Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/12567/25
Провадження № 2/644/473/26
11.02.2026
(заочне)
11 лютого 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:
Головуючого судді Ритова Я.М.,
за участю секретаря Швайка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Сучасне місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник КП «Сучасне місто» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 6485,82 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що Положенням про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 № 688/17 Комунальне підприємство «Сучасне місто» визначено Виконавцем з надання права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова. Відповідно до Положення для розміщення/обслуговування тимчасових споруд укладаються договори щодо елементу благоустрою, який обліковується на балансі позивача. Наведене обумовлює користування елементом благоустрою комунальної власності міста Харкова за умовою укладання Договору.
Положення регулює правовідносини, пов'язані із виникненням та реалізацією прав у сфері задоволення потреб фізичних та юридичних осіб шляхом формування ринку послуг з передання в тимчасове користування окремих елементів благоустрою. Вказаним нормативно-правовим актом запроваджено форму типового договору та визначено методику розрахунку розміру плати за тимчасове користування окремим елементом благоустрою комунальної власності.
Відповідачем використовувався окремий елемент благоустрою комунальної власності, а саме кіоск з логотипом «Ремонт обуви» з функціональним призначенням - надання населенню соціально-побутових послуг, а саме: послуги з ремонту взуття, послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів, послуги з ремонту трикотажних виробів та ін..), площею 14,48 кв.м, за адресою: поблизу будинку АДРЕСА_1 на підставі укладеного Договору тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 строком дії до 02.12.2025 включно.
Пунктом 4.1. Договору № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 встановлено щомісячний розмір плати за експлуатацію (управління) елементом у розмірі 1 138, 33 грн.
Разом з цим, пунктом 4.2. Договору плата перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.
Відповідно до п.п. 7.2., 7.2.1. Договору, якщо Замовник не вносить плату, визначену згідно з розділом 4 Договору, протягом двох місяців поспіль або має заборгованість що еквівалентна двомісячному розміру плати, передбаченої Договором Виконавець має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку та вимагати звільнення та повернення елемента благоустрою.
Керуючись п.п. 7.1., 7.2., 7.2.1. дію Договору № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 припинено в односторонньому порядку 11.11.2025.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов Договору виникла заборгованість в розмірі 5 588, 83 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн., 83 коп.). на яку згідно п.10.3.,10.4. Договору нараховано штрафні санкції: пеня у розмірі 692,16 грн., інфляційні витрати у розмірі 137, 81 грн., три відсотки річних у розмірі 67,02 грн. Разом із штрафними санкціями, заборгованість за Договором № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 становить - 6485,82 грн. Станом на 25.12.2025 року заборгованість відповідачем не погашена, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим, на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 11.02.2026 року, проведено заочний розгляд даної справи, згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов до наступного.
Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 05.02.2025 року між Комунальним підприємством «Сучасне місто» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено Договір № 7185/Л2/25 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності.
За цим договором Виконавець надає Замовнику право тимчасової експлуатації (управління) окремим елементом благоустрою комунальної власності м. Харкова (далі-елемент) з метою задоволення соціально-економічних потреб шляхом розміщення тимчасового об'єкта підприємницької або іншої діяльності. Місцезнаходження елемента: поблизу будинку АДРЕСА_1 .
Сторони узгодили, що розмір плати за експлуатацією (управління) елемента - 1138,33 грн., у тому числі з ПДВ на місяць (п.4.1 договору), яка перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (п.4.2 договору). Строк дії договору з 03.12.2024 по 02.12.2025 (п.8.1 договору).
Таким чином, сторони на власний розсуд уклали відповідний Договір та встановили, що його умови поширюються на відносини, які виникли між сторонами до укладення договору, що узгоджується зі ст. 631 ЦК України.
Стороною позивача надано довідку щодо розрахунків за Договором № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.12.2025 року складає: 5588,83 грн. сума не погашених зобов'язань, 137,81 грн. - інфляційні витрати, 692,16 грн. - пеня, 67,02 грн. - 3% річних.
В підтвердження суми заборгованості, також надано розрахунок за Договором № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 року.
13.10.2025 та 27.10.2025 року ОСОБА_1 направлялись повідомлення-вимоги щодо сплати заборгованості за період з 01.02.2025 по 27.10.2025 та повідомлення про припинення дії договору № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 року в односторонньому порядку з 11.11.2025 року (п.п.7.1, 7.2, 7.2.1 договору).
За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частина 3 статті 631 ЦК України передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами (щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг) виникли раніше їх юридичного оформлення.
Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму (оренди) є оплатним.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Також частиною 5 статті 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інакше не встановлено договором.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Такі правові висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Виходячи з викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за договором № № 7185/Л2/25 від 05.02.2025 року та доходить висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволені, сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. стягуються з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Сучасне місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Сучасне місто» заборгованість у загальному розмірі 6485 (шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 82 коп., з яких:
-5588,83 грн. сума не погашених зобов'язань;
-137,81 грн. - інфляційні витрати;
-692,16 грн. - пеня;
-67,02 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Сучасне місто»судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони:
позивач - Комунальне підприємство «Сучасне місто», ЄДРПОУ 01550814, м. Харків, майдан Павлівський, буд.4;
відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М. Ритов