вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2026 р. Справа №910/14656/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Захаревська Н.П.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025
у справі №910/14656/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники"
про стягнення 1 474 000,00 грн
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони державному реєстратору, нотаріусу або іншій уповноваженій особі вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "Видавництво "Розумники", а саме: внесення змін до установчих документів товариства; реорганізацію або припинення юридичної особи; зміну складу учасників товариства та/або розміру їх часток у статутному капіталі; внесення змін до статуту товариства щодо розміру статутного капіталу;
- заборони учасникам ТОВ "Видавництво "Розумники" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймати рішення про: внесення змін до статуту товариства; припинення товариства (ліквідація, злиття, поділ, перетворення тощо); зміну розміру статутного капіталу товариства;
- арешту корпоративних прав учасників ТОВ "Видавництво "Розумники" ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 67%, що складає 10 000,00 грн) та ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі 33%, що складає 5 000,00 грн) у межах суми позову 1 474 000,00 грн;
- арешту грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Видавництво "Розумники" в АТ КБ "Приватбанк" у межах суми позову 1 474 000,00 грн: IBAN НОМЕР_1 (поточний рахунок), валюта UAH (українська гривня); IBAN НОМЕР_3 (поточний рахунок), валюта UAH (українська гривня).
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що:
- заборона державному реєстратору, нотаріусу чи іншій уповноваженій особі вчиняти реєстраційні дії - це окремий захід, передбачений частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), спрямований на блокування змін у корпоративній структурі через офіційні реєстраційні процедури;
- заборона учасникам товариства приймати рішення - це самостійний захід, який унеможливлює ухвалення внутрішніх корпоративних рішень, що можуть змінити статутний капітал або припинити діяльність товариства;
- арешт корпоративних прав учасників відповідача, у межах суми позову, є необхідним не стільки з огляду на їхню ринкову вартість, скільки для запобігання можливим маніпуляціям зі складом учасників та корпоративною структурою товариства. Такий захід забезпечує стабільність корпоративних відносин на час розгляду справи, унеможливлює відчуження корпоративних прав чи зміну їх розміру, що може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду;
- арешт грошових коштів відповідача, що знаходяться на банківських рахунках, у межах суми позову - це окремий захід майнового характеру, який, з огляду на незначний розмір вкладів учасників (15 000,00 грн статутного капіталу), є допоміжним до арешту корпоративних прав, який тимчасово обмежує розпорядження грошовими коштами, забезпечуючи їх збереження як активу.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25, постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити та вжити заходи забезпечення позову у справі №910/14656/25 шляхом:
- заборони державному реєстратору, нотаріусу або іншій уповноваженій особі вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "Видавництво "Розумники", а саме: зміну складу учасників товариства та/або розміру їх часток у статутному капіталі; реорганізацію або припинення юридичної особи; внесення змін до статуту товариства щодо розміру статутного капіталу;
- заборони учасникам ТОВ "Видавництво "Розумники" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймати рішення про: внесення змін до статуту товариства; припинення товариства (ліквідація, злиття, поділ, перетворення тощо); зміну розміру статутного капіталу товариства;
- накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Видавництво "Розумники", у межах суми позову 1 474 000,00 грн, що знаходяться на рахунках: IBAN НОМЕР_1 та IBAN НОМЕР_3 в АТ КБ "Приватбанк", а також на кошти на всіх інших рахунках, що належать ТОВ "Видавництво "Розумники", виявлених під час виконання ухвали суду.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а також з порушенням норм процесуального права щодо засад судочинства, оцінки доказів, обґрунтованості рішення, мети забезпечення та неправильним застосуванням приписів статті 137 ГПК України щодо видів заходів забезпечення, заборон та принципу пропорційності, що є підставою для її скасування, згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14656/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено клопотання представника ТОВ "Видавництво "Розумники" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15.01.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
26.12.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 про відмову у забезпечені позову без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Так, відповідач зазначає, що твердження скаржника про можливе порушення прав позивача та унеможливлення їх відновлення в повному обсязі в майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях.
Крім того, на переконання відповідача, заява про забезпечення позову є неспівмірною із заявленим предметом спору, оскільки предмет спору є майновим, тоді як забезпечення позову вимагається в розрізі немайнових та майнових вимог та призведене до блокування діяльності ТОВ "Видавництво "Розумники".
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 04.02.2026 з'явився представник позивача.
Відповідач у судове засідання представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Крім того, на зв'язок для розгляду справи в режимі відеоконференції, представник відповідача не вийшов.
При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості у відеоконференції у судовому засіданні поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
З урахуванням частини 5 статті 197 ГПК України, здійснюючи подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позивач повинен був усвідомлювати наслідки та ризики, які може понести, у випадку неможливості участі у відеоконференції. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №923/378/17, від 16.11.2021 у справі №910/8690/20, від 16.03.2023 у справі №915/1172/20.
Відповідно до частин 12, 13 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним з основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно, до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Видавництво "Розумники" 1 474 000,00 грн вартості частки, що підлягає виплаті позивачу, як колишньому учаснику товариства відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 стосовно виплати йому вартості його частки, як колишнього учасника товариства.
09.12.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить, з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду у справі №910/14656/25, вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони державному реєстратору, нотаріусу або іншій уповноваженій особі вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "Видавництво "Розумники", а саме: внесення змін до установчих документів товариства; реорганізацію або припинення юридичної особи; зміну складу учасників товариства та/або розміру їх часток у статутному капіталі; внесення змін до статуту товариства щодо розміру статутного капіталу;
- заборони учасникам ТОВ "Видавництво "Розумники" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймати рішення про: внесення змін до статуту товариства; припинення товариства (ліквідація, злиття, поділ, перетворення тощо); зміну розміру статутного капіталу товариства;
- арешту корпоративних прав учасників ТОВ "Видавництво "Розумники" ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 67%, що складає 10 000,00 грн) та ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі 33%, що складає 5 000,00 грн) у межах суми позову 1 474 000,00 грн;
- арешту грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Видавництво "Розумники" в АТ КБ "Приватбанк", у межах суми позову 1 474 000,00 грн, IBAN НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_3 ;
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів, можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів на користь позивача вартості частки останнього, як колишнього учасника товариства.
Щодо заявлених заявником заходів про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору, нотаріусу чи іншій уповноваженій особі вчиняти реєстраційні дії (про внесення змін до установчих документів товариства; реорганізацію або припинення юридичної особи; зміну складу учасників товариства та/або розміру їх часток у статутному капіталі; внесення змін до статуту товариства щодо розміру статутного капіталу) та заборони учасникам товариства приймати рішення (про внесення змін до статуту товариства; припинення товариства (ліквідація, злиття, поділ, перетворення тощо); зміну розміру статутного капіталу товариства), суд першої інстанції слушно зазначив, що такі заходи забезпечення позову не співвідносяться з предметом позову у даній справі про стягнення вартості частки учасника, що вийшов.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони учасникам товариства приймати рішення (про: внесення змін до статуту товариства; припинення товариства (ліквідація, злиття, поділ, перетворення тощо); зміну розміру статутного капіталу товариства) не допускається, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 137 ГПК України, оскільки вказані рішення не стосуються предмету спору.
При цьому, як зазначає сам позивач у позові, частиною 6 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пунктом 8.2.6 статуту товариства встановлено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Як зазначає позивач та підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4597/25, заява про вихід позивача ОСОБА_1 з товариства подана 15.08.2024, тобто вартість частки має розраховуватись станом на 14.08.2024, день, що передував дню подання заяви про вихід зі складу учасників. Відповідно будь-які зміни в корпоративній структурі відповідача не змінюють обов'язку повідомити учаснику вартість його частки саме на певну дату.
Стосовно вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту корпоративних прав учасників відповідача у межах суми позову, місцевий господарський суд вірно вказав, що такий захід забезпечення позову не передбачений статтею 137 ГПК України, оскільки арешт може бути накладений на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Проте в даному випадку, корпоративні права належать учасникам товариства відповідача, а не самому відповідачу безпосередньо.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача у межах суми позову 1 474 000,00 грн, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З огляду на зазначене, позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, за наведених заявником доводів та обґрунтувань, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, шляхом постановлення оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 - без змін.
Розподіл судових витрат
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/14656/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 12.02.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран