Єдиний унікальний номер: 378/1815/25
Провадження № 2/378/172/26
11 лютого 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Діджи Фінанс» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), з посиланням на те, що 30.06.2023 року між ТОВ «ФК«ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 1318152859035, відповідно до умов якого кредитодавець надав кошти відповідачу, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки, визначені в договорі.
01.05.2024 року між ТОВ «ФК«ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01052024, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за вищевказаним кредитним договором.
Відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість 12000,00 грн., з яких 3000,00 грн. за тілом кредиту, 9000,00 грн. за відсотками.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вказану суму заборгованості за кредитним договором, витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422,40 грн.
Ухвалою Ставищенського районного суду від 12.01.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження (а. с. 56).
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс»в судове засідання не з'явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 63), відповідно до позову вказане товариство просить справу розглядати у відсутність його представника (а. с. 7).
Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомленв належним чином (а. с. 65). Протягом строку, визначеного ухвалою Ставищенського районного суду про відкриття провадження, відповідач заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження правом та відзиву на позов не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
30.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», яке є фінансовою установою, та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1318152859035 (далі - Договір) (а. с. 23 - 29).
Згідно з п.п. 1.2 Договору тип кредиту - кредитна лінія, сума кредитного ліміту - 3000 грн. Відповідно до п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.4.1. Договору дисконтна процентна ставка становить 2,5% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з першого по 20 день включно.
Відповідно до п. 1.4.2. Договору, базова процентна ставка складає 2,5% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту.
Отже, до відповідачки ОСОБА_1 була застосована як дисконтна процентна ставка (2,5% в день), так і базова процентна ставка (2,5% в день).
Строк користування кредитом становив 120 днів, з 30.06.2023 року до 28.10.2023 року (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п.1.14 Договору, продовження строку кредитування не передбачено.
Згідно з п. 2.23. Договору Кредит надається шляхом перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу.
Вказаний договір був підписаний одноразовим ідентифікатором "G4G3Y9" (а. с. 29). Вказаний ідентифікатор ТОВ «ФК«Віва Капітал» згідно довідки про ідентифікацію клієнта надав відповідачці унікальний ідентифікатор "G4G3Y9", де зазначив номер картки НОМЕР_1 (а. с. 17).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» було у повному обсязі виконано своє зобов'язання за Договором, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 03.06.2024 року № 5024, відповідно до якої 30.06.2023 було успішно переказано кошти в сумі 3000 грн. на кредитну картку НОМЕР_1 (а. с. 38).
01 травня 2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК«Віва Капітал»було укладено договір факторингу № 01052024, за умовами якого ТОВ «ФК«Віва Капітал»відступило позивачу права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги (п. 2. 1) (а. с. 31 - 34).
Відповідно до п. 4.1 даного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру прав вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 01.05.2024 за вказаним Договором факторингу ТОВ «ФК«Віва Капітал» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр права вимоги до боржників в кількості 980 (а. с. 9).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу 01052024 ОСОБА_1 зазначена у вказаному Додатку як боржник за вищевказаними кредитним договором 1318152859035від 30.06.2023, заборгованість якої на момент відступлення за вищевказаним договором факторингу становить 12000,00 грн., з яких 3000,00 грн. за тілом кредиту, 9000,00 грн. за відсотками (а. с. 12).
До позовної заяви позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» додано детальний розрахунок первісного кредитора ТОВ «ФК «Віва Капітал» заборгованості відповідача по вказаному кредитному договору, яка станом на 01 травня 2024 року складає 12000,00 грн., з яких 3000,00 грн. за тілом кредиту, 9000,00 грн. за відсотками. З 28 жовтня 2023 року (дня закінчення строку дії кредитного договору) сума заборгованості за вказаним кредитним договором не змінювалась (а. с. 13 - 15).
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором "G4G3Y9"(а. с. 17, 29), а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, позивач набув внаслідок укладення договору факторингу до відповідача від первісного кредитора, суд убачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 1318152859035 від 30 червня 2023 року в сумі 12000,00 грн.
Також, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та адвокатом Лівак І. М. (а. с. 18 - 20), додаткову угоду до вказаного договору від 17.11.2025 (а. с. 37), згідно п. 1.2 якої адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з Пустовіт Т. А., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 43), детальний опис робіт від 17.11.2025 (а. с. 16) відповідно до якого адвокатом надано послуги на загальну суму 6000,00 грн., з яких: 2250,00 грн. - за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1,5 год.), 3000,00 грн. - за складання позовної заяви (3 год.), 750,00 грн. - формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год.) (а. с. 16).
Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ "Діджи Фінанс" послуг адвоката Лівак І. М. з надання правової допомоги в суді першої інстанції.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат та часу у загальному розмірі 5,5 годин. Витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 205, 207, 512, 514, 513, 516, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1318152859035 від 30 червня 2023 року в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 копійок та3000 (три тисячі) гривень витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товаристо з обмеженою відповідвльністю «Діджи Фінанс» (07406, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено 11 лютого 2026 року.
Суддя Н. М. Марущак