Справа № 766/4466/23
Провадження № 2/369/1257/26
Іменем України
12.02.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 766/4466/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до рішення Голопростанського районного суду Херсонської області від 01 березня 2016 року по справі № 654/3218/15-ц судом було постановлено стягувати з позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь, ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх доходів позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 вересня 2015 року і до повноліття дітей.
Вказаний розмір аліментів, а саме, 1/3 частка від доходів, було обумовлено тим, що позивач є працездатний, здоровою людиною, інших осіб на утриманні в нього немає.
На підставі рішення суду, було видано виконавчий лист, який переданий на виконання до Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), та перебував на виконанні у відділі станом на дату повномасштабного вторгнення росії в Україну до 24.02.2022 року, утримання аліментів здійснювалось з доходу позивача, за наслідками тимчасової окупації Херсонської області, архів виконавчої служби не збережений, так само як і архів фінансової частини військової частини, яка знаходилась у м. Маріуполь, де проходив службу позивач.
Відповідач не надає можливості належним чином з дітьми спілкуватися, блокує номери телефонів, позивач позбавлений права спілкування та участі у вихованні дітей, відповідач спілкування з позивачем уникає.
Наразі, у позивача змінилися обставини, а саме в нього змінився сімейний стан, він одружився, народилась дитина, при цьому він виховує сина своєї дружини, в якого немає батька, отримав поранення під час несення військової служби, тому, розмір аліментів, призначений судом в 2016 році є дня нього завеликим, тому, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом та обгрунтовує свої вимоги наступними фактами.
21 січня 2017 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 , який був зареєстрований Великоолександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис про шлюб № 03, копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , долучається до позовної заяви, після укладення шлюбу, дружина позивача змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
У позивача з дружиною народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 07, копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 долучається до позовної заяви, окрім того, позивач утримує та виховує сина своєї дружини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 13, свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , вказані особи перебувають на утриманні позивача.
Після повномасштабного вторгнення росії до України, позивач перебуває в лавах ЗСУ, отримував травми та поранення, що передбачає витрачання коштів та реабілітацію та поновлення сил, але зі складу ЗСУ не звільнився, продовжує проходження служби.
Родина позивача через тимчасову окупацію Херсонської області ще в квітні 2022 року переїхала до міста Кривий Ріг, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , родина мешкає у іншому місті, далеко від дому, немає навіть самих необхідних речей, які родина вимушена придбати задля нормального людського життя (засоби гігієни, ліки, одяг сезонний, придання для навчання тощо).
Тобто, у позивача змінився склад сім'ї, він одружився, у шлюбі народився син, на утриманні перебуває дитина дружини, в якого немає батька, позивач мав поранення, що вплинуло на його стан здоров'я, що передбачає постійні витрати на придбання ліків та знеболювальних засобів, родина мешкає далеко від дому та є внутрішньо переміщеними особами, дані обставини, на думу позивача є підставою для звернення до суду зі вказаним позовом про зменшення аліментів на утримання сина з 1/3 на 1/4 частину, на думку позивача, це не виплине на інтереси дитини.
На підставі викладеного, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача по справі, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 березня 2016 року по справі № 654/3218/15-ц на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його повноліття, доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до її повноліття з 1/3 на частину всіх доходів позивача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.10.2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2024 року цивільну справу № 766/4466/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передано на розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.03.2024 року (суддя Янченко А.В.) призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16.04.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого остання заперечила проти задоволення позову, оскільки відповідач аліменти не сплачував, у зв'язку з чим на теперішній час має заборгованість по аліментам, що підтверджується довідками з виконавчої служби
Крім того, на теперішній час у сина ОСОБА_3 погіршується зір, він перебуває на обліку у лікаря окулиста, невролога, потребує постійного обстеження, лікування.
Також відповідачка разом з дітьми після збройної агресії рф проти України вимушено переїхали з місця постійного проживання до м. Боярка Київської області, є внутрішно переміщеними особами. Вимушені орендувати житло, вирішувати побутові потреби для влаштування свого житла, оскільки при переїзді взяли із собою тільки саме необхідне.
При цьому, позивач не виконував свої обов'язки щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, аліменти не сплачував.
Посилання позивача на необхідність утримувати дитину його другої жінки, при цьому відмовляючись надавати матеріальну допомогу своїм рідним дітям, не є підставою для зменшення аліментів.
Крім того, відповідач зазначила, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який наведений у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2017/19.
Також відповідач зазначила, що законодавством жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено.
На обгрунтування своїх вимог, позивачем не надано доказів про погіршення його матеріального становища та неможливості сплачувати аліменти на своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначеному судом розмірі.
Позивач у судове засідання 12.12.2024 року не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності від 06.12.2023 року, згідно просив суд проводити засідання без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання 12.12.2024 року не з'явилася, представник відповідача 12.12.2024 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечила проти задоволення позову повністю.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України).
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.09.2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідно до рішення Голопростанського районного суду Херсонської області від 01 березня 2016 року по справі № 654/3218/15-ц судом було постановлено стягувати з позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь, ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх доходів позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 вересня 2015 року і до повноліття дітей.
За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об'єктом охорони держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються участці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. Правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина перша ст. 19 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження третьої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Суд погоджується з доводами відповідача, що розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження третьої дитини від іншого шлюбу та наявність на утриманні позивача сина другого дружини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Судом критично оцінюються посилання позивача на те, що він є військовослужбовцем і його матеріальний стан погіршився внаслідок постійного придбання ліків та знеболювальних засобів та мешканням його родини далеко від дому, оскільки належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у розумінні ст. 77, 78, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не доведено та не встановлено під час судового розгляду.
Доказів існування у позивача значних витрат позивачем суду також не надано.
Суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який наведений у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2017/19.
Водночас, законодавством жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено.
На обгрунтування своїх вимог, позивачем не надано доказів про погіршення його матеріального становища та неможливості сплачувати аліменти на своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначеному судом розмірі.
Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 12.02.2026 року.
Суддя А.В. Янченко