Справа № 565/1354/25
Провадження № 1-кп/565/42/26
12 лютого 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12024180000000713, внесене до ЄРДР 15.11.2024 року, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степангород, Володимирецького району, Рівненської області, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
5 листопада 2024 року, приблизно об 11 годині 25 хвилин, ОСОБА_4 , в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3. Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), п. 12.4. Правил дорожнього руху, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною по вулиці Рівненська в м. Вараш Рівненської області, зі сторони автодороги Т-1808 у напрямку нерегульованого перехрестя вулиць Рівненська - Старорафалівська в м. Вараш, зі швидкістю в межах 133,9…145,1 км/год, що перевищує допустиму швидкість руху у населеному пункті, яка повинна була становити не більше 50 км/год.
Одночасно, автомобіль «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 рухався по вул. Старорафалівській у м. Вараш зі сторони вул. Поліської м. Вараш та здійснив виїзд на нерегульоване перехрестя вулиць Рівненська - Старорафалівська м. Вараш, виконуючи маневр повороту ліворуч з другорядної дороги в напрямку автодороги Т-1808.
В цей час, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи об'єктивну можливість виявити автомобіль «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрий виїхав на перехрестя, проявив неуважність до дорожньої обстановки, маючи можливість зупинити керований ним транспортний засіб в момент виникнення небезпеки для руху за умови дотримання ним швидкісного режиму, допустив зіткнення з автомобілем «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 , котрий виїжджав з другорядної дороги на вказане перехрестя.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 від отриманих травм помер на місці події, а вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 12.4. Правил дорожнього руху, згідно з яким, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що вину визнає та показав, що 15.11.2024 приблизно об 11 год їхав у місто Вараш та рухався вул. Рівненською. У цей час із другорядної дороги, тобто вул. Старорафалівської, виїхав ОСОБА_8 , не надавши йому переваги у русі. На цьому перехресті він був неодноразово і йому відомо як на цій ділянці організовано рух транспортних засобів. Видимість на ділянці дороги, якою він рухався не обмежується будь-якими елементами. Видимість була добра та транспортний засіб був у справному стані. Їхав із швидкістю приблизно 100 км/год. Побачив, автомобіль, який виїхав із другорядної дороги за момент від зіткнення і надавив на гальма. Він не зрозумів, що сталось. Подумав, що перекинувся. Знайшов телефон і зателефонував своєму знайомому з СТО та повідомив про подію. Через деякий час двері автомобіля відкрив працівник поліції і медики дістали його з автомобіля. У лікарні йому повідомили про ДТП та її наслідки, а також про перелом правої ноги. 5-6 днів він був прикутий до ліжка, оскільки очікував на металеву деталь, яку потрібно було вставити у ногу. Лікується до цього часу. Цивільний позов визнає частково, оскільки у цій ДТП є вина ОСОБА_8 . Вважає, що позовні вимоги є завищеними. Намагався поспілкуватись із зятем потерпілої щодо відшкодування шкоди, однак той відмовився. Шкоду потерпілій не відшкодовував, вказав, що відшкодує у розмірі, визначеному судом.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що проживала удвох з чоловіком ОСОБА_8 . Він її утримував, оскільки мав значно більшу пенсію та додатково їздив на заробітки. 15.11.2024 у передобідній час зателефонувала дочка та повідомила, що батько потрапив у ДТП на перехресті вул. Старорафалівської та Рівненської. Поїхала на місце події і побачила пошкоджені автомобілі. У цей час працівники МНС діставали її чоловіка з автомобіля і він був без свідомості, але казали, що пульс є. Його помістили в автомобіль швидкої допомоги і приблизно через 10 хв повідомили, що чоловіка не вдалось врятувати. Вигляд ситуації стоїть перед очима до цього часу. Зверталась до лікарів, які приписали антидепресанти. Намагалась припинити їх вживати, але змушена була відновити. Обвинувачений не пропонував підтримки чи допомоги, не відшкодовував матеріальну та моральну шкоду. Страхова компанія кошти їй не перераховувала. Просила призначити справедливе покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім цього, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.11.2024 (а.м. 28 - 42), місцем ДТП є перехрестя нерівнозначних доріг, а саме вул. Рівненської та вул. Старорафалівської у м. Вараш, Рівненської області. Стан покриття дороги є мокрим та частково сухим. Спосіб регулювання руху на цій ділянці є дорожні знаки та дорожня розмітка. По вул. Рівненській перед перехрестям встановлені з обох боків дорожні знаки 2.3 «Головна дорога», по вул. Старорафалівській перед перехрестям встановлені дорожні знаки 2.1. «Дати дорогу», 2.4 «Кінець головної дороги», 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід». Загальний стан видимості дороги - 200 м.
Автомобіль Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , розташований частково за межами дороги, передньою частиною в напрямку вул. Соборної під кутом на відстані 3,6 м. від осі переднього правого колеса та 5,6 м. від осі заднього правого колеса до дорожньої розмітки 1.1 та на відстані 14.40 м від осі лівого переднього колеса до правого краю проїзної частини вул. Старорафалівської в напрямку перехрестя з вул. Рівненською. Автомобіль має деформований кузов та пошкодження передньої, середньої частини, а також даху.
Автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_4 , розташований на проїзній частині вул. Рівненської під кутом в напрямку передньою частиною до автодороги Т-1808, на відстані 1,3 м. від осі переднього лівого колеса та 1,0 м. від осі заднього лівого колеса до дорожньої розмітки 1.1 та на відстані 11 м. переднього лівого колеса до правого краю проїзної частини вул. Старорафалівської, смуги руху в напрямку перехрестя з вул. Рівненською. Має пошкодження у вигляді деформації передньої частини.
Слідів гальмування не виявлено. Автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухався прямо по вул. Рівненській зі сторони автодороги Т-1808 в напрямку вул. Соборної по головній дорозі. Автомобіль Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Старорафалівській зі сторони вул. Поліської по другорядній дорозі.
До протоколу огляду місця ДТП додана схема із зображенням розміщення транспортних засобів, які брали участь в ДТП, слідів на поверхні проїзної частини, дорожньої розмітки, дорожніх знаків та інших елементів дороги.
Згідно із протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 27.11.2024 (а.м. 54 - 55), слідчий у магазині Gardenia, що знаходиться за адресою: вул. Садова, 80 у с. Стара Рафалівка, Вараського району, із засобу відеозапису скопіював файл за період часу з 11 год. 24 хв. до 11 год. 29 хв. 15.11.2024 на оптичний диск, який вилучений до СУ ГУНП в Рівненській області.
У протоколі огляду речей та документів від 28.11.2024 (а.м. 56) зафіксовано обставини, які випливають зі змісту відеозапису, вилученого із камери відеонагляду, встановленої на приміщенні магазину Gardenia. Зокрема встановлено, що водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухається вул. Рівненською в м. Вараш зі сторони автодороги Т-1808 в напрямку вул. Соборної. В подальшому відбувається зіткнення з автомобілем Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 .
Відповідно до протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 27.11.2024 (а.м. 61 - 62), слідчий у приміщенні Вараської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 1, м. Вараш, із засобу відеозапису скопіював файл за період часу з 10 год. 24 хв. до 10 год. 26 хв. 15.11.2024 на оптичний диск, який вилучений до СУ ГУНП в Рівненській області.
У протоколі огляду речей та документів від 28.11.2024 (а.м. 63) зафіксовано обставини, які випливають зі змісту відеозапису, вилученого із приміщення Вараської міської ради. Зокрема встановлено, що водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухається вул. Старорафалівською в м. Вараш, яка є другорядною, виїжджає на вул. Рівненську, на перехрестя нерівнозначних доріг, де стається зіткнення з автомобілем Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухається вул. Рівненською та є головною дорогою.
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.01.2025 (а.м. 84 - 85) із приміщення КНП «Вараська багатопрофільна лікарня» ВМР вилучена карта стаціонарного хворого ОСОБА_4 .
Зі змісту висновку експерта № СЕ-19/118-24/13924-ІТ від 22.01.2025 (а.м. 96 - 103) вбачається, що на момент проведення експертного дослідження робоча гальмова система автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_1 ) перебувала в працездатному стані, проте система рульового керування перебувала в стані повної відмови. Несправності, які стали причиною повної відмови системи рульового керування виникли під час даної ДТП. На момент проведення експертного дослідження висота малюнку протекторів шин коліс автомобіля відповідала вимогам п. 31.4.5 а) Правил дорожнього руху України.
Висновком підтверджується, що на момент проведення експертного дослідження робоча гальмова система та система рульового керування автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) перебували в стані повної відмови. Несправності, які стали причиною повної відмови системи рульового керування та робочої гальмової системи виникли під час даної ДТП. На момент проведення експертного дослідження висота малюнку протекторів шин коліс автомобіля відповідала вимогам п. 31.4.5 а) Правил дорожнього руху України.
Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/118-24/14729 від 17.03.2025 (а.м. 147 - 160), швидкість руху автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_1 ) на встановленій ділянці, перебувала в межах 133,9…145,1 км/год. Час, який минув з моменту перетину автомобілем Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) дорожньої розмітки 1.13 Правил дорожнього руху до зіткнення з автомобілем Renault Megane (номерний знак НОМЕР_1 ) становить 1,5…1,6 с. Зіткнення автомобіля вказаних автомобілів відбулось на проїзній частині вул. Рівненська м. Вараш на відстані 2,8…4,6 м. до правого краю проїзної частини в напрямку вул. Соборна та, в поздовжньому напрямку, на відстані 0,7…1,5 м. від лівого краю проїзної частини вул. Старорафалівська.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/118-24/13926-ІТ від 27.01.2025 (а.м. 123 - 136), під час даної дорожньо-транспортної пригоди, мало місце контактування передньої частини автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_4 ) (підсилювач переднього бампера, панель передка, капот, передні праве і ліве крила, переднє ліве колесо) з лівою боковою частиною автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_3 ) (переднє ліве крило, переднє ліве колесо, передні і задні ліві двері), на відстані 75..360 см від заднього габариту кузова автомобіля Dacia Duster, а поздовжні вісі транспортних засобів, в первинний момент контактування, розташовувалися під кутом приблизно 95,75 градусів.
Зіткнення автомобілів Renault Megane (номерний знак НОМЕР_4 ) та Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_3 ) відбулося на проїзній частині вул. Рівненської м. Вараш, перед початком ділянки осипу скла і пластмаси (відносно руху зі сторони автодороги Т-1808 у напрямку вул. Соборної м. Вараш), яка зафіксована у наданій на експертизу копії протоколу огляду місця ДТП від 15.11.2024 року та схемі до нього.
У висновку експерта № СЕ-19/118-25/5931-ІТ від 16.05.2025 (а.м. 165 - 175) зафіксовано, що у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.3, 16.11, дорожнього знаку 2.1 та дорожньої і розмітки 1.13 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху.
У заданій дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_4 , з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_3 ), виконавши вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху.
У заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 вбачаються невідповідності технічних вимог п. 16.3, 16.11, дорожнього знаку 2.1 та дорожньої розмітки 1.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Зі змісту протоколу огляду трупа від 15.11.2024 (а.м. 43 - 47) вбачається, що оглянутий труп ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На куртці виявлено сліди темно-бурого кольору, зовні схожі на кров. При зовнішньому огляді трупа відмічається обширна забійна рвана рана тім'яно-потиличної ділянки голови з ліва з потьоком крові.
Згідно із висновком експерта № 73 від 04.04.2025 (а.м. 179 - 180), експерт дійшов висновку, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 встановлені такі травматичні зміни: політравма, тобто тупа закрита травма грудей, переломи ребер справа, забій легень, правобічний гемоторакс, тупа травма живота, розриви печінки та селезінки, крововилив в черевну порожнину, закрита черепно-мозкова травма, крововиливи під м'яку оболонку мозку, забій мозку, садна тулубу та кінцівок, закритий перелом правого плеча. Морфологічні властивості ушкоджень вказують, що всі травматичні зміни у потерпілого, утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, можливо, при дорожньо-транспортній пригоді при обставинах та в термін вказаних в постанові, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Смерть ОСОБА_8 настала на місці події внаслідок вказаної політравми. При судово-токсикологічному дослідженні в крові ОСОБА_8 етилового спирту не виявлено. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень ОСОБА_8 в момент дорожньо-транспортної пригоди, вірогідно, знаходився в салоні автомобіля в якості водія.
Висновком експерта № 164 від 28.02.2025 (а.м. 183 - 184) підтверджується, що у ОСОБА_4 лікарями відмічені такі тілесні ушкодження: відкритий перелом нижнього полюса правого наколінника зі зміщенням; закритий черезвертлюговий перелом правої стегнової кістки без зміщення; закритий перелом шиловидного відростка променевої кістки зліва зі зміщенням; закритий перелом 10 ребра справа; різано-рвана рана лівого стегна - які виникли від дії тупих предметів, могли утворитися незадовго до поступлення потерпілого в лікувальний заклад, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну, а саме 15 листопада 2024 року, в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення і, в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, відмічених у постанові, а саме ділянками тіла з деталями при інерційному зміщенні тіла потерпілого в салоні автомобіля з контактуванням різними ділянками тіла з деталями салону, при даному виді ДТП (зіткнення автомобілів).
В наданій на дослідження крові ОСОБА_4 етиловий спирт не виявлено. Така обставина встановлена у висновку експерта № 2043 від 05.02.2025 (а.м. 187 - 188).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що їхав із швидкістю близько 100 км/год, проте такі доводи спростовуються дослідженим у судовому засіданні висновком експерта № КСЕ-19/118-24/14729 від 17.03.2025 (а.м. 147 - 160). Сторона захисту клопотань про призначення експертизи на спростування цього висновку до суду не подавала та іншими доказами такий висновок не спростувала.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд дійшов висновку, що порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_4 винен у його вчиненні та підлягає покаранню за вчинення цього кримінального правопорушення.
При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За ступенем тяжкості, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, у судовому засіданні не встановлено.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризується ставленням винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі № 759/20101/23, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Проте в матеріалах кримінального провадженні відсутні докази про те, що обвинувачений ОСОБА_4 вживав заходів для відшкодування завданої шкоди або у нього були об'єктивні перешкоди у вчиненні таких дій. Показання ОСОБА_4 про те, що він готовий відшкодувати шкоду у розмірі визначеному судом не вказує на його прагнення добровільно відшкодувати таку шкоду.
Крім того, незважаючи на неспростовані докази щодо швидкості руху у межах 133,9…145,1 км/год, обвинувачений вказав, що рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год і поставив під сумнів висновок експерта. З викладеного вбачається, що обвинувачений таку обставину не визнає.
На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність у діях обвинуваченого обставини, що пом'якшує покарання у виді щирого каяття. Визнання обвинуваченим обставин кримінального правопорушення та винуватості під тягарем доказів не може визначатись щирим каяттям.
Щодо наявності у діях ОСОБА_4 активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як обставини, яка пом'якшує покарання, суд бере до уваги наступне.
Так, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, яка пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17).
Таким чином під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, проте обвинувачений ОСОБА_4 жодних відомостей, які б не були відомі досудовому розслідуванню, вплинули або могли сприяти досудовому розслідуванню не повідомив.
У судовому засіданні не встановлено обставин, які ОСОБА_4 повідомив органу досудового розслідування, які не були відомі органу досудового розслідування та які сприяли органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення.
Викладене дає підстави для висновку про те, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення в цьому випадку не підтверджено матеріалами справи, а отже у діях ОСОБА_4 відсутня така обставина, яка пом'якшує покарання. Сам по собі факт, що ОСОБА_4 не перешкоджав у встановленні обставин, не вказує на те, що він активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення.
Також не встановлено обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, одружений, має на вихованні малолітню дитину, з професійно-технічною освітою. На обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Раніше до кримінальної відповідальності не притягався. За місцем проживання характеризується позитивно.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину, наявність причинного зв'язку між порушенням Правил дорожнього руху іншим учасником ДТП ОСОБА_8 та наслідками кримінального правопорушення, а також отриманням ОСОБА_4 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості, суд доходить висновку про наявність підстав призначити йому покарання за вчинений ним злочин у виді позбавлення волі на певний строк на рівні мінімальної межі санкції, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Що стосується доводів захисника щодо необхідності застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Питання щодо звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням врегульовано розділом ХІІ КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що за наявності вищевказаних підстав, під час вирішення питання щодо застосування положень ст. 75 КК України, суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт руху керованим ним транспортним засобом із значною швидкістю 133,9…145,1 км/год, що перевищує на понад 80 км/год дозволену швидкість на цій ділянці, не стежив за дорожньою обстановкою, оскільки у судовому засіданні показав, що помітив автомобіль, з яким відбулось контактування за мить до зіткнення. Під час перегляду відеозапису ДТП встановлено, що перед зіткненням ОСОБА_4 виїхав на смугу зустрічного руху і саме там відбулось зіткнення транспортних засобів. При цьому контакт відбувся передньою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та лівою боковою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_8 , з переважаючим ударом у місце водія. У момент зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_8 перебував переважно на смузі зустрічного руху, тобто майже завершив маневр повороту. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 грубо порушив правила дорожнього руху, які призвели до смерті іншої особи, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху. Обвинувачений ОСОБА_4 шкоду завдану своїми діями, навіть частково, не відшкодував. Також суд враховує позицію потерпілої та її представника про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням.
З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для висновку про те, що ОСОБА_4 може виправитись без відбування реального покарання, у зв'язку з чим вважає, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципу законності та справедливості.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд встановив наступні обставини.
Представник потерпілої звернувся з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_4 та приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПАТ «УПСК»), у які просить:
-стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 178 396 грн матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
-стягнути з ПАТ «УПСК» на користь ОСОБА_6 160 000 грн матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідно до страхового Полісу;
-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 480 000 грн. моральної шкоди;
-стягнути з ПАТ «УПСК» на користь ОСОБА_6 320 000 грн моральної шкоди відповідно до страхового Полісу № EP-219735899.
-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 12 700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок пошкодження автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_3 ) їй завданий матеріальний збиток у сумі 338 396 грн та моральна шкода у розмірі 800 000 грн.
Розмір моральної шкоди доводить тим, що унаслідок протиправних дій ОСОБА_4 загинув її чоловік ОСОБА_8 , з яким перебувала в щасливому шлюбі понад 37 років та, внаслідок чого зазнала значних душевних страждань, морального болю та психоемоційної травми. Втрата чоловіка стала для неї надзвичайно тяжкою подією, яка призвела до тривалого стресу, порушення звичного ритму життя, необхідності адаптуватися до нових умов у родині, а також до змін у соціальному та емоційному функціонуванні та разом з іншими членами сім'ї змушена прикладати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя. З моменту трагедії перебуває в глибокому стресовому стані. У повсякденному житті постійно відчуває біль втрати, смуток, безсоння, тривожність. Через втрату відчуває дуже важкі й інтенсивні емоції, глибокий безпросвітний смуток, тугу, безнадійність, порожнечу, відчай, депресію та шок, що значно позначається на її фізичному стані - відсутність апетиту, безсоння, їй сняться жахіття. Такий стан негативно впливає на її повсякденне життя. Психоемоційне здоров?я істотно погіршилось, що змусило її 01.12.2024 звернутися за професійною медичною допомогою до ліцензованого психотерапевта зі скаргами: постійні сльози, тривожність, безсоння, не можливістю ні про що думати, все «це терпіти». Згідно з висновком лікаря констатовано: розлад адаптації внаслідок психотравмуючої ситуації (втрата близької людини) в формі тривожно депресивної реакції. У зв?язку з цим їй були призначені лікарські препарати, які вона змушена приймати на постійній основі та нести додаткові фінансові витрати, а також призначено ряд додаткових дообстежень. Сукупний дохід від пенсії загиблого ОСОБА_8 за рік до загибелі в результаті ДТП становив 250 533,63 грн, щомісячний розмір більше 21 тис. грн., тоді як її дохід складає приблизно 8 тис. грн. щомісяця.
Від цивільного відповідача ПАТ «УПСК» надійшов відзив на цивільний позов, у якому просять залишити позов без розгляду. Відзив мотивований тим, що потерпіла ОСОБА_6 не зверталась, вирок у справі не набрав законної сили, а тому позов є передчасним. На підставі ст. 1188 ЦК України, за умови встановлення вини обох учасників ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , розрахунок страхового відшкодування буде проведений у розмірі 50 % від розміру страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну та розміру моральної шкоди. Звертає увагу на те, що поняття «страхова сума (ліміт відповідальності)» та «страхова виплата» не є тотожні та доводить, що розмір усіх страхових відшкодувань не може перевищувати 320 000 грн. Вимога щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки загальний розмір моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_8 має бути поділений рівними частинами між усіма особами, які мають право на отримання такого виду страхового відшкодування. Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами. Позивачкою не надано документа, що підтверджує майновий інтерес щодо пошкодженого майна чи встановлює право на отримання нею страхового відшкодування в повному обсязі.
Крім того, від захисника ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити повністю у позовних вимогах ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_4 про стягнення з останнього 178 396 грн. матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 480 000 грн. моральної шкоди, 12 700 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.
Відзив мотивує тим, що судовий експерт-автотоварознавець ОСОБА_10 визначив вартість відновлювального ремонту автомобіля DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з порушенням вимог, наведених у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що у свою чергу призводить до помилково визначеної позивачем різниці між розміром заподіяної шкоди і належним розміром страхового відшкодування, яку просить стягнути з відповідача.
Як вбачається з висновку №31 від 07.07.2025, 26.06.2025 експертом ОСОБА_10 складено протокол технічного огляду колісного транспортного засобу - автомобіля DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у відсутність другого учасника ДТП та його не повідомлено про результати дослідження, тобто з порушенням вимог пп.5.2 та 5.7 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Крім того, вищезазначений огляд транспортного засобу - автомобіля DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , проводився експертом 26.06.2025, тобто більш ніж через півроку після настання дорожньо-транспортної пригоди. Тому, відповідно підстав вважати, що пошкодження, про які зазначено у висновку №31 від 07.07.2025, виникли саме в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, немає. До того ж, для визначення остаточної суми відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу недостатньо вищевказаного висновку, а необхідно також враховувати фактичні витрати, понесені потерпілою особою для відновлення свого майна, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків. У даній справі позивач не довів понесених ним витрат на відновлення його автомобіля, встановленими відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, необхідної для відновлювального ремонту транспортного засобу. Висновок №31 від 07.07.2025 є неналежним доказом, оскільки, відповідно до ст.102 ЦПК України, у ньому не зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також недостовірним, оскільки він складений з порушенням вимог, передбачених у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Експерт ОСОБА_10 не є особою, яка уповноважена на підготовку та проведення експертизи, адже не включений до Реєстру атестованих судових експертів, інформація про що є у вільному доступі на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Вважає, що розмір моральної шкоди, визначеної позивачем у справі, є завищеним та не співмірним з характером перенесених позивачем моральних страждань, незручностей, фізичному болю та їх тривалості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Враховуючи ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, слід виходити з того, що за встановлених обставин, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушень Правил дорожнього руху в першу чергу ОСОБА_8 , оскільки останній, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не пересвідчився в безпеці такого маневру.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.м. 202) підтверджується, що автомобіль DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з 29.02.2020 належить на праві власності ОСОБА_8 .
Потерпіла ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 25.01.1987 до дня його смерті. Така обставина доводиться копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 (а.м. 190). Обставина смерті ОСОБА_8 сторонами не оспорюється та доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зі змісту частини другої статті 60 СК України вбачається, що для застосування презумпції спільності майна подружжя у судовому процесі необхідно встановити наявність між жінкою та чоловіком зареєстрованого у належному порядку шлюбу та факт придбання майна під час перебування їх у шлюбі.
Оскільки презумпція спільної сумісної власності подружжя належить до спростовних, то зацікавлена особа може довести, що майно було придбано у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява про те, що річ була придбана на її кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається непохитною. Враховуючи, що судом встановлені обставини перебування потерпілої ОСОБА_6 з ОСОБА_8 у шлюбі та набуття ними права власності у цей період на автомобіль DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд доходить висновку, що вказаний автомобіль належить на праві власності потерпілій ОСОБА_6 і вона є належним позивачем щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок його пошкодження.
Суд звертає увагу, що визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини. Застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Таким чином, страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Суд визнав доведеним винуватість ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху, яке мало місце 11 год 25 хв 15.11.2024 на перехресті вул. Рівненської та вул. Старорафалівської у м. Вараш, Рівненської області, що спричинило смерть ОСОБА_8 та заподіяло механічні пошкодження автомобілю DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Крім того, судом встановлено, що водій автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.3, 16.11, дорожнього знаку 2.1 та дорожньої і розмітки 1.13 Правил дорожнього руху та у заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 вбачаються невідповідності технічних вимог п. 16.3, 16.11, дорожнього знаку 2.1 та дорожньої розмітки 1.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Винуватість ОСОБА_8 у ДТП, яка мала місце об 11 год 25 хв 15.11.2024 на перехресті вул. Рівненської та вул. Старорафалівської у м. Вараш, Рівненської області підтверджується також постановою прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області від 13.08.2025 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку з його смертю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, шкода ОСОБА_6 завдана з вини ОСОБА_4 та ОСОБА_8 внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2, 5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вбачається з роз'яснень пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. ст.543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст.1188 ЦК України, а саме за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).
Згідно із п. 3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Визначаючи частки розміру відшкодування, які слід покласти на ОСОБА_4 суд враховує наступні обставини, що мають істотне значення.
У заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Dacia Duster (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_8 вбачаються невідповідності технічних вимог п. 16.3, 16.11, дорожнього знаку 2.1 та дорожньої розмітки 1.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Проте, з технічної точки зору, водій автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_4 , з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем, виконавши вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху. До того ж ОСОБА_4 з моменту виявлення небезпеки будь-яких дій на зменшення швидкості не вживав, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, що на думку суду збільшило обсяг завданої шкоди.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про визначення частки, яку слід покласти на ОСОБА_4 на відшкодування завданої шкоди, у розмірі 3/4 від суми завданої шкоди потерпілій.
Відповідно до висновку експерта № 31-2025 від 07.07.2025, сума матеріального збитку автомобіля Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату дослідження 26.06.2025 складає 338 396 грн.
Доводи сторони захисту про порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів в частині того, що відсутній інший учасник ДТП та його не повідомлено про результати дослідження спростовуються копією протоколу (акту) огляду транспортного засобу (а.с. 69 т.1), у якому зазначено, що присутній ОСОБА_4 .
Обставина того, що огляд транспортного засобу - автомобіля DACIA DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , проводився експертом 26.06.2025, тобто більш ніж через півроку після настання дорожньо-транспортної пригоди, сама по собі не може ставити під сумнів висновок експерта щодо розміру завданого збитку за відсутності об'єктивних обставин, які могли вплинути на стан транспортного засобу, який оцінювався. Таких обставин у судовому засіданні не встановлено і сторона захисту не подала доказів на підтвердження їх існування.
Оскільки ремонт автомобіля не здійснювався, тому відсутня необхідність встановлювати витрати потерпілої, понесені на його відновлення.
На першому аркуші висновку експерта міститься запис про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України та міститься підпис від імені експерта. А тому доводи сторони захисту про відсутність таких записів є безпідставними.
Копією свідоцтва № 443 (а.с. 91 т. 1) спростовуються доводи сторони захисту про те, що експерт ОСОБА_10 не є особою, яка уповноважена на підготовку та проведення експертизи.
Таким чином, враховуючи частку відповідальності за завдану шкоду покладену на обвинуваченого ОСОБА_4 у розмірі , сума завданої шкоди діями обвинуваченого складає 253 797 (338 396 грн / 4 х 3)
Згідно із ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-219735899 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_4 застрахований у ПАТ «УПСК», який діяв станом на день скоєння ДТП 15.11.2024 року. У полісі визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 320 000,00 грн, та за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Таким чином, з ПАТ «УПСК» слід стягнути на користь ОСОБА_6 160 000,00 грн за шкоду завдану майну, а з обвинуваченого ОСОБА_11 93 797,00 грн. на користь ОСОБА_6 за шкоду завдану майну.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під морально шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Положеннями ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Суд визнає обґрунтованими доводи потерпілої щодо розміру завданої їй моральної шкоди, яку вона зазнала внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_8 та пошкодження належного їй транспортного засобу у сумі 800 000,00 грн. При цьому, суд врахував родинні відносини між потерпілою та ОСОБА_8 як жінки та чоловіка, які тривали близько 37 років, виникнення у потерпілої розладу адаптації, внаслідок втрати близької людини у формі тривожно депресивної реакції, проходження нею лікування, перебування її на утриманні ОСОБА_8 , що вбачається з порівняння отриманих ними доходів у виді пенсії за 2024 рік, а також те, що автомобіль не придатний до відновлення та інші обставини, викладені у позовній заяві та підтверджені доказами.
Вирішуючи питання щодо стягнення такої шкоди на користь потерпілої, суд виходить із частки відповідальності за завдану шкоду, внаслідок дії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка покладена судом на обвинуваченого ОСОБА_4 у розмірі 3/4 від суми завданої шкоди. Таким чином, діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно моральну шкоду на загальну суму 600 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік», з 01 квітня до 31 грудня встановлена мінімальна заробітна плата у сумі 8 000,00 грн. Таким чином, з ПАТ «УПСК» як із страховика необхідно стягнути на користь ОСОБА_6 моральну шкоду заподіяну смертю її чоловіка ОСОБА_8 у сумі 200 000,00 грн.
В іншій частині, тобто 400 000,00 грн моральну шкоду необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 .
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в даному кримінальному провадженні в загальній сумі 29 225,40 грн, відповідно до обвинувального акта і які були заявлені стороною обвинувачення до стягнення в судовому засіданні та є документально підтвердженими, згідно з ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 понесених витрат на залучення експерта у сумі 12 400,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, підлягають скасуванню арешти, накладені у цьому кримінальному провадженні на майно ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19.11.2024 року (а.м. 75, 79), а саме на автомобілі «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, серед іншого, рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.05.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби та покладено на ОСОБА_4 обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з будь-якими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Після цього зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого продовжувався неодноразово. Востаннє, продовжений ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 11.12.2025 до 11.02.2026 включно.
Зазначеною ухвалою суду встановлено існування заявленого прокурором ризику переховування обвинуваченого від суду. Вказаний ризик на теперішній час не відпав. Ступінь можливої реалізації зазначеного ризику у разі перебування обвинуваченого на волі до набрання цим вироком законної сили збільшився, оскільки судом обвинуваченому ОСОБА_4 призначено основне покарання у виді позбавлення волі, що підлягає реальному відбуттю в умовах ізоляції від суспільства. За таких обставин, приймаючи рішення щодо запобіжного заходу в порядку п.2 ч.3 і п.2 ч.4 ст.374 КПК України, суд вважає за належне обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до дня набрання вироком законної сили. Оскільки, на думку суду більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити ризик, визнаний судом доведеним.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого необережного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не працює, має на утриманні малолітню дитину, суд доходить висновку про наявність підстав, передбачених ч.3 ст.183 КПК України, для визначення розміру застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. 00 коп., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Питання про долю речових доказів даного кримінального провадження необхідно вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до дня набрання вироком законної сили, взявши його під варту у залі суду. Зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 його попереднє ув'язнення з моменту затримання на виконання вироку суду до дня набрання вироком законної сили.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Рівненській області, рахунок отримувача №UA048201720355229002000010559, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі до дня набрання вироком законної сили. У разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку має бути наданий відповідальній особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», яка після перевірки має розпорядитися про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомити суд.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , передбачені ст.194 КПК України, наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Після внесення застави і звільнення з-під варти ОСОБА_4 необхідно вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом у вироку, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Виконання вироку в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою покласти на Роту конвойної служби ГУНП в Рівненській області, ДУ «Рівненський слідчий ізолятор». Вирок в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 підлягає негайному виконанню після його оголошення.
Скасувати арешт, накладений у даному кримінальному провадженні на майно ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19.11.2024 року, а саме на автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Речові докази:
-автомобіль «DACIA DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;
-оптичний диск DVD-R з маркуванням Alerus (а.м. 65), оптичний диск DVD-R з маркуванням Alerus (а.м. 67) - зберігати у матеріалах кримінального провадження;
-автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_12 ;
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні в загальній сумі 29 225 (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять ) грн 40 (сорок) коп.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 93 797 (дев'яносто три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн 00 коп. за шкоду завдану майну.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. за завдану моральну шкоду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 12 400 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на залучення експерта.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп. за шкоду завдану майну.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. за завдану моральну шкоду.
У задоволенні вимог у іншій частині відмовити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Вараський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для обвинуваченого, який перебуває під вартою, - в цей самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію даного вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1