Справа № 464/8918/25
пр.№ 2/464/619/26
12.02.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
Головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість у розмірі 64692 грн. та понесені судові витрати. Позов мотивує тим, що 27 березня 2025 року між сторонами був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1531-8327. Кредитний договір у відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з врахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №А2812, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 28 днів, стандартна процентна ставка 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня, знижена процентна ставка 1% в день, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту. Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт кредитора до особистого кабінет, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 22 жовтня 2025 року в останнього утворилась заборгованість у розмірі 64692 грн., з яких: 20000 грн. заборгованість за кредитом, 34692 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 10000 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України. Враховуючи зазначене, просить суд стягнути зазначену суму заборгованості та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
09 січня 2026 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 29 січня 2026 року.
Ухвалою суду від 29 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 12 січня 2026 року у зв'язку з неявкою сторін та відсутністю умов для проведення заочного розгляду справи.
Представник позивача одночасно з позовними вимогами просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з позовними вимогами позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №1531-8327 від 27 березня 2025 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 .
Разом з тим, подані позивачем до позову додатки на обгрунтування позовних вимог, зокрема копія кредитного договору, додаткова угода до договору, довідка про перерахування суми кредиту, розрахунок заборгованості, вимога про усунення порушень умов договору стосуються іншої особи - ОСОБА_3 , та не містять жодних відмостей про відповідача ОСОБА_2 у відповідних правовідносинах.
Таким чином, позивачем не надано належних і допустимих доказів укладення кредитного договору саме з відповідачем ОСОБА_2 та виникнення у нього заборгованості.
Суд звертає увагу, що визначення підстав позову є виключною процесуальною прерогативою позивача, а обов'язок доказування обставин, на які він посилається, покладається саме на нього (ст.13, 81 ЦПК України). Натомість позивачем допущено істотну невідповідність між предметом позову, його підставами та поданими доказами, що унеможливлює встановлення факту існування спірного зобов'язання та розміру заявленої заборгованості.
Фактично позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правомірність заявленого розрахунку та дійти висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не довів ані факту укладення між сторонами спірного договору, ані виникнення з нього грошового зобов'язання, ані розміру заборгованості, у зв'язку з чим позов є недоведеним та задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в позові, підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування понесених позивачем судових витрат, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2,81,89,141,247,263-265,280 - 282 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1531-8327 від 27 березня 2025 у розмірі 64692 грн. відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК