Постанова
Іменем України
11 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 619/2822/25
провадження № 22-ц/818/742/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В, Мальованого Ю.М.
за участю секретаря - Муренченко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Солоницівської селищної ради, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради, про відібрання без позбавлення батьківських прав малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року, постановлене суддею Тимченко А.М.,
У травні 2024 року Солоницівська селищна рада як орган опіки та піклування звернулася до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, відібрати у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів її доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь опікуна (піклувальника), батьків-вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу, залежно від форми влаштування дитини.
У обґрунтування позову зазначено, що 07.05.2025 до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради надійшло усне звернення громадянки ОСОБА_3 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її малолітній онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишений без нагляду матері ОСОБА_1 . Зі слів заявниці, мати дитини систематично вживає алкогольні напої, протягом шести діб не з?являлася вдома, нагляд за дитиною не здійснювала. Бабуся, ОСОБА_3 , від догляду за онуком наразі відмовилася. Працівниками Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради спільно з працівниками Центру надання соціальних послуг та поліцейськими офіцерами громади було здійснено виїзд за вказаною адресою, проведено оцінку ризиків, складено відповідний акт. За результатами оцінки визначено рівень безпеки дитини як «дуже небезпечно». Хлопчик поводив себе агресивно, кидав речі та каміння, постійно кричав, вживав нецензурну лексику, на слова бабусі не реагував. Зі слів ОСОБА_3 дана поведінка відбувається систематично, жінка вважає, що дитині потрібна медична допомога. ОСОБА_3 написала заяву до поліції та письмове пояснення до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради. Також на онлайн зв?язку під час візиту, була тітка ОСОБА_4 , а також, зі слів, хрещена мати ОСОБА_5 , яка слова бабусі підтвердила. 07.05.2025 наказом Служби у справах дітей Солоницівської селищної №14 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на первинний облік Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 08.05.2025 виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради було прийнято рішення № 443 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 08.05.2025 Службою у справах дітей Солоницівської селищної ради було направлено листа до Центру надання соціальних послуг Солоницівської селищної ради з метою можливості взяття Деменко Ю.Г. під соціальний супровід для подолання складних життєвих обставин, проведення профілактичної роботи та надання необхідної соціальної підтримки. 12.05.2025 ОСОБА_1 з?явилася до приміщення Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради та просила повернути дитину. Повідомила, що перебувала весь цей час у співмешканця ОСОБА_6 та подруги, не заперечує факт вживання нею алкогольних напоїв. Коли пішла з дому не попереджала ОСОБА_3 , свою вину визнає. До ОСОБА_1 неодноразово було здійснено візити фахівців із соціальної роботи. 10.06.2024 було здійснено візит до ОСОБА_1 , здійснено обстеження умов проживання, складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, на момент відвідування в частину будинку, де проживає мати, перебував чоловік в стані алкогольного сп'яніння.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року позовні вимоги Солоницівської селищної ради, як органу опіки та піклування задоволено повністю.
Відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини), аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що основним доказом у справі, на який спирався суд першої інстанції, став акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 07.05.2025 року. В підсумку органами опіки зроблено висновок, що рівень безпеки дитини становить «дуже небезпечно», однак вона вважає це необ'єктивним, оскільки життю та здоров'ю її дитини нічого не загрожувало. Стосовно брудного одягу дитини зазначає, що її син активно проводить своє дозвілля на подвір'ї, де і забруднюється, а щодо встановлення факту «неналежного харчування», зазначає, що вага та зріст її сина відповідає його віку, про що свідчить акт та висновок КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Щодо відсутності осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною на момент її виявлення, то дана обставина не відповідає дійсності, оскільки на час її відсутності за її сином доглядала його бабуся, що є членом її родини. Зазначає, що вимушена була залишити свою дитину своїй матері через необхідність пошуку нової роботи в м. Харків, для того, щоб мати можливість орендувати нове житло після пожежі, а також для того, щоб мати фінансову можливість забезпечити сину гідне життя. Щодо факту систематичного вживання алкогольних напоїв, то вважає, що цей факт є недоведеним, оскільки на обліку у лікаря нарколога чи психіатра вона не перебуває.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка неналежним чином не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя та залишення дитини у матері є небезпечним для життя сина, здоров'я і морального виховання.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір'ю записана ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9). Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 20).
На підставі акта проведення оцінки рівня безпеки від 07.05.2025, рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради №443 від 08.05.2025 відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 (а.с. 39).
Наказом № 14 від 07.05.2025 головного спеціаліста служби у справах дітей Солоницівської селищної ради малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на первинний облік як дитину, яка залишилась без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківських прав (а.с. 35).
Відповідно до акту оцінки рівня безпеки дитини, заявниця ОСОБА_3 зазначає, що мати дитини систематично вживає алкогольні напої, протягом шести діб не з'являлася вдома та не здійснювала належного нагляду за дитиною, бабуся відмовилась від подальшого догляду за онуком (а.с. 13-19).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 10.06.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , зручності на вулиці, у будинку пічне опалення, холодильник відсутній, їжі в момент відвідування не було, лише картопля (а.с. 12).
Відповідно до характеристики, наданої Солоницівською селищною радою, ОСОБА_1 зарекомендувала себе з негативної сторони, веде асоціальний спосіб життя. Вихованням сина займається неналежним чином, самоусувається від виконання батьківських обов'язків. З раннього віку малолітню дитину систематично залишала на постійний нагляд бабусі, яка неодноразово викликала працівників поліції, висловлюючи занепокоєння з приводу того, що ОСОБА_1 залишає дитину, тривалий термін не перебуває вдома. Крім того, ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_7 , який має судимість, його перебування у сім'ї створює додаткові ризики для морального, психоемоційного та фізичного стану малолітньої дитини (а.с. 98).
За відомостями ясла-садка комбінованого типу «Світанок» від 13.05.2025 дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є здобувачем дошкільної освіти старшої групи Вільшанського ЗДО «Світанок» у дистанційному форматі. З вересня по жовтень 2024 року в батьківській вайбер групі виставлялися роботи ОСОБА_2 , що свідчило про те, що хлопчик був забезпечений елементарними канцтоварами. З листопада 2024 року зворотнього зв'язку у вайбергрупі не має, онлайн заняття в Zoom дитина не відвідує, мама на контакт з вихователями не виходить, на телефонні дзвінки не відповідає. З огляду на викладене, констатують пор неналежне виконання батьківських обов'язків мамою щодо отримання дитиною дошкільної освіти під час дії правового режиму воєнного стану (а.с. 41).
КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» повідомила, що дитина ОСОБА_8 перебував у закладі у період 07.05.2025 по 20.05.2025. За час спостереження у дитини встановлено діагноз G98 Інші уточнені ураження нервової системи: синдром дефіциту уваги та гіперактивність та ін. Єгор виписаний 20.05.2025 о 14 год та переданий батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 згідно наказу служби у справах дітей Солоницівської селищної ради№ 17 від 20.05.2025 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дитячий будинок сімейного типу ( а.с. 83).
Солоницівська селищна рада надала висновок №02-22/3789 від 11.07.2025, за відомостями якого, вважає доцільним відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. Зі змісту висновку вбачається, що мати вихователька ОСОБА_9 надала пояснення 01.06.2025 про стан ОСОБА_4 за час перебування в їхній родині, де зазначила, що вихованням хлопчика ніхто взагалі не займався, дитина не знає елементарних правил гігієни, правил поводження в сім'ї, на прогулянці, в суспільстві в цілому, не знає самої простої моделі спілкування (кричить, говорить нецензурною лайкою, б'ється. Топає ногами). Дитина не може самообслужитися (а.с. 85-90).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Положення вказаної Конвенції узгоджуються з нормами законів України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 25 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, без позбавлення їх батьківських прав, суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров'я і морального виховання умовах.
Відібрання дитини це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров'я, або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Доцільно з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, а також визначити, чи виправдовуються такі заходи станом фізичного або психічного здоров'я дитини. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України).
Оцінка пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18).
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акта проведення оцінки рівня безпеки від 07.05.2025, рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради №443 від 08.05.2025 відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 .
Відповідно до акту оцінки рівня безпеки дитини, заявниця ОСОБА_3 зазначає, що мати дитини систематично вживає алкогольні напої, протягом шести діб не з'являлася вдома та не здійснювала належного нагляду за дитиною, бабуся відмовилась від подальшого догляду за онуком.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 10.06.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , зручності на вулиці, у будинку пічне опалення, холодильник відсутній, їжі в момент відвідування не було, лише картопля.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено належними доказами та не спростовано апелянтом, що на час відібрання малолітньої дитини ОСОБА_11 рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради №443 від 08.05.2025 року та на час ухвалення рішення судом першої інстанції мали місце обставини, передбачені законом для застосування такого відібрання.
Так, ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов'язків, на тривалий час залишила дитину з особою, яка не мала можливості здійснювати догляд за дитиною належним чином, на зв'язок не виходила, життям дитини не цікавилась.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_12 має ураження нервової системи, між тим ОСОБА_1 заходів для лікування дитини не вживає.
Також встановлено, що хлопчик не знає елементарних правил гігієни, правил поводження в суспільстві, самообслуговуватися не може, що свідчить про те, що мати не приділяє достатньої уваги вихованню дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
В суді апеляційної інстанції була заслухана думка малолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що піклується про нього та годує баба ОСОБА_13 , а тітка ОСОБА_14 возить до школи. Маму він любить та бажав би жити з нею. Також ОСОБА_15 пояснив, що подекуди мати та її співмешканець застосовували до нього тілесні покарання.
Відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що залишила свою дитини з матір'ю з її згоди. Також зазначила, що якщо дитина повернеться до неї, то і в майбутньому вона планує залишати дитину зі своєю матір'ю, коли буде їздити на роботу. Вказала, що спиртними напоями не зловживає, а випиває «як усі».
Як свідчать матеріали справи, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , які пояснили, що ОСОБА_1 неодноразово залишала дитину на сторонніх осіб, а також були випадки, коли малолітній син залишався повністю без нагляду протягом доби. Відповідачка зловживає спиртними напоями, під час чого не відповідає на телефонні дзвінки, не повертається додому. Зазначили, що ОСОБА_1 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 вживають алкогольні напої, а дитина проявляє агресію, висловлюється нецензурною лексикою та вчиняє крадіжки грошей. Крім того, були випадки, коли відповідачка залишала дитину без нагляду на ніч або на термін до одного-двох тижнів. Спочатку до поліції не зверталися, проте викликали Службу у справах дітей. Вказали, що ОСОБА_1 брала сина із собою до знайомих, де вживала алкогольні напої. При цьому дитина зазвичай доглянута, однак основним недоліком відповідачки є систематичне зловживання спиртними напоями.
На тривалий час ОСОБА_1 , ухиляючись від виконання батьківських обов'язків, залишила дитину з особою, яка не здійснювала за нею догляд, отже дитина залишилась без нагляду, що загрожувало її життю та здоров'ю.
Доводи відповідачки про те, що вона приділяє увагу вихованню сина, не зловживає спиртними напоями, її син доглянутий та не голодний, оскільки його вага та зріст відповідає його віку, та посилання на те, що в її помешканні сталася пожежа та вона вимушена шукати інше житло не спростовують висновків суду про неналежне виконання батьківських обов'язків.
Ситуацію, що призвела до відібрання дитини ОСОБА_1 виправдовує неприязними відносинами з матір'ю, однак зазначене також не спростовує висновків суду, а лише підтверджує факт, що ОСОБА_1 залишила дитину на особу, яка не бажає її доглядати, що стоврило небезпеку для життя та здоров'я дитини.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів наголошує, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідно до частини третьої статті 170 Сімейного кодексу України, відповідачка не позбавлена можливості повернути сина, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.
Необхідно зауважити, що ОСОБА_1 , від якої відібрана дитина, не втрачає щодо сина ОСОБА_4 прав та обов'язків, обумовлених походженням. Мати не позбавлена права звернутися до суду з вимогою про повернення дитини, якщо відпадуть причини, що перешкоджали належному вихованню дитини.
Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, колегія суддів підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачає.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
Ю.М. Мальований