Справа №403/757/25 провадження № 2/403/222/26
06 лютого 2026 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Муляві В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього на її користь аліментів на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання заяви і до досягнення дитиною повноліття. Позовна вимога обгрунтована тим, що відповідач по справі, будучи батьком малолітньої ОСОБА_3 , не надає позивачу належної матеріальної допомоги на повноцінне утримання та виховання їх спільної дочки, ігноруючи свої батьківські обов'язки.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмової заяви, поданої до суду, прохала суд розглянути справу без її участі. Позов підтримує в повному обсязі та прохає його задоволити. Проти заочного розгляду справи не заперечує. Зазначила, що питання надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дочки на даний час добровільно не вирішено (а.с.32).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.22, 30-31). Про причини неявки суд не повідомив. Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог у встановлений судом строк на подав. Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання також не надходило.
З огляду на викладене, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 06 лютого 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, з огляду на письмову заяву позивача ОСОБА_1 та належність повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом по справі встановлено, що між сторонами по справі 10 листопада 2017 року Устинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області зареєстровано шлюб, актовий запис №36 (а.с.4).
Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на дату звернення позивача до суду проживає разом з нею та перебуває на її вихованні і утриманні (а.с.13, 14, 15).
Належних та допустимих доказів на спростування свого батьківства стосовно дочки ОСОБА_3 та обставини її проживання з матір'ю, відповідачем по справі ОСОБА_2 суду надано не було.
На підставі викладеного, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вирішує спір в межах заявленої позивачем вимоги і на підставі наявних у справі доказів та відповідно до приписів ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем щодо наявності підстав для задоволення позову, зазначаючи при цьому норми права, які були застосовані судом і мотиви їх застосування, приходить до наступного висновку.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч.1, п.2 ч.2 ст.18 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. При цьому способом захисту сімейних прав та інтересів є, крім іншого, примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
На дату розгляду судом справи по суті наявності між сторонами домовленості щодо способу утримання їх спільної малолітньої дочки ОСОБА_3 , за відсутності наданих ними відповідних письмових заяв з цього приводу, судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача по справі ОСОБА_1 , як матері малолітньої ОСОБА_3 , з якою вона проживає, до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , як її батька, про стягнення з останнього аліментів на утримання їх спільної дочки, здійснено у спосіб, передбачений законом, а тому порушене право дитини на матеріальне утримання з боку батька підлягає судовому захисту.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст.ст.3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, ким вони здійснюються, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач по справі є фізичною особою працездатного віку.
Доказів участі у матеріальному забезпеченні дочки ОСОБА_3 , в тому числі шляхом надання позивачу грошових коштів для подальшого їх використання в інтересах дитини, або придбання ним особисто одягу, продуктів харчування, засобів гігієни, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності дитини, відповідачем суду також надано не було.
Належних доказів на підтвердження стану здоров'я, наявності грошових зобов'язань перед іншими особами, а також тяжкого матеріального становища, які б унеможливлювали чи істотно впливали на виконання ним обов'язку щодо утримання своєї рідної дочки, відповідачем суду надано не було, а тому суд, з урахуванням відсутності заяви позивача ОСОБА_1 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, приходить до висновку про спроможність відповідача брати участь в утриманні дитини шляхом сплати аліментів в частині від його заробітку (доходу).
Згідно з положеннями ч.9ст.7 СК Українисімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом ч.1ст.10 СК України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цьогоКодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до ч.5ст.183 СК Українитой із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З урахуванням наведених правових норм, приймаючи до уваги предмет позову - стягнення аліментів на утримання однієї дитини, яка проживає разом з матір'ю, - позивачем по справі ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин в частині визначення розміру частки від заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , яка підлягає стягненню на користь позивача, положень ч.5ст.183 СК України, що регулюють подібні аліментні відносини.
При цьому судом також враховується, що позивачем по справі ОСОБА_1 , з урахуванням відсутності наданих нею суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, не доведено відповідно до вимог ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5 ст.81 СК України визначеного нею в позовній заяві розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання їх спільної дитини, саме як 1/3 частини (однієї третини) його заробітку (доходу).
Належного обгрунтування наявності виключних обставин, пов'язаних з необхідністю саме такого матеріального забезпечення малолітньої дочки сторін по справі, не містить і подана до суду позовна заява.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, враховуючи законодавчо визначений розмір аліментів на утримання однієї дитини відповідного віку та не подання відповідачем доказів неможливості надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання їх спільної дочки у такому розмірі, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які підлягають стягненню з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача по справі ОСОБА_1 , в розмірі однієї чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), як платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/3 частини (однієї третини) заробітку (доходу) відповідача по справі ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.
При цьому судом не беруться до уваги при вирішенні спору, як підстава для визначення аліментів в розмірі 1/3 частини від всіх заробітків (доходів) відповідача, наведені ОСОБА_1 в позовній заяві обставини потреби в додаткових витратах на придбання ліків для дочки, яка часто хворіє, та оплати гуртків, які вона відвідує, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Натомість позивач не довела належними, достовірними та достатніми в своїй сукупності доказами наявності зазначених вище обставин.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі №320/4186/18, стандарт доказування є важливим елементом загального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Саме лише посилання позивача на ці обставини, без надання суду доказів їх реальності та необхідності, не є передбаченою законом підставою для визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, саме в розмірі 1/3 від отримуваного ним заробітку (доходу).
З огляду на викладене доводи позивача про наявність додаткових витрат на дитину оцінюються судом як припущення, на підставі яких суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч.6 ст.81 ЦПК України).
У разі здійснення витрат, пов'язаних із розвитком здібностей дитини або із наявністю в неї хвороби, що потребує тривалого лікування, позивач, за доведеності існування цих витрат як реальних та таких, що потребують значних грошових коштів, не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом до відповідача про його участь у додаткових витратах на дитину згідно зі ст.185 СК України.
Відповідно до роз'яснень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, з урахуванням обставин, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про часткове задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та стягнення із відповідача по справі ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 року (день пред'явлення позову до суду) і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності захисту інтересів дитини, що має першочергове значення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн.00 коп..
З огляду на викладене, беручи до уваги часткове задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, а також те, що відмова в задоволенні частини цієї позовної вимоги не стосується самого способу захисту порушеного права, з відповідача по справі на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнена позивач.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, як платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 01 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Повне ім'я сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 11 лютого 2026 року.
Суддя С.Ю.Атаманова