Справа № 713/3877/25
Провадження № 2/715/230/26
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2026 року с. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
Судді Цуркана В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТзОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8168912, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. строком на 352 днів (з 25.07.2025 по 11.07.2026) із (фіксованою )процентною ставкою у розмірі 0,95% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.).
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8168912 від 25.07.2025 року, виконав зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництво платіжної установи (ТОВ «Європейська платіжна система» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий растру прав ви фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.
Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №8168912 від 25.07.2025 року та додаткової угоди, та здійсненні Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту (0грн.), які складають заборгованість останнього за договором кредиту складає 19805,00 грн., зокрема: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3942,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за яким останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №81689124 від 25.07.2025 року. Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення боргу не виконав ні перед первісним кредитором, ані перед позивачем. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Деал Фінанс Груп», заборгованість за кредитним договором №8168912 від 25.07.2025 року у розмірі 19805,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 4500, 00 грн.
В судове засідання представник позивача ТзОВ «Деал Фінанс Груп» не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та розгляд справи провести у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволеною з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 25.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8168912, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. строком на 352 днів (з 25.07.2025 по 11.07.2026) із (фіксованою )процентною ставкою у розмірі 0,95% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.).
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8168912 від 25.07.2025 року, виконав зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за яким останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8168912 від 25.07.2025 року.
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення боргу не виконав ні перед первісним кредитором, ані перед позивачем.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 має перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором №8168912 від 25.07.2025 року в сумі 19805,00 грн., зокрема: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3942,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦКУкраїни) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11Закону України"Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким,що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. ст. 525, 526ЦКУкраїни зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549ЦКУкраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.
Відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 8168912 утворилася заборгованість в сумі 19805,00 грн., зокрема: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3942,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача складається із заборгованості по кредиту в сумі 19805, 00 гривень.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по пені/неустойці суд виходить з наступного.
З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд доходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення пені/неустойки за кредитними договорами від 25.07.2025 року слід відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені/неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника неустойку у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.
Зазначене узгоджується із висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.
Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 08.12.2025, акт приймання-передачі справи про надання правової допомоги, платіжна інструкція про оплату за договором про надання правничої допомоги №579936563.1 від 11.12.2025, ордер Серії АХ №1287256 від 03.09.2025, свідоцтво про надання право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд, зазначає, що позивачем надано документального підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 4500,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282,289, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором № 8168912 від 25.07.2025 року у розмірі 9805 (дев'ять тисяч вісімсот п'ять) гривень 00 копійок, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В решті частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.