печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4065/26-к
12 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про про скасування арешту майна,
Короткий виклад доводів клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 у справі № 757/47317/25-к, у кримінальному провадженні № 42024000000001403 від 20.12.2024, яке буловилучене 23.09.2025 в ході обшуку індивідуального банківського сейфу (скриньки) НОМЕР_1 у відділенні № 2 АТ «ПУМБ» в м. Вінниця, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), будинок 38, а саме:
- банкноти схожі на грошові кошти долари США у кількості 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) купюр номіналом 100 (сто) доларів США, загальною сумою 140500 (сто сорок тисяч п'ятсот) доларів США;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 201 (двісті одна) купюра номіналом 50 (п'ятдесят) Євро, загальною сумою 10050 (десять тисяч п'ятдесят) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 84 (вісімдесят чотири) купюри номіналом 100 (сто) Євро, загальною сумою 8400 (вісім тисяч чотириста) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 1 (одна) купюра номіналом 10 (десять) Євро, загальною сумою 10 (десять) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 52 (п'ятдесят дві) купюри номіналом 20 (двадцять) Євро, загальною сумою 1040 (одна тисяча сорок) Євро, що належить на праві власності ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи подане клопотання представник власника майна зазначає, що в такому заході забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, на даний час відпала потреба, адже постановою слідчого (керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань) від 03.11.2025 кримінальне провадження № 42024000000001403 від 20.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Адвокат вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001403, відомості про яке внесені до ЄРДР 20.12.2024, закінчено, а арешт та заборона власнику, користувачам та іншим особам, які можуть діяти за дорученням чи представляти їх інтереси - відчуження, розпорядження, користування, перетворення, знищення наступного майна, вилученого 23.09.2025 в ході обшуку індивідуального банківського сейфу (скриньки) НОМЕР_1 у відділенні № 2 АТ «ПУМБ» в м. Вінниця, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), будинок 38, не було скасовано, продовжує діяти, чим порушує право власності ОСОБА_4 .
Явка сторін кримінального провадження
Адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд клопотання без її участі. Подане клопотання підтримала та просила задовольнити.
Прокурор також подав заяву про розгляд клопотання без участі.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001403 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 у справі № 757/47317/25-к накладено арешт на майно, вилученого 23.09.2025 в ході обшуку індивідуального банківського сейфу (скриньки) НОМЕР_1 у відділенні № 2 АТ «ПУМБ» в м. Вінниця, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), будинок 38, а саме:
- банкноти схожі на грошові кошти долари США у кількості 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) купюр номіналом 100 (сто) доларів США, загальною сумою 140500 (сто сорок тисяч п'ятсот) доларів США;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 201 (двісті одна) купюра номіналом 50 (п'ятдесят) Євро, загальною сумою 10050 (десять тисяч п'ятдесят) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 84 (вісімдесят чотири) купюри номіналом 100 (сто) Євро, загальною сумою 8400 (вісім тисяч чотириста) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 1 (одна) купюра номіналом 10 (десять) Євро, загальною сумою 10 (десять) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 52 (п'ятдесят дві) купюри номіналом 20 (двадцять) Євро, загальною сумою 1040 (одна тисяча сорок) Євро.
Постановою прокурора від 27.10.2025 матеріали кримінального провадження № 42024000000001403 від 20.12.2024 на підставі ст. 217 КПК України приєднано до кримінального провадження № 42022000000001601 від 15.11.2022 року.
03.11.2025 слідчим (керівником відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань) у межах кримінального провадження № 42022000000001601, прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42024000000001403 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв?язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Релевантні джерела права
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Мотиви слідчого судді
З аналізу положень ч. 2 ст. 173 КПК України випливає, що обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підстави для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на орган досудового розслідування.
При накладенні арешту на майно слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42024000000001403, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2024, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Постановою прокурора від 27.10.2025 матеріали кримінального провадження № 42024000000001403 від 20.12.2024 на підставі ст. 217 КПК України приєднано до кримінального провадження № 42022000000001601 від 15.11.2022.
Постановою слідчого (керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань) від 03.11.2025 у межах кримінального провадження № 42022000000001601 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42024000000001403 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Так, ч. 3, 4 ст. 174 КПК України врегульовано порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
За приписами ч. 4 ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч.4 ст.132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст.3 Конституції України, ст.13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою кримінальному процесуальному законі встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.
Отже, у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Крім того, ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22.
Разом з тим, постанова про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42024000000001403, була винесена слідчим, а тому питання про скасування арешту майна та питання про речові докази вирішено не було.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Також, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19, на слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, оскільки в такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час відпала потреба у зв'язку з тим, що кримінальне провадження закрито, слідчий суддя дійшов висновку, що у подальшому арешті майна немає необхідності, а тому клопотання представника власника майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 у справі № 757/47317/25-к, у кримінальному провадженні № 42024000000001403 від 20.12.2024, яке буловилучене 23.09.2025 в ході обшуку індивідуального банківського сейфу (скриньки) НОМЕР_1 у відділенні № 2 АТ «ПУМБ» в м. Вінниця, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), будинок 38, а саме:
- банкноти схожі на грошові кошти долари США у кількості 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) купюр номіналом 100 (сто) доларів США, загальною сумою 140500 (сто сорок тисяч п'ятсот) доларів США;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 201 (двісті одна) купюра номіналом 50 (п'ятдесят) Євро, загальною сумою 10050 (десять тисяч п'ятдесят) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 84 (вісімдесят чотири) купюри номіналом 100 (сто) Євро, загальною сумою 8400 (вісім тисяч чотириста) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 1 (одна) купюра номіналом 10 (десять) Євро, загальною сумою 10 (десять) Євро;
- банкноти схожі на грошові кошти Євро у кількості 52 (п'ятдесят дві) купюри номіналом 20 (двадцять) Євро, загальною сумою 1040 (одна тисяча сорок) Євро, у вигляд заборони власнику, користувачам та іншим особам, які можуть діяти за дорученням чи представляти їх інтереси на його відчуження, розпорядження, користування, перетворення та знищення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5