05 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/4656/24
Провадження № 22-ц/821/13/26
Категорія: 351000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради»,
треті особи: ОСОБА_3 , Черкаська обласна рада, Управління охорони здоров'я Черкаської обласної військової адміністрації,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Нелі Миколаївни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради», треті особи: ОСОБА_3 , Черкаська обласна рада, Управління охорони здоров'я Черкаської обласної військової адміністрації, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок смерті дитини, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2024 року позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом, яким просили суд стягнути з КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 500 000,00 грн та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 500 000,00 грн, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в розмірі 31 789,03 грн, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на виготовлення та встановлення надгробного комплексу у розмірі у розмірі 167 234,08 грн та стягнути КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 14 802,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в період перебування у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий бір», нині - КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір», їх неповнолітня донька ОСОБА_4 , померла.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018251010005863 за фактом смерті дитини було встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків завідувачем ІІІ педіатричного відділення санаторію ОСОБА_3 , яка ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023 у справі № 712/5348/23 була звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, цивільний позов позивачів залишено без розгляду з роз'ясненням потерпілим права звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
Зазначили, що ухвалою від 25.08.2023 у справі № 712/5348/23 встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу головного лікаря Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» Черкаської обласної ради від 29.09.2017 № 175-к/тр, призначена на посаду завідувача ІІІ педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір».
Відповідно до Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря, затвердженого наказом головного лікаря ЧОБД санаторію «Сосновий Бір» від 19.09.2016 № 59, після здійснення дзвінка завідуючому відділенням отримується його призначення, яке фіксується у журналі передачі змін.
17.08.2018 о 22 годині 21 хвилині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, отримала вхідний дзвінок на власний номер мобільного телефону від чергової сестри медичної палатної ІІІ педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_5 , яка повідомила про те, що ОСОБА_4 , звернулася до чергової медсестри зі скаргами на сильний головний біль, при цьому перебувала у збудженому стані, артеріальний тиск становив 160/60 мм. рт.ст., пульс 100 ударів за хвилину.
З огляду на вказане, завідувач ІІІ терапевтичного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_3 , дала вказівку медичній сестрі ОСОБА_5 взяти в неї в кабінеті належний їй лікарський засіб «Корвалол» та дати дівчині випити 15 крапель вказаного препарату, достовірно знаючи, що останній у специфікації лікарських засобів вказаного медичного закладу відсутній та що відповідно до інструкції до вказаного препарату, його не слід застосовувати у педіатричній практиці, тобто даний лікарський засіб не визначався, як лікарський засіб, який можна застосовувати при лікуванні дітей.
Після прийому лікарського засобу «Корвалол» стан ОСОБА_4 не покращився та о 22 годині 43 хвилини за вказівкою лікаря ОСОБА_3 , медичною сестрою ОСОБА_5 викликано швидку медичну допомогу. На момент приїзду бригади медиків Черкаської станції швидкої медичної допомоги о 23 годині 02 хвилини, ОСОБА_4 перебувала без свідомості, об'єктивним оглядом стан оцінено, як дуже важкий, термінальний загальний стан, кома за шкалою Глазго 6-7 балів. Дитину ОСОБА_4 переміщено до карети швидкої медичної допомоги, паралельно викликано реанімаційну бригаду медиків. Проведені реанімаційні заходи позитивного результату не дали, в зв'язку з чим 18.08.2018, о 00 годин 00 хвилин, констатовано біологічну смерть ОСОБА_4 у віці 13 років.
Відповідно до висновку експерта від 10.10.2018 № 03-01/720/88 причиною смерті ОСОБА_4 є анафілактоїдна реакція з розвитком синдрому дискримінованого внутрішньо-судинного згортання, яка привела до поліорганної недостатності. Вищевказана анафілактоїдна реакція могла виникнути від попадання в організм фенобарбіталу, який було виявлено при судово-токсигологічному дослідженні в шлунку та його сліди в тканині печінки і нирки померлої. Наявність в шлунку фенобарбіталу може свідчити про те, що фенобарбітал (як окрема речовина, або в складі якогось лікарського засобу) поступив в організм через рот.
Згідно висновку експерта від 15.03.2019 № 04-01/07 у складі лікарського засобу «Корвалол», який надавався ОСОБА_4 незадовго до її смерті, міститься 18,26 мг фенобарбіталу в 1 мл розчину. Для спричинення анафілактоїдної реакції у ОСОБА_4 могла бути достатньою кількість вжитого препарату фенобарбітал, що обчислюється міліграмами або й навіть долями міліграму. Медичних показань для призначення медичного препарату «Корвалол» не було.
Відповідно до висновку експерта від 15.01.2023 № 08-150/2021/пп, враховуючи клінічну картину, що розвинулася у дитини ОСОБА_4 (головний біль, різко підвищений артеріальний тиск, психомоторне збудження, шаткість ходи тощо), призначення медичного засобу «Корвалол» відбувалося не за показаннями, які визначені виробниками та без урахування протипоказань. Призначення корвалолу не відповідало вимогам до надання медичної допомоги у таких випадках.
З висновку експерта від 08.03.2023 № 22 вбачається, що безпосередньо причиною смерті ОСОБА_4 стала анафілактична (анафілактоїдна) реакція з розвитком дисимінованого внутрішньо-судинного згортання крові та поліорганної недостатності. Надання первинної медичної допомоги ОСОБА_4 працівниками ЧОБД санаторій «Сосновий Бір» відбувалося вірно, за виключенням призначення медичного препарату «Корвалол», якого не слід використовувати в педіатричній практиці і який не входив до специфікації ЧОБД санаторій «Сосновий Бір».
Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді завідувача ІІІ педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір», у період часу з 22 години 21 хвилин до 22 години 43 хвилин 17.08.2018 неналежно виконувала свої професійні обов'язки, а саме не оцінивши належним чином стан пацієнта, призначила заборонений до застосування у педіатричний практиці лікарський засіб «Корвалол», що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті неповнолітньої ОСОБА_4 .
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 140 КК України, а саме неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому. По вказаному провадженню позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані потерпілими.
В позовній заяві, позивачі звертали увагу, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. Тому звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.
Зазначили, що ОСОБА_3 у разі незгоди з підставою закриття кримінального провадження щодо неї згідно ухвали суду від 25.08.2023 у кримінальній справі № 712/5348/23 у зв'язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами, була вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації). ОСОБА_3 не була позбавлена права оскарження ухвали суду від 25.08.2023 у кримінальній справі № 712/5348/23 з таких же підстав. Однак таких дій не вчинила.
В обґрунтування моральної шкоди позивачі посилались на те, що вони є батьками померлої ОСОБА_4 і зазнали фізичних та душевних страждань у зв'язку із втратою близької людини, а саме - дочки, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Втрата їхньої дитини є не зворотною, адже повернути до життя померлу дочку не можливо, а тому дана втрата є найважчою у всіх аспектах.
Зазначили, що внаслідок даної втрати вони страждають психологічними розладами, зумовленими перенесеною ситуацією, а також надалі зазнають пригнічення, роздратування та неможливість змиритись із трагедією, що призвела до суттєвих та непоправних змін у їхньому житті і здоров'ї. Позивачі моральну шкоду оцінюють в 5 000 000 грн.
Вказали, що матеріальна шкода полягає у понесенні збитків на поховання дитини, організацією та проведенням поминальних обідів, встановлення пам'ятнику.
З огляду на викладені обставини, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 31 789,03 грн, а всього 1 031 789,03 грн.
Стягнуто з КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 167 234,08 грн, а всього 1 167 234,08 грн.
Стягнуто з КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи в розмірі 14 802,00 грн.
Стягнуто з КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» судовий збір в сумі 21 990,23 грн.
Мотивація рішення зводиться до того, що судом першої інстанції встановлено наявність дефектів в наданні лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я первинної медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_4 , що мало наслідком продовження прогресування захворювання до настанні її смерті.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції вважав доведеним, що внаслідок не надання неповнолітній ОСОБА_4 своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги відповідачем як лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я порушені права позивачів на належну медичну допомогу та внаслідок смерті дитини завдана матеріальна шкода у розмірі витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок смерті доньки через неналежне надання медичної допомоги позивачам завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних та душевних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, яка є не зворотною, а тому внаслідок даної втрати позивачам об'єктивно завдано значні душевні страждання, зумовлені трагічною ситуацією, яка призвела до суттєвих та непоправних змін у їхньому житті, перебування у постійному напруженому психологічному стані через необхідність тривалий час (більш ніж 6 років) вживати зусиль для притягнення до відповідальності винних осіб у порядку кримінального судочинства, а внаслідок закриття кримінального провадження за строками давності необхідності звертатись до суду щодо захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства.
Враховувавши характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, їх тривалість, зміни в їх звичному способі життя, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивачів, те, що ці страждання у них довічні, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках та неможливість відновити попередній стан позивачів та повернути до життя рідну людину незалежно від часу та зусиль, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі по 1 000 000 грн на користь кожного з позивачів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08.08.2025 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій зазначили, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, оскільки він не відповідає засадам справедливості, виваженості та розумності.
Вказали, що ОСОБА_4 була їх єдиною дитиною, тому її смерть стала подією, яка зруйнувала звичайний світ та позбавила його радісних фарб. Втрата доньки є довічною та не підлягає відновленню, почуття безпорадності та біль утрати приносить їм особливі страждання.
Зазначили, що внаслідок даної втрати, позивачі страждають психологічними розладами, зумовленими перенесеною втратою, а також надалі зазнають пригнічення, роздратування та неможливість змиритись із трагедією, що призвела до суттєвих та непоправних змін у їхньому житті та здоров'ї.
Вважають, що вказані вище обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до ухвалення помилкового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а тому просять змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.07.2025 в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її розмір з 1 000 000 грн до 2 500 000 грн на кожного з позивачів.
18.08.2025 від представника КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Н. М. через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.07.2025 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано на те, що відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про віднесення до витрат на поховання, які підлягають відшкодуванню, витрат на поминальні обіди, оскільки церемонія поминання згідно з положеннями Закону України «Про поховання та похоронну справу» не відноситься до ритуалу поховання.
Зазначила, що судом першої інстанції також безпідставно задоволено позовні вимоги щодо витрат на виготовлення надгробного комплексу, оскільки витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в рахунок фактуру, включено комплект гранітний (стіл та лавку) та інші вироби із граніту та мармуру, що не є надгробним пам'ятником чи його спорудженням.
Щодо стягнення моральної шкоди, вказала, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Вказала, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачами не надано до суду доказів, які б слугували для суду орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а як наслідок для визначення грошового еквівалента таких страждань.
Відзив на апеляційну скаргу
30.10.2025 від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу представника КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Н. М..
У відзиві зазначається, що враховуючи, що відповідачем не ставиться під сумнів сам факт завдання матеріальної та моральної шкоди внаслідок смерті дитини, питання про наявність у позивачів права, а у відповідача обов'язку на відшкодування матеріальної та моральної шкоди не є предметом судового розгляду у суді апеляційної інстанції по даній справі.
Вказали, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення витрат на проведення поминальних обідів є помилковими, оскільки стягуючи вартість витрат на проведення поминальних обідів, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказані заходи є загальновідомими національними традиційними ритуальними обрядами у процесі поховання, а оскільки смерть дитини пов'язана саме з неправомірними діями відповідача, то останній зобов'язаний відшкодувати пов'язану з цим матеріальну шкоду у вигляді витрат на проведення поминальних обідів.
Зазначили, що заперечення відповідача у частині стягнення витрат на виготовлення надгробного комплексу також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 реалізувала своє право на доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підстави позовних вимог, надавши докази понесення витрат на виготовлення надгробного комплексу, натомість відповідач жодних доказів на обґрунтування своїх доводів у цій частині вимог не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 березня 2005 року (т. 1 а.с. 17).
Неповнолітня ОСОБА_4 у серпні 2018 року з метою профілактичного лікування та оздоровлення перебувала у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий бір», нині КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради», що підтверджується Статутом та даними державної реєстрації (т. 1 а.с. 61-63; т. 2 а.с. 4-21).
Відповідно до п. 1.1 Статуту у редакції, затвердженої розпорядженням голови Черкаської обласної ради від 29.03.2016 № 82-р, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, санаторій «Сосновий бір» є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, підпорядкованим Управлінню охорони здоров'я Черкаської облдержадміністрації. Санаторій є юридичною особою з моменту державної реєстрації (п. 2.2 Статуту). Основними завданнями санаторію є, серед іншого, забезпечення в необхідному обсязі висококваліфікованої спеціалізованої стаціонарної (санаторно-курортної) медичної допомоги дітям області (п. 3.1 Статуту). Діти під час перебування у санаторії мають право, серед іншого, на кваліфіковану медичну допомогу в разі захворювання або травмування (п. 4.1 Статуту). Управління санаторієм здійснює головний лікар, який призначається на посаду і звільняється з посади рішенням сесії Черкаської обласної ради за поданням Управління (п. 5.2 Статуту) (т. 2 а.с. 123-133).
З посадової інструкції головного лікаря Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий Бір», затвердженої Директором Департаменту охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації 16.12.201, вбачається, що головний лікар несе відповідальність за належну якість обстеження, лікуванні і виховання дітей ( п. 4.3 посадової інструкції) (т. 2 а.с. 134-137).
Відповідно до Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря, затвердженого наказом головного лікаря ЧОБД санаторію «Сосновий Бір» від 19.09.2016 № 59, чергова медична сестра першочергово має оцінити стан дитини та надати допомогу; при відсутності позитивної динаміки протягом 30 хвилин зателефонувати лікуючому лікарю або завідувачу відділення. Після здійснення дзвінка завідуючому відділенням отримується його призначення, яке фіксується у журналі передачі змін. При стрімкому погіршенні стану - викликати швидку медичну допомогу та повідомити батьків, при госпіталізації - повідомити завідувача відділенням та батьків (т. 2 а.с. 140).
ОСОБА_3 відповідно до наказу головного лікаря Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» Черкаської обласної ради від 29.09.2017 № 175-к/тр, була призначена на посаду завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Мечнікова, 25.
ІНФОРМАЦІЯ_3 неповнолітня ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18 серпня 2018 року (т. 1 а.с.18).
20.08.2018 наказом головного лікаря ЧОБДБ санаторію «Сосновий Бір» № 44 створено комісію зі службового розслідування у складі голови комісії - заступника головного лікаря з МЧ Бичкової Н. Д., членів комісії - завідувача ІІ педіатричного відділення ОСОБА_6 , педагога-організатора ОСОБА_7 , старшої медсестри ІІІ педіатричного відділення ОСОБА_8 , юрисконсульта ОСОБА_9 по розгляду обставин нещасного випадку, який стався з пацієнткою ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки про результат службового розслідування встановлено, що медичний персонал діяв відповідно до існуючих ОСОБА_10 дій персоналу при наданні допомоги; медична допомога була надана відповідно до ситуації, але стрімкий розвиток клініки ускладнив діагностику; медичний персонал своєчасно не повідомив батьків дитини тому, що через стрімкий розвиток клініки вони були задіяні в наданні допомоги (т. 2 а.с. 138-139).
За зверненням ОСОБА_2 щодо надання медичної допомоги доньці ОСОБА_4 під час перебування у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий Бір» 02.10.2018 затверджено висновок за результатами клінічно-експертної комісією Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації (т. 2 а.с. 141-145).
Комісією встановлено, що медична допомога надавалась кваліфікованим медичним персоналом - медичні сестри ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , лікарем-педіатром ОСОБА_3 (п. 10); норматив прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги після виклику о 22 год. 48 хв. не порушено (п. 12); недоліки - своєчасно не повідомлено батьків про стан здоров'я дитини та за рекомендацією завідувача педіатричного відділення дитині надано корвалол, який відсутній у специфікації установи (п. 12).
Відповідно до наказу від 17.10.2018 № 525 «Про виконання рішення клініко-експертної комісії Управління охорони здоров'я ЧОДА від 02.10.2018» наказом по санаторію від 08.10.2018 № 58 завідувачу ІІІ педіатричного відділення ОСОБА_3 винесена догана за недостатній контроль за роботою підлеглого персоналу. Удосконалений та затверджений «Алгоритм дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, у вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря». Затверджений «Алгоритм дій персоналу при підвищенні артеріального тиску у дитини» (т. 2 а.с. 146-148).
Згідно висновку експерта КУ «Черкаське бюро судово-медичної експертизи» № 03-01/720/88 від 10.10.2018 причиною смерті ОСОБА_4 стала анафілактоїдна реакція з розвитком дискримінованого внутрішньо-судинного згортання крові, яка призвела до поліорганної недостатності. Вищевказана анафілактоїдна реакція могла виникнути від попадання в організм фенобарбіталу, який було виявлено при судово-токсикологічному дослідженні (т. 1 а.с.233-238).
Відповідно до висновку № 04-01/07 від 15.03.2019 комісія експертів КУ «Черкаське бюро судово-медичної експертизи» причиною смерті стала анафілактоїдна реакція з розвитком дискримінованого внутрішньо-судинного згортання крові, яка призвела до поліорганної недостатності. Вищевказана анафілактоїдна реакція могла виникнути від попадання в організм фенобарбіталу, який було виявлено при судово-токсикологічному дослідженні. Медична допомога працівниками санаторію «Сосновий бір» надавалась вірно за виключенням призначення медичного препарату «Корвалол», медичних показань для призначення якого не було (т. 1 а.с. 219-231).
Згідно висновку експерта № 08-150/2021/пп від 15.01.2023 комісійної судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (далі ХОБСМЕ) причиною смерті дитини ОСОБА_4 слід вважати дифузні крововиливи під м'які мозкові оболонки тім'яних часток головного мозку та мозочку (субарахноїдальні крововиливи) із заходами у борозни, крововиливами у товщу правої півкулі мозочку з проривом у бічні шлуночки мозку, які ускладнились розвитком набряку-набубнявіння головного мозку та набряку легень, що й призвело до припинення функцій ефективного кровообігу та дихання. … Тобто встановлений судово-медичний діагноз «Анафілактоїдна реакція, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, поліорганна недостатність» не підтверджується об'єктивними судово-медичними даними, а сам, макро- та мікроскопічними морфологічними змінами, що були встановлені при судово-медичному дослідженні, з урахуванням повторного дослідження гістологічного архіву... Наявність чисельної супутньої патології, у тому числі, ймовірної сполучно-тканинної дисплазії, дозволяє припустити, що у дитини могли мати місце судинні мальформації головного мозку, аневризми, які навіть при незначному фізичному перенавантаженні або при падінні на площину могли розірватись/надірватись та стати джерелом кровотечі, або при травматичному пошкодженні судин голови або шиї, проте за наявними судово-медичними даними визначитися щодо джерела внутрішньо мозкової кровотечі не видається можливим через неповноту судово-медичного дослідження від 17.08.2018…. Слід зазначити, що дитину за життя не було скеровано для до обстеження до лікарів: генетика, кардіолога, пульмонолога, невропатолога, аллерголога, ендокринолога, гастроентеролога, що дозволило б вчасно її обстежити, встановити правильний діагноз та призначити адекватне науково обґрунтоване лікування, що могло б завадити настанню смерті дитини. … за інструкцією з Довідника лікарський засобів вказані наступні показання для застосування «Корвалолу»: невроз із підвищеною дратівливістю, безсоння, у комплексній терапії гіпертонічної хвороби та вегетосудинної дистонії, нерізко виражені спазми коронарних судин, тахікардія, спазми кишечнику. Серед протипоказань вказано, серед іншого, дитячий вік до 18 років… Враховуючи клінічну картину, що розвинулась у дитини ОСОБА_4 (головний біль, різко підвищений артеріальний тиск, психо-моторне збудження, шаткість ходи тощо) можна вважати, що призначення медичного засобу відбувалось не за показаннями, які визначені виробниками та без урахування протипоказань. Враховуючи, що препарат не застосовується у педіатричній практиці відсутні дані за його призначення дітям при виказуванні скарг на головний біль, підвищення артеріального тиску. .. Експертною комісією не встановлено причинного зв'язку з прийомом лікарського засобу «Корвалол» та настанням смерті дитини (т. 1 а.с. 153-193).
Також згідно з висновком № 08-150/21-пп комісійної судово-медичної експертизи обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації відповідно до локального Наказу № 59 від 19.09.2016 «Про вдосконалення організації нагляду за дітьми» з метою надання їм своєчасної медичної допомоги, у тому числі, було затверджено Алгоритм дій персоналу при зверненні дитини під час нічного чергування, у вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря. Дії медичного персоналу ЧОДБС «Сосновий бір» при наданні дошпитальної допомоги дитині ОСОБА_4 не відповідали локальному алгоритму дій, що затверджений головним лікарем закладу. А саме, не було у повній мірі зібрано анамнез (характер головного болю, локалізацію); не виміряли температуру тіла, частоту дихання, несвоєчасно викликано бригаду швидкої медичної допомоги та несвоєчасно повідомлено батьків про погіршення стану здоров'я дитини. Тобто, після оцінки стану хворої дитини (свідомість, дихання, пульс, артеріальний тиск) необхідно було негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги. При стрімкому погіршенні стану дитини медичні працівники повинні були надавати невідкладну медичну допомогу (непрямий масаж серця), штучне дихання, тощо) за постійного моніторингу вітальних функцій до прибуття бригади швидкої медичної допомоги. На момент погіршення стану дитини 17.08.2018 о 22 год. 05 хв. лікар знаходився поза межами санаторію. Проте, при дистанційному консультуванні, за наявності скарг на головний біль та підвищення артеріального тиску, препаратами вибору мали бути антигіпертензивні та сечогінні, визначення переліку цих препаратів згідно зі специфікацією не потребує спеціальних знань у галузі судово-медичної експертизи. Медична допомога дитині повинна була надаватись відповідно до вимог протоколу «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладених станах у дітей на шпитальному та дошпитальному етапах», які затверджені Наказом МОЗ України № 437 від 31.08.2004, а саме «Гостре порушення церебрального гомеостазу». Призначення корвалолу не відповідало вимогам до надання медичної допомоги у таких випадках. Таким чином, при наданні медичної допомоги ОСОБА_4 медичними працівниками ЧОДБС були допущені організаційно-тактичні, діагностично-тактичні та лікувально-тактичні помилки, що складались з порушень ведення медичної документації, недостатньо кваліфікованого підходу до визначення симптомів захворювання та встановлення припустимого діагнозу, призначення неадекватного стану дитини лікування, ненадання невідкладної медичної допомоги, що явилось чинниками, які негативно вплинули на перебіг захворювання. Не виключається, що при своєчасному виклику швидкої медичної допомоги та наданні адекватної медичної допомоги життя дитини могло бути збережено.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 22 від 08.03.2023, враховуючи клінічну картину, комісія експертів Бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради дійшла висновку, що у дитини ОСОБА_4 прижиттєво розвинулись внутрішньо-мозкові крововиливи невідомої етіології, з приводу клінічних проявів яких (головний біль, підвищення тиску, порушення поведінки) вона звернулась до медичних працівників ЧОДБС «Сосновий бір», а безпосередньою причиною смерті стала анафілактична (анафілактоїдна) реакція з розвитком дискримінованого внутрішньо-судинного згортання крові та поліорганної недостатності. Надання первинної медичної допомоги ОСОБА_4 працівниками ЧОДБС «Сосновий бір» відбувалось вірно за виключенням призначення медичного препарату «Корвалол», якого не слід використовувати у педіатричній практиці і який не входив до специфікації ЧОДБС «Сосновий бір». Факт вживання даного препарату підтверджений результатами судово-токсикологічної експертизи внутрішніх органів ОСОБА_4 . Найбільш вірогідно, що саме якийсь з компонентів, що входить до складу лікарського препарату «Корвалол» призвів до анафілактоїдної реакції. Дії працівників швидкої медичної допомоги відповідали протоколам надання медичної допомоги та не призвели до погіршення стану хворої і її смерті. Враховуючи швидкість розвитку анафілактичної реакції першочерговий виклик реанімобіля, а не фельдшерської бригади, не вплинув би на стан ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 194-217) .
30.05.2023 у кримінальному провадженні за № 12018251010005863 до суду було скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України (т. 1 а.с. 19-33).
У вказаному кримінальному провадженні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані потерпілими та пред'явили цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди (т. 1 а.с. 102).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023 у справі № 712/5348/23 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018251010005863 від 18.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 140 КК України закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду (т. 1 а.с. 34-37).
Також, вищевказаною ухвалою встановлено, що 17.08.2018 о 22 год. 21 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отримала вхідний дзвінок на власний номер мобільного телефону НОМЕР_3 від чергової сестри медичної палатної третього педіатричного відділення ЧОБД санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_5 , яка повідомила про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебувала на лікуванні в ЧОБД санаторій «Сосновий Бір», звернулася до чергової медсестри зі скаргами на сильний головний біль, при цьому перебувала у збудженому стані, артеріальний тиск становив 140/60 мм. рт.ст., пульс 100 ударів за хвилину.
Завідувач третього терапевтичного відділення ЧОБД санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_3 , дала вказівку медичній сестрі ОСОБА_5 взяти в неї в кабінеті належний їй лікарський засіб «Корвалол» та дати дівчині випити 15 крапель вказаного препарату, який у специфікації лікарських засобів вказаного медичного закладу був відсутній та відповідно до інструкції до вказаного препарату було передбачено, що його не слід застосовувати у педіатричній практиці, тобто даний лікарський засіб не визначався, як лікарський засіб, який можна застосовувати при лікуванні дітей (осіб, які не досягли 18-річного віку).
Після прийому лікарського засобу «Корвалол» стан ОСОБА_4 не покращився та о 22 год. 43 хв. за вказівкою лікаря ОСОБА_3 , медичною сестрою ОСОБА_5 викликано швидку медичну допомогу.
На момент приїзду бригади медиків Черкаської станції швидкої медичної допомоги о 23 год. 02 хв., ОСОБА_4 перебувала без свідомості, об'єктивним оглядом стан оцінено, як дуже важкий, термінальний загальний стан, кома за шкалою Глазго 6-7 балів. ОСОБА_4 переміщено до карети швидкої медичної допомоги, паралельно викликано реанімаційну бригаду медиків. Проведені реанімаційні заходи позитивного результату не дали, в зв'язку з чим 18.08.2018, о 00 год. 00 хв., констатовано біологічну смерть ОСОБА_4 у віці 13 років.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2024 ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023, якою звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу провадженням закрито, - змінено в частині розподілу процесуальних витрат. Виключено з мотивувальної та резолютивної частини ухвали суду посилання суду на стягнення процесуальних витрат за проведення судових експертиз з обвинуваченої ОСОБА_3 . В решті ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023 щодо ОСОБА_3 - залишено без змін (т. 1 а.с 38-40).
На підтвердження матеріальних витрат на поховання доньки та організацію ритуальних послуг позивачем надано договір-замовлення № 571 від 18.08.2018 на організацію та проведення поховання на суму 5 905,65 грн, накладна на придбання труни від 18.08.2018 на суму 6 312,35 грн, рахунки від 19.08.2018 на суму 8 960 грн, 26.09.2018 на суму 4 211 грн, від 28.09.2018 на суму 6 400 грн на оплату поминальних обідів (т. 1 а.с. 41, 43, 46, 47, 48).
Відповідно до договору на виготовлення надгробного комплексу № 2 від 20.10.2018 укладеного між ФОП ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , виконавець бере на себе зобов'язання виготовлення надгробного комплексу відповідно до замовлення (п. 1.1.). Загальна вартість договору, яку замовник сплачує виконавцю становить 167 234,08 грн (п. 2.1.) (т. 1 а.с. 49-50).
З рахунку-фактури № СФ-0000018 від 19.10.2018 виписаного на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що загальна сума до сплати становить 167 234,08 грн (т. 1 а.с. 51).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 30.04.2019 ФОП ОСОБА_12 надало ОСОБА_2 наступні послуги: виготовлення надгробного комплексу; бетонне змощення місця поховання; встановлення гранітної конструкції на бетонне змощення; встановлення надгробного пам'ятника. Загальна вартість послуги становить 167 234,08 грн (т. 1 а.с. 54).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та їх представника - адвоката Конопатського О. О., представника КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Н. М., представника третьої особиОСОБА_3 - адвоката Дрогомана О. О., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду позивачами оскаржується в частині розміру стягнутої на їх користь моральної шкоди, а відповідачем - в цілому.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на поминальні обіди не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 7 ст. 128 КПК України визначено, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. п. 8, 9 ч. 2 ст.16 ЦК України).
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19).
Виходячи з положень ст. ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
Абзац 2 ч. 4 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Аналіз положень ст. ст. 11, 23 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов'язків. Це є одним з випадків, коли суб'єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов'язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи-підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов'язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов'язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.
У справі встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 у серпні 2018 року з метою профілактичного лікування та оздоровлення перебувала у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий бір», нині КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради», що підтверджується Статутом та даними державної реєстрації.
ОСОБА_3 відповідно до наказу головного лікаря Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» Черкаської обласної ради від 29.09.2017 № 175-к/тр, була призначена на посаду завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Мечнікова, 25.
ІНФОРМАЦІЯ_3 неповнолітня ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18 серпня 2018 року.
30.05.2023 у кримінальному провадженні за № 12018251010005863 до суду було скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023 у справі № 712/5348/23 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018251010005863 від 18.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 140 КК України закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду.
Слід зазначити, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не є реабілітуючими підставами.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної, є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.
За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) зазначив, що у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Із ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023 у справі № 712/5348/23 вбачається, що на момент вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, що підтверджено матеріалами кримінального провадження, остання перебувала на посаді завідувача ІІІ педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір».
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018251010005863 за фактом смерті дитини було встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків завідувачем ІІІ педіатричного відділення санаторію ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.
Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 у справі № 398/571/15ц зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінальнокараного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 була обізнана щодо характеру прийняття відповідного процесуального рішення суду, зокрема, те, що підстави прийняття такого рішення суду мають нереабілітуючий характер, і висловила свою згоду на таке закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави. Більш до того, суд звертає увагу, що під час досудового розслідування ОСОБА_3 не зверталась до слідчого судді зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України та не оскаржувала повідомлення про підозру.
Суд зазначив, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодування заподіяної її діяннями шкоди.
Подання клопотання про закриття кримінального провадження за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є правом обвинуваченого, однак це не спростовує нереабілітуючий характер відповідної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Виправдувального вироку у кримінальному провадженні немає, а закриття справи у зв'язку з закінченням строку давності не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17, 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19.
У цій справі обов'язок щодо спростування доводів позивачів та доведення відсутності вини ОСОБА_3 у завданні нею шкоди покладається на сторону відповідача та третіх осіб (оскільки вони заперечували проти позовних вимог), які будь-яких належних та допустимих доказів на спростування презумпції вини заподіювача шкоди та позиції позивачів не надали.
З урахуванням встановлених обставин справи, на підставі досліджених письмових доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачами доведено наявність факту заподіяння їм діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов'язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець заподіювача шкоди) моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою, смертю їхньої дитини, є безпосередній причинний зв'язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.
З урахуванням обставин справи, а також того, що настала смерть неповнолітньої дитини позивачів ОСОБА_4 , внаслідок саме недбалого ставлення завідувачем ІІІ педіатричного відділення санаторію ОСОБА_3 до своїх професійних обов'язків, тяжкі наслідки такої втрати для позивачів, як батьків, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсяг фізичних та душевних страждань, їх тривалість - суд першої інстанції обґрунтовано вважав розумною і допустимою суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн кожному, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі зазначається, що з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги. Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо.
Щодо заявлених позивачами вимог про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді компенсації витрат на поховання в розмірі 31 789,03 грн, витрат на виготовлення та встановлення надгробного комплексу у розмірі у розмірі 167 234,08 грн, витрат на проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 14 802,00 грн слід зазначити наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Під час розгляду справи встановлена протиправність дій завідувача ІІІ педіатричного відділення санаторію ОСОБА_3 , наслідком зазначених дій є настання смерті дитини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_4 , та визнані потерпілими у кримінальному провадженні № 12018251010005863 за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
У ст. 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
В той час в незалежності від наявності вини у особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого виникає обов'язок на відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на поховання, позивачем ОСОБА_1 надано до суду договір-замовлення № 571 від 18.08.2018 на організацію та проведення поховання на суму 5 905,65 грн, накладна на придбання труни від 18.08.2018 на суму 6 312,35 грн, рахунки від 19.08.2018 на суму 8 960 грн, 26.09.2018 на суму 4 211 грн, від 28.09.2018 на суму 6 400 грн на оплату поминальних обідів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.
Згідно листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19 листопада 2003 року № 193 про Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації під поховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.
Зі змісту вищенаведеної норми слідує, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 554/1793/15-ц.
Позивач ОСОБА_1 вказує про те, що розмір понесених ним витрат на проведення поминальних обідів становить 19 571 грн.
Колегія суддів апеляційного суду, акцентує увагу, що проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19 листопада 2003 року № 193, тому вказані витрати у зв'язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат до поховання.
Оскільки, поминальний обід не передбачений чинним законодавством України, він здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, не відносяться до облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, тому суд апеляційної дійшов висновку, що поминальний обід не відноситься до витрат на поховання, а тому його вартість не підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на проведення поминальних обідів у розмірі 19 571 грн.
Щодо витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Відповідно до договору на виготовлення надгробного комплексу № 2 від 20.10.2018 укладеного між ФОП ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , виконавець бере на себе зобов'язання виготовлення надгробного комплексу відповідно до замовлення (п. 1.1.). Загальна вартість договору, яку замовник сплачує виконавцю становить 167 234,08 грн (п. 2.1.).
З рахунку-фактури № СФ-0000018 від 19.10.2018 виписаного на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що загальна сума до сплати становить 167 234,08 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 30.04.2019 ФОП ОСОБА_12 надало ОСОБА_2 наступні послуги: виготовлення надгробного комплексу; бетонне змощення місця поховання; встановлення гранітної конструкції на бетонне змощення; встановлення надгробного пам'ятника. Загальна вартість послуги становить 167 234,08 грн.
Зазначаючи в апеляційній скарзі про безпідставність задоволення позовних вимог в частині витрат на виготовлення надгробного комплексу, відповідач посилається на рішення суду першої інстанції від 18.03.2022, разом з тим у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України лише висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховує суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір в даній частині, врахувавши докази надані ОСОБА_2 , відсутність будь-яких доказів зі сторони відповідача, наданих на спростування заявленого нею розміру, не зазначення граничного розміру визначеного, зокрема в процесі експертної оцінки опосередкованих границь вартості надмогильних пам'ятників на цвинтарях м. Черкаси споруджених на відповідну дату, проведеного за порівняльним підходом аналізу ринків пам'ятників, визначив даний розмір матеріальної шкоди фактичною вартістю матеріалів та робіт на виготовлення пам'ятника.
За наявних у справі доказів апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в приведеній частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv.UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 , зменшивши суму стягнення з 31 789,03 грн (на 19 571 грн) до 12 218,03 грн, відповідно зменшивши загальний розмір шкоди стягнутої на користь ОСОБА_1 з 1 031 789,03 грн до 1 012 218,03 грн.
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги представника КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Н. М., зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 та не зазначення в оскаржуваному рішенні на чию користь стягується з відповідача судовий збір, рішення в частині стягнення судового збору за розгляд справи судом першої інстанції підлягає скасуванню зі стягненням з відповідача на користь держави судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 21 530,63 грн.
Ураховуючи, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є звільненими від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), апеляційну скаргу представника КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Н. М.задоволено частково, а рішення суду змінено, то судовий збір, який слід компенсувати відповідачу за рахунок держави за подання апеляційної скарги складає 2 314, 25 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» - адвоката Гармаш Нелі Миколаївни - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2025 року змінити в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, зменшивши суму стягнення з 31 789,03 грн до 12 218,03 грн, відповідно загальний розмір шкоди з 1 031 789,03 грн до 1 012 218,03 грн.
В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2025 року - залишити без змін.
Скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2025 року в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь Державного бюджету судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 21 530,63 грн.
Компенсувати Комунальному некомерційному підприємству «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» з Державного бюджету суму судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2 314, 25 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков