Справа № 595/1778/25
Провадження № 2-а/595/4/2026
12.02.2026
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 61/3831 від 27 листопада 2025 року, яка прийнята т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 П. Жовтоногою, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Окрім того, у заявлених вимогах позивач просить поновити строк на оскарження вказаної постанови, оскільки копію такої він отримав лише 06.12.2025, що стверджується скріншотом із сайту Укопорши. Також просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.п. «г» п.2 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір». Заявлені вимоги мотивує тим, що постановою від 27.11.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові неправильно вказано його прізвище, що вважає підставою для її скасування, код і адресу вказано вірно. З оскаржуваною постановою він не погоджується, вважає її незаконною та такою, що винесена з грубим порушенням вимог актів законодавства України, що регулює відповідні правовідносини. Зокрема, в такій зазначено, що він не з'явився по повістці, не пройшов медогляд. Однак, зазначену повістку він не отримував, про її існування йому невідомо, на обліку у відповідача він взагалі не перебуває, оскільки знаходиться на обліку в м. Бучач. На огляд його ніхто не направляв, у нього є троє дітей, у зв'язку з чим він має відстрочку. Відтак, у разі наявності відстрочки немає змісту проходити медкомісію, його дані уточнені. Окрім того, вважає, що т.в.о. керівника не має права накладати штраф, оскільки це повноваження лише керівника органу. Також, строки притягнення до відповідальності минули. Доказів того, що він мав статус обмежено придатного відповідач не надав, на ВЛК його ніхто не направляв і яким чином його поставили на облік в Тернополі в ТЦК йому невідомо. Зауважує, що відповідач не надав постанови ВЛК, де пише, що він є обмежено придатним, а дані системи оберіг не можуть бути доказом по справі, оскільки невідомо хто і коли вносив такі до системи. Крім того, відповідно до норм ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», районний ТЦК та СП повинен отримувати його персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у т.ч. публічними) базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Зокрема, інформація про його дані міститься в органах реєстрації актів громадянського стану; інформація про його РНОКПП, місце роботи, податкову адресу, доходи, можна було отримати від Державної податкової служби України; про місце реєстрації - від органів МВС України. Зважаючи на викладене, застосування штрафу територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо нього на підставі ст.210-1 КУпАП, є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті. Окрім того, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була розглянута без його участі, відповідач не надав доказів про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду адміністративної справи. Таким чином, він незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Також він був позбавлений права під час розгляду справи оспорити обвинувачення у порушенні, що б зобов'язувало відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Окрім того, звертає увагу, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 не було дотримано вимог ст. 33, ст.278, ст.279 та ст.280 КУпАП, так як відсутні дані про те, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду, необхідність витребування додаткових матеріалів. Окрім того, відповідачем не надано доказів коли саме і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідним для дотримання вимог ст.38 та ст.277 КУпАП.
Ухвалою судді від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви. Поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови 61/3831 від 27 листопада 2025 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29 січня 2026 року ухвалою суду зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
02 лютого 2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що 27 листопада 2025 року позивач близько 17 год. 30 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що перебуває в базі розшуку відділу поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з 03.09.2025, а саме: не проходження військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»). Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що позивач з 27.11.2025 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 та є порушником військового обліку з 03.09.2025. Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» 30.06.2014 військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 (протокол №21) визнала позивача непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов. Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» позивач отримав відстрочку від призову під час мобілізації 25.09.2025, тобто станом на 05.06.2025 останній зобов'язаний був пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Позивач зобов'язаний був самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Позивач лише 08.12.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, однак, отримавши направлення № 5723265, медичний огляд не пройшов. Враховуючи викладене, 27 листопада 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення, де позивачу роз'яснено його права і обов'язки, роз'яснено, що він як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подавати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 18.00 год. 27.11.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого позивач не надав пояснень та останньому надано другий примірник протоколу. Враховуючи викладене, 27 листопада 2025 року було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 61/3831 про накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, яка направлена відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, за місцем реєстрації (проживання) військовозобов'язаного. Згідно квитанції №1.443506907.1 від 12.12.2025 АТ КБ «Приватбанк» позивач сплатив штраф в сумі 17000 грн. В оскаржуваній постанові за справою про адміністративне правопорушення, внаслідок описки вказано не вірно прізвище позивача, а саме ОСОБА_3 замість ОСОБА_4 . Описка при складанні постанови про вчинення адмінправопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування цього документу. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17. Достовірність факту складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно саме позивача підтверджується підписами останнього у вищевказаному протоколі та його персональними даними у вказаних документах. Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважаємо безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 27 листопада 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на позивача винесено постанову № 61/3831 по справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за наступних обставин. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що Спе ОСОБА_6 з 27.11.2025 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 та є порушником військового обліку з 03.09.2025. Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК. У зв'язку із вказаним, ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період, чим порушив вимоги абз. 5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п. 1,2 п.1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних». Своїми діями ОСОБА_1 здійснив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, яке вчинене в особливий період.
Суд встановив, що постанова в справі про адміністративне правопорушення № 61/3831 прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 60/4641, який складений 27.11.2025.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженого Законом України № 4757-IX від 14.01.2026.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.
Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у зв'язку з порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє по сьогоднішній день.
Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (27 листопада 2025 року), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.
Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).
У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ № 154 від 23.02.2022 (далі - Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).
Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.
Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.
А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , а відповідно і особи, яка тимчасово виконує його обов'язки.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Згідно з абзацом 3 пункту 63 «Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 передбачено, що військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дотримуючись вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Так, згідно копії витягу з системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг», долученого відповідачем до матеріалів відзиву, ОСОБА_1 стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Є порушником ВО з 03.09.2025. У графі, де зазначені відомості про медичний огляд, міститься інформація про те, що згідно протоколу від 30.06.2014 № 21 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. ОСОБА_1 взято на військовий облік 25.07.2025 о 14.22 у третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_7 ). Знято з військового обліку 27.11.2025 (вибув у зв'язку із аб. 2, п. 2, ч. 5, ст. 37, які вибули в іншу місцевість України і стали на військовий облік за новим місцем проживання). 27.11.2025 ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно з даними реєстру ОСОБА_1 надано відстрочку на підставі п.3 ч. 1 ст. 23, дата початку - 25.09.2025, дата закінчення - 03.05.2026, відстрочка надана комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі протоколу № 30 від 24.09.2025.
Таким чином, у період з 30.06.2014 до 05.06.2025 у позивача, якого було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, виник обов'язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Посилання позивача на те, що в нього була наявна відстрочка та він не мав обов'язку повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, не заслуговують на увагу, оскільки відстрочку ним отримано 25.09.2025, в той час, як обов'язок пройти медичний огляд він мав до 05.06.2025. Окрім того, наявність відстрочки у даному випадку не звільняла б позивача від проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 30.06.2014 до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, суду не надано.
Суд також критично оцінює доводи позивача з того приводу, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 зазначено, що розгляд справи відбудеться о 18 год. 00 хв. 27.11.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , протокол підписано позивачем, що свідчить про його обізнаність про час та місце розгляду справи.
Також є безпідставними посилання позивача на положення примітки до ст. 210 КУпАП, оскільки його притягнуто до відповідальності за невиконання вимог пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" в частині обов'язку до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Слід зауважити, що частиною 9 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив, суд зазначає про їх неаргументованість, оскільки з витягу із системи АІТС «Оберіг» убачається, що правопорушення було виявлено 03.09.2025, відтак, строки відповідачем не порушено.
Щодо посилань позивача на те, що неправильне написання його прізвища у постанові є підставою для її скасування, то суд відзначає, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).
Суд також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах № 826/5575/17, №910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.
Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування судом при розгляді справ.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що позивач самостійно не звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 30.06.2014 до 05.06.2025 і не пройшов медичний огляд до 05.06.2025, суд приходить до висновку, що в його діях містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суб'єктом владних повноважень правомірно винесено оспорювану постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак суд приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: І. І. Тхорик