Справа № 161/21079/24 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/206/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.
11 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Киці С. І., Здрилюк О. І.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про повернення коштів та списання заборгованості з рахунку за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року,
У листопаді 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 20.09.2021 року, відповідно до якої отримав кредит в розмірі 20000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank».
Вказував, що своїм підписом в анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що, підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в Анкеті позичальник підтвердив, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Також указував, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання за договором та станом на 05 вересня 2024 року заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 18446,49 грн.
На підставі наведеного АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 18446,49 грн згідно з договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.09.2021 року та понесені судові витрати по справі.
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Унівесал Банк» про повернення коштів та списання заборгованості за рахунком.
Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що ним 20 вересня 2021 року було укладено договір з АТ «Універсал Банк» на відкриття карткового рахунку «Монобанк», проте будь-яких кредитних коштів від позивача він не отримував, а кошти в розмірі 20000 грн переведені на відкритий рахунок на підставі шахрайських операцій 24 вересня 2023 року, після чого з даного рахунку незаконно списано більше 16000 грн в онлайн казино «Космолот».
Вказував, що він не має жодного відношення до зазначених переказів та після виявлення ним шахрайських операцій відразу звернувся до банку та до поліції, у зв'язку з чим за даним фактом відкрито кримінальне провадження.
Відтак, вважав, що у нього відсутній обов'язок по сплаті заборгованості за кредитним договором, а його права підлягають захисту в судовому порядку.
На підставі наведеного просив суд зобов'язати АТ «Універсал Банк» повернути йому 38,90 грн на банківський рахунок та списати з даного рахунку нараховану заборгованість у повному обсязі, яка на даний момент визначається банком у розмірі 18446,49 грн. Покликався на виявлені досудовим розслідуванням факти, які свідчать, що невстановлені особи, які своїми шахрайськими діями ініціювали списання коштів з його рахунку, діяли з місць позбавлення волі в Житомирській області.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано АТ «Універсал Банк» повернути ОСОБА_1 38 грн 90 коп на банківський рахунок № НОМЕР_1 шляхом їх відновлення на банківському рахунку.
Зобов'язано АТ «Універсал Банк» списати з банківського рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , нараховану заборгованість в розмірі 18446 грн 49 коп.
Не погодившись із даним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, а первісний позов задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги істотні обставини, які прямо підтверджують, що протиправне списання коштів та формування заборгованості відбулося внаслідок неналежних дій самого відповідача, який порушив вимоги законодавства та правила безпеки користування банківськими послугами.
Позивач за первісним позовом звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21, в якій вказано, що встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. Покликається на те, що якщо користувач розголосив такі дані, ризики несе він, а якщо не доведено, що розголос мав місце,- ризики лежать на банку.
Вказує, що повідомлення відповідачем номера картки та строку її дії третім особам - це розголошення інформації, що дозволяє ініціювати платіжні операції. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначена інформація не дає змогу ініціювати платіжні операції та не спростовує твердження про шахрайські дії невстановлених осіб. Такий висновок є необґрунтованим, суперечить фактичним даним справи та порушує норми права.
Вважає, що саме дії відповідача створили можливість для вчинення таких шахрайських дій, а тому наслідки не можуть бути покладені на банк.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає її безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду в даній справі вважає повністю законним та обгрунтованим. Зазначає, що оскільки будь-яких нових аргументів та доводів в апеляційній скарзі, крім тих, які були наведені позивачем раніше, в апеляційній скарзі не вказано, тому всі його заперечення по суті справи на докази позивача наявні в матеріалах зустрічної позовної заяви. Просить рішення суду в даній справі залишити в силі.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явились, хоча були належним чином повідомленими про дату та час розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому, враховуючи належне повідомлення учасників процесу, відсутність будь-яких клопотань про поважність підстав їх відсутності та норми ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у їх відсутності.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодними доказами не підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 в період списання спірних грошових коштів своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Навпаки, матеріали кримінального провадження містять достатньо даних про те, що шахрайські дії щодо списання коштів з рахунку ОСОБА_1 вчинено третіми особами, а не відповідачем.
Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд вважав, що у даному випадку позивач на підставі ст. 1073 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов'язаний повернути на банківський рахунок відповідача кошти в розмірі 38,90 грн. Відтак, відповідач , як споживач послуг банку, належно довівши факт списання не з його вини спірних коштів третім особам внаслідок шахрайських дій, звільняється від обов'язку повернути ці кошти банку та відсотки за їх користування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 20 вересня 2021 року.
Договір про надання банківських послуг між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у т.ч. Анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний застосунок, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .
На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні на його ім'я із встановленням кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та руху коштів по картці, ОСОБА_1 користувався отриманою карткою без встановлення кредитного ліміту з використанням власних коштів з 20 вересня 2021 року та станом на 24 вересня 2023 року залишок на рахунку відповідача становив 38,90 грн власних коштів (а.с. 7-12 т.1).
Разом з тим, із руху коштів по картці відповідача від 05 вересня 2024 року вбачається, що 24 вересня 2023 року о 18:31 год. на дану картку встановлений кредитний ліміт в розмірі 20000 грн та в період з 18:38 год. до 18:41 год. здійснено три операції по списанню готівки на рахунок «Космолот» в розмірі 16200 грн. (а.с. 8 т.1).
У свою чергу позивач вважає, що зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконав повністю, однак, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором станом на 05 вересня 2024 року, яка складає 18446,49 грн. (а.с. 7 т.1).
Із матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 розмістив оголошення на інтернет сайті «ОЛХ» щодо продажу котла, а 24 вересня 2023 року на прохання потенційного покупця вказав останньому номер своєї картки для перерахунку коштів (а.с. 88-97).
В подальшому в той же день о 18:25 год. відповідачу зателефонувала невідома особа, яка повідомила, що діє від імені фірми, яка купує його товар, займається переведенням коштів на наданий ним банківський рахунок та просить залишатись на лінії, поки здійснюється переказ коштів. Дана розмова тривала 21 хв.
Також встановлено, що в даний період часу, з 18:31 год. до 18:41 год. шляхом вчинення несанкціонованих шахрайських дій на картковий рахунок «Універсал Банк» відповідача було оформлено кредит на суму 20000 грн та в цей же час перераховано трьома переказами на DPAY*COCMOLOT.UA на загальну суму 16200 грн (а.с. 8 т.1).
Про даний факт невідкладно в цей же день - 24 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_1 повідомив банк та звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
24 вересня 2023 року Луцьким РУП ГУНП у Волинській області внесено до ЄРДР запис про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України (а.с. 85 т.1).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході проведення слідчих дій достовірно встановлено, що номери телефонів, з яких телефонували відповідачу, на момент вчинення злочину фіксувалися за базовими станціями за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим перекваліфіковано кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України та передано матеріали кримінального провадження за підсудністю до Бердичівського РУП ГУНП в Житомирській області для продовження розслідування та встановлення осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення (а.с. 197-248 т.1).
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частин 1-3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.
Відповідно до пунктів 2-5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.
Платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.
Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
Згідно із п. 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно з вимогами пп.143-144, 148 розділу 7 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Нацбанку України № 164 від 29.07.2022, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), включаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов'язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.
Емітент зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.
Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України "Про платіжні послуги".
Відповідно ж до п.172 розділу 10 вказаного Порядку емітент/еквайр зобов'язаний здійснювати моніторинг платіжних операцій, здійснених із використанням платіжних інструментів, відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій, суб'єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.
Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, а також у постановах від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23, від 13.02.2025 у справі № 947/24403/23, від 02 квітня 2025 року у справі №761/43146/21 та від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 вказано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Таким чином, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають вказані обставини. У разі недоведеності цих обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
У постанові Верховного Суду від 9 липня 2025 року у справі № 489/4939/23 (пункт 32) зазначається, що повідомлення клієнтом чотирьох останніх цифр банківської картки у телефонній розмові незнайомцю, який про це попросив, не можна кваліфікувати як сприяння у вчиненні шахрайства. Надання такої інформації внаслідок обману, після чого відбулося заволодіння коштами клієнта, не є формою сприяння останнім у вчиненні шахрайських дій, спрямованих на несанкціоноване зняття коштів із банківського рахунку. Так само не підтверджує таке сприяння повідомлення банком коду для зміни персональних даних. Тому за таких обставин помилковим буде висновок про сприяння клієнтом поширенню інформації, яка надала змогу ініціювати платіжні операції, а також утраті коштів із його банківського рахунку.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом у даній справі правильно встановлено, що банк, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, не довів вину відповідача у вказаних операціях.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що банк не підтвердив належними та допустимими доказами обставин, які би безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за кредитною карткою, його особового рахунку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо списання з його карткового рахунку грошових коштів, а тому у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким відповідач не отримував кошти, слід відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а в значній мірі зводяться до переоцінки доказів.
Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 11 лютого 2026 року - дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: