раніше.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування істотних нововиявлених обставин відповідно до приписів ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення у справі №906/1549/23. Будь-яких інших обставин, які б слугували підставою для перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України позивачем наведено не було.
Згідно з частиною 5 статті 320 ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється лише в межах тих вимог, які були предметом первісного розгляду і не може виходити за ці межі. Прийняття заяви про перегляд не означає автоматичного скасування рішення; підставою для його зміни може бути лише встановлення істотних нововиявлених обставин, яких у цій справі не встановлено.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених ст.320 ГПК України підстав для перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у справі №906/1549/23 за нововиявленими обставинами.
Скаржник, прикриваючись посиланням на так звані нововиявлені обставини, насправді прагне домогтися повторного розгляду по суті спору, який завершився остаточним рішенням, що набрало законної сили і залишено без змін постановою Верховного Суду від 27.05.2025 у даній справі. Така поведінка прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неодноразово підтвердженому практикою ЄСПЛ (справи "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії", "Желтяков проти України").
Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.06.2024 по справі №757/29029/24-к повторно накладено арешт на цінні папери ПрАТ "ГАЗТЕК" https://reyestr.court.gov.ua/Review/120221020.
Щодо клопотання позивача заявленого в апеляційній скарзі про витребування від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» належним чином засвідчені копії: листа АРМА від 22.07.2024 №1055/6.1-33-24/6.2; додаткового договору №2 до договору управління активами (майном) № 11/2022 від 05.07.2022, укладеного 12.11.2024 та клопотання заявленого в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами про витребування від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» копії наступних документів: листа АРМА від 22.07.2024 № 1055/6.1-33-24/6.2 про інформування АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» про припинення договору № 11/2022 від 05.07.2022 в частині акцій, визначених ухвалою слідчого судді ВАКС від 25.06.2024 у справі № 991/3183/24; додаткового договору № 2 до договору управління активами (майном) № 11/2022 від 05.07.2022, укладений 12.11.2024 між АРМА та АТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ"; актів приймання-передачі активів на виконання додаткового договору № 2 від 12.11.2024 до Договору управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування причин неможливості самостійного отримання доказів заявником у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначено, що вказані документи стосуються договірних правовідносин між АРМА та АТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" (третьої особи у цій справі); ПрАТ "ГАЗТЕК" не є стороною договору №11/2022 та додаткового договору №2, а є лише власником активів, переданих в управління, і відповідно не має законних підстав вимагати від третіх осіб (АРМА та ЧНГ) надання цих документів.
Позивач зазначає, що звертався до АРМА та АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» із адвокатськими запитами: 30.09.2025 до АРМА із адвокатським запитом від 29.09.2025 та повторно з аналогічним запитом від 02.10.2025; 30.09.2025 до АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» із адвокатськими запитом від 29.09.2025, направленим також засобами АТ "Укрпошта" 02.10.2025) для самостійного отримання листа АРМА від 22.07.2024 № 1055/6.1-33-24/6.2 та додаткового договору № 2 від 12.11.2024. Станом на дату подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від АТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» надійшла відповідь від 07.10.2025 № 501/25 про відмову у наданні інформації через віднесення її до інформації з обмеженим доступом, також з аналогічних підстав у наданні відповіді відмовило АРМА листом від 08.10.2025 №11068/4-38-25/6.2. Інші можливості отримання цієї інформації та документів у позивача відсутні.
В свою чергу, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що без витребування текстів вищевказаних документів неможливо перевірити: чи застосували сторони зворотну дію припинення договору (згідно зі ст. 631 ЦК України); чи містить додатковий договір №2 визнання факту відсутності повноважень у період між скасуванням першого арешту та накладенням нового. Відмова суду у витребуванні цих доказів позбавила скаржника можливості довести істотність нововиявлених обставин, що є порушенням права на справедливий суд та принципу змагальності.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Суд апеляційної інстанції враховує, що у п. 8.8 постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №904/2181/22 зазначено, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. При цьому за характером зв'язку змісту з фактом, який встановлюється, докази можуть поділятися на прямі та побічні (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18; постанови Верховного Суду від 19.10.23 у справі №914/249/21, від 18.01.2024 у справі №910/114/19).
Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18). Належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
В свою чергу, предмет позову в даній справі №906/1549/23 стосується визнання недійсними рішень позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЖИТОМИРГАЗ", оформлених протоколами від 08.06.2023.
Таким чином, розглянувши заявлене клопотання позивача про витребування доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки заявлені до витребування документи не можуть бути належними та допустимими доказами у межах розгляду питання про наявність нововиявлених обставин.
Колегія суддів зазначає, що заявник просить витребувати документи, які не стосуються предмета доказування у справі №906/1549/23, яким є встановлення законності та дійсності рішень позачергових дистанційних загальних зборів, проведених 05.06.2023. Відтак, документи, що не мають прямого зв'язку з обставинами організації, проведення та результатів зазначених зборів, а відтак не можуть впливати на встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору по суті.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що документи, які заявник просить витребувати створені у другій половині 2024 року, тобто значно пізніше подій, які були предметом судового розгляду у даній справі. У зв'язку з цим такі документи об'єктивно не можуть підтверджувати чи спростовувати обставини, що мали місце 05.06.2023, оскільки вони не існували на момент виникнення спірних правовідносин та не відображають фактичних даних щодо подій, які відбувалися за рік до їх створення.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що витребування вказаних позивачем у клопотанні копій документів є недоцільним, оскільки вони не мають істотного значення для даної справи, не впливають на оцінку законності рішень загальних зборів акціонерів відповідача оформлені протоколами від 08.06.2023 та не можуть бути розцінені як докази нововиявлених обставин в силу приписів ст.320 ГПК України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для його задоволення поданого клопотання позивача. Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, передбачених ст. 277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23 без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2025 у справі №906/1549/23 без змін.
2. Справу №906/1549/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "12" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.