печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64483/25-к
30 грудня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025000000003216 від 03.12.2025, -
Слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_3 за погодженням з заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025000000003216 від 03.12.2025, а саме на:
- предмети зовні схожі на грошові кошти номінальною вартістю: 100 (сто) доларів США, у кількості 69 (шістдесят дев'ять) купюр та 2 (дві) купюри, номінальною вартістю: 50 (п'ятдесят) доларів США, загальна сума 7 000 (сім тисяч) доларів США.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що майно яке належить підозрюваному може бути джерелом для забезпечення можливої конфіскації майна, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000003216 від 03.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У вказаному кримінальному проваджені ОСОБА_5 , підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, у зв'язку з чим, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/63190/25-к від 16.12.2025 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено до кімнати зберігання речових доказів ГСУ НП України, що за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 1, наступні речі/предмети, зокрема:
- Предмети зовні схожі на грошові кошти номінальною вартістю: 100 (сто) доларів США, у кількості 69 (шістдесят дев'ять) купюр та 2 (дві) купюри, номінальною вартістю: 50 (п'ятдесят) доларів США, загальна сума 7 000 (сім тисяч) доларів США.
Враховуючи наведене, слідчий зазначає, що виникла необхідність у накладенні арешту на майно, оскільки санкція статті за якою підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у тому числі у вигляді конфіскації майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_6 подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, та зазначив, що вказані кошти належать йому, а тому просить відмовити у задоволенні клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання.
Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено та слідчим не доведено, що вказані грошові кошти належать підозрюваному та можуть слугувати джерелом для забезпечення можливої конфіскації та як наслідок існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
В той же час, власника майна - ОСОБА_6 надав докази, які підтверджують, що вилучені кошти є його власністю, набуті у законний спосіб та вилучені за місцем його реєстрації. Поряд з цим, про належність вказаних коштів ОСОБА_6 було зазначено під час проведення обшуку та відображено у зауваженнях до протоколу обшуку.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-
Клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1