10 лютого 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1746/25
Провадження № 2/941/229/26
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Колесник С. І.
при секретарі - Проценко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом мотивуючи це тим, що згідно технічного паспорта виготовленого на гараж за № НОМЕР_1 , який побудований в 1991 році та розташований по АДРЕСА_1 замовником є ОСОБА_1 , однак право власності на гараж не зареєстровано. Під час звернення до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області позивачці повідомили, що відсутність документів передбачених для реєстрації об'єктів збудованих до 05 серпня 1992 року, а саме випискиз погосподарської книги, унеможливлює здійснення державної реєстрації речового права на вищевказаний гараж. Таким чином в результаті вище зазначених обставин вона позбавлена можливості оформити своє право власності на гараж, а тому представник позивача просить суду визнати за позивачкою право власності на гараж АДРЕСА_2 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позов підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позову заперечень не висловив.
Суд, дослідивши документи справи вважає, що позов слід задовольнити з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно технічного паспорта від 06 жовтня 2025 року, виготовленого на гараж за АДРЕСА_1 замовником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідно до характеристики об'єкта нерухомого майна технічного паспорта від 06 жовтня 2025 року рік спорудження гаражу за АДРЕСА_1 є 1991 рік.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2018 року № 117070294 підтверджується належність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва, кадастровий номер 3524955100:50:065:0013 на праві приватної власності.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.11.2025 року № 451436124 та архівної довідки від 24.11.2025 року № 230, право власності на гараж за АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом, що передбачено частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В той же час, державна реєстрація права власності на житлові будинки, будівлі на день побудови вищевказаного гаражу регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільного кодексу України та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав частина перша статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
При цьому, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень. Погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється, що передбачено “Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах».
Листом Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07.08.2025 року № 01.1-21/3128/2 на рік будівництва гаражу погосподарський облік на території селище Петрове не здійснювався, оскільки відповідно до частини 6 статті 1 Закону, населені пункти не являлись сільськими.
На підставі ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це спорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).
Однак, звернувшись до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з метою реєстрації права власності на зазначений гараж, ОСОБА_1 повідомили, що відсутність документів передбачених для реєстрації об'єктів збудованих до 05 серпня 1992 року, унеможливлює здійснення державної реєстрації речового право на вищевказаний гараж.
Таким чином в результаті вище зазначених обставин позивачка позбавлена можливості оформити своє право власності на вищевказаний гараж в позасудовому порядку, тому суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності на гараж АДРЕСА_2
Вказані правовідносини регулюються ст.ст.2,3,28,31,22,24,27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.328,331,392 ЦК України.
Керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на гараж АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2026 року.
Суддя С. І. Колесник