Провадження 3/557/31/2026
Справа 557/1957/25
11 лютого 2026 року с-ще Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Оленич Ю.В., за участю захисника Бовгирі О.П., секретаря судового засідання Дацюк І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Гоща справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП у Рівненській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
15 жовтня 2025 року о 06 годині 30 хвилин ОСОБА_1 на 292 км а/д М-06 «Київ-Чоп», с. Синів, в порушення п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом «Toyota Sequoia», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився в закладі охорони здоров'я, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1218 від 15 жовтня 2025 року.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Із матеріалів справи вбачається, що останній неодноразово повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судових повісток за адресою, яка ним була зазначена при складанні протоколу, та мав об'єктивну можливість особисто або через захисника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бовгиря О.П. у судовому засіданні, вказавши на те, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні, інкримінованого йому правопорушення, не визнає, зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просив закрити провадженні у справі відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Аргументуючи таку свою позицію, захисник вказав на недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність сумнівів у належному проведенні огляду на стан сп'яніння та недостатність доказів на підтвердження такого стану, яким, на його переконання, не є висновок медичного огляду. Окремо захисник звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце вчинення правопорушення, так як поліцейським невірно зазначено кілометровий покажчик, що в свою чергу спростовує вину ОСОБА_1 через наявні сумніви щодо події правопорушення.
Заслухавши захисника Бовгирю О.П., дослідивши матеріали справи, приходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 2.9 а) Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Зокрема за приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні, інкримінованого йому правопорушення, незважаючи на невизнання ним такої вини, про що у судовому засіданні зазначив його захисник, об'єктивно стверджується даними наступних досліджених у судовому засіданні доказів:
-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 483695 від 15 жовтня 2025 року, яким зафіксовано обставини вчинення правопорушення;
-акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15 жовтня 2025 року, за даними якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціального технічного засобу не проводився;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 жовтня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 , у зв'язку із виявленими поліцейським ознаками сп'яніння, було направлено у заклад охорони здоров'я;
- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1218, складеного 15 жовтня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 на момент огляду о 07 год 49 хв 15 жовтня 2025 року перебував у стані алкогольного сп'яніння;
-матеріалів фідеофіксації з нагрудної камери працівника поліції.
Вказані вище докази є узгодженими між собою і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому такі суддя вважає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Так, з досліджених доказів суддею установлено, що 15 жовтня 2025 року приблизно о 06 год 30 хв на 292 км а/д М-06 «Київ-Чоп», в с. Синів, працівниками поліції в порядку п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» був зупинений транспортний засіб «Toyota Sequoia», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У ході спілкування поліцейських з ОСОБА_1 на предмет можливої його причетності до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у нього поліцейськими було виявлено ознаки сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння, на що ОСОБА_1 виявив бажання пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
Огляд ОСОБА_1 в медичному закладі був проведений лікарем КП «РОЦПЗН» ОСОБА_2 . За результатами огляду лікарем встановлено, що ОСОБА_1 15 жовтня 2025 року о 07 год 49 хв перебував у стані алкогольного сп'яніння, і за наслідками огляду, складено висновок, який не викликає сумнівів у його достовірності.
Суддя при цьому зауважує, що під час судового розгляду на підставі наявних доказів було встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я був проведений за наявності для того законних підстав, у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), з належною фіксацією результатів огляду.
Відповідно до ст. 267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, будучи незгідним з оглядом, про який йдеться вище, ОСОБА_1 своїм правом на оскарження цього заходу забезпечення провадження не скористався.
Що стосується аргументів захисника з приводу того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, то такі, з огляду на досліджені в ході розгляду справи матеріали відеофіксації, які спростовують названі аргументи, суддею відхиляються та розцінюються, як обраний спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності.
Досліджені матеріали відеофіксації, на переконання судді, містить достатньо даних для встановлення усіх важливих обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносяться до обставин події за участю останнього, що його захисником не заперечувалось у судовому засіданні, на них зафіксовані обставини зазначені у протоколі, тому надані відеофайли оцінюються у сукупності із дослідженими в ході судового розгляду справи доказами.
З огляду на вказані міркування, неспроможними визнаються і доводи захисника з приводу неправильного відображення у протоколі місця вчинення правопорушення в частині зазначення кілометрового покажчика. При цьому, суддею зауважується, що в протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейським місце вчинення правопорушення, окрім кілометрового покажчика, ідентифіковано прив'язкою до населеного пункту - с. Синів, що окремо спростовує аргументи захисту в цій частині. За наведеного, на переконання суду, зазначення у протоколі місцем вчинення правопорушення - 192 км не є істотним порушення та не спростовує встановлених вище обставини.
Суддею звертається увагу, що право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп'яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп'яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.
Загальноприйнятою імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Визнання недопустимими доказів, зібраних поліцейськими, лише з підстав невиконання формалізованих процедур, або допущення описок без усвідомлення їх мети і значення, а тільки тому, що вони існують, без встановлення факту порушення жодного з прав чи основоположних свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувало б лише на надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм, що в свою чергу унеможливить досягнення мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП).
Під час розгляду справи, судом не було встановлено, що ті порушення, на які посилається захисник, потягли за собою порушення конвенційних або конституційних прав ОСОБА_1 , внаслідок чого зібрані докази могли б бути визнані недопустимими, а провадження в справі закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, приходжу висновку про те, що подія правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, мала місце, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю.
З даних довідки ст. інспектора ВАП Мороз Ю. вбачається, що ОСОБА_1 права керування не позбавлений та на протязі року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія НОМЕР_2 .
Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників, вважаю за можливе притягнути останнього до адміністративної відповідальності та з метою його виховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, призначити йому покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з ОСОБА_1 доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. 40-1, 130, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та підлягає зарахуванню на рахунок UA218999980313020149000017001, отримувач коштів ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300, код за ЄДРПОУ 38012494, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу - 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2026 року.
Суддя Оленич Ю.В.