Справа № 466/12179/25
Провадження № 3/466/256/26
09 лютого 2026 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Торська І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
10.11.2025 року у м.Львові вул. Золота та вул.Єрошенка на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_1 , відповідним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки, рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу транспортному засобу VOLKSWAGEN LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів, після чого автомобіль марки FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок неконтрольованого інерційного руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.2.3.б ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну; порушив п.16.11 ПДР - Порушення дій водія чий ТЗ рухається по другорядній на перехресті нерівнозначних доріг. Відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачена ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та судді пояснив, що рухаючись автомобілем до нерегульованого перехрестя він переконався у безпечності проїзду перехрестя, зауважив, що автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 був на значній відстані віддаленості, однак закінчуючи маневр проїзду головної дороги відчув удар в ліву задню частину свого автомобіля та як наслідок інерційного руху транспортного засобу здійснив наїзд на пішохода. Вважає, що водій ТЗ VOLKSWAGEN LT 35, д.н.з. НОМЕР_2 перевищив допустиму швидкість руху та не здійснив екстрене гальмування, що і стало наслідком спричинення ДТП.
02.02.2026 року захисником ОСОБА_1 - адвокатом Вуйцік О.Б. в межах розгляду адміністративних матеріалів подано клопотання про призначення судово автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, яка в судового засідання підтримала.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ст. 124 КУпАП учасник дорожнього руху притягується до адміністративної відповідальності серед іншого, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Положеннями ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 10.11.2025 року у м.Львові вул.Золота та вул.Єрошенка на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, керуючи автомобілем FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_1 , був водієм, тобто учасником дорожнього руху.
Так, згідно п.2.3.б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.16.11 ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Винуватість ОСОБА_1 доведена наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543157 від 17.12.2025; протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 10.11.2025, схемою до проколу та фототаблицею; відеозаписом фіксації ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
З вищевказаних доказів суддя встановила, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, виїжджаючи з другорядної дороги на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не надав перевагу транспортному засобу який рухався по головній дорозі, чим спричинив ДТП з автомобілем VOLKSWAGEN LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, відповідно завдано матеріальної шкоди, тобто порушив п. 2.3 б, п.16.11 ПДР.
Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 - адвокат Вуйцік О.Б. заявила клопотання про призначення судово авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи, оскільки з відеозаписів вбачається, що водій транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , мав можливість зменшити швидкість автомобіля, застосувати екстрене гальмування, здійснити об'їзд у зв'язку з чим є необхідність застосування у справі спеціальних знань, якими ні сторона захисту, ні суд не володіють.
Дослідивши наявні у справі докази, суддя не вбачає підстав для залучення експерта з огляду на таке.
Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку, в разі необхідності, може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
На переконання судді, наведені у клопотанні доводи є необґрунтованими, при цьому не вказують на необхідність проведення експертизи та не свідчать про недостатність або взаємну суперечність наявних доказів у справі для встановлення фактичних даних події.
Слід зазначити, що згідно чинного законодавства, допускається виникнення ДТП при взаємному порушенні правил дорожнього руху декількома учасниками дорожнього руху.
Однак, беручи до уваги, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зобов'язаний надати оцінку діям особи, яка притягується до відповідальності, встановити, чи допустила остання інкриміновані порушення ПДР України, внаслідок чого трапилося ДТП.
З огляду на те, що працівниками поліції, котрі безпосередньо на місці пригоди оцінювали ситуацію, протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не складали, а наявних у справі доказів, достатньо для кваліфікації дій ОСОБА_1 , а тому суддя не може вирішувати питання з приводу вчинення ДТП іншими учасниками ДТП.
Таким чином, у даній справі, з урахуванням зібраних доказів, суддя дійшла висновку, що матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини події, оцінити їх у співвідношенні з поясненнями та зробити відповідний висновок про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку із чим призначення експертизи в даному випадку, не виконуватиме мети визначеної законодавцем.
Одночасно, суддя зауважує, що призначення експертизи може призвести до затягування розгляду справи, відтак до затягування прийняття рішення у встановлений вимогами КУпАП строк, адже адміністративні матеріали справи надійшли до суду 25.12.2025 року, клопотання подане до суду 02.02.2026 року, в той час як строк стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, строк якого закінчується 10.02.2026 року.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Суд звертає увагу на те, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що відповідно може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що матеріали провадження містять достатньо доказів для прийняття рішення у справі, а призначення експертизи без наявності достатніх для того підстав негативно відобразиться на дотриманні строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд бере до уваги сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, котрі виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване адміністративне правопорушення вчинено особою, що притягується до адміністративної відповідальності, і вина її доведена поза розумним сумнівом на підставі наявних належних, допустимих та достатніх доказів, які узгоджуються між собою.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ст.124 КУпАП кваліфіковані правильно.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь його вини. За таких обставин суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
Згідно з ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривні.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,
постановила:
У задоволенні клопотання захисника - адвоката Вуйцік О.Б. про призначення судово автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи - відмовити.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У випадку несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. В. Торська