10 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/20585/25
Провадження № 22-ц/4815/326/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевич С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Маринич В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2025 року у складі судді Першко О.О., постановлену в м. Рівне,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 63 687 гривень 50 копійок. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в дохід держави судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями законодавства, які передбачають, що сторона, яка має намір заявити вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, повинна надати відповідні докази таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, та обґрунтована тим, що ні позивач, ні його представник адвокат Синюк С.Л. не подавали заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про те, що докази щодо розміру правничої допомоги буде подано після рішення суду, а заява про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, представник позивача Синюк С.Л. сформував в системі «Електронний суд» 10 листопада 2025 року, яка зареєстрована судом 11 листопада 2025 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення по справі.
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Синюк Станіслав Леонідович оскаржив його в апеляційному порядку. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в порушення вимог ЦПК України суд неправомірно відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, докази понесення яких були надані суду із зазначенням детального опису обсягу наданих послуг та зазначенням їх вартості. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити судове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Країна» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування, за результатами розгляду якої ухвалено рішення від 07 листопада 2025 року про задоволення позовних вимог: стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 63 687 гривень 50 копійок; стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в дохід держави судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок.
10 листопада 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Синюком Станіславом Леонідовичем у системі «Електронний суд» сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла до суду 11 листопада 2025 року, де він просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання часових меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд вказує, що вказівка у частині восьмій статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед ухваленням судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Судом встановлено, що ні позивач ОСОБА_1 , ні його представник адвокат Синюк Станіслав Леонідович не подавали заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про те, що докази щодо розміру правничої допомоги буде подано після рішення суду. Заява про відшкодування витрат на правову допомогу була сформована адвокатом Синюком Станіславом Леонідовичем у системі «Електронний суд» 10 листопада 2025 року (судом зареєстровано 11 листопада 2025 року), тобто після того як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі.
Зазначення у позовній заяві про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат не може розцінюватись як подання стороною в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України заяви про те, що докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Оскільки місцевий суд, ухвалюючи судове рішення у справі, вирішив питання щодо розподілу підтверджених доказами судових витрат (у вигляді судового збору), та зважаючи на те, що у передбаченому законом порядку, в строк та процесуальній формі апелянтом не подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, а тому відмова у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу є законною та обґрунтованою.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового
рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.