Справа № 154/4291/24 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А.
Провадження № 22-ц/802/164/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
03 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
прокурора Присяжнюк І.Б.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Володимирської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції до Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання цивільно-правового договору про надання послуг, додаткової угоди до цивільно-правового договору про надання послуг недійсними та стягнення вартості послуг отриманих на підставі цивільно-правового договору та додаткової угоди до договору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 27 листопада 2025 року,
Прокурор Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції звернувся з позовом до КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання цивільно-правового договору про надання послуг, додаткової угоди до цивільно-правового договору про надання послуг недійсними та стягнення вартості послуг отриманих на підставі цивільно-правового договору та додаткової угоди до договору.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.08.2023, яка набрала законної сили 29.08.2023 (справа № 154/3249/23), директора комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Зокрема, ОСОБА_2 , будучи директором комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія зазначеного Закону, не повідомив у встановлених цим Законом випадках та порядку Володимирську міську раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 З У «Про запобігання корупції».
Згідно з розпорядженням Володимир-Волинського міського голови №54-р від 16.02.2022 «Про призначення директора комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради, ОСОБА_2 призначено на посаду директора комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради.
Згідно з контрактом, укладеним між Володимир-Волинською міською радою в особі голови ради, ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2 , директор зобов'язується безпосередньо та через адміністрацію здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна. Керівник, який уклав контракт є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства передбачених актами законодавства, статутом підприємства. Окрім цього, керівник підприємства у межах компетенції видає накази та інші акти, обов'язкові для виконання всіх підрозділів.
Рішенням Володимирської міської ради №15/34 від 27.07.2022 «Про перейменування комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради та внесення змін до статуту» комунальне підприємство «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради перейменоване у комунальне підприємство «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради.
01.09.2022 Володимирською міською радою в особі міського голови та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до контракту щодо внесення змін до назви підприємства, юридичної адреси, органу управління майном, відомостей про керівника комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради.
Протоколами про адміністративні правопорушення № 230, 231, 232, 233 від 28.07.2023, зафіксовано, що директор КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради Лисюк Р.П. уклав з громадянкою ОСОБА_1 цивільно-правовий договір №48 від 19.06.2023 про надання послуг з виконання малярних робіт на дитячих майданчиках за адресами: АДРЕСА_1 , 136, 113, 142/1, АДРЕСА_2 на загальну суму 6 700 гривень.
В подальшому директор КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради Лисюк Р.П. уклав додаткову угоду №1 від 29.06.2023 до цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023, на підставі якої сторони погодили збільшення винагороди ще на 14 542,23 гривень та 30.06.2023 на підставі акту приймання-передачі наданих послуг громадянці ОСОБА_1 оплачено виконання малярних робіт на загальну суму 21 242,23 гривень.
Згідно з даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Директор КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради Лисюк Р.П. уклав цивільно-правовий договір про надання послуг з громадянкою ОСОБА_1 №48 від 19.06.2023.
Таким чином, встановлено та підтверджено сімейний (родинний) зв'язок між директором КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради Лисюком Р.П. та громадянкою ОСОБА_1 , які є близькими особами відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дію та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що підтверджено вищезазначеним судовим рішенням.
Вказує, що за наведених обставин, цивільно-правовий договір №48 від 19.06.2023 з додатковою угодою №1 від 29.06.2023 підлягають визнанню судом недійсними з підстав їх невідповідності інтересам держави та суспільства у відповідності до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 2 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки останні укладені всупереч встановленого законодавством господарського порядку, зокрема вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».
З огляду на те, що ОСОБА_2 , будучи директором КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.08.2023, яка набрала законної сили 29.08.2023 притягнутий до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, його умисел на вчинення вищевказаного правочину від імені комунального підприємства, який суперечить інтересам держави та суспільства, в силу положень ч.ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 є іншою стороною оспорюваних правочинів, їй достовірно було відомо, що вона являється сестрою ОСОБА_2 , який і укладає з нею від імені комунального підприємства цивільно-правові договори за бюджетні кошти.
Відповідно остання не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів та того, що укладені цивільно-правові договори суперечать вимогам антикорупційного законодавства, інтересам держави та суспільства.
Укладення оспорюваних цивільно-правових договорів ОСОБА_2 зі своєю сестрою, спрямоване ні на що інше, як на збагачення власної родини, всупереч інтересам держави та суспільства.
Таким чином, враховуючи, що оскаржувані цивільно-правові договори виконані обома сторонами, все одержане ними за договором, що суперечить інтересам держави та суспільства, на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, підлягає стягненню в дохід держави.
ОСОБА_1 на виконання умов оскаржуваних цивільно-правових договорів отримала грошові кошти у сумі 21 242, 23 гривень, у зв'язку із чим вказані кошти підлягають стягненню з останньої в дохід держави.
КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради на виконання умов оскаржуваних цивільно-правових договорів отримано послуги у вигляді малярних робіт, у зв'язку із чим стягненню в дохід держави підлягає вартість отриманих за цивільно-правовими договорами послуг в сумі 21 242, 23 гривень (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Просить визнати недійсним цивільно-правовий договір про надання послуг №48 від 19.06.2023, укладений між КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради та ОСОБА_1 .. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.06.2023 до цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023, укладеного між КП«Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради та ОСОБА_1 .. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 21 242, 23 гривень, отриманих на підставі цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023 та додаткової угоди №1 від 29.06.2023 до нього. Стягнути з КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради в дохід держави вартість послуг, отриманих на підставі цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023 та додаткової угоди №1 від 29.06.2023 до нього, в розмірі 21 242, 23 гривень.
Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 27 листопада 2025 року позов задоволено.
Ухвалено визнати недійсним цивільно-правовий договір про надання послуг №48 від 19.06.2023, укладений між КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради та ОСОБА_1 .
Ухвалено визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.06.2023 до цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023, укладеного між КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 дохід держави 21 242, 23 гривень, отриманих на підставі цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023 та додаткової угоди №1 від 29.06.2023 до нього за виключенням податків та загальнообов'язкових зборів, які утримані з цієї суми.
Стягнуто з КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради в дохід держави вартість послуг, отриманих на підставі цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023 та додаткової угоди №1 від 29.06.2023 до нього, в розмірі 21 242, 23 гривень
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Заслухавши прокурора, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.08.2023, яка набрала законної сили 29.08.2023 (справа № 154/3249/23), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до розпорядження Володимир-Волинського міського голови №54-р від 16.02.2022 «Про призначення директора комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради Лисюка Р.П. призначено на посаду директора комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради.
Згідно з контракту, укладеного між Володимир-Волинською міською радою в особі голови ради, ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2 , директор зобов'язується безпосередньо та через адміністрацію здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна. Керівник, який уклав контракт є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства передбачених актами законодавства, статутом підприємства. Окрім цього, керівник підприємства у межах компетенції видає накази та інші акти, обов'язкові для виконання всіх підрозділів.
Рішенням Володимирської міської ради №15/34 від 27.07.2022 «Про перейменування комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради та внесення змін до статуту» комунальне підприємство «Управляюча житлова компанія» Володимир-Волинської міської ради перейменоване у комунальне підприємство «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради.
01.09.2022 Володимирською міською радою в особі міського голови та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до контракту щодо внесення змін до назви підприємства, юридичної адреси, органу управління майном, відомостей про керівника комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради.
19.06.2023 директор КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради Лисюк Р.П. уклав цивільно-правовий договір про надання послуг з громадянкою ОСОБА_1 №48 про надання послуг з виконання малярних робіт на дитячих майданчиках за адресами: АДРЕСА_1 , 136, 113, 142/1, АДРЕСА_2 на загальну суму 6 700 гривень.
В подальшому директор КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради Лисюк Р.П. уклав додаткову угоду №1 від 29.06.2023 до цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023 на підставі якої сторони погодили збільшення винагороди ще на 14 542,23 гривень та 30.06.2023 на підставі акту приймання-передачі наданих послуг громадянці ОСОБА_1 оплачено виконання малярних робіт на загальну суму 21 242,23 гривень.
Згідно з даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дію та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що підтверджено вищезазначеним судовим рішенням.
Володимирською окружною прокуратурою 25.04.2024 до Національного агентства з питань запобігання корупції направлено лист, у якому повідомлено уповноважений орган про невідповідність цивільно-правового договору №48 від 19.06.2023 з додатковою угодою №1 від 29.06.2023 інтересам держави та суспільства у зв'язку із тим, що останні укладені внаслідок порушення антикорупційного законодавства.
Національне агентства з питань запобігання корупції листом від 21.05.2024 №30-10/36319-24 проінформувало окружну прокуратуру про те, що агентство не готувало та не планує здійснювати підготовку позовних заяв про визнання недійсним вищенаведених договорів та укладених в умовах реального конфлікту інтересів. Зазначено, що агентство не вбачає підстав для вжиття у межах власних повноважень заходів реагування щодо стягнення коштів за фактами, встановленими судом у справі №154/3249/23.
Оплата за цивільно-правовим договором №48 від 19.06.2023 з додатковою угодою №1 від 29.06.2023 на суму 21 242, 23 гривень підтверджується зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки за червень 2023 року та розрахунком заробітної плати згідно з ДБН за червень 2023 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2023.
ОСОБА_1 на виконання умов оскаржуваних цивільно-правових договорів перераховано грошові кошти у сумі 21 242, 23 гривень, у зв'язку із чим вказані кошти підлягають стягненню з останньої в дохід держави.
Предметом спору в даній справі є вимога прокурора про визнання недійсними цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023, та додаткової угоди №1 від 29.06.2023 до цивільно-правового договору про надання послуг №48 від 19.06.2023, як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільству, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цих договорів, шляхом стягнення коштів, отриманих за результатами виконання цього договору з відповідачів в дохід державного бюджету на підставі ч.3 ст. 228 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-422а14 зазначено, що за правилами частин першої та другої статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Так, статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК).
Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19 грудня 2025 року № 922/3456/23 уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, та вказала, що при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що самі правочини за своєю суттю є протиправними, спрямованими на порушення інтересів держави та суспільства.
Прокурор в даній цивільній справі не довів, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботу неналежної якості.
В судовому засіданні встановлено, що будь-яких зауважень щодо якості виконаної ОСОБА_1 роботи згідно оспорюваних договорів, не було. Прокурор не заперечував та не оспорював співмірність вартості роботи та суму, яка була виплачена ОСОБА_1 ..
З врахуванням наведеного необхідно дійти висновку, що оспорювані правочини мали господарську мету (відремонтувати дитячі майданчики), отриманий результат відповідає предмету договору, відсутні докази завдання шкоди державі.
Аналізуючи зміст осопрюваних договорів та пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку, що держава, зокрема КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, не зазнала жодних втрат, а отримала послугу, яка нею замовлена, у вигляді малярних робіт на дитячих майданчиках та відповідно оплатила такі роботи.
В свою чергу в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що перебуваючи тимчасово без роботи, мала на меті виключно отримати роботу та заробіток для існування. Укладаючи оспорювані договори, не знала та не передбачала про наявність правової заборони на укладення між нею та рідним братом таких угод, жодних корисливих цілей не переслідувала. Такі пояснення відповідача прокурором не спростовані.
З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням антикорупційного законодавства та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Сам по собі факт порушення керівником ЖК «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради ЗУ «Про запобігання корупції» не свідчить про антисоціальну спрямованість правочину, оскільки судом встановлено, що відбулось реальне виконання договору та відсутня шкода, яка заподіяна державі.
Ураховуючи наведені обставини справи, норми законодавства апеляційний суд доходить висновку про недоведеність позивачем заявлених ним вимог про визнання цивільно-правового договору про надання послуг, додаткової угоди до цивільно-правового договору про надання послуг недійсними та стягнення вартості послуг отриманих на підставі цивільно-правового договору та додаткової угоди до договору, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, то судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5450, 40 гривень підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 . Волинською обласною прокуратурою.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 27 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові прокурора Володимирської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції до Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання цивільно-правового договору про надання послуг, додаткової угоди до цивільно-правового договору про надання послуг недійсними та стягнення вартості послуг отриманих на підставі цивільно-правового договору та додаткової угоди до договору - відмовити.
Стягнути з Волинської обласної прокуратури в користь ОСОБА_1 5450, 40 гривень сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: