№ 755/4252/25
№ 1-кп/755/107/26
"03" лютого 2026 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000004 від 04.01.2023 року
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000004 від 04.01.2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2025 року відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час продовжують існувати, обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки є батьком трьох неповнолітніх дітей і на нього не діють обмеження щодо перетину кордону України, може впливати на свідків, потерпілих та експертів і це підтверджується протоколами їх допиту, зокрема, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності і наразі, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та наявні інші кримінальні провадження відносно нього. Крім того, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і це підтверджується протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, які в подальшому, буду досліджуватися судом. Також, під час досудового розслідування ОСОБА_9 та його захисниками вживалися заходи затягування судового розгляду клопотань сторони обвинувачення, а саме, останні подавали безліч клопотань та заявляли безпідставні відводи, зокрема, кримінальним правопорушення завдано значної шкоди, тому, прохала задовольнити клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії підготовчого судового засідання, а в клопотанні прокурора вказано обов'язок прибувати до слідчого, однак, Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві не є суб'єктом на стадії судового розгляду, тобто, клопотання містить вимоги, які не передбачені законом. Зокрема, прокурором зазначено про те, що він раніше судимий, однак, ним вже подавався суду витяг про те, що він раніше не судимий. Щодо ризиків, то сторона обвинувачення повинна їх довести, а не просто перерахувати, однак, доказів існування таких ризиків не надано, він ніколи не порушував свої обов'язки та сумлінно їх виконував, не переховувався та не переховується, тиску на свідків та потерпілих не вчиняв, що свідчить про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому, прохав відмовити у задоволенні клопотання та обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки він працює, має постійне місце проживання та трьох дітей, зокрема, має проблеми зі здоров'ям. Крім того, прокурором не наведено нових ризиків, які б слугували підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тяжкість можливого покарання, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу, зокрема, не зазначено про те, чому не можливо обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_7 також заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки воно є необґрунтованим. Щодо ризику переховування, то його підзахисний не засуджений і має право на вільне місце проживання та перебування, має трьох дітей і має право виїхати за межі України для їх оздоровлення, а потім, повернутись. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, то на момент затримання ОСОБА_9 перебував на заставі та, за наявності факту порушення покладених на нього обов'язків, це повинно розглядатися іншим судом, однак, відсутні відомості про порушення обов'язків щодо застави. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор обґрунтовує даний ризик тим, що його підзахисний під час досудового розслідування подавав безліч клопотань, однак, це є його правом і заборона цьому, є порушенням права на захист. Крім того, прокурором не наведено аргументів про те, чому саме неможливо змінити запобіжний захід на менш суворий, тобто, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання був би достатнім для виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Також, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та зазначила, що останній може переховуватись від суду, оскільки зареєстрований на тимчасово окупованій території і може туди виїхати, зокрема, може впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, офіційно ніде не працює, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, і під час обрання та продовження йому запобіжного заходу, він чинив процесуальні перешкоди з метою затягування розгляду таких клопотань, а саме, надсилав безліч клопотань до канцелярії суду. Зокрема, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та розмір заподіяної шкоди, прохала задовольнити клопотання.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки воно є аналогічним з попереднім, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту прирівнюється до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, значно обмежується свобода під час домашнього арешту. Крім того, щодо тверджень прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не працює, то це є його правом і це не може бути підставою, тобто, таким чином, відсутні підстави для продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а в разі задоволення клопотання, прохав визначити час перебування під домашнім арештом - саме час комендантської години.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника, зазначивши, що на час, коли до нього не було застосовано будь-якого запобіжного заходу, він завжди прибував за кожною вимогою до слідчого та суду, не переховувався, тобто, належним чином виконував свої процесуальні обов'язки. Зокрема, хоч він і зареєстрований на тимчасово окупованій території, однак, потрапити туди змоги не має, оскільки є військовозобов'язаний. Щодо ризику впливу на будь-кого, то прокурором не надано доказів, що з його боку такий вплив мав місце. Більшість наведених прокурором ризиків є не підтвердженими, він постійно з'являється до суду, не переховується, тому, прохав обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або визначити час перебування під домашнім арештом - саме час комендантської години.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши заявлені клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити, з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтвердити існування такого ризику.
Так, колегія суддів при вирішенні клопотань прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , погоджується зі стороною обвинувачення, що саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе належним чином забезпечувати процесуальну поведінку обвинувачених, а тому, клопотання підлягають задоволенню, з урахуванням ризиків, зазначених при обранні такого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 315 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до місць укриття чи бомбосховища з 23 години 30 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком на 60 днів до 03 квітня 2026 року включно.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до місць укриття чи бомбосховища з 23 години 30 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком на 60 днів до 03 квітня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них обов'язків.
Покласти на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з особами, визнаними у даному провадженні, потерпілими; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,
Копію ухвали для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3