вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про забезпечення позову
"11" лютого 2026 р. Справа№ 911/2713/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Мальченко А.О.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи
заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову, яку подано під час розгляду
апеляційної скарги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 (дата складання та підписання повного тексту рішення 04.07.2024)
у справі № 911/2713/23 (суддя - Подоляк Ю.В.)
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі
Київської обласної державної адміністрації
до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»
про витребування земельної ділянки
У провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Мальченко А.О., Гончаров С.А.. перебуває апеляційна скарга Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі № 911/2713/23, розгляд якої був відкладений на 03.02.2026 о 09:50 год.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 на лікарняному та судді Гончарова С.А. у періоди з 29.12.2025 по 23.01.2026, з 26.01.2026 по 06.02.2026 та з 09.02.2026 по 10.02.2026 у відпустці судове засідання 03.02.2026 не відбулось.
При цьому 23.01.2026 до суду від Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015, яка зареєстрована за ТОВ «Ассісто».
Заява Київської обласної прокуратури про забезпечення позову розглядається колегією суддів після повернення судді Яценко О.В. з лікарняного та виходу судді Гончарова С.А. з відпустки.
Щодо вказаної заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Стаття 139 ГПК України встановлює вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши подану Київською обласною прокуратурою заяву про забезпечення позову колегією суддів встановлено, що: заявником дотримано вимог щодо форми та змісту заяви; підстави для виклику заявника для надання пояснень або додаткових доказів, а також для призначення розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін відсутні.
Дослідивши матеріали справи, апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи слідує, що позов заявлено про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015.
У обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що:
- спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення та розташована в межах виділів 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 кварталу 110 Козинського лісництва та була неправомірно відведена у приватну власність фізичних осіб, що встановлено судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.03.2015 у справі № 372/276/15-ц, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 21.01.2021;
- у ході виконання вказаного судового рішення встановлено, що спірну земельну ділянку відчужено на користь третіх осіб;
- отже, вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з державної власності відбулося незаконно за відсутності відповідних правових підстав, а набуття Товариством у власність спірної земельної ділянки та державна реєстрація права власності на неї за Товариством здійснена всупереч вимог статей 20, 55, 56, 84, 116, 141, 149 ЗК України та статей 5, 7, 57 ЛК України, а тому підлягає витребуванню з незаконного володіння Товариства на користь держави в особі КОДА в порядку статті 387 ЦК України.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, прокурор, обґрунтовував її тим, що:
- рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у даній справі задоволено позов Київської обласної прокуратури та витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015;
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 - скасовано заходи забезпечення позову;
- Київською обласною прокуратурою вказану постанову оскаржено в касаційному порядку;
- АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» у часовий проміжок між поданням обласною прокуратурою касаційної скарги (10.07.2025) та відкриттям Верховним Судом касаційного провадження за нею (28.07.2025), 22.07.2025 відчужено спірну ділянку на користь ТОВ «Ассісто»;
- надалі постановою Верховного Суду від 07.10.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- викладені вище обставини вказують на вжиття учасниками справи цілеспрямованих заходів, що мають на своїй меті ускладнення /унеможливлення витребування у власність держави спірної земельної ділянки та, відповідно, наявність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
- наведене вище у поєднанні з фактом віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які в силу вимог законодавства є обмеженим в цивільному обороті та не можуть перебувати в титульному володінні приватної особи, крім випадків, передбачених, зокрема ст. 56 ЗК України та ст. 12 ЛК України, свідчить про наявність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку;
- обраний захід є належним, допустимим, ефективним заходом забезпечення позову. Він є співмірними із заявленими вимогами, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, гарантує справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позовних вимог. Правові наслідки його застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідачів, однак його незастосування може призвести не лише до чергового відчуження земельної ділянки, а й до настання незворотних наслідків для вказаних земель лісогосподарського призначення через їх використання всупереч режиму, встановленому для територій відповідного цільового призначення;
- заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов'язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном;
- накладення арешту на майно, на яке незаконно зареєстроване право приватної власності не призведе до завдання збитків відповідачу, тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, предметом розгляду у якій є правомірність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, позовні вимоги про визнання якого таким, що не підлягає виконанню, має розглядатися судами:
- оскільки у даному разі Фірма мала намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- при цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, згідно з вказаним правовим висновком при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поданої у спорах, предметом у яких є немайнові вимоги, задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, судами не повинна взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У справі № 754/5683/22 Велика Палата зазначила: «характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Як встановлено вище, предметом позову у цій справі є позовні вимоги про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015.
Отже, виходячи з предмета позову, кінцевою метою позову у цій справі є поновлення порушених прав, інтересів позивача як власника спірних земельних ділянок.
Водночас, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто», як особа за якою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, в будь-який час може, як змінити первісний об'єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об'єднання, так і відчужити таке майно, передати його у користування іншим особам або у заставу чи іпотеку, проте у випадку відчуження спірного майна захист порушеного права позивача буде ускладненими, оскільки права на таке майно може перейти до іншої (інших) особи (осіб) та позивач не зможе захистити свої порушені права в межах даного судового процесу, а вимушений буде ініціювати нові позови як до набувачів спірного майна, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на позивача буде неправомірним.
При цьому слід зауважити на наступному.
Як встановлено вище, заява про забезпечення позову обґрунтована зміною власників спірної земельної ділянки.
Матеріалами справи підтверджено, що:
- станом на дату звернення до суду з цим позовом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015 було зареєстровано за Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд»;
- під час розгляду справи в суді першої інстанції Київська обласна прокуратура звернулась з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову, зокрема і шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015, яка зареєстрована за AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд»;
- ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову;
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №911/2713/23 скасовано, заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволено:
1) накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015, яка зареєстрована за AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Аргумент фонд» (код ЄДРПОУ 43680551);
2) заборонено державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об'єднання, застави або іншого виду зміни власників та об'єкту цивільних прав;
3) заборонено будь-яким фізичним і юридичним особам проводити земляні роботи, здійснювати вирубку дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015;
- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» про скасування заходів забезпечення позову у справі №911/2713/23, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 911/2713/23;
- з наданої прокуратурою копії Інформаційної довідки № 453039402 від 21.11.2025 слідує, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80022285 від 22.07.2025, приватний нотаріус Лісіцина Яна Борисівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ассісто», документи, подані для реєстрації - договір купівлі-продажу, серія та номер 273, виданий 22.07.2025, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіціна Я.Б.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що після скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 911/2713/23, спірну земельну ділянку було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ассісто», що свідчить про доведеність доводів прокуратури щодо зміни власників спірної земельної ділянки.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає наявність зв'язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову (накладення арешту на спірну земельну ділянку) і предметом спору у справі №911/2713/23 (витребування спірної земельної ділянки) співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності набуття спірної земельної ділянки відповідачем, який вирішується в судовому порядку, і тому до вирішення такого спору подальше відчуження спірного майна чи його обтяження зобов'язаннями може (у випадку задоволення позову) призвести до суттєвого порушення прав власності позивача, нанесення йому значних збитків та зумовлення необхідності понесення додаткових витрат для відновлення в подальшому права власності на таке майно (в т.ч. обумовленими необхідністю звернення з новими позовами до суду, адже у випадку зміни відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірного майна існуватиме необхідність у зміні відповідача/залученні співвідповідача за поданим заявником позовом, можливість чого обмежена часом проведення підготов Отже, накладення на даній стадії арешту на спірне буде спрямоване на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права можливість чого, за відсутності відповідного арешту, може бути нівельовано подальшим відчуження чи поділом такого майна за час вирішення відповідного спору.
При цьому, колегія суддів враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно майна жодним чином не обмежить права та законні інтереси як Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд», так і Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто», адже такий захід має тимчасовий характер та не позбавляє останніх їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що вказане є достатньо обґрунтованою підставою для задоволення заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Правовий висновок щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно витребування якого є предметом позову викладений зокрема в постанові Верховного Суду від 01.09.2025 у справі № 501/664/24.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140 234, 235 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Задовольнити заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.
2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0015, яка зареєстрована за Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (ідентифікаційний код 43426003).
3. Стягувачем за даною ухвалою є: Київська обласна прокуратура (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996)
4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40 прим.302, 2 ідентифікаційний код 43426003)
5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
6. Строк пред'явлення до виконання даного виконавчого документа - 3 роки: до 11.02.2029.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в порядку та в строк визначені ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
А.О. Мальченко