вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2026 р. Справа №925/1140/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Колодяжна Ю.А.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 (повний текст складено 29.11.2025)
у справі №925/1140/25 (суддя Гладун А.І.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа"
про стягнення 426 972,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" (далі - Товариство) пені у розмірі 426 972,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "ОГСУ" посилається на порушення Товариством умов державного контракту (договору) про закупівлю від 07.03.2024 №60/03-24-Р, в частині поставки товару у погоджений сторонами строк, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 8.2 договору, здійснив нарахування пені у розмірі 426 972,00 грн за період з 01.05.2024 до 14.05.2024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 62 995,87 грн пені та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову в частині вимоги про стягнення 363 976,13 грн пені відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 426 972,00 грн за період з 01.05.2024 до 14.05.2024 за 14 днів за прострочення у розмірі 0,5 % від ціни товару за кожен день прострочення (затримки) поставки товару, на підставі пункту 8.2, договору є обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову у цій частині частково в сумі 62 995,87 грн, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.05.2024 до 14.05.2024 за 14 днів прострочення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Підприємство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Підприємство посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи; неправильним застосуванням норм матеріального права; судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, на переконання скаржника, відповідачем не доведено факту неможливості виконати обов'язки по спірному договору, а судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні цей факт помилково не спростовано, що в свою чергу призвело до незаконного рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 62 995,87 грн пені.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025 апеляційну скаргу Підприємства у справі №925/1140/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2026. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1140/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.01.2026.
05.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1140/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
09.01.2026, через систему "Електронний суд", Товариством подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства - без задоволення.
Так, у відзиві Товариство зазначає, що правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій у даній справі не оскаржувалося відповідачем. Натомість при правомірному нарахуванні оскаржувалася саме значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків позивача (а точніше їх відсутність). Також судом першої інстанції об'єктивно оцінено, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань відповідачем, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Все вищевикладене взято місцевим господарським судом до уваги та ухвалено законе та обґрунтоване рішення про зменшення надмірних штрафних санкцій заявлених позивачем.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
03.02.2026, через систему "Електронний суд", Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано клопотання, в якому останнє просить суд замінити сторону у справі №925/1140/25, а саме позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код - 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код- 44725823).
В обґрунтування наведеного клопотання заявник посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 06.01.2026 №7/нм затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" його правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
Розглянувши клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про процесуальне правонаступництво у справі №925/1140/25, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення з огляду на таке.
За приписами статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичної особи всі її майно, права та обов'язки переходять до правонаступника.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Враховуючи наведені обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність замінити сторону у справі №925/1140/25, а саме позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код - 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код- 44725823), у зв'язку з реорганізацією Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу".
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 04.02.2026 з'явився представник позивача.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №925/1140/25 розглядається за його відсутності.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.03.2024 між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю №60/03-24-РМ (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовнику сумку-підсумок для предметів особистої гігієни, вид 5 (18930000-7: мішки та пакети), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК, яких визначені в специфікації (додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-02-06-007691-а, а замовник прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору отримувачами товару за договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни", відповідно до Порядку використання Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2023 №1142 (пункт 1.4 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток №1), або у строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку №2 до цього договору.
Вказані у специфікації (додаток №1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника, але у будь-якому випадку за погодженням сторін (пункт 4.1.1 договору).
За умовами пункту 6.7 договору після здійснення перевірки товару, відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає підписаний акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри акта приймання товару постачальнику та отримувачу.
07.03.2024 Підприємство та Товариство уклали додаток №1 до договору - специфікацію, у пункті 1 якої погодили обсяг закупівлі товару - сумка-підсумок для предметів особистої гігієни, вид 5, національний номенклатурний номер 8465610144547: 1) у кількості 30000 штук вартістю 15 249 000,00 грн без ПДВ; 2) у кількості 30 000 штук вартістю 15 249 000,00 грн без ПДВ; 3) у кількості 20 000 штук вартістю 10 166 000,00 грн без ПДВ. Загальна вартість становить 40 664 000,00 грн без ПДВ, ПДВ - 8 132 800,00 грн, 48 796 800,00 грн з ПДВ.
Відповідно до пункту 5 специфікації строк поставки товару у кількості 30 000 штук до 31.03.2024, 30 000 штук до 30.04.2024, 20 000 штук до 31.03.2024.
На виконання договору позивач надіслав відповідачу заявки на поставку, а саме:
- від 08.03.2024 №R000092 на поставку товару - сумка-підсумок для предметів особистої гігієни, вид 5, стандарт 8465610144547, у загальній кількості 50 000 штук, а саме: 20 000 штук до 31.03.2024, 7 500 штук до 31.03.2024, 15 000 штук до 31.03.2024, 7 500 штук до 31.03.2024. Загальна вартість партії товару становить 30 498 000,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 5 083 000,00 грн;
- від 08.03.2024 №R000093 на поставку товару - сумка-підсумок для предметів особистої гігієни, вид 5, стандарт 8465610144547, у загальній кількості 30 000 штук, а саме: 12 000 штук до 30.04.2024, 4 500 штук до 30.04.2024, 9 000 штук до 30.04.2024, 4 500 штук до 30.04.2024. Загальна вартість партії товару становить 18 298 800,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 3 049 800,00 грн;
- від 29.03.2024 №R000092 на поставку товару - сумка-підсумок для предметів особистої гігієни, вид 5, стандарт 8465610144547, у загальній кількості 50 000 штук, а саме: 20 000 штук до 30.04.2024, 2 000 штук до 30.04.2024, 20 500 штук до 30.04.2024, 7 500 штук до 30.04.2024. Загальна вартість партії товару становить 30 498 000,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 5 083 000,00 грн.
29.03.2024 Підприємство та Товариство уклали додаткову угоду №1 до договору, в якій виклали пункт 5 додатку №1 до договору у наступній редакції: "5. Відповідно до п. 4.1 договору поставки товару у кількості 30000 штук здійснити поставку до кінцевої дати - 30.04.2024, 30000 штук до 30.04.2024, 20000 штук до 30.04.2024".
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар, про що сторони склали та підписали акти приймання товару: від 25.04.2024 №48 у кількості 12 000 штук на суму 7 319 520,00 грн; від 25.04.2024 №225 у кількості 14 333 штук на суму 8 742 556,68 грн; від 29.04.2024 №54 у кількості 2 000 штук на суму 121 920,00 грн; від 30.04.2024 №245 у кількості 17 667 штук на суму 8 980 136,10 грн; від 30.04.2024 №164 у кількості 10 667 штук на суму 6 506 443,32 грн; від 30.04.2024 №167 у кількості 13 333 штук на суму 813 256,68 грн; від 15.05.2024 №205 у кількості 10 000 штук на суму 6 099 600,00 грн.
23.08.2024 позивач надіслав відповідачу претензію від 21.08.2024 №2165/06/156-2024, у якій вимагав протягом 30 банківських днів, з дати направлення даної претензії, сплатити 457 470,00 грн пені за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару за актом від 15.05.2024 №205 на суму 6 099 600,00 грн, поставка якого мала бути здійснена до 30.04.2024, проте здійснена 15.05.2024.
03.09.2025 позивач надіслав відповідачу уточнення інформації до претензії від 21.08.2024 №2165/06/156-2024, у якій уточнив суму штрафних санкцій та вимагав сплатити 426 972,00 грн пені за період з 01.05.2024 до 14.05.2024, а саме за 14 днів прострочення у розмірі 0,5% від ціни товару 6 099 600,00 грн за актом від 15.05.2024 №205 за кожен день прострочення (затримки) поставки товару, на підставі пункту 8.2 договору.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки товару у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 429 972,00 грн пені у розмірі 0,5% від ціни товару за кожен день прострочення (затримки) поставки товару період з 01.05.2024 до 14.05.2024 за 14 днів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
На час виникнення правовідносин між сторонами, зокрема на час укладення та виконання сторонами договору (контракту) діяв Господарський кодекс України (далі - ГК України).
З урахуванням дії закону в часі до спірних правовідносин сторін суд першої інстанції застосував норми ГК України, що регулюють порядок нарахування та сплати штрафних санкцій.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина 2 статті 231 ГК України).
Частиною 3 статті 231 ГК України встановлено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині 2 цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 ГК України).
Як вірно встановив суд першої інстанції, на підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов'язок поставити товар партіями до 31.03.2024 та 30.04.2024.
Згідно з пунктом 4.1.1 державного контракту (договору) вказані у специфікації (додаток№1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням сторін.
У додатковій угоді №1 від 29.03.2024 до державного контракту сторони погодили строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару до 30.04.2024.
Відповідач поставив позивачу товар у кількості 10 000 штук на суму 6 099 600,00 грн за актом від 15.05.2024 №205 з порушенням строку на 15 днів.
Строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару закінчився 30.04.2024.
Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасного переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Так, за розрахунком позивача, розмір пені, розрахований на підставі пункту 8.2 договору, становить 429 972,00 грн у розмірі 0,5% від ціни товару за кожен день прострочення (затримки) поставки товару за період з 01.05.2024 до 14.05.2024 за 14 днів (6099600,00 x 0.5 x 14 днів : 100).
Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90% до суми 42 697,20 грн.
В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилався на форс-мажорні обставини.
Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов'язання з поставки товару через обставини непереборної сили, оскільки останній не довів обставин неможливості здійснення власної господарської діяльності, у зв'язку запровадженням на території України правового режиму воєнного стану чи тривалим аварійним, позаплановим відключенням електроенергії, що є обставинами непереборної сили.
Також, відповідач просив врахувати всі обставини та їх винятковість, а також, що прострочення постачання товару мало короткостроковий характер - 14 календарних днів і лише щодо частини товару у кількості 10 000 штук, що складає 20% від загального обсягу постачання за договором. Розрахунок позивача штрафних санкцій за відсутності будь-яких збитків становить майже 10% від вартості товару, який поставлено з затримкою, що становить значний, непомірний тягар для відповідача. Вартість товару, за якою постачається товар, є найнижчою з мінімальною прибутковістю, адже договір між сторонами укладено за результатами спрощеної закупівлі, де пропозицію відповідача була з найнижчою ціною.
За приписами частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Таким чином, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони.
Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Відповідно до частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Такий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені положеннями пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору, а кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
Надаючи оцінку, розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, зокрема пені у розмірі 426 972,00 грн за 14 днів за прострочення у розмірі 0,5% від ціни товару за кожен день прострочення (затримки) поставки товару, на підставі пункту 8.2 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (неустойки) є надмірним.
При цьому, місцевим господарським судом враховано співвідношення загального розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, які становлять 10% від вартості товару, який поставлено із затримкою, та тривалість прострочення постачання товару 14 днів і лише щодо частини товару у кількості 10 000 штук, що складає 20% від загального обсягу постачання за договором.
Також, суд першої інстанції врахував доводи відповідача, що вартість товару, за якою постачається товар, є найнижчою з мінімальною прибутковістю, адже договір між сторонами укладено за результатами спрощеної закупівлі, де пропозицію відповідача була з найнижчою ціною.
Нарахування такого значного розміру штрафних санкцій, з урахуванням тривалості прострочення, на переконання колегії суддів, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, яке б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення нарахованої позивачем пені до 62 995,87 грн за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 01.05.2024 до 14.05.2024 (14 днів прострочення).
Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Підприємства.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Підприємства задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1140/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
4. Матеріали справи №925/1140/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 12.02.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов