ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2026 року Справа № 902/834/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 23.10.25р. суддею Яремчуком Ю.О. о 10:37 у м.Вінниці, повний текст складено 03.11.25р. у справі № 902/834/25
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (вул. Стрілецька, буд. 87, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21015)
до: Релігійної організації "Релігійна громада храму Преподобного Лаврентія Чернігівського м. Вінниці Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" (вул. Винниченко, буд.38, кв. 2, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 70699,80 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада храму Преподобного Лаврентія Чернігівського м. Вінниці Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" про стягнення 70 699,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 13.01.2022 укладено договір №9 оренди нерухомого майна.
Згідно умов договору відповідачем не сплачено за договором витрати за спожиті комунальні послуги на загальну суму 70 699,80 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.10.2025 в позові відмовлено. Понесені судові витрати залишено за позивачем.
Не погодившись із винесеним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.2025 року у справі №902/834/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця в повному обсязі. Стягнути на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Квартирно - експлуатаційний відділ міста Вінниця не погоджується з рішенням суду, вважає, що судом при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, а висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, а відтак рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.2024 підлягає скасуванню в повному обсязі з огляду на наступне.
Зазначає, що 13 січня 2022 року між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, Релігійною громадою Пророка, Предтечі та Хрестителя Господня Іоанна Української Православної церкви та комунальним некомерційним підприємством «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради» укладено Договір № 9 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області.
Згідно рішення 30 сесії 8 скликання № 425 від 30 вересня 2022 року Вінницькою обласною радою передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області у державну власність Міністерства оборони України цілісний (єдиний) майновий комплекс КНП «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної Ради» (код ЄДРПОУ 05484439, місцезнаходження: Вінницька область, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 109 а), у тому числі нерухоме і рухоме майно, інші необоротні матеріальні активи, а також земельні ділянки (площею 0,2292 га, кадастровий номер 0510136600:02:084:0003; площею 2,1526 га, кадастровий номер 0510100000:02:084:0035).
Рішенням 31 сесії 8 скликання № 426 від 28.10.2022 Вінницькою обласною радою внесено зміни до рішення 30 сесії 8 скликання № 425 від 30 вересня 2022 року та передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області у державну власність Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця нерухоме майно (комплекс, реєстраційний номер майна 34838373) і рухоме майно (крім медичного і продовольчого), інші необоротні матеріальні активи, а також земельні ділянки (площею 0,2292 га, кадастровий номер 0510136600:02:084:0003; площею 2,1526 га, кадастровий номер 0510100000:02:084:0035) КНП «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної Ради» (код ЄДРПОУ 05484439, місцезнаходження: Вінницька область, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 109 а).
На виконання вказаних рішень здійснено приймання-передачу визначеного у рішеннях майна для задоволення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, за результатом було складено Акт приймання - передачі майна від 25.11.2022, який затверджено рішенням 33 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання від 25 листопада 2022 року № 459.
Відтак, вище вказане нерухоме майно передано у державну власність Міністерства оборони України, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця.
Тому, 18.01.2023 КЕВ м. Вінниця було надіслано до релігійної громади лист за № 573/185 про припинення Договору оренди № 9 від 13.01.2022 з 20.02.2023, а також повідомлено про необхідність звільнити приміщення у термін до 20.02.2023 та компенсувати КЕВ м. Вінниця витрати за фактично спожиті нею комунальні послуги.
23.02.2023 КЕВ м. Вінниця в черговий раз звернувся до Орендаря з листом вих. № 573/627 з проханням звільнити приміщення та з рахунками на оплату витрат за комунальні послуги, оскільки договір № 9 є припиненим в односторонньому порядку з 20.02.2023.
31.03.2023 Орендарем було звільнено приміщення Орендодавця та передано нерухоме майно КЕВ м. Вінниця, про що складено акт приймання -повернення майна.
Однак, Орендарем не було компенсовано КЕВ м. Вінниця витрати за спожиті ним комунальні послуги в сумі 70 699, 80 грн. згідно виставлених рахунків, зокрема: рахунок на оплату за водопостачання № 1668 від 15.03.2023 за березень 2023 року в сумі 51,24 грн; рахунок на оплату за опалення №1321 від 13.03.2023 за січень-лютий 2023 року в сумі 66 593, 53 грн та рахунок на оплату за електроенергію № 1701 від 20.03.2023 за березень 2023 року в сумі 4 055,03 грн.
Тому, 12 квітня 2023 року КЕВ м. Вінниця звернувся до Релігійної громади Пророка, Предтечі та Хрестителя Господня Іоанна Української Православної церкви з претензією №1 про погашення заборгованості за Договором № 9 від 13.01.2022 року, до якої додано рахунки на оплату та документи, які підтверджують споживання комунальних послуг.
Зазначає, що Орендар відшкодовував витрати за спожиті комунальні послуги саме на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем.
Відтак, 24.02.2023 Релігійною громадою Пророка, Предтечі та Хрестителя Господня Іоанна Української Православної церкви було компенсовано Орендодавцю витрати за водопостачання та водовідведення за період з 25.11.2022 по 14.02.2023 згідно виставленого рахунку на оплату № 1156 від 15.02.2023.
Відповідна оплата підтверджується випискою з рахунку позивача від 24.02.2023.
Суму витрат за водопостачання та водовідведення КЕВ м. Вінниця розраховував на підставі показників лічильника, що підтверджується копією рапорта про відпуск холодної води за період з 14.02.2023 по 14.03.2023, який затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 , відомістю розподілу з водопостачання та водовідведення за березень 2023 року, затвердженою начальником КЕВ м. Вінниця, а також актом надання послуг № 1666 від 15.03.2023.
Звертає увагу суду, що 06.03.2023 відповідач вже сплачував суму витрат за спожиту теплову енергію за грудень 2022 року, яка також розраховувалась відповідно до займаної площі, на підтвердження чого надавався розподіл з теплової енергії із зазначенням тарифу .
На думку скаржника, дані обставини свідчать про те, що відповідач погоджувався з сумою та з тарифами, відповідно до яких така сума розраховувалась, а також з доказами на підтвердження даних обставин, оскільки сплатив зазначені витрати.
Акти надання послуг споживачу, а також рахунки на оплату витрат за комунальні послуги, зокрема за електроенергію, теплову енергію та за водопостачання і водовідведення надавалися представнику споживача наручно.
В подальшому, вказані акти та рахунки на оплату КЕВ м. Вінниця надсилав відповідачу разом з претензією №1 цінним листом з повідомленням.
Копія претензії № 1 та докази її направлення відповідачу наявні в матеріалах справи.
Таким чином, скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 70 699, 80 грн зокрема: за водопостачання за березень 2023 року в сумі 51 24 грн; за опалення за січень-лютий 2023 року в сумі 66 593, 53 грн та за електроенергію за березень 2023 року в сумі 4 055,03 грн.
Зауважує, що заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування витрат за водопостачання за березень 2023 року в сумі 51 24 грн; за опалення за січень - лютий 2023 року в сумі 66 593, 53 грн та за електроенергію за березень 2023 року в сумі 4 055,03 грн розрахована з урахуванням первинних документів щодо спожитої електричної енергії та наданих послуг з розподілу електричної енергії, які містяться у матеріалах справи.
Будь-яких доказів із запереченнями відповідача щодо розміру заявлених до відшкодування сум, обсягу спожитої електроенергії матеріали справи не містять.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався відшкодувати балансоутримувачу всі комунальні та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням переданого йому в оренду за договором №9 від 13.01.2022.
Заперечень відповідача щодо споживання (кількості, якості, тарифу) комунальних послуг в матеріалах справи не міститься.
Доказів здійснення відповідачем відшкодування витрат за водопостачання, опалення та електроенергію за спірний період матеріали справи не містять, в той же час, позивачем до матеріалів справи долучено документи на підтвердження відшкодування цих же комунальних послуг за попередні періоди.
Проте матеріали справи містять Акт приймання передачі нерухомого майна в оренді від 13.01.2022 та Акт приймання-передачі нерухомого майна Балансоутримувачу від 31.03.2023, яким фактично підтверджується той факт, що релігійною громадою майно використовувалося в період з 13.01.2022 по 31.03.2023 включно. Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного відшкодування витрат за спожите за водопостачання за березень 2023 року, за опалення за січень-лютий 2023 року та за електроенергію за березень 2023 року не виконав.
Доказів сплати заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 70699,80 гривень повністю чи частково (платіжні доручення, банківські виписки тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості з відшкодування витрат за водопостачання за березень 2023 року в сумі 51 24 грн; за опалення за січень-лютий 2023 року в сумі 66 593, 53 грн та за електроенергію за березень 2023 року в сумі 4 055,03 грн.
На думку скаржника, розмір заявленої до стягнення суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 70699,80 гривень відшкодування витрат за комунальні послуги та енергоносії є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця на рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.25 у справі № 902/834/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
13.01.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та Релігійною організацією "Релігійна громада храму Преподобного Лаврентія Чернігівського м. Вінниці Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" укладено договір №9 оренди нерухомого майна.
Згідно п.9.2 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору затвердженого наказом Фонду державного майна та або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
13.01.2022 на підставі акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна Орендар передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно.
Рішенням 30 сесії 8 скликання №425 від 30.09.2022 Вінницькою обласною радою передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Вінницької області у державну власність Міністерства оборони України цілісний майновий комплекс КНП “Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної Ради» у тому числі нерухоме та рухоме майно, інші необоротні матеріальні активи.
Рішенням 31 сесії 8 скликання №426 від 28.10.2022 Вінницькою обласною радою внесено зміни до рішення 30 сесії 8 скликання №425 від 30.09.2022 та передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад у державну власність Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Вінниця нерухоме та рухоме майно КНП “Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної Ради».
На виконання даних рішень здійснено приймання-передачу визначеного у рішеннях майна для задоволення потреб держави за результатами чого було складено акт приймання-передачі майна від 25.11.2022.
18.01.2023 КЕВ м. Вінниця надіслано відповідачу лист про припинення договору оренди №9 від 13.01.2022 з 20.02.2023, а також повідомлено про необхідність звільнити приміщення у термін до 20.02.2023 та компенсувати позивачу витрати за фактично спожиті нею комунальні послуги.
23.02.2023 позивач повторно направив лист до відповідача про звільнення приміщення.
31.03.2023 Орендарем було звільнено приміщення Орендодавця та передано нерухоме майно КЕВ м. Вінниця, зокрема: приміщення підвала №5; першого поверха №6; другого поверха №29 про що складено Акт, однак, Орендарем не було компенсовано КЕВ м. Вінниця витрати на спожиті ним комунальні послуги в загальній сумі 70 699,80 грн згідно виставлених рахунків:
- рахунок на оплату за водопостачання №1668 від 15.03.2023 за березень 2023 в сумі 51,24 грн;
- рахунок на оплату за опалення №1321 від 13.03.2023 за січень-лютий 2023 в сумі 66 593,53 грн;
- рахунок на оплату за електроенергію №1701 від 20.03.2023 за березень 2023 в сумі 4055,03 грн.
12.04.2023 позивач направив претензію №573/1125 відповідачу про погашення заборгованості за Договором №9 від 13.01.2022.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання Орендарем свої зобов'язань за договором №9 від 13.01.2022 в частині компенсації витрат за комунальні послуги перед позивачем виникла заборгованість в сумі 70 699,80 грн: з яких 51,24 грн - заборгованість за водопостачання, 66 593,53 грн заборгованість за теплопостачання, 4055,03 грн заборгованість за електропостачання.
Так як у добровільному порядку відповідачем не було сплачено заборгованість, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 70 699,80 грн.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1, частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, між сторонами було укладено договір №9 оренди нерухомого майна від 13.01.2022.
Разом з тим, предметом позову є компенсація витрат за комунальні послуги в сумі 70 699,80 грн: з яких 51,24 грн - заборгованість за водопостачання, 66 593,53 грн заборгованість за теплопостачання, 4055,03 грн заборгованість за електропостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч. 3 ст.13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями частини 1-3 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Як зазначалося вище, обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що КЕВ м. Вінниця були понесені витрати, за використану відповідачем електроенергію, водопостачання та опалення відповідно мають бути компенсовані відповідачем позивачу.
Згідно п.9.2 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору затвердженого наказом Фонду державного майна та або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від Балансоутримувача. Орендар зобовязаний надати Балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Із матеріалів справи не вбачається наявність інших договорів, домовленостей на підставі яких у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії, по водопостачанні та теплопостачанні по переданому об'єкту за січень, лютий, березень 2023 року.
У матеріалах справи містяться копії актів про надання послуг №1699 від 20.03.2023, №1320 від 13.03.2023, №1666 від 15.03.2023, №1155 від 15.02.2023 у яких відображені показники засобу обліку які зі сторони відповідача не підписані та не погоджені.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані акти фіксують лише обсяг спожитої електроенергії, водопостачання, теплопостачання відповідачем, проте такі акти за відсутності укладеного між утримувачем майна та відповідачем договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю згідно пункту 6.5 Договору у спірному періоді не є підставою для виникнення у відповідача такого обов'язку, а тому доводи скаржника про підтвердження первинними документами суми заборгованості не беруться судовою колегією до уваги.
Доказів направлення позивачем рахунків відповідачу чи їх вручення, надіслання актів наданих послуг, інших документів на підтвердження наданих послуг за спірний період матеріали справи не містять, наведене вище спростовує доводи скаржника про протилежне.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про відмову у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.25 у справі №902/834/25 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.25 у справі № 902/834/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.25 у справі № 902/834/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
4. Справу №902/834/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.