Справа № 465/7166/25
1-кп/465/554/26
Іменем України
"11" лютого 2026 р. м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, у зв'язку із дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України
під час розгляду кримінального провадження № 12025142370000369 від 13.08.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, уродженки м.Львова, громадянки України, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_3 ,
У провадженні Франківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона 13.08.2025, приблизно о 08 год. 30 год., перебуваючи по вул. Науковій, 30 у м. Львові, знаходячись за кермом транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом та мотивом, спрямованим на підтвердження права керування транспортним засобом категорії «В» та «С», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, з метою реалізації свого протиправного умислу на використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , датованого 13.12.2017, із зазначенням її імені, пред'явила його на законну вимогу інспектора взводу 2 роти, 3, батальйону 2, УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_6 , достеменно знаючи, що указаний документ є підробленим.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого офіційного документа, а саме посвідчення водія.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої, діючи в її інтересах, звернувся до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо неї на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям. Відповідне письмове клопотання долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні, обвинувачена клопотання підтримала, просила його задовольнити, зазначивши про те, що підстави звільнення від кримінальної відповідальності та наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав обвинуваченій зрозумілі, як і безумовна можливість судового розгляду з вирішенням справи по суті.
Прокурор у судовому засідання проти задоволення клопотання не заперечував, зважаючи на відсутність законодавчо встановлених перешкод.
Заслухавши обвинувачену на підтримку заявленого клопотання, захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, повторно роз'яснивши обвинуваченій суть обвинувачення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та звільнення її від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а також безумовну можливість продовження судового розгляду в загальному порядку та обов'язком прокурора довести винуватість поза розумним сумнівом, також роз'яснивши обвинуваченій правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям, суд дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У ч. 2 ст. 285 КПК України передбачено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
За правилами ч. 3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки.
Виходячи із встановленої ст. 12 КК України класифікації, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, відноситься до кримінальних проступків.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 (справа № 455/1490/17), 20.05.2021 (справа № 761/12266/19) під вчиненням злочину вперше розуміється, що особа раніше не вчинила будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, про що на практиці свідчить відсутність: в особи непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений злочин; кримінальної справи, порушеної у зв'язку із вчиненням особою будь-якого злочину. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але: була виправдана судом за пред'явленим обвинуваченням; була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; була реабілітована; була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом (відповідно до частин 3, 4 ст. 88 КК України вона визнається такою, що не має судимості)
У даному випадку обвинувачена вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Врахування погашеної чи знятої судимості в ході вирішення будь-яких питань, із урахуванням сталої практики Верховного Суду, у т.ч. і під час надання характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Відповідно до роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», передбачене у ст. 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності суд зважає на усталений позицію Верховного Суду, про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Зокрема, щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Суд у даному випадку, з урахуванням особи винної, її бездоганної репутації за місцем праці (як старанного і організованого працівника, що завжди прагне підвищити свій рівень знань, користується повагою та авторитетом, має неконфліктний характер, відрізняється високим рівнем відповідальності та працьовитості), низки подяк за вагому допомогу Збройним Силам України та неоціненний вклад в наближення перемоги України, - не має жодних підстав сумніватись у щирості каяття обвинуваченої, осуду нею своєї поведінки, а також готовності в подальшому не вчиняти протиправних діянь.
Крім цього, суд враховує позицію прокурора щодо поведінки обвинуваченої під час та після вчинення неправомірних дій, беручи до уваги те, що обвинувачена вважається такою, що не має судимості, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце праці, займається волонтерством, до вчиненого відноситься критично, послідовно визнає фактичні обставини справи, є переконливою в осудженні своєї поведінки, активно вчиняла дії щодо усунення наслідків своєї протиправної діяльності, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, - що вказує на наявності в даному випадку всіх обставин дійового каяття.
Відтак, ОСОБА_4 визнала факт вчинення кримінального проступку, висловила щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки, а також готовність в подальшому не вчиняти протиправних діянь; сприяла органам досудового розслідування у встановленні обставин справи; кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не заподіяно.
Отже в даному випадку наявні усі передбачені ст. 45 КК України умови звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Оскільки дана норма носить імперативний характер і встановлює обов'язок суду за наявності таких умов звільнити особу від відповідальності, ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 358 КК України.
Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 20.08.2025 у справі № 465/6972/25 (провадження №1-кс/465/1295/25) накладено арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_2 , датоване 13.12.2017 на ім'я ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. За наведеного, арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 20.08.2025 у справі № 465/6972/25 (провадження №1-кс/465/1295/25) слід скасувати.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, є нереабілітуючою підставою.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 на нереабілітуючих підставах і застосування до неї більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.09.2021, у справі № 342/1560/20, від 01.02.2024 у справі № 930/497/23.
А тому, відповідно до вимог ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 3 565,60 грн., оскільки під час проведення досудового розслідування проводилась технічна експертиза документів № СЕ-19/114-25/19825-ДД від 18.08.2025.
Під час досудового розслідування та судового розгляду стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. 283-288, 318, 368-372 КПК України, ст. 45 КК України, суд,-
Клопотання задовольнити.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України.
Кримінальне провадження № 12025142370000369 від 13.08.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - закрити.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 20.08.2025 у справі № 465/6972/25 (провадження №1-кс/465/1295/25) на посвідчення водія серії НОМЕР_2 , датоване 13.12.2017 на ім'я ОСОБА_4 .
Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , датоване 13.12.2017 на ім'я ОСОБА_4 , яке знаходиться у полімерному пакеті №3856029 «Експертна служба» МВС, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів в сумі 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити прокурору, обвинуваченій та її захиснику.
Повний текст ухвали складено 12.02.2026.
Суддя: ОСОБА_1