11.02.2026
Справа № 696/1369/25
Провадження № 2/696/67/26
11 лютого 2026 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді Шкреби В.В.,
при секретарі Степановій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка Черкської області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769, вул. Васильківська, б. 14 м. Київ) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів,
встановив:
Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» (далі по тексту ТДВ «СГ «Оберіг») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 129797 грн.06 коп., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 105000 грн.; інфляційні втрати в розмірі 4148 грн.02 коп.; пеня в розмірі 18819 грн. 45 коп.; 3% річних в розмірі 1829 грн. 59 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу у сумі 7300,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 24.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, «OPEL ASTRA», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, та транспортного засобу «Hyundai 130», н.з. НОМЕР_3 під керуванням власника транспортного засобу ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. У судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач під час настання дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП, була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-213600541. Відповідно до ремонтної калькуляції та страхового акту # 45478/1 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai 130», н.з. НОМЕР_3 за вирахуванням франшизи до виплати склав 105000 грн..
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, 04.01.2024 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 105000 грн..
Представник позивача, посилаючись на положення пп. «а» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№1961-IV), враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов'язків, встановлених Законом №1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 105000 грн. Крім цього, вказуючи, що 09.02.2025 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів розмірі 105000 ггрн., яку ним отримано 15.02.2025, посилаючись на положення статей 530, 536, 625 ЦК України, позивач, в особі представника, просить стягнути з відповідача штрафні санкції за період з 20.02.2025 по 19.09.2025, щодо виплатити у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «Hyundai 130», н.з. НОМЕР_3 . Таким чином, сума коштів, яку позивач просить стягнути з відповідача: розмір основного боргу 105000 грн.; інфляційні втрати 4148 грн. 02 коп.; пеня 18819 грн.45 коп.; три відсотки річних 1829 грн.59 коп., а всього 129797 грн. 06 коп.. Також, у позовній заяві зазначено розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач очікує понести, у зв'язку із розглядом справи у розмірі 7300,00 грн.
20.10.2025 року ухвалою судді Кам'янського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк на відзив.
09.12.2025 року ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в поданій до суду заяві педставник позивача просила розгляд справи провести без участі представника позивача. Також зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомляв, про час, день та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку належним чином відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, про що свідчить виклик відповідача на офіційному веб-сайті Кам'янського районного суду Черкаської області від 27.01.2026 року. Відзив на позов не подав. Згідно з ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.11ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 24.09.2023 у м.Київ по вул. Дніпровська Набережна, 33, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, «OPEL ASTRA», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, та транспортного засобу «Hyundai 130», н.з. НОМЕР_3 під керуванням власника транспортного засобу ОСОБА_2 .
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 23.11.2023 у справі № 753/17392/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та ч.1 ст.130 КУпАП, та із врахуванням ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.8).
Як зазначено у вказаній постанові суду «24.09.2023 року об 14 год. 10 хв. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 33, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу драгер. Результат тесту 3,11 проміле, чим порушив вимоги 2,9 а ПДРУкраїни та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Він же 24.09.2023 року об 14 год. 10 хв, за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 33, керуючи транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai і30», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду нього в тій самій смузі. Від удару транспортний засіб «Hyundai і30», державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснив наїзд на транспортний засіб «Volkswagen Toureg», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який стояв попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 безпосередньо в суді обставини викладені у протоколі підтвердив, та свою вину визнав у повному обсязі».
Відповідно до частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Таким чином, винуватість відповідача ОСОБА_1 у вчинені ДТП встановлена та не підлягає доведенню.
Згідно Полісу №ЕР 213600541 цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, а саме транспортного засобу «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»; розрахунки: франшиза 0,00 грн; ліміт за шкоду життю та здоров'ю 320000,00 грн; ліміт за шкоду майну 160000,00 грн (а.с.7 ).
Відповідно до ремонтної калькуляції № 45478 від 12.10.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ««Hyundai і30», державний номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 112214 грн. 50 коп. (а.с. 11-13).
Власником транспортного засобу автомобіля «Hyundai і30», державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_2 (а.с. 9).
07.12.2023, ОСОБА_2 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» із заявою про здійснення узгодженого відшкодування оціненої шкоди, завданої у результаті ДТП, що сталася 24.09.2023, у розмірі 105000 грн. (а.с.7 на звороті).
Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 07.12.2023, між потерпілою особою ОСОБА_2 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 00,00 грн.) в сумі 105000 грн. Також вищевказаною згодою погоджено наступне: здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї Згоди в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов'язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означенного страхового випадку; розмір (сума) страхового відшкодування Страховиком та Заявником взаємно погоджено; Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи (а.с. 7 на звороті).
04.01.2024, в рамках страхової справи № 45478/1 до договору страхування ЕР-213600541 від 05.03.2023, за яким страхувальником є ОСОБА_1 , щодо події, яка мала місце 24.09.2023 о 14:10 у м.Київ по вул.Дніпровська набережна, при цьому водій був у нетверезому стані, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» складено страховий акт № 45478/1 та, згідно з Договором страхування, вимогами законодавства та документів отриманих під час розслідування та опрацювання страхової справи, прийнято рішення, що заявлена подія є страховим випадком, а сума страхового відшкодування становить 105000,00 гривень (а.с.13 на звороті).
Згідно платіжної інструкції № 24924 від 04.01.2024 ТДВ СГ «Оберіг» здійснило перерахування коштів у розмірі 105000 грн. страхового відшкодування згідно страхового акту № 45478/1 від 06.12.2023, на розрахунковий рахунок, зазначений у заяві потерпілого у ДТП (а.с. 16 ).
Позивач, посилаючись на положення пп. «а» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування позивачем потерпілій особі, у розмірі 105000 грн..
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону № 1961-IV, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» (тут і далі у редакції, чинній на момент страхової виплати, Закон втратив чинність 01.01.2025), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно із статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).
Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону №1961-IV, Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Статтею 993 ЦК України, передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Оскільки, як встановлено судом, Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме автомобіля «Volkswagen Toureg», державний номерний знак НОМЕР_2 , був укладений між ТДВ «Страхова Група «Оберіг» (страховик) та страхувальником ОСОБА_1 , який в момент ДТП керував транспортним засобам у стані алкогольного сп'яніння і, якого визнано винуватим у порушенні Правил дорожнього руху України, а саме, що він не був уважним, не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai і30», державний номерний знак НОМЕР_3 , заподіявши збитки потерпілому, які було відшкодовано страховиком, суд дійшов висновку про задоволення позову ТДВ СГ «Оберіг» до ОСОБА_1 у частині стягнення з нього виплаченого страхового відшкодування у розмірі 105000,00 грн..
Щодо вимог ТДВ СГ «Оберіг» до ОСОБА_1 у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4148 грн.02 коп.; пені 18819 грн.45 коп. та 3% річних 1829 грн. 59 коп., то суд зазначає наступне.
Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 105000,00 грн..
Так, відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зістаттею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписистатті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3% річних в розмірі 1829 грн. 59 коп. та інфляційні втрати в розмірі 4148 грн.02 коп..
Щодо стягнення пені, то як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Таким чином, положення п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь особі, яка має право на отримання такого відшкодування, тобто потерпілої особи, пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
А тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2415,22 грн. слід відмовити.
За таких обставин, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошові кошти у розмірі 110977 грн. 61 коп., з яких: 105000,00 грн. розмір основного боргу, 4148 грн.02 коп. інфляційні витрати, 1829 грн.59 коп. три відсотки річних.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч.1, 3статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Згідно з положеннями ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТДВ «СГ «Оберіг» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією № 34612 від 19.09.2025 року.
Оскільки позовні вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2071 грн. 17 коп. (110977 грн х 2422,40 : 129797,06 грн).
Також позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7300 грн..
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, укладеного ТДВ «Страхова Група «Оберіг» в особі ліквідатора Григор'єва Валерія Васильовича з фізичною особою-підприємцем адвокатом Войціховським Антоном Віталійовичем; довіреність № 2025/Ю/5 від 17.07.2025, якою ТДВ «СГ «Оберіг» уповноважує адвоката Войціховського А.В. на представництво інтересів ТДВ «СГ «Оберіг»; акт прийому-передачі наданих послуг № 45478 від 22.09.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 6241 грн.53 коп. (110977 грн х 7300 : 129797,06 грн).
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 137, 141, 174, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279-284 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769, вул. Васильківська, б. 14 м. Київ) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769, вул. Васильківська, б. 14 м. Київ) грошові кошти в порядку регресу (збитки) в розмірі 110977 (сто десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 61 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769, вул. Васильківська, б. 14 м. Київ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2071 (дві тисячі сімдесят одну) гривню 17 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6241 (шість тисяч двісті сорок одну) гривню 53 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: В.В. Шкреба