Справа № 368/1726/25
провадження № 1-в/368/6/26
"09" лютого 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
В складі:
Головуючий суддя - ОСОБА_1
При секретарі - ОСОБА_2
З участю інших сторін провадження:
Прокурор - ОСОБА_3
представник ВК - ОСОБА_4
Засуджений - ОСОБА_5
Захисник засудженого - адвокат
ОСОБА_6
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду кримінальне провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Аман Йорданського Хашимітського Королівства, громадянина Йорданського Хашимітського Королівства, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , - - засудженого 02 грудня 2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 25.01.2021 року відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- щодо застосування до нього положень ст. 81 КК України, - про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, суд, -
10.10.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Аман Йорданського Хашимітського Королівства, громадянина Йорданського Хашимітського Королівства, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , -
- засудженого 02 грудня 2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 25.01.2021 року відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- щодо застосування до нього положень ст. 81 КК України, - про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.
В прохальній частині клопотання засуджений просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якого:
- звільнити його умовно - достроково від відбування призначеного йому судом основного покарання у виді позбавлення волі, - на невідбутий термін.
Свої вимоги засуджений в мотивувальній частині клопотання обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:
- Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2021 року, йому - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобами строкм на 3 роки.
За час тримання в Державній установі Черкаський СІЗО порушень режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. В Державніій установі Кагарлицька виправна колонія (№115) відбуває покарання з 25.01.2022 року, має 6 заохочень, дисциплінарних стягнень - не має, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктує, зі всіма підтримує рівні стосунки , до працівників установи - не допускає порушгенням вимог пожежної безпеки, утримує своє спальне місце та приліжкову тумбочку в чистоті. Стосунки із засудженими негативної спрямованості не підтримує. На профілактичному обліку в установі не перебуває. Вину в скоєному злочині визнає та щиро кається.
Станом на 14.07.2025 року ним відбуто призначеного йому покарання, а тому, - керуючись ст. 81 КК України, стс.ст. 537, 539 КПК України, - просить задовольнити його клопотання.
10.10.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1 , та присвоєно, - справа № 368/1726/25, провадження № 1 - в/368/130/25.
31.10.2025 року судом винесено ухвалу, згідно якої:
1. Відкрити провадження у справі.
2. Судове засідання по справі № 368/1726/25, провадження № 1 - в/368/130/25, за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Аман Йорданського Хашимітського Королівства, громадянина Йорданського Хашимітського Королівства, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , -
- засудженого 02 грудня 2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 25.01.2021 року відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- щодо застосування до нього положень ст. 81 КК України, - про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, -
- призначити до слухання на 09 год. 00 хв. 10.11.2025 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.
3. Державній установі ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв'язок з Кагарлицьким районним судом 10.11.2025 року о 09 годині 00 хвилин.
4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв'язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій Державної установи ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК України.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.
5. З метою підготовки до слухання кримінального провадження по суті поданого подання зобов'язати Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 09 год. 00 хв. 10.11.2025 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_5 , - для її огляду в судовому засіданні.
6. Доручити Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги, (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 32, КОД ЄДРПОУ: 39776588):
- забезпечити захисника для здійснення захисту (в рамках кримінального провадження № 1 - в/368/130/25, справа № 368/1726/25) засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Йорданського Хашимітського Королівства, громадянина Йорданського Хашимітського Королівства, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 02 грудня 2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- та забезпечити прибуття захисника в судове засідання Кагарлицького районного суду Київської області на 09 год. 00 хв. 10.11.2025 року, яке відбудеться в приміщенні суду, яке розміщене за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3.
З матеріалами кримінального провадження захиснику ознайомитися завчасно в приміщенні суду.
В судове засідання викликати учасників процесу:
- засудженого ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);
- захисника засудженого - через центр з надання правничої допомоги (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);
- перекладача, - ОСОБА_7 , (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);
- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);
- прокурора Кагарлицького районного відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3).
04.11.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області від Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги надійшло письмове доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі за ухвалою суду у кримінальних провадженнях у разі вирішення судом питань під час виконання вироків відповідно до статті 537 КПК України, згідно з яким:
- призначено засудженому захисника, - адвоката ОСОБА_6 .
10.11.2025 року слухання кримінального провадження відкладено на 09 год. 00 хв. 24.11.2025 року в зв'язку з неявкою перекладача.
24.11.2025 року слухання кримінального провадження відкладено на 13 год. 00 хв. 02.12.2025 року в зв'язку з неявкою перекладача.
02.12.2025 року в слуханні кримінального провадження оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 19.12.2025 року, - за клопотанням засудженого (необхідність надання суду письмових доказів).
19.12.2025 року слухання кримінального провадження відкладено на 09 год. 00 хв. 12.01.2026 року в зв'язку з неявкою перекладача.
12.01.2026 року справа була знята з розгляду в зв'язку з перебуванням головуючого в нарадчій кімнаті в кримінальній справі № 368/732/24 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено наступне судове засідання на 14 год. 00 хв. 22.01.2026 року.
22.01.2026 року в слуханні кримінального провадження оголошено перерву до 13 год. 00 хв. 06.02.2026 року, - в зв'язку з витребуванням письмових доказів від установи виконання покарань (довідки про заробітну плату засудженого), та від сторони захисту (свідоцтва про народження неповнолітньої дитини засудженого).
В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2026 року, - засуджений ОСОБА_5 , - своє клопотання про застосування до нього пільги, а саме, - положення ст. 81 КК України - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - підтримав та просив його задовольнити.
Своє клопотання засуджений обгрунтовував обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його клопотання, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даної ухвали суду - в повному обсязі.
Додатково засуджений просив врахувати, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, його батьки, та те, що його сім'я перебуває в скрутному матеріальному становищі в зв'язку з тим, що він відбуває покарання у виді реального позбавлення волі, а тому, - практично всі кошти, які він заробляє, - він витрачає на утримання своєї сім'ї.
Засуджений вважав, що своєю зразковою поведінкою та добросовісним відношенням до праці - довів ту обставину, що він став на шлях виправлення та перевиховання, а тому - засуджений вважає, що він заслуговує на застосування до нього пільги у виді умовно - дострокового звільнення від призначеного йому судом основнного покарання у виді позбавлення волі.
Засуджений зазначив, що у випадку його умовно - дострокового звільнення - він матиме змогу влаштуватися на волі на роботу та більше виплачувати коштів потерпілим.
В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2026 року, - захисник засудженого ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 , - клопотання засудженого про застосування до засудженого пільги, а саме, - положення ст. 81 КК України - умовно - дострокового звільнення засудженого від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - підтримала, та просила його задовольнити.
Свою правову позицію захисник засудженого обгрунтовувала обставинами справи, та нормами права, які викладені в мотивувальній частині клопотання засудженого, та які судом зазначено вище по тексту в мотивувальній частині даної ухвали суду, - в повному обсязі.
Захисник засудженого зазначила, що, на її думку, - засуджений своєю зразковою поведінкою та добросовісним відношенням до праці - довів ту обставину, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання, а тому, на думку захисника засудженого - засуджений заслуговує на підльгу, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.
Захисник засудженого просила суд врахувати ту обставину, що на утриманні засудженого перебуває його неповнолітня дитина та дружина (адже дружина ніде не працює).
Також захисник засудженого просила суд врахувати ту обставину, що засуджений станом на час розгляду його клопотання - не має дисциплінарних стягнень, а має лише захохочення від керувництва установи виконання покарань, причому - в значній кількості, а саме, - 7 (сім) заохочень.
Захисник засудженого просила врахувати ту обставину, що засудженим виплачено судові витрати по кримінальному провадженні та засудженим постійно сплачуються кошти потерпілим в кримінальному провадженні.
Також захисник засудженого просила суд врахувати ту обставину, що внаслідок ДТП - засуджений отримав тяжкі травми, а тому - не міг працювати під час відбування покарання на початковому етапі. Наявність отриманих травм та їх тяжкість, - підтвердила виписками із амбулаторної картки засудженого.
З огляду на вищевказані факти, - захисник засудженого просила суд задовольнити клопотання засудженого, та звільнити засудженого умовно - достроково від подальшого відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - на термін, який становить невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі.
Також захисник засмудженого просила суд врахувати ту обставину, що засудженим злочин скоєно з необережності, що, на думку захисника, - істотно знижує суспільну небезпечність вчиненого засудженим злочину.
Також захисник засудженого просила врахувати ту обставину, що засуджений раніше не виплачував кошти потерпілим, так як не міг працювати, адже внаслідок ДТП отримав травми, які не давали йому можливість працювати.
В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2026 року, - представник установи виконання покарань, - ОСОБА_4 , - вирішення питання щодо клопотання засудженого, - поклав на розсуд суду.
Представник установи виконання покарань зазначив, що станом на 06.02.2026 року у засудженого невідбутий термін призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі становить 3 (три) роки 5 місяців 8 днів, або, - 3 (три) роки 158 днів.
Відбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі у засудженого станом на 06.02.2026 року становить 4 (чотири) роки 6 місяців 23 дні, або, - 4 (чотири) роки 207 днів.
В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2026 року, - прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, - ОСОБА_3 , - заперечувала проти задоволення клопотання засудженого про його умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, так як прокурор вважала, що на даному етапі - засуджений - не довів факт свого виправлення та перевиховання, що, на думку прокурора, - є однією із обов'язкових умов для можливості застосування до засуджених пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання.
Суд, розглянувши письмове клопотання засудженого про застосування до нього положень ст. 81 КК України - умовно дострокового покарання (пільги), вислухавши засудженого та його захисника, які, - підтримали клопотання та просили його задовольнити, вислухавши думку представника установи виконання покарань, який - вирішення питання - поклав на розсуд суду, вислухавши прокурора, яка заперечувала проти задоволення клопотання засудженого, та, відповідно, - просила відмовити у задоволенні клопотання засудженого, дослідивши матеріали кримінального провадження, - приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання засудженого - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність:
- згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, - має право, зокрема, - вирішувати питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
- згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом;
- згідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, - подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - засуджений ОСОБА_5 , - відбуває основне покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна клонія (№115)», яка розміщена за адресою: 09214, Київська область, Обухівський район, с. Зікрачі, вул. Незалежності, 11.
Суд зазначає, що с. Зікрачі Київської області, - до адміністративно - територіальної реформи - входило до складу Кагарлицького району Київської області, станом же на даний час, - входить до складу населених пунктів Обухівського району Київської області, проте, - дане кримінальне провадження - підсудне Кагарлицькому районному суду Київської області, а не Обухівському районному суду Київської області, - з огляду на наступне:
- Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів, - відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Зікрачі, - відноситься до Обухівського району Київської області.
Разом з тим, відповідно до роз'яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Зікрачі Київської області, - раніше входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Відповідно, враховуючи:
1. Предмет розгляду в даному кримінальному провадженні, - умовно - дострокове звільнення засудженого від відбування призначеного судом покарання;
2. Засуджений відбуває покарання в установі виконання покарань, яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Кагарлицького районного суду Київської області;
3. п. 2 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», -
- дане кримінальне провадження, - підсудне Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:
- ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Аман Йорданського Хашимітського Королівства, громадянин Йорданського Хашимітського Королівства, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), -
- засуджений 02 грудня 2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, (вирок набрав законної сили 04.01.2022 року), -
- який з 25.01.2021 року відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».
Початок строку покарання: «14» липня 2021 року.
Кінець строку покарання: «14» липня 2029 року.
1/2 строку покарання: «14» липня 2025 року.
Станом на 06.02.2026 року (станом на час слухання даного кримінального провадження):
- відбутий строк основного призначеного судом покарання у виді позбавлення волі становить 4 (чотири) роки 6 місяців 23 дні, або, - 4 (чотири) роки 207 днів;
- невідбутий строк основного основного призначеного судом покарання у виді позбавлення волі становить 3 (три) роки 5 місяців 8 днів, або, - 3 (три) роки 158 днів.
З огляду на матеріали кримінального провадження (які були досліджені судом в судовому засіданні), та показання учасників процесу, - суд вважає, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 , - загалом, - мав поведінку, яка вказує на його виправлення та перевиховання, проте, на думку суду, - існує обставина, яка виключає застосування судом до засудженого пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового покарання від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - так як суд вважає, що, хоча і існує формально - юридична підстава для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, проте, - на даному етапі - недостатньо оціночних підстав для зхастосування для такого засудженого пільги, при цьому, суд зазначає, що в справах даної категорії, - оціночні підстави мають враховуватися в будь - якому випадку, так як вони передбачені в обставини, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України.
Так, дійсно, - засуджений почав змінювати свою поведінку під час відбування покарання в кращу сторону, - в сторону правослухняності, проте, його поведінка має прояв у недопущенні порушень режиму тримання в установі виконання покарань, отримання семи заохочень за добросовісне ставлення до праці.
Проте, - з огляду на загальну поведінку засудженого та норми КВК України, поведінку засудженого ОСОБА_5 , адже, - таку свою поведінку з ознаками правослухняності (отримання заохочень, часткове відшкодування шкоди потерпілим), - засуджений почав проявляти лише безпосередньо перед настанням пільги, що, на думку суду, - вказує лише про формальне відношення засудженого до виховання та перевиховання.
Тому, - правослухняну поведінку засудженого безпосередньо перед настанням пільги, - суд не розцінює як підставу для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - а як обов'язок засудженого, який покладений на нього положеннями КВК України, та галузевими нормами права, які регулюють порядок відбування покарання засудженими.
Відповідно, суд вважає, що поведінка засудженого ОСОБА_5 , - направлена лише для створення передумов для настання пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, що, відповідно, судом не може розцінюватися як обставина, що засуджений ОСОБА_5 , - остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, що засуджений розкаявся у вчиненні суспільно - тяжкого злочину, - позбавлення волі людини, що, на думку суду, виключає застосування до засудженого ОСОБА_5 , - положень ст. 81 КК України на даному етапі відбування покарання.
Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_5 має:
заохочення:
1. 03.07.2024 р. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення ОСОБА_9 . ВК
до праці на контрагентському об'єкті ПрАТ
«Вентиляційні системи».
2. 02.10.2024 р. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення ОСОБА_9 . ВК
до праці на контрагентському об'єкті ПрАТ
«Вентиляційні системи».
3. 01.01.2025 р. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення ОСОБА_9 . ВК
до праці на контрагентському об'єкті ПрАТ
«Вентиляційні системи».
4. 02.04.2025 р. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення ОСОБА_9 . ВК
до праці на контрагентському об'єкті ТОВ
«Вентиляційні системи».
5. 03.07.2025 р. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення ОСОБА_9 . ВК
до праці на контрагентському об'єкті ТОВ
«Вентиляційні системи».
6. 01.10.2025 р. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення ОСОБА_9 . ВК
до праці на контрагентському об'єкті ТОВ
«Вентиляційні системи».
7. 02.01.2026 р. За неухильне дотримання норм, які визначають ОСОБА_10 . Нач ВК
порядок і умови відбування покарання, добросовісне
та відповідальне виконання покладених обов'язків,
за неухильне дотримання правил трудового розпорядку
і вимог безпеки праці та за сумлінну працю на контр -
агентському об'єкті ТОВ «Вентиляційні системи».
Що стосується заохочень, то суд зазначає наступне:
- Так, дійсно, - засуджений має доволі значну кількість заохочень за час відбування покарання.
Проте, - суд ще раз наголошує, що фактично засуджений почав відбувати покарання з 14 липня 2021 року, проте, - до липня 2024 року (отримання першого заохоченя), - засуджений взагалі не отримував заохочення, взагалі не відшкодовував шкоду потерпілим в кримінальному провадженні.
Тобто, - фактично 3 (три) роки, - на думку суду, - значний період, - засуджений не виявляв ознаки щирого каяття (проявом чого, зокрема, - має бути відшкодування шкоди потерпілій стороні), не отримував заохочення, зокрема, - за сумлінне відношення до праці та за участь в суспільному житті колонії, а - лише не допускав порушень, які могли б бути підставою для накладення стягнення, в той же час, - суд наголошує на тому, що дотримання правил відбування покарання - є обов'язком засудженого.
Крім того, - суд наголошує на тій обставині, що заохочення від керівництва установи виконання покарань засудженими отримуються не лише за добросовісне відношення до праці, а й за сумлінну поведінку.
Як вбачається з матеріалів справи, - засуджений отримував заохочення лише за добросовісне відношення до праці (і то - почав їх отримувати такі заохочення лише перед настанням пільги), що ж стосується сумлінної поведінки, - то за таку - засуджений заохочень не отримував.
Дисциплінарні стягнення:
Дисциплінарних стягнень, - в тому числі, - знятих чи погашених в установленому Законом порядку, - засуджений ОСОБА_5 , - за час відбування покарання, - не має.
При цьому суд зазначає, що дотримання правил відбування покарання - є обов'язком засудженого, а тому - сам факт відсутності стягнень у засудженого - не є проявом того факту, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.
Відповідно, - з огляду на нижченаведені обставини справи та норми права, - суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_11 , - з огляду на обставини, які входять до блоку оціночних підстав, які судом наведено нижче, - не дає підстави для суду застосувати до такого засудженого пільгу, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України (умовно - дострокового звільнення), - так як немає в достатньому обсязі оціночних підстав для застосування такої пільги.
Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.
Так, згідно ст. 81 КК України (станом на 09.02.2026 року, - станом на час винесення ухвали):
1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72цього Кодексу.
Отже, - при вирішенні питання щодо умовно - дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_5 судом було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.
Формально - юридичні підстави передбачені ч. 3 ст. 81 КК України і пов'язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_5 1/2 строку призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.
Строк фактичного відбуття засудженим ОСОБА_5 певної частини призначеного йому покарання як формально-юридична підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежить від кількох чинників.
Таким чинниками відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є:
а) вид (категорія) вчиненого особою злочину, визначений відповідно до ст.12 КК України;
Так, ОСОБА_5 засуджений за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно, згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин.
Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_5 скоїв злочин з необережності.
Отже, зглядаючись на положення ч. 5 ст. 12, ст. 25 КК України ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин з необережності, станом на час слухання кримінального провадження відбув більше половини строку основного покарання у виді позбавлення волі (половину строку призначеного покарання засуджений ОСОБА_5 відбув ще 14 липня 2025 року), що дає підстави для суду на час слухання даного кримінального провадження, а саме, - станом на 06.02.2026 року розглядати питання про застосування до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням окремих із зазначених чинників та поєднання деяких з них між собою обставин, відносно засудженого ОСОБА_5 , - законом встановлений загальний, (п.1 ч. 3 ст. 81 КК України), строк покарання, після фактичного відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання.
Отже, що стосується формально - юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, - то такі є в наявності.
Що ж стосується оціночних підстав для можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.
Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою за період відбування покарання в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання, не виявив ознаки щирого каяття в скоєному злочині.
Встановлюючи ці підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних:
- які характеризують засудженого;
- його поведінку під час відбування покарання;
- відношення до праці;
- відношення до вчиненого злочину та його наслідків;
- наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
Так, що стосується даних, які характеризують особу засудженого ОСОБА_5 , його поведінку, то суд констатує той факт, що, дійсно, - під час відбування покарання засуджений виявляв добросовісне ставлення до праці, в зв'язку з чим має 7 (сім) заохочень від керівництва установи виконання покарань.
Проте, суд в даному випадку застосовує також положення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно - достроковому звільненні від відбування основного покарання, - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
На противагу отримання заохочень на контрагенському об'єкті за добросовісне відношення до праці, - в матеріалах кримінального провадження, - взагалі відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_5 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відповідно, суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим щодо поведінки саме в установі виконання покарань, в даному ж випадку взагалі відсутні критерії та відомості, з яких можна було б встановити поведінку засудженого в установі виконання покарань.
Що стосується відношення засудженого ОСОБА_5 до вчиненого злочину та його наслідків, то суд зазначає наступне:
- перш за все, - суд вважає за необхідне спочатку зазначити про наслідки вчиненого засудженим злочину.
Так, згідно мотивувальної частини вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа № 711/4919/21, провадження № 1 - кп/711/376/21), який набрав законної сили 04 січня 2022 року:
- внаслідок злочину, скоєного засудженим - загинуло троє осіб.
Згідно резолютивної частини вищевказаного вироку:
- в кримінальному провадженні 8 (вісім) потерпілих (цивільних позивачів);
- задоволено позови потерпілих (цивільних позивачів) частково, - та, - стягнено з засудженого на користь потерпілих (цивільних позивачів) кошти в розмірі 3934275 (три мільйони дев'ятьсот тридцять чотири тисячі двісті сімдесят п'ять тисяч) грн.
Суд в даному випадку вважає, що розкаювання та щирого каяття засудженого ОСОБА_12 , - в даному випадку не має, адже, - засуджений ОСОБА_5 , - не відшкодував в добровільному порядку шкоду потерпілим тривалий час, а почав відшкодовувати шкоду, розмір якої визначено судом, - лише перед настанням пільги (можливості звільнення з місць відбування покарання).
Так, - засуджений частково відшкодував шкоду потерпілим (вісім осіб), але, - до такого відшкодування суд відноситься дещо критично.
Як вбачається з матеріалів справи, - засуджений почав відшкодовувати шкоду потерпілим перед настанням пілги, - в розмірі, що становить 3000 (три тисячі) щомісячно.
В той же час, - як вбачається з резолютивної частини вироку, - засуджений має сплатити потерпілим 3934275 (три мільйони дев'ятьсот тридцять чотири тисмячі двісті сімдесят п'ять) грн.
Гіпотетично, - якщо засуджений буде виплачувати вищевказану суму по 3000 (три тисячі), - щомісячно, - йому слід буде зробити 1311 (одну тисячі триста одинадцять) раз, що, - шляхом математичного розрахунку - становить 109 років.
Розрахунок наступний: 3934275 (розмір шкоди, визначений судом), - поділити на 3000 (розмір щомісячного відшкодування, який здійснює засуджений) = 1311 разів проплат, - поділити на 12 (кількість місяців в році) = 109 років.
Далі, - як вбачається з матеріалів справи, - засудженим сплачено потерпілим кошти в загальному розмірі орієнтовно 64 507 (шістдесят чотири тисячі п'ятьсот сім) грн.
В той же час, - згідно довідки № 4,201 від 28.01.2026 року, яка видана установою виконання покарань, - засуджений ОСОБА_5 , - за роботу на контрагентському обєкті за 2025 рік тримав заробітню плату в розмірі584 271 (п'ятьсот вісімдеесят чотири тисячі двісті сімдесят одну) грн. 78 коп.
З вищевикладеної заробітної плати засудженого було відраховано 112283 (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 74 коп та 30834 (тридцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 20 коп. військового збору.
Відповідно, - загальний розмір відрахувань (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір) становить 143117 (сто сорок три тисячі сто сімнадцять) грн. 20 коп.
Розрахунок відрахувань: 112283,74 + 30834,20 коп. + 143117 грн. 20 коп.
Відповідно, - чистий дохід засудженого ОСОБА_5 за 2025 рік становить 441154 (чотириста сорок одна тисяча сто п'ятдесят чотири) грн. 58 коп.
Розрахунок: 584271,78 грн. (нарахована сума заробітної плати засудженому) - 143117,20 грн. (сума відрахувань на податок та військовий збір) = 441154.58 грн.
Відповідно, - середньомісячний чистий дохід засудженого ОСОБА_5 за 2025 рік становить 36762 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 90 коп.
Суд вважає, що сплата засудженим ОСОБА_5 лише 3000 (трьох тисяч) грн. шкоди потерпілим, щомісячно, - при середній заробітній платі в майже 37000 (тридцять сім тисяч) грн., - є не співмірним розміром шкоди, - визначеної вироком суду.
Відповідно, - суд вважає, що для наявності поняття щирого каяття необхідно, щоб засуджений просив вибачення в потерпілої сторони, відшкодував шкоду, заподіяну злочином, (як матеріальну, так і моральну), - чого в даному випадку в діях засудженого ОСОБА_5 , - практично - немає.
Окремо суд зазначає, що ні під час судового слухання кримінального провадження, - ні під час судових дебатів, - засуджений - не виявляв ознак розкаювання чи жалю стосовно тієї обставини, що внаслідок скоєння ним злочину, - загинуло троє людей, навпаки, - засуджений акцентував увагу на тій обставині, що його сім'я, в зв'язку з тим, що він відбуває реальне покарання - знаходиться в тяжкому матеріальному становищі і він утримує свою сім'ю, та на тому, що внаслідок ДТП він отримав також тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно, - суд вважає, - що при відсутності щирого розкаювання у засудженого (тобто, - наявності оціночної підстави), - ніякої пільги до такого засудженого - застосовано бути не може, навіть і при наявності формально юридичної підстави (відбуття відповідного терміну призначеного судом покарання).
Далі, - згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановленихї Законом.
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченого статтями 318 - 380 КПК України, з урахуванням положень цього розділу.
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Отже, здійснивши системний аналіз положень ч.ч. 1, 3, 5 ст. 539 КПК України, суд зазначає, що учасниками процесу в категоріях справ, які стосуються умовно - дострокового звільнення засудженого є представник установи виконання покарань, представник спостережної комісії, прокурор, засуджений, його законний представник чи захисник.
Відповідно, як вбачається з вищевказаних норм процесуального права, потерпілий у кримінальному провадженні, в рамках якого засуджена особа, - практично не наділений правосуб'єктністю, тобто, - його виклик не є обов'язковим, та, відповідно, - думка потерпілого при вирішення справ даної категорії не враховується.
Суд вважає, що дана позиція щодо правового статусу потерпілого в справах даної категорії (вирішення питання щодо умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання), згідно з якою потерпілий фактично позбавлений права приймати участь в судових засіданнях та висловлювати свою думку щодо умовно - дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, - є прогалиною в кримінальному процесуальному законодавстві, адже суд вважає, що в справах даної категорії, особливо якщо внаслідок скоєного злочину настала смерть людини (тим паче - якщо настала смерть декілької людей), - позиція потерпілої сторони повинна бути врахована при вирішенні питання по суті, адже, - безпідставне умовно - дострокове звільнення засуджених від відбування покарання у виді позбавлення волі, - безумовно підриває авторитет правоохоронної системи в цілому, в тому числі судової гілки влади перед громадянами України (потерпілими в кримінальних провадженнях та і взагалі у стороннього спостерігача).
Відповідно, суд вважає, що при вирішенні справ даної категорії суду необхідно звертати увагу на позицію потерпілої сторони, яка була нею висловлена в судовому засіданні, та яка міститься в мотивувальній частині вироків, якими засуджено осіб до позбавлення волі.
Проте, - суд, який вирішує питання про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , - позбавлений можливості оцінити позицію потерпілих в суді першої інстанції, так як - судом такі позиції потерпілих в мотивувальній частині вироку - не вказано.
Проте, - як вбачається з мотивувальної частини вироку, - в частині, що стосується задоволення цивільних позовів потерпілих, - потерпілі наполягали на задоволенні цивільних позовів, та просили суд призначати покарання, яке буде пов'язане з позбавленням волі, тобто, - потерпілі наполячгали на призначенні засудженому ОСОБА_5 , - найсуворішого покарання.
Враховуючи вищевказані обставини, що стосуються розкаювання засудженого ОСОБА_5 , його поведінки, суд непереборно переконаний, що поведінка засудженого (станом на час розгляду подання установи), - не може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених, адже, зглядаючись на поведінку засудженого ОСОБА_5 , - для настання підстав для умовно - дострокового звільнення, - на думку засудженого, - не обов'язково відшкодовувати шкоду, заподіяну злочином, - що, на думку суду, - є неприпустимим, так як таке відшкодування повинно бути співмірних розміру призначеної шкоди до відшкодування, звісно, -виходячи з об'єктивних можливостей засудженого, тобто, - судом повинно враховуватися, чи були наявні факти намагання відшкодування обвинуваченим в добровільному порядку такої шкоди, розмір відшкодування шкоди при наявності доходу, причому, - відшкодування шкоди не перед настанням пільги, а, по можливості, - на протязі найкоротшого строку після вчинення злочину.
Суд наголошує, що засуджений ОСОБА_5 , - не відшкодовував шкоду безпосередньо після ДТП, не відшкодував її хоча б частково до винесення вироку, не відшкодовував таку шкоди на протязі майже двох років після винесення вироку, а почав відшкодовувати таку шкоди лише перед настанням пільги, і то, - в такому розмірі, яку суд вважає мізерною в порівнянні з розміром шкоди, визначеної судом та розміром його заробітної плати, яку він отримував в установі відбування покарання за роботу на контрагентському об'єкті.
Що ж до наявності семи заохочень у засудженого ОСОБА_5 за добросовісне відношення до праці, то суд вважає, що то така обставина сама по собі не може свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених, проте, на думку суду, - поведінка засудженого ОСОБА_5 , - не може слугувати, як позитивний приклад для інших засуджених.
При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни.
В даному ж випадку з вищевказаного переліку обставин, які є підставою для застосування положень ст. 81 КК України до засуджених, в діях засудженого ОСОБА_5 є в наявності лише отримання семи заохочень за відношення до праці, проте, - на противагу засуджений ОСОБА_5 , - не має жодного заохочення за зразкову поведінку саме в установі виконання покарань, а не під час виконання роботи на контрагентському об'єкті.
Що ж стосується участі у самодіяльних організаціях, безперечного виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисної ініціативи, соціальної активності, участі у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, - то таких даних у відношенні засудженого ОСОБА_5 , - в матеріалах справи немає.
Суд також зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання, - має бути стабільним та послідовним.
Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_5 , - не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 81 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.
Обставини справи свідчать лише про наявність позитивних чинників у виді лише добросовісного відношення до праці, інших же позитивних чинників, на які вказано судом вище, - в діях засудженого ОСОБА_5 , - немає, більше того, суд вважає, що позиція засудженого ОСОБА_5 , в частині ніби - то його щирого каяття, - є не щира, що не може свідчити про визнання вини, так як визнання вини повинно бути щирим, яке підтверджується поведінкою засудженого, яка, зокрема, повинна мати прояв у добровільному відшкодування шкоди потерпілій стороні, чи хоча б її реальної частини, а не в розмірі, який є мізерним.
Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання суд застосовував положення ст. 6 КВК України.
Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив, відношення до скоєного злочину, та його наслідків.
Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, - не свідчать, на думку суду, про щире розкаювання засудженого ОСОБА_5 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.
Поведінка засудженого ОСОБА_5 під час відбування основного покарання у виді позбавлення волі свідчить лише про його правослухняну поведінку в частині добросовісного відношення до праці, проте, суд ще раз наголошує на тій обставині, що суд вважає, що засуджений ОСОБА_5 , - ще не готовий до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, обставин його вчинення, його наслідків, наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_5 до скоєного злочину, його наслідків:
- так, згідно резолютивної частини вироку суду ОСОБА_13 засуджено до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
З вищевказаного розміру призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років у засудженого ОСОБА_5 станом на час слухання даного подання залишилося невідбутим основне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 5 місяців 8 днів, або - 3 (три) роки 158 днів.
Засудженим відбуто 4 (чотири) роки 6 місяців 23 дні основного покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно, на думку суду, - умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , який не відшкодував в добровільному порядку шкоду, заподіяну злочином (в повному обсязі), та в діях якого відсутні ознаки щирого каяття, при цьому - внаслідок вскоєння засудженим злочину - загинуло три людини, - не буде неспіврозмірним тяжкості вчиненого злочину, буде неспіврозмірним невідбутій частині покарання та не відповідатиме особі засудженого, його поведінці під час відбування покарання;
Відповідно, суд вважає, що:
- застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення на даному етапі відбування покарання, (при залишку невідбутого покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 5 місяців 8 днів), - є неспіврозмірним з наслідками, які заподіяні злочином (загинуло троє людей, спричинено визначену судом шкоду в розмірі чотири мільйони гривень), - не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, та обставинам його вчинення, поведінці засудженого під час відбування покарання в частині щирого каяття;
- поведінка засудженого в частині щирого каяття та поведінки під час відбування покарання не може бути прикладом для поведінки інших засуджених;
- засуджений отримував заохочення лише за добросовісне відношення до праці, проте, зовсім не має заохочень за належну поведінку в установі виконання покарань, відповідно, - не приймав активної участі в суспільному житті колонії;
- засуджений не висловив таке щире визнання і в даному судовому засіданні, не висловив щирого каяття.
Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_5 пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого щодо його умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі.
При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.»
Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання, - буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_5 , - є необґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання.
Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_5 відсутні достатні ознаки ресоціалізації, засуджений ОСОБА_5 , як вбачається з матеріалів провадження та його поведінки в судовому засіданні, - не виявив щире розкаювання у скоєному злочині, а тому суд вважає, що умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 на даному етапі відбування покарання, - не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення, наслідкам вчиненого злочину, так як суд вважає, що засуджений своєю поведінкою не довів, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, - що, на думку суду, - є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання установи виконання покарань.
Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_5 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 12, 81 КК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Аман Йорданського Хашимітського Королівства, громадянина Йорданського Хашимітського Королівства, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , - - засудженого 02 грудня 2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 25.01.2021 року відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- щодо застосування до нього положень ст. 81 КК України, - про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, -
- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом 7 діб.
Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2026 року.
Суддя: ОСОБА_1