Справа № 386/2104/25
Провадження № 1-кп/386/124/25
05 лютого 2026 року селище Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області
В складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в кримінальному провадженні №12025121110000470, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2025, за обвинуваченням її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України), подане в порядку глави 15 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), -
встановив:
Обвинувачена ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, шляхом направлення клопотання поштою, яке надійшло до суду 04.02.2026 о 10 год. 36 хв. Клопотання мотивує тим, що має можливість перебувати за місцем проживання зі своїм чоловіком ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 . Не має наміру погрожувати потерпілим чи свідкам. Крім того, зазначила, що має асматичну хворобу.
В судовому засіданні обвинувачена та захисник клопотання підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання обвинуваченої залишити без розгляду на підставі ч. 5 ст. 201 КПК України, оскільки клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, при цьому, обвинувачена не зазначає нові обставини, які не розглядалися судом.
Заслухавши доводи обвинуваченої та захисника, думку прокурора, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
До запобіжних заходів відносяться особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом (ч. 5 ст. 201 КПК України).
Судом встановлено, що в кримінальному провадженні №12025121110000470, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, ухвалою слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 17.09.2025 відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.11.2025.
Ухвалою суду від 11.11.2025 на стадії підготовчого засідання ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09.01.2026.
Ухвалою суду від 08.01.2026 на стадії судового розгляду ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.03.2026.
Підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно ухвали суду від 08.01.2026 було те, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачена може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, так як сама не зізналась в скоєному, відразу після вчинення злочинів, у вчиненні яких обвинувачується, зникла з місця події, проживає не за зареєстрованим місцем проживання; може незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та на свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з метою уникнення покарання, що їй загрожує в разі визнання її винуватою, оскільки зазначені потерпілі та свідки можуть надати покази, які доводять причетність обвинуваченої до вчинення кримінальних правопорушень, водночас вказані особи проживають на території одного й того ж селища Побузьке з обвинуваченою, з якими остання особисто знайома, тому наявні достатні дані вважати, що обвинувачена може здійснювати на них тиск та залякування з метою відмови від підтвердження наданих показів в суді або їх зміни; обвинувачена може вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки будучи неодноразово засудженою, маючи непогашені судимості, обвинувачується у вчиненні двох нових кримінальних правопорушень проти власності, які відносяться до тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченої стати на шлях виправлення, а тому в подальшому може продовжувати їх вчиняти.
При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою суд врахував, що обвинувачена є повнолітньою людиною, не працює, незадовільно характеризується за місцем проживання, не має інвалідності, має задовільний стан здоров'я, важкі хвороби не має, не заміжня, позбавлена батьківських прав по відношенню до п'яти неповнолітніх дітей, повнолітніх утриманців не має, має зареєстроване місце проживання, однак не проживає за цим місцем, тобто змінює місця проживання; відсутність міцних соціальних зв'язків; обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років; раніше двічі судима за вчинення злочинів проти власності, за які відбувала покарання у виді позбавлення волі, після чого, знову вчинила протиправні дії.
Доводи прокурора про необхідність залишення клопотання обвинуваченої без розгляду є безпідставними, оскільки обвинувачена в клопотанні заявила нові обставини щодо стану здоров'я, які під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу не розглядались. Тому клопотання підлягає розгляду.
Обвинувачена, стверджуючи про погіршення стану здоров'я, до клопотання не надала жодного доказу, який би доводив наявність хвороби та неможливість перебування в умовах слідчого ізолятора у зв'язку з хворобою.
Разом з тим, згідно п. 1, 2 глави 1 розділу Х Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 (далі - Правила), відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Згідно п. 2 глави 2 розділу Х Правил, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами).
Пунктом 2.8. розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (далі Порядок), визначено, що якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Пунктом 2.10. розділу ІІ Порядку визначено, що у випадку погіршення стану здоров'я особи, узятої під варту, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах медичної частини здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригада ЕМД). Начальник СІЗО забезпечує негайний виклик бригади ЕМД у разі прийняття такого рішення медичним працівником.
Проаналізувавши зазначені нормативні акти, які регулюють порядок надання медичної допомоги особам, які перебувають під вартою, судом встановлено, що обвинуваченій відповідне лікування може бути організовано згідно норм Правил та Порядку.
А тому, суд приходить до висновку, що необхідність отримання лікування, яке може бути забезпечено в умовах утримання під вартою, сам по собі не є підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Про зменшення ризиків, які стали підставою для продовження строку запобіжного заходу або припинення існування таких, що могло б виправдовувати тримання обвинуваченої під вартою, останньою в клопотанні не зазначається.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б давали підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193-194, 201, 206, 331 КПК України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в кримінальному провадженні №12025121110000470, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2025, за обвинуваченням її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Голованівський районний суд Кіровоградської області.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дата та час складення і оголошення повного тексту ухвали: 10 лютого 2026 року о 16 год. 00 хв.
Суддя: ОСОБА_1