ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1204/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 року про зупинення провадження, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якої складено 24.11.2025, в м. Миколаєві
у справі №915/1204/25
за позовом: Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Наваль Парк»
про стягнення 34 214 463,55 грн
У серпні 2025 року Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернулась до Господарського суду Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Наваль Парк», в якій просив суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наваль Парк» на користь Миколаївської міської ради 4 091 445,81 грн неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання з 01.10.2020 до 22.04.2021 земельної ділянки площею 321161 кв.м, яка була частиною ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 по вул.Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у місті Миколаєві;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наваль Парк» на користь Миколаївської міської ради 30123017,74 грн неодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання з 22.04.2021 до 30.11.2024 земельної ділянки площею 469889 кв.м з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 по вул. Індустріальній, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у місті Миколаєві.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ТОВ «Наваль Парк» у період з 01.10.2020 по 22.04.2021 фактично використовувало земельну ділянку площею 32,1161 га, а з 22.04.2021 по 30.11.2024 - земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 площею 46,9889 га, на якій розміщене належне відповідачу нерухоме майно без укладення договору оренди. Тому ТОВ «НАВАЛЬ ПАРК» як фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою місцевого господарського суду від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
04.09.2025 відповідач подав клопотання, в якому просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №400/2760/20 за позовом ТОВ “Універсал-порт» до Миколаївської міської ради, треті особи: ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, Державна служба з питань геодезії, картографїї та кадастру про визнання протиправним та недійсним рішення №52/18 від 10.07.2019 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва».
Клопотання мотивоване тим, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки визначалась саме на підставі цього рішення, яке було визнано протиправним і недійсним рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, однак у подальшому скасоване Верховним Судом з направленням справи на новий розгляд, який наразі триває. Водночас прокурор визначив розмір заявлених до стягнення сум виходячи з орендної плати, розрахованої на основі зазначеного рішення міської ради, тоді як питання його чинності є предметом розгляду у справі №400/2760/20. Відтак, на думку відповідача, остаточне вирішення цієї адміністративної справи має істотне значення для правильного визначення ціни позову та вирішення даного спору по суті.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Наваль Парк» про зупинення провадження у справі задоволено; провадження у справі №915/1204/25 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/2760/20.
Суд дійшов висновку, що в адміністративній справі №400/2760/20 встановлюються обставини щодо законності рішення Миколаївської міської ради №52/18 від 10.07.2019 про затвердження нормативної грошової оцінки земель, які мають істотне значення для вирішення даної господарської справи в частині визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру плати за її використання у спірний період. Такі обставини не можуть бути встановлені господарським судом у межах цього провадження.
Суд також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду (п.114 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22) та Верховного Суду (постанова від 15.10.2025 у справі №907/882/22), відповідно до яких питання правомірності нормативної грошової оцінки як бази розрахунку орендної плати підлягає обов'язковій судовій перевірці, а ігнорування таких доводів є порушенням вимог законодавства.
З огляду на те, що законність визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки є предметом розгляду в адміністративній справі №400/2760/20, встановлені у ній обставини матимуть значення для оцінки доказів і розміру позовних вимог у даній справі, що свідчить про пов'язаність справ у розумінні п.5 ч.1 ст.227 ГПК України. За таких умов, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду спору і дотримання гарантій ст.6 Конвенції, суд визнав необхідним зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/2760/20.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської обласної прокуратури, в якій скаржник просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що той факт, що рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель міста Миколаєва, оскаржується у судовому порядку, не позбавляє суд можливості вирішити спір у даній справі за наявності всіх необхідних даних для цього (площа земельної ділянки, період стягнення та сума стягнення, розрахована на підставі діючої нормативної грошової оцінки спірної ділянки станом на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно, можливість розгляду даної справи не обумовлюється результатами остаточного вирішення спору у справі № 400/2760/20.
У відзиві відповідач зазначає, що у справі, що розглядається, суд має в межах наданих повноважень належним чином досліджувати, перевіряти та оцінювати подані сторонами докази, у тому числі поданий позивачем розрахунок заборгованості, а у разі незгоди - навести свій розрахунок. До того ж, у справі, що розглядається Відповідач заперечує правильність розрахунку, в тому числі і показники, що містяться у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України (про зупинення провадження у справі), то її перегляд за апеляційною скаргою має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у іншій справі.
Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Досліджуючи питання про існування підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зауважив, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Судова колегія зазначає, що, враховуючи вимоги процесуального закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду спору.
При цьому, пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4-6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі №906/750/21.
Водночас, підставою для зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України є не лише пов'язаність справ, а і об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом, яка (неможливість) полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Отже, сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі,
Враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом позову прокурора у даній справі є вимога про стягнення з ТОВ «Наваль Парк» на користь Миколаївської міської ради коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування у період з 01.10.2020 по 30.11.2024 комунальною земельною ділянкою площею 46,9 га з кадастровим номером 4810136300:001:0107, на якій розташовані об'єкти нерухомості, належні на праві власності відповідачу.
У позові вказано, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (абзац 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).
Прокурор зазначив, що при зверненні із позовом до суду позивачем розрахунок неодержаного доходу у розмірі орендної плати за безоплатне використання ТОВ «Наваль Парк» земельної ділянки у періоди з 01.10.2020 по 08.02.2022, з 19.01.2024 по 30.11.2024 здійснено на підставі рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2020 №5939).
За період з 09.02.2022 по 18.01.2024 розрахунок здійснено на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 №3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» зі змінами згідно рішення Миколаївської міської ради від 01.03.2012 №15/24. Отже, на переконання прокурора, при розрахунку суми стягнення враховано нормативно - правові акти, які діяли на час спірних правовідносин.
Зупиняючи провадження у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що адміністративній справі №400/2760/20 встановлюються обставини щодо законності рішення Миколаївської міської ради №52/18 від 10.07.2019 про затвердження нормативної грошової оцінки земель, які мають істотне значення для вирішення даної господарської справи в частині визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру плати за її використання у спірний період. Такі обставини не можуть бути встановлені господарським судом у межах цього провадження. З огляду на те, що законність визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки є предметом розгляду в адміністративній справі №400/2760/20, встановлені у ній обставини матимуть значення для оцінки доказів і розміру позовних вимог у даній справі, що свідчить про пов'язаність справ у розумінні п.5 ч.1 ст.227 ГПК України. За таких умов, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду спору і дотримання гарантій ст.6 Конвенції, суд визнав необхідним зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/2760/20.
Так, дійсно, на розгляді Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа № 400/2760/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-порт» до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб - Державного підприємства “український державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот», про визнання протиправним та недійсним рішення від 10.07.2019 № 52/18.
На теперішній час справа №400/2760/20 за позовом ТОВ «Універсал-порт» до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення ради від 10.07.2019 №52/18 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» перебуває у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/2760/20 від 09.12.2025, яке не набрало законної сили, позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛ-ПОРТ» до Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ «УКРРІЧФЛОТ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наступне положення підрозділу «Інженерно-інфраструктурні фактори» розділу 5 технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва, затвердженого рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18: «У зв'язку із тим, що централізоване опалення в Миколаєві здійснюється лише для об'єктів соціальної сфери, а саме середніх загальноосвітніх шкіл, лікарень, дитячих садків, та органів державного та місцевого самоврядування, які не є платниками податків, локальні фактори забезпеченості/незабезпеченості міста централізованим теплопостачанням вирішено не застосовувати.».
Колегія суддів вважає, що обставини, що встановлюються у справі № 400/2760/20 впливають на оцінку судом доказів у спорі про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави та можуть мати преюдиціальне значення для справи №915/1204/25, а тому розгляд даної справи є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/2760/20.
Такі висновки судова колегія обґрунтовує наступним.
Так, відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно - грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
За правовим висновком, викладеним у п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, п. 50 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.
Як правомірно взято судом першої інстанції до уваги, у п.114 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у спорах, які стосуються визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, у тому числі і у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, доводи учасників щодо правомірності / неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати підлягають обов'язковій перевірці з огляду на положення ч.2 ст.21 Закону №161-XIV та ст.ст.5, 13 Закону №1378-IV.
Також, розглядаючи касаційну скаргу у справі №907/882/22 Верховний Суд у постанові від 15.10.2025 зазначив, що відповідач неодноразово стверджував про незаконність нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, але суд першої інстанції відмовився перевіряти зазначені доводи. Суд апеляційної інстанції це порушення не виправив і вказав, що визнання незаконним та скасування у судовому порядку рішення міської ради про затвердження нормативно-грошової оцінки може бути підставою для перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами. Натомість Верховним Судом зроблено висновок, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідним доводам відповідача, що свідчить про неправильне застосування ними частини п'ятої статті 5 Закону №1378-IV, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є підставою для скасування судових рішень (п.8.47-8.50).
В той же час, у справі, що наразі переглядається господарським судом, для вирішення спору, який виник між сторонами, необхідно встановити дійсну суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки, яка безпосередньо залежить від вартості спірної земельної ділянки (її нормативно-грошової оцінки), яку, на переконання прокурора та позивача, відповідач використовує без належної правової підстави.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що справа про визнання недійсним рішення про нормативно грошову оцінку земель міста Миколаєва, яка перебуває на розгляді Миколаївського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства, має безпосередній вплив та пов'язана із даною справою №915/1204/25, та результат розгляду якої буде залежати від судового рішення у справі №400/2760/20.
Адже визначення орендної плати, яке базується на вказаному рішенні Миколаївської міської ради з грошової оцінки земель міста Миколаєва, є єдиним та ключовим елементом для правильного вирішення спору у справі №915/1204/25.
В той же час Господарський суд не вправі встановлювати законність або протиправність вказаного рішення Миколаївської міської ради з нормативно грошової оцінки земель міста Миколаєва у зв'язку з непідвідомчістю таких справ судам господарської юрисдикції, оскільки розгляд таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів і саме по справі №400/2760/20 судами адміністративної юрисдикції буде встановлена законність рішення Миколаївської міської ради з нормативно грошової оцінки земель міста Миколаєва.
Оскільки законність визначення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період є наразі предметом розгляду в адміністративній справі №400/2760/20, і встановлені під час розгляду справи №400/2760/20 обставини матимуть значення для вирішення господарської справи №915/1204/25 в частині оцінки певних доказів та визначеного позивачем (прокурором) розміру позовних вимог, вказане свідчить про пов'язаність зазначених справ у розумінні п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.
Окрему увагу судова колегія звертає на процесуальну стадію розгляду даної справи. Дана господарська справа наразі перебуває на стадії підготовчого провадження, що свідчить про те, що судом ще не здійснювався розгляд спору по суті та не надавалась остаточна оцінка доказам. За таких обставин зупинення провадження саме на початковому етапі є доцільним та обґрунтованим заходом, який не лише не порушує норм процесуального права, а навпаки - запобігає ухваленню потенційно помилкового рішення, яке базувалося б на акті, законність якого перебуває під об'єктивним сумнівом.
Зважаючи на викладене, доводи скаржника щодо наявності у даній справі достатніх доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неможливості встановлення обставин у цій справі в частині визначення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період.
Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у справі порушує право на розгляд справи в розумні строки, апеляційний суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинне оцінюватись у контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає та, водночас, сприяє реалізації принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням рішення суду в адміністративній справі про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки, як вже було зазначено вище, суд в межах даної справи позбавлений об'єктивної можливості оцінити вказаний нормативно - правовий акт в контексті відповідності його нормам законодавства та не застосувати під час розрахунків безпідставно збережених коштів.
Вказаним вище спростовуються також доводи скаржника про безпідставність зупинення провадження у справі та недотримання розумних строків тривалості судового провадження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що існує об'єктивна неможливість розгляду справи №915/1204/25 до розгляду справи №400/2760/20 та набрання відповідним рішенням законної сили.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25.
За таких обставин, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 у справі №915/1204/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська